ИС-7 - Історія редагувань

Deimos в 17:05, 25 червня 2011

2011-06-25T17:05:40Z

← Попередня версія		Версія за 19:05, 25 червня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
			Фахівці стверджують, що ІС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", рос. ИС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.
	Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", ~~надалі ІС~~-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.

	[[Файл:IS-7 01.JPG\|600px\|thumb\|right\|ИС-7]]		[[Файл:IS-7 01.JPG\|600px\|thumb\|right\|ИС-7]]
Рядок 54:		Рядок 53:
	== Примітки ==		== Примітки ==
	{{reflist}}		{{reflist}}
	{{~~Шаблон:~~Вундервафлі}}		{{Вундервафлі}}

Usik64 в 16:58, 25 червня 2011

2011-06-25T16:58:49Z

← Попередня версія		Версія за 18:58, 25 червня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~{{Вундервафлі}}~~
	Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", надалі ІС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.		Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", надалі ІС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.

Рядок 54:		Рядок 54:
	== Примітки ==		== Примітки ==
	{{reflist}}		{{reflist}}
	{{Вундервафлі~~/Групи~~}}		{{Шаблон:Вундервафлі}}

Usik64: /* Примітки */

2011-06-24T20:09:57Z

Примітки

← Попередня версія		Версія за 22:09, 24 червня 2011
Рядок 54:		Рядок 54:
	== Примітки ==		== Примітки ==
	{{reflist}}		{{reflist}}
			{{Вундервафлі/Групи}}

MrGALL: Редагування користувача 95.132.115.27 (обговорення) відкинуті до версії користувача Usik64

2011-06-14T16:25:13Z

Редагування користувача 95.132.115.27 (обговорення) відкинуті до версії користувача Usik64

← Попередня версія		Версія за 18:25, 14 червня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~dovbojoby sosnule~~		{{Вундервафлі}}
	http://~~dramatica~~.org.ua/		Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", надалі ІС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.

			[[Файл:IS-7 01.JPG\|600px\|thumb\|right\|ИС-7]]
			==Початок вундервафлі==
			ІС-7 можна назвати найзнаменитішим з неприйнятих на озброєння радянських танків. Усьому провиною його унікальні бойові властивості. Так само ця машина цікава і з точки зору альтернативної історії. Що б хто не говорив про можливість її зустрічі з проектованими у кінці війни німецькими надважкими танками, але самі німці свої невипущені машини порівнюють саме з ІС-7 а не з ІС-3, як могло б здатися на перший погляд.<br />
			Весною 1944 р. після зняття блокади Ленінграда на ще напівзруйнованому Кіровському заводі було вирішено налагодити виробництво самохідних артилерійських установок ИСУ-152. Тут же була організована філія Дослідного заводу №100, куди стали поступово повертатися з евакуації ленінградські конструктори. Посаду директора філії обійняв Ж. Котін. Під його керівництвом розгорнулися роботи над проектом нового добре озброєного важкого танка з потужною бронею що отримало заводське позначення "об'єкт 260", а пізніше - індекс ІС-7.

			==До заліза не дійшло==
			Високий рівень захисту ІС-7 забезпечувався не лише збільшенням товщини броньових листів, але і за рахунок значного їх нахилу, а також застосуванням диференціального бронювання. Форма лобової частини корпусу була аналогічна ІС-3 - "щучий ніс" — декілька згладжених контурів.<br />
			Маса ІС-7 досягала 68 т. Тому для забезпечення достатньої рухливості вимагалося підвищити потужність силової установки. Планувалося встановити два дизелі В-16 загальною потужністю 1200 к.с., застосувавши електричну трансмісію, аналогічну випробуваній на дослідному зразку танка ІС-6 ("об'єкт 253").

			Проте до виготовлення першого варіанту ІС-7 в металі справа не дійшла. Побудували тільки його дерев'яний макет у натуральну величину і після усунення зауважень макетної комісії в 1946 р. почали проектування другого варіанту. У тому ж році було прийнято рішення про спорудження двох дослідних екземплярів. Провідним конструктором машини призначили інженера Г. Єфімова, а загальне керівництво здійснював О.Єрмолаєв.

			==В металі==
			Другий варіант "об'єкту 260" істотно відрізнявся від прийнятого проекту.

			Оскільки роботи із створення спарки двигунів В-16 не вдалося виконати в строк, на обох дослідних машинах встановили дизель ТД-30, розроблений на базі авіаційного двигуна АЧ-300. Для його охолодження уперше на радянських танках застосували ежекційну систему. Замість електричної трансмісії довелося поставити звичайну механічну.

			Нововведенням в конструкції танка стала ходова частина без підтримувальних роликів - верхня гілка гусениці лежала безпосередньо на опорних катках. Використання траків з резино-металлическим шарніром значно збільшило зносостійкість гусениці і зменшило шум при русі танка.

			Перший екземпляр дослідної машини озброїли 130-мм гарматою З-26. Заряджання її було окремо-гільзовим, маса снаряда складала 33 кг Тому для підвищення скорострільності і полегшення роботи екіпажа встановили механізм заряджання з пневмоприводом, розробленим спільно з НДІ артилерійського озброєння.

			Танк також озброювався двома 14,5-мм кулеметами КПВ-44 і двома 7,62-мм кулеметами ДТ. Проте в ході розробки "асортимент" зброї розширили. На башті змонтували великокаліберні КПВ-44, відвівши йому роль зенітного, два 7,62-мм кулемети РП-46 спарили з гарматою, два таких же бічних - поставили з обох боків корпусу на надгусеничних полицях, ще два РП-46 із стежачим приводом розмістили на турельной установці в кормі башти.

			Екіпаж танка складався з п'яти чоловік; причому чотирьох з них розмістили у башті: командира - праворуч від гармати, навідника - ліворуч і двох, що заряджають - іззаду; вони ж керували і кулеметами.

			Перший екземпляр дослідної машини був готовий 8 вересня, другий - 25 грудня 1946 р. На ходових випробуваннях вони показали вражаючу для такої машини швидкість - 60 км/год, середня швидкість по дорозі з каменю склала 32 км/год. Жоден з важких танків того часу не міг похвалитися такими швидкісними характеристиками.

			Впродовж усього 1947 р. паралельно з тривалими випробуваннями двох перших дослідних ІС-7 велася робота із створення його наступного - поліпшеного - варіанту. Так, посилили бронювання корпусу і башти після обстрілу 88-мм, 122-мм і 128-мм снарядами на полігоні НДІ-БТ їх зразків, виготовлених на Іжорському заводі. Товщину лобових і верхніх бортових листів збільшили до 150 мм, поставивши їх під вертикальними кутами нахилу 50° - 52°, кормових - до 70 мм при 55° нахилу. Башта стала округлішою; товщину її лобової частини довели до 240 - 350 мм при куті нахилу 45° - 0°, бічних листів - до 185 - 240 мм при кутах 30° - 45°. Таку броню, та ще встановлену під великими кутами не могли пробити найбільші з тих, що існували у той час 128-мм і 130-мм бронебійних каліберних снарядів (БКС).

			Новий варіант ІС-7 озброїли новою 130-мм гарматою З-70 з довжиною ствола 54 калібри. Її БКС масою 33,4 кг мав початкову швидкість 900 м/с і пробивав 163-мм броню за 1000 м.


			Кількість кулеметів на ІС-7 довели до восьми: два - великокаліберні, інші - 7,62-мм РП-46. Додався другий КПВ-44 на даху башти - для ведення вогню і по повітряних, і по наземних цілях. Усі вони мали дистанційне керування. Боєкомплект до кулеметів складав 400 патронів для КПВ і 2500 - для РП.

			На танку встановили серійний 12-циліндровий дизель М-50 потужністю 1050 к.с., що застосовувався на швидкохідних морських катерах. На колишньому ТД-30, створеному на базі авіаційного АЧ-300, в ході випробувань виявилися ряд істотних недоліків.

			Двигун М-50 відрізняли досить великі габарити, що зажадало нових конструктивних рішень для його установки в танк без збільшення висоти корпусу. Довелося розробити нові короткі торсіони підвіски (т.з. "пучкові") <ref>Торсіон - це кілька, у даному випадку 7, паралельних пластин, зварених по краям і посередині, працює "на скручування"</ref>, такі, що складалися з семи тонких стержнів; щоб виявилося досить місця для розміщення картера двигуна. Сам корпус заввишки 2426 мм виявився навіть нижчий на 300 мм, чим танк ІС-2, і на 24 мм, чим ІС-3.

			==[[Лулзи]]==
			Не зважаючи на усю крутизну вундервафлі, без лулзів не обійшлося.

			*При бойовому обстрілі на полігоні сталося непередбачене: один з снарядів, слизнучи по похилому борту, ударив у блок підвіски, і той відскочив від днища разом з катком. Машина сіла на грунт, і один з членів комісії порівняв танк з "колосом на глиняних ногах".
			*Потім під час пробігу на одній з машин спалахнув двигун, правда, той, що свій гарантійний термін на випробуваннях вже виробив. Автоматична система пожежогасінні дала два спрацьовування, але ліквідовувати займання не вдалося. Екіпажу довелося покинути машину і вона повністю згоріла.
			*При цьому з'ясувалося, що гумові баки для палива, які конструктори встановили на танк замість звичайних металевих для економії ваги, є додатковим джерелом пожежонебезпеки.
			*Окрім ряду невдач під час випробувань, на негативну думку комісії вплинула, в першу чергу, його занадто велика маса. В результаті комбінації на ІС-7 надпотужного артилерійського озброєння з великим числом кулеметів танку знадобився екіпаж з п'яти чоловік що спричинило збільшення заброньованого об'єму. Спроба забезпечити найвищий рівень захисту довела масу машини до рекордних 68 т - замість запланованих 65,5 т. <ref>Певну негативну роль в долі ІС-7 зіграв інший важкий танк - 60-тонний [[ИС-4\|ІС-4]], розроблений і запущений у виробництво на ЧКЗ в 1947 р., після припинення випуску ІС-3. <br /><br />ІС-4, що мав на момент свого створення найпотужніше серед вітчизняних танків бронювання, із-за великого питомого тиску на грунт (0,9 кг/см2) мав невисоку прохідність, та і не дуже надійну трансмісію. При цьому його озброєння було таким же, як і на ІС-2 і ІС-3. Але найбільшим недоліком ІС-4 являлося те що його маса перевищувала вантажопідйомність залізничних платформ, а автострадні мости просто не витримували цю махіну. В результаті ІС-4 фактично дискредитував ідею створення танків масою більше 60 т, що, мабуть, і викликало скептичне відношення військових фахівців до ще важчого ІС-7.</ref>

			==В інтернетах==
			*[http://alternathistory.org.ua/tyazhelyi-tank-7sssr Важкий танк ІС-7. [[СРСР]]]
			*[http://ru.wikipedia.org/wiki/ИС-7 ru.wikipedia.org/wiki/ИС-7 ]
			*[http://armor.kiev.ua/Tanks/WWII/is3/is3_3.php armor.kiev.ua/Tanks/ ИС-7]

			== Примітки ==
			{{reflist}}

95.132.115.27: 0

2011-06-14T15:37:28Z

← Попередня версія		Версія за 17:37, 14 червня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~lol~~		dovbojoby sosnule
			http://dramatica.org.ua/

95.132.115.27: 0

2011-06-14T15:35:58Z

← Попередня версія	Версія за 17:35, 14 червня 2011
Рядок 1:	Рядок 1:
		lol

95.132.115.27: 0

2011-06-14T15:26:31Z

← Попередня версія		Версія за 17:26, 14 червня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~{{Вундервафлі}}~~
	~~Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", надалі ІС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.~~

	~~[[Файл:IS-7 01.JPG\|600px\|thumb\|right\|ИС-7]]~~
	~~==Початок вундервафлі==~~
	ІС-7 можна назвати найзнаменитішим з неприйнятих на озброєння радянських танків. Усьому провиною його унікальні бойові властивості. Так само ця машина цікава і з точки зору альтернативної історії. Що б хто не говорив про можливість її зустрічі з проектованими у кінці війни німецькими надважкими танками, але самі німці свої невипущені машини порівнюють саме з ІС-7 а не з ІС-3, як могло б здатися на перший погляд.<br />
	Весною 1944 р. після зняття блокади Ленінграда на ще напівзруйнованому Кіровському заводі було вирішено налагодити виробництво самохідних артилерійських установок ИСУ-152. Тут же була організована філія Дослідного заводу №100, куди стали поступово повертатися з евакуації ленінградські конструктори. Посаду директора філії обійняв Ж. Котін. Під його керівництвом розгорнулися роботи над проектом нового добре озброєного важкого танка з потужною бронею що отримало заводське позначення "об'єкт 260", а пізніше - індекс ІС-7.

	~~==До заліза не дійшло==~~
	Високий рівень захисту ІС-7 забезпечувався не лише збільшенням товщини броньових листів, але і за рахунок значного їх нахилу, а також застосуванням диференціального бронювання. Форма лобової частини корпусу була аналогічна ІС-3 - "щучий ніс" — декілька згладжених контурів.<br />
	Маса ІС-7 досягала 68 т. Тому для забезпечення достатньої рухливості вимагалося підвищити потужність силової установки. Планувалося встановити два дизелі В-16 загальною потужністю 1200 к.с., застосувавши електричну трансмісію, аналогічну випробуваній на дослідному зразку танка ІС-6 ("об'єкт 253").

	Проте до виготовлення першого варіанту ІС-7 в металі справа не дійшла. Побудували тільки його дерев'яний макет у натуральну величину і після усунення зауважень макетної комісії в 1946 р. почали проектування другого варіанту. У тому ж році було прийнято рішення про спорудження двох дослідних екземплярів. Провідним конструктором машини призначили інженера Г. Єфімова, а загальне керівництво здійснював О.Єрмолаєв.

	~~==В металі==~~
	~~Другий варіант "об'єкту 260" істотно відрізнявся від прийнятого проекту.~~

	Оскільки роботи із створення спарки двигунів В-16 не вдалося виконати в строк, на обох дослідних машинах встановили дизель ТД-30, розроблений на базі авіаційного двигуна АЧ-300. Для його охолодження уперше на радянських танках застосували ежекційну систему. Замість електричної трансмісії довелося поставити звичайну механічну.

	Нововведенням в конструкції танка стала ходова частина без підтримувальних роликів - верхня гілка гусениці лежала безпосередньо на опорних катках. Використання траків з резино-металлическим шарніром значно збільшило зносостійкість гусениці і зменшило шум при русі танка.

	Перший екземпляр дослідної машини озброїли 130-мм гарматою З-26. Заряджання її було окремо-гільзовим, маса снаряда складала 33 кг Тому для підвищення скорострільності і полегшення роботи екіпажа встановили механізм заряджання з пневмоприводом, розробленим спільно з НДІ артилерійського озброєння.

	Танк також озброювався двома 14,5-мм кулеметами КПВ-44 і двома 7,62-мм кулеметами ДТ. Проте в ході розробки "асортимент" зброї розширили. На башті змонтували великокаліберні КПВ-44, відвівши йому роль зенітного, два 7,62-мм кулемети РП-46 спарили з гарматою, два таких же бічних - поставили з обох боків корпусу на надгусеничних полицях, ще два РП-46 із стежачим приводом розмістили на турельной установці в кормі башти.

	Екіпаж танка складався з п'яти чоловік; причому чотирьох з них розмістили у башті: командира - праворуч від гармати, навідника - ліворуч і двох, що заряджають - іззаду; вони ж керували і кулеметами.

	Перший екземпляр дослідної машини був готовий 8 вересня, другий - 25 грудня 1946 р. На ходових випробуваннях вони показали вражаючу для такої машини швидкість - 60 км/год, середня швидкість по дорозі з каменю склала 32 км/год. Жоден з важких танків того часу не міг похвалитися такими швидкісними характеристиками.

	Впродовж усього 1947 р. паралельно з тривалими випробуваннями двох перших дослідних ІС-7 велася робота із створення його наступного - поліпшеного - варіанту. Так, посилили бронювання корпусу і башти після обстрілу 88-мм, 122-мм і 128-мм снарядами на полігоні НДІ-БТ їх зразків, виготовлених на Іжорському заводі. Товщину лобових і верхніх бортових листів збільшили до 150 мм, поставивши їх під вертикальними кутами нахилу 50° - 52°, кормових - до 70 мм при 55° нахилу. Башта стала округлішою; товщину її лобової частини довели до 240 - 350 мм при куті нахилу 45° - 0°, бічних листів - до 185 - 240 мм при кутах 30° - 45°. Таку броню, та ще встановлену під великими кутами не могли пробити найбільші з тих, що існували у той час 128-мм і 130-мм бронебійних каліберних снарядів (БКС).

	Новий варіант ІС-7 озброїли новою 130-мм гарматою З-70 з довжиною ствола 54 калібри. Її БКС масою 33,4 кг мав початкову швидкість 900 м/с і пробивав 163-мм броню за 1000 м.


	Кількість кулеметів на ІС-7 довели до восьми: два - великокаліберні, інші - 7,62-мм РП-46. Додався другий КПВ-44 на даху башти - для ведення вогню і по повітряних, і по наземних цілях. Усі вони мали дистанційне керування. Боєкомплект до кулеметів складав 400 патронів для КПВ і 2500 - для РП.

	На танку встановили серійний 12-циліндровий дизель М-50 потужністю 1050 к.с., що застосовувався на швидкохідних морських катерах. На колишньому ТД-30, створеному на базі авіаційного АЧ-300, в ході випробувань виявилися ряд істотних недоліків.

	Двигун М-50 відрізняли досить великі габарити, що зажадало нових конструктивних рішень для його установки в танк без збільшення висоти корпусу. Довелося розробити нові короткі торсіони підвіски (т.з. "пучкові") <ref>Торсіон - це кілька, у даному випадку 7, паралельних пластин, зварених по краям і посередині, працює "на скручування"</ref>, такі, що складалися з семи тонких стержнів; щоб виявилося досить місця для розміщення картера двигуна. Сам корпус заввишки 2426 мм виявився навіть нижчий на 300 мм, чим танк ІС-2, і на 24 мм, чим ІС-3.

	~~==[[Лулзи]]==~~
	~~Не зважаючи на усю крутизну вундервафлі, без лулзів не обійшлося.~~

	*При бойовому обстрілі на полігоні сталося непередбачене: один з снарядів, слизнучи по похилому борту, ударив у блок підвіски, і той відскочив від днища разом з катком. Машина сіла на грунт, і один з членів комісії порівняв танк з "колосом на глиняних ногах".
	*Потім під час пробігу на одній з машин спалахнув двигун, правда, той, що свій гарантійний термін на випробуваннях вже виробив. Автоматична система пожежогасінні дала два спрацьовування, але ліквідовувати займання не вдалося. Екіпажу довелося покинути машину і вона повністю згоріла.
	*При цьому з'ясувалося, що гумові баки для палива, які конструктори встановили на танк замість звичайних металевих для економії ваги, є додатковим джерелом пожежонебезпеки.
	*Окрім ряду невдач під час випробувань, на негативну думку комісії вплинула, в першу чергу, його занадто велика маса. В результаті комбінації на ІС-7 надпотужного артилерійського озброєння з великим числом кулеметів танку знадобився екіпаж з п'яти чоловік що спричинило збільшення заброньованого об'єму. Спроба забезпечити найвищий рівень захисту довела масу машини до рекордних 68 т - замість запланованих 65,5 т. <ref>Певну негативну роль в долі ІС-7 зіграв інший важкий танк - 60-тонний [[ИС-4\|ІС-4]], розроблений і запущений у виробництво на ЧКЗ в 1947 р., після припинення випуску ІС-3. <br /><br />ІС-4, що мав на момент свого створення найпотужніше серед вітчизняних танків бронювання, із-за великого питомого тиску на грунт (0,9 кг/см2) мав невисоку прохідність, та і не дуже надійну трансмісію. При цьому його озброєння було таким же, як і на ІС-2 і ІС-3. Але найбільшим недоліком ІС-4 являлося те що його маса перевищувала вантажопідйомність залізничних платформ, а автострадні мости просто не витримували цю махіну. В результаті ІС-4 фактично дискредитував ідею створення танків масою більше 60 т, що, мабуть, і викликало скептичне відношення військових фахівців до ще важчого ІС-7.</ref>

	~~==В інтернетах==~~
	*[http://alternathistory.org.ua/tyazhelyi-tank-7sssr Важкий танк ІС-7. [[СРСР]]]
	*[http://ru.wikipedia.org/wiki/ИС-7 ru.wikipedia.org/wiki/ИС-7 ]
	*[http://armor.kiev.ua/Tanks/WWII/is3/is3_3.php armor.kiev.ua/Tanks/ ИС-7]

	~~== Примітки ==~~
	~~{{reflist}}~~

Usik64: /* Лулзи */

2011-04-21T20:22:37Z

Лулзи

← Попередня версія		Версія за 22:22, 21 квітня 2011
Рядок 39:		Рядок 39:
	Двигун М-50 відрізняли досить великі габарити, що зажадало нових конструктивних рішень для його установки в танк без збільшення висоти корпусу. Довелося розробити нові короткі торсіони підвіски (т.з. "пучкові") <ref>Торсіон - це кілька, у даному випадку 7, паралельних пластин, зварених по краям і посередині, працює "на скручування"</ref>, такі, що складалися з семи тонких стержнів; щоб виявилося досить місця для розміщення картера двигуна. Сам корпус заввишки 2426 мм виявився навіть нижчий на 300 мм, чим танк ІС-2, і на 24 мм, чим ІС-3.		Двигун М-50 відрізняли досить великі габарити, що зажадало нових конструктивних рішень для його установки в танк без збільшення висоти корпусу. Довелося розробити нові короткі торсіони підвіски (т.з. "пучкові") <ref>Торсіон - це кілька, у даному випадку 7, паралельних пластин, зварених по краям і посередині, працює "на скручування"</ref>, такі, що складалися з семи тонких стержнів; щоб виявилося досить місця для розміщення картера двигуна. Сам корпус заввишки 2426 мм виявився навіть нижчий на 300 мм, чим танк ІС-2, і на 24 мм, чим ІС-3.

	==Лулзи==		==[[Лулзи]]==
	Не зважаючи на усю крутизну вундервафлі, без лулзів не обійшлося.		Не зважаючи на усю крутизну вундервафлі, без лулзів не обійшлося.

Usik64 в 20:17, 21 квітня 2011

2011-04-21T20:17:36Z

← Попередня версія		Версія за 22:17, 21 квітня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	{{Вундервафлі}}		{{Вундервафлі}}
	~~{{Працюю}}~~

	Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", надалі ІС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.		Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", надалі ІС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.

Usik64: /* Початок вундервафлі */

2011-04-21T20:16:37Z

Початок вундервафлі

← Попередня версія		Версія за 22:16, 21 квітня 2011
Рядок 4:		Рядок 4:
	Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", надалі ІС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.		Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", надалі ІС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.

			[[Файл:IS-7 01.JPG\|600px\|thumb\|right\|ИС-7]]
	==Початок вундервафлі==		==Початок вундервафлі==
	ІС-7 можна назвати найзнаменитішим з неприйнятих на озброєння радянських танків. Усьому провиною його унікальні бойові властивості. Так само ця машина цікава і з точки зору альтернативної історії. Що б хто не говорив про можливість її зустрічі з проектованими у кінці війни німецькими надважкими танками, але самі німці свої невипущені машини порівнюють саме з ІС-7 а не з ІС-3, як могло б здатися на перший погляд.<br />		ІС-7 можна назвати найзнаменитішим з неприйнятих на озброєння радянських танків. Усьому провиною його унікальні бойові властивості. Так само ця машина цікава і з точки зору альтернативної історії. Що б хто не говорив про можливість її зустрічі з проектованими у кінці війни німецькими надважкими танками, але самі німці свої невипущені машини порівнюють саме з ІС-7 а не з ІС-3, як могло б здатися на перший погляд.<br />
	Весною 1944 р. після зняття блокади Ленінграда на ще напівзруйнованому Кіровському заводі було вирішено налагодити виробництво самохідних артилерійських установок ИСУ-152. Тут же була організована філія Дослідного заводу №100, куди стали поступово повертатися з евакуації ленінградські конструктори. Посаду директора філії обійняв Ж. Котін. Під його керівництвом розгорнулися роботи над проектом нового добре озброєного важкого танка з потужною бронею що отримало заводське позначення "об'єкт 260", а пізніше - індекс ІС-7.		Весною 1944 р. після зняття блокади Ленінграда на ще напівзруйнованому Кіровському заводі було вирішено налагодити виробництво самохідних артилерійських установок ИСУ-152. Тут же була організована філія Дослідного заводу №100, куди стали поступово повертатися з евакуації ленінградські конструктори. Посаду директора філії обійняв Ж. Котін. Під його керівництвом розгорнулися роботи над проектом нового добре озброєного важкого танка з потужною бронею що отримало заводське позначення "об'єкт 260", а пізніше - індекс ІС-7.


	==До заліза не дійшло==		==До заліза не дійшло==