Харківський правопис - Історія редагувань

MrGALL: Редагування користувача 95.132.37.10 (обговорення) відкинуті до версії користувача MrGALL

2011-06-14T17:59:17Z

Редагування користувача 95.132.37.10 (обговорення) відкинуті до версії користувача MrGALL

← Попередня версія		Версія за 19:59, 14 червня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~dovbojoby sosnule~~		{{Харківський правопис}}
	http://~~dramatica~~.org.ua/		[[Файл:Skrypnyk.jpg\|300px\|thumb\|right\|Народній комісар освіти Микола Скрипник, що затвердив Харківський правопис 6 вересня 1928 року.]]

			'''Харківський правопис''', або '''скрипниківка''', '''клясичний правопис''' — правопис української мови, прийнятий і затверджений упродовж 1927—1929 рр. Характерно, що його була схвалено демократичним шляхом, з попереднім обговоренням українських науковців з різних реґіонів, щоби насамперед додержатися двох найвагоміших писемних традицій — наддніпрянської (великоукраїнської) та галицької (західноукраїнської).Згодом скрипниківка була оголошена «націоналістичною», і сталінський уряд брутально реформував наш правопис, наблизивши його до російського. За цим сталося ще декілька московських реформ. Тому наразі маємо московщений правопис з деякими поверненнями зі скрипниківки (наприклад, літери «ґ»).

			== Основні відмінности сучасного та харківського правописів ==
			Загалом відмінностей небагато та вони стосуються здебільшого слів иншомовного походження.

			=== Слова иншомовного походження ===
			* Скрипниківка радить зберігати автентичне звучання літери Gg в словах иншомовного походження (окрім грецизмів) за допомогою української літери Ґґ.
			* У словах грецького походження клясичний правопис радить передавати літеру θ завжди через «т». Наприклад, етер, катедра, міт, аритметика, логаритм, дитирамб, ортографія, етіопський, Пітагор, Атени, Картагена, Корінт, Методій, Теодор, Теодосій, Теофан тощо.
			* Зберігання літери «е» в словах иншомовного походження: Европа, Еспанія, Етіопія тощо.
			* Пом’якшення літери «л». Наприклад: баляда, балянс, бациля, гіперболя, галянтерія,, вакуоля, заля, капсуля, клявіш, клявіатура, кляса, лябораторія, лява, лябіялізація, лятифундія, паляталізація, плаж, скаля, бальон, бальотувати, бльокада, кольоквіум. кольорит, льозунг, льомбард, пльомба, сольо, фльора, фльота, шабльон, люмпенпролетаріят, альгебра, алькоголь, альхемія, альфа, альфабет, бухгальтер, Альжир, гільдія, Вільсон, бінокль, вексель, водевіль тощо. Виняток складали грецизми та передача буквосполучення «le».
			* Дифтонги au, ou згідно з вимовою треба було передавати через ав, ов: авдиторія, авдієнція, автограф, локавт, бравнінг, фавна, Фавст, Штравс; Бічер-Стов, Бернард Шов тощо.
			* Передача кінцевих tr, dr, у таких словах, як бурмістер, магістер, міністер, циліндер, Олександер тощо.
			* Відмінювання слів иншомовного походження на -о. Наприклад: пальто — пальта, метро — метра.
			* Збереження суфіксу -піль у назвах міст: Маріупіль, Мелітопіль, Севастопіль тощо. У назвах міст на -ськ радили вживати українську форму -ське: Луцьке, Луганське, Смоленське тощо. Також: Азовське море — Озівське море, Каховка — Кахівка.
			* Англійське w і перед голосними Правопис 1928 р. радив передавати через «в», а не через «у», як це зроблено в сучасному «Правописі»: отже, Вайлд, а не Уальд, Вайт, а не Уайт, Велз, а не Уельс, Вітман, а не Уїтман, Вестмінстер, а не Уестмінстр, ват, кіловат і т. ін.

			=== Відмінности у вживанні закінчень іменників ===
			* «Правопис» обґрунтовано радив уживати в родовому відмінку іменників третьої відміни на -ть, а також п’яти винятків (кров, любов, осінь, сіль, Русь), традиційне закінчення -и, а не -і, . Отже, треба було писати: вісти, радости, повісти, а також відповідних іменників крови, любови, осени, соли, Руси.
			* Правопис 1928 р. радив уживати закінчення -у в родовому відмінку назв міст: Берліну, Лондону, Парижу, Риму, Нью-Йорку, Херсону тощо. Виняток складали міста з суфіксальним -ів а також такі міста, як Остер, Житомир, Кам’янець, Перемишь, Відень, які зберігали в родовому відмінку закінчення -а: Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова тощо.
			* У давальному відмінку іменників чоловічого роду згідно з «Правописом» 1928 р. треба було вживати в основному закінчення -ові, -еві (після голосних -єві): братові, сторожеві, учителеві, роєві, рідше в іменниках середнього роду здебільшого в назвах істот на -ко: теляткові, дитяткові, ягняткові, лихові, військові, святові, серцеві, сонцеві. А -у (-ю) рекомендовано вживати в усіх іменниках середнього роду: дереву, селу, обличчю, знанню, в іменниках чоловічого роду з закінченнями в називному відмінку на -ів (-їв), -ов (-йов): Львів — Львову, Ковалів — Ковалеву, Мліїв — Млієву.

			=== Правила вживання деяких голосних ===
			* Рекомендації щодо правил чергування голосних «о», «є» з «і» майже цілком збігаються з тими, що наведені в останніх виданнях «Українського правопису». Так само положення про передачу старого о перед наголошеним А відповідає сучасним нормам: багато, багатство, кажан, калан тощо, за винятком таких слів, як манастир, шаравари, які в сучасних словниках і в «Правописі» подані у формі монастир, шаровари.

			== Див. також ==
			*[[Скрипникофаґ]]

			== Посилання ==
			*[http://www.r2u.org.ua/data/Правописний%20словник%20(1929).pdf Голоскевич Григорій. Правописний словник]
			*[http://cult.gov.ua/news/2008-08-13-489 Порівняння правописів 1929 та 1993 років].

			== Примітки ==
			{{reflist}}

			[[Категорія:Словник]]
			{{ПС\|{{Користувач:Vox/Підпис}} 00:35, 21 квітня 2011 (EEST)\|\|\|{{ПС/1}}}}

95.132.37.10: 0

2011-06-14T16:39:36Z

← Попередня версія		Версія за 18:39, 14 червня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~{{Харківський правопис}}~~		dovbojoby sosnule
	[[Файл:Skrypnyk.jpg\|300px\|thumb\|right\|Народній комісар освіти Микола Скрипник, що затвердив Харківський правопис 6 вересня 1928 року.]]		http://dramatica.org.ua/

	'''Харківський правопис''', або '''скрипниківка''', '''клясичний правопис''' — правопис української мови, прийнятий і затверджений упродовж 1927—1929 рр. Характерно, що його була схвалено демократичним шляхом, з попереднім обговоренням українських науковців з різних реґіонів, щоби насамперед додержатися двох найвагоміших писемних традицій — наддніпрянської (великоукраїнської) та галицької (західноукраїнської).Згодом скрипниківка була оголошена «націоналістичною», і сталінський уряд брутально реформував наш правопис, наблизивши його до російського. За цим сталося ще декілька московських реформ. Тому наразі маємо московщений правопис з деякими поверненнями зі скрипниківки (наприклад, літери «ґ»).

	~~== Основні відмінности сучасного та харківського правописів ==~~
	~~Загалом відмінностей небагато та вони стосуються здебільшого слів иншомовного походження.~~

	~~=== Слова иншомовного походження ===~~
	* Скрипниківка радить зберігати автентичне звучання літери Gg в словах иншомовного походження (окрім грецизмів) за допомогою української літери Ґґ.
	* У словах грецького походження клясичний правопис радить передавати літеру θ завжди через «т». Наприклад, етер, катедра, міт, аритметика, логаритм, дитирамб, ортографія, етіопський, Пітагор, Атени, Картагена, Корінт, Методій, Теодор, Теодосій, Теофан тощо.
	* Зберігання літери «е» в словах иншомовного походження: Европа, Еспанія, Етіопія тощо.
	* Пом’якшення літери «л». Наприклад: баляда, балянс, бациля, гіперболя, галянтерія,, вакуоля, заля, капсуля, клявіш, клявіатура, кляса, лябораторія, лява, лябіялізація, лятифундія, паляталізація, плаж, скаля, бальон, бальотувати, бльокада, кольоквіум. кольорит, льозунг, льомбард, пльомба, сольо, фльора, фльота, шабльон, люмпенпролетаріят, альгебра, алькоголь, альхемія, альфа, альфабет, бухгальтер, Альжир, гільдія, Вільсон, бінокль, вексель, водевіль тощо. Виняток складали грецизми та передача буквосполучення «le».
	* Дифтонги au, ou згідно з вимовою треба було передавати через ав, ов: авдиторія, авдієнція, автограф, локавт, бравнінг, фавна, Фавст, Штравс; Бічер-Стов, Бернард Шов тощо.
	* Передача кінцевих tr, dr, у таких словах, як бурмістер, магістер, міністер, циліндер, Олександер тощо.
	* Відмінювання слів иншомовного походження на -о. Наприклад: пальто — пальта, метро — метра.
	* Збереження суфіксу -піль у назвах міст: Маріупіль, Мелітопіль, Севастопіль тощо. У назвах міст на -ськ радили вживати українську форму -ське: Луцьке, Луганське, Смоленське тощо. Також: Азовське море — Озівське море, Каховка — Кахівка.
	* Англійське w і перед голосними Правопис 1928 р. радив передавати через «в», а не через «у», як це зроблено в сучасному «Правописі»: отже, Вайлд, а не Уальд, Вайт, а не Уайт, Велз, а не Уельс, Вітман, а не Уїтман, Вестмінстер, а не Уестмінстр, ват, кіловат і т. ін.

	~~=== Відмінности у вживанні закінчень іменників ===~~
	* «Правопис» обґрунтовано радив уживати в родовому відмінку іменників третьої відміни на -ть, а також п’яти винятків (кров, любов, осінь, сіль, Русь), традиційне закінчення -и, а не -і, . Отже, треба було писати: вісти, радости, повісти, а також відповідних іменників крови, любови, осени, соли, Руси.
	* Правопис 1928 р. радив уживати закінчення -у в родовому відмінку назв міст: Берліну, Лондону, Парижу, Риму, Нью-Йорку, Херсону тощо. Виняток складали міста з суфіксальним -ів а також такі міста, як Остер, Житомир, Кам’янець, Перемишь, Відень, які зберігали в родовому відмінку закінчення -а: Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова тощо.
	* У давальному відмінку іменників чоловічого роду згідно з «Правописом» 1928 р. треба було вживати в основному закінчення -ові, -еві (після голосних -єві): братові, сторожеві, учителеві, роєві, рідше в іменниках середнього роду здебільшого в назвах істот на -ко: теляткові, дитяткові, ягняткові, лихові, військові, святові, серцеві, сонцеві. А -у (-ю) рекомендовано вживати в усіх іменниках середнього роду: дереву, селу, обличчю, знанню, в іменниках чоловічого роду з закінченнями в називному відмінку на -ів (-їв), -ов (-йов): Львів — Львову, Ковалів — Ковалеву, Мліїв — Млієву.

	~~=== Правила вживання деяких голосних ===~~
	* Рекомендації щодо правил чергування голосних «о», «є» з «і» майже цілком збігаються з тими, що наведені в останніх виданнях «Українського правопису». Так само положення про передачу старого о перед наголошеним А відповідає сучасним нормам: багато, багатство, кажан, калан тощо, за винятком таких слів, як манастир, шаравари, які в сучасних словниках і в «Правописі» подані у формі монастир, шаровари.

	~~== Див. також ==~~
	*[[Скрипникофаґ]]

	~~== Посилання ==~~
	*[http://~~www.r2u~~.org.ua/~~data/Правописний%20словник%20(1929).pdf Голоскевич Григорій. Правописний словник]~~
	*[http://cult.gov.ua/news/2008-08-13-489 Порівняння правописів 1929 та 1993 років].

	~~== Примітки ==~~
	~~{{reflist}}~~

	~~[[Категорія:Словник]]~~
	~~{{ПС\|{{Користувач:Vox/Підпис}} 00:35, 21 квітня 2011 (EEST)\|\|\|{{ПС/1}}}}~~

MrGALL: Редагування користувача 95.132.115.27 (обговорення) відкинуті до версії користувача Vox

2011-06-14T16:13:00Z

Редагування користувача 95.132.115.27 (обговорення) відкинуті до версії користувача Vox

← Попередня версія		Версія за 18:13, 14 червня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~dovbojoby sosnule~~		{{Харківський правопис}}
	http://~~dramatica~~.org.ua/		[[Файл:Skrypnyk.jpg\|300px\|thumb\|right\|Народній комісар освіти Микола Скрипник, що затвердив Харківський правопис 6 вересня 1928 року.]]

			'''Харківський правопис''', або '''скрипниківка''', '''клясичний правопис''' — правопис української мови, прийнятий і затверджений упродовж 1927—1929 рр. Характерно, що його була схвалено демократичним шляхом, з попереднім обговоренням українських науковців з різних реґіонів, щоби насамперед додержатися двох найвагоміших писемних традицій — наддніпрянської (великоукраїнської) та галицької (західноукраїнської).Згодом скрипниківка була оголошена «націоналістичною», і сталінський уряд брутально реформував наш правопис, наблизивши його до російського. За цим сталося ще декілька московських реформ. Тому наразі маємо московщений правопис з деякими поверненнями зі скрипниківки (наприклад, літери «ґ»).

			== Основні відмінности сучасного та харківського правописів ==
			Загалом відмінностей небагато та вони стосуються здебільшого слів иншомовного походження.

			=== Слова иншомовного походження ===
			* Скрипниківка радить зберігати автентичне звучання літери Gg в словах иншомовного походження (окрім грецизмів) за допомогою української літери Ґґ.
			* У словах грецького походження клясичний правопис радить передавати літеру θ завжди через «т». Наприклад, етер, катедра, міт, аритметика, логаритм, дитирамб, ортографія, етіопський, Пітагор, Атени, Картагена, Корінт, Методій, Теодор, Теодосій, Теофан тощо.
			* Зберігання літери «е» в словах иншомовного походження: Европа, Еспанія, Етіопія тощо.
			* Пом’якшення літери «л». Наприклад: баляда, балянс, бациля, гіперболя, галянтерія,, вакуоля, заля, капсуля, клявіш, клявіатура, кляса, лябораторія, лява, лябіялізація, лятифундія, паляталізація, плаж, скаля, бальон, бальотувати, бльокада, кольоквіум. кольорит, льозунг, льомбард, пльомба, сольо, фльора, фльота, шабльон, люмпенпролетаріят, альгебра, алькоголь, альхемія, альфа, альфабет, бухгальтер, Альжир, гільдія, Вільсон, бінокль, вексель, водевіль тощо. Виняток складали грецизми та передача буквосполучення «le».
			* Дифтонги au, ou згідно з вимовою треба було передавати через ав, ов: авдиторія, авдієнція, автограф, локавт, бравнінг, фавна, Фавст, Штравс; Бічер-Стов, Бернард Шов тощо.
			* Передача кінцевих tr, dr, у таких словах, як бурмістер, магістер, міністер, циліндер, Олександер тощо.
			* Відмінювання слів иншомовного походження на -о. Наприклад: пальто — пальта, метро — метра.
			* Збереження суфіксу -піль у назвах міст: Маріупіль, Мелітопіль, Севастопіль тощо. У назвах міст на -ськ радили вживати українську форму -ське: Луцьке, Луганське, Смоленське тощо. Також: Азовське море — Озівське море, Каховка — Кахівка.
			* Англійське w і перед голосними Правопис 1928 р. радив передавати через «в», а не через «у», як це зроблено в сучасному «Правописі»: отже, Вайлд, а не Уальд, Вайт, а не Уайт, Велз, а не Уельс, Вітман, а не Уїтман, Вестмінстер, а не Уестмінстр, ват, кіловат і т. ін.

			=== Відмінности у вживанні закінчень іменників ===
			* «Правопис» обґрунтовано радив уживати в родовому відмінку іменників третьої відміни на -ть, а також п’яти винятків (кров, любов, осінь, сіль, Русь), традиційне закінчення -и, а не -і, . Отже, треба було писати: вісти, радости, повісти, а також відповідних іменників крови, любови, осени, соли, Руси.
			* Правопис 1928 р. радив уживати закінчення -у в родовому відмінку назв міст: Берліну, Лондону, Парижу, Риму, Нью-Йорку, Херсону тощо. Виняток складали міста з суфіксальним -ів а також такі міста, як Остер, Житомир, Кам’янець, Перемишь, Відень, які зберігали в родовому відмінку закінчення -а: Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова тощо.
			* У давальному відмінку іменників чоловічого роду згідно з «Правописом» 1928 р. треба було вживати в основному закінчення -ові, -еві (після голосних -єві): братові, сторожеві, учителеві, роєві, рідше в іменниках середнього роду здебільшого в назвах істот на -ко: теляткові, дитяткові, ягняткові, лихові, військові, святові, серцеві, сонцеві. А -у (-ю) рекомендовано вживати в усіх іменниках середнього роду: дереву, селу, обличчю, знанню, в іменниках чоловічого роду з закінченнями в називному відмінку на -ів (-їв), -ов (-йов): Львів — Львову, Ковалів — Ковалеву, Мліїв — Млієву.

			=== Правила вживання деяких голосних ===
			* Рекомендації щодо правил чергування голосних «о», «є» з «і» майже цілком збігаються з тими, що наведені в останніх виданнях «Українського правопису». Так само положення про передачу старого о перед наголошеним А відповідає сучасним нормам: багато, багатство, кажан, калан тощо, за винятком таких слів, як манастир, шаравари, які в сучасних словниках і в «Правописі» подані у формі монастир, шаровари.

			== Див. також ==
			*[[Скрипникофаґ]]

			== Посилання ==
			*[http://www.r2u.org.ua/data/Правописний%20словник%20(1929).pdf Голоскевич Григорій. Правописний словник]
			*[http://cult.gov.ua/news/2008-08-13-489 Порівняння правописів 1929 та 1993 років].

			== Примітки ==
			{{reflist}}

			[[Категорія:Словник]]
			{{ПС\|{{Користувач:Vox/Підпис}} 00:35, 21 квітня 2011 (EEST)\|\|\|{{ПС/1}}}}

95.132.115.27: 0

2011-06-14T15:52:26Z

← Попередня версія		Версія за 17:52, 14 червня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~lol~~		dovbojoby sosnule
			http://dramatica.org.ua/

95.132.115.27: 0

2011-06-14T15:51:14Z

← Попередня версія	Версія за 17:51, 14 червня 2011
Рядок 1:	Рядок 1:
		lol

95.132.115.27: 0

2011-06-14T15:42:06Z

← Попередня версія		Версія за 17:42, 14 червня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~{{Харківський правопис}}~~
	[[Файл:Skrypnyk.jpg\|300px\|thumb\|right\|Народній комісар освіти Микола Скрипник, що затвердив Харківський правопис 6 вересня 1928 року.]]

	'''Харківський правопис''', або '''скрипниківка''', '''клясичний правопис''' — правопис української мови, прийнятий і затверджений упродовж 1927—1929 рр. Характерно, що його була схвалено демократичним шляхом, з попереднім обговоренням українських науковців з різних реґіонів, щоби насамперед додержатися двох найвагоміших писемних традицій — наддніпрянської (великоукраїнської) та галицької (західноукраїнської).Згодом скрипниківка була оголошена «націоналістичною», і сталінський уряд брутально реформував наш правопис, наблизивши його до російського. За цим сталося ще декілька московських реформ. Тому наразі маємо московщений правопис з деякими поверненнями зі скрипниківки (наприклад, літери «ґ»).

	~~== Основні відмінности сучасного та харківського правописів ==~~
	~~Загалом відмінностей небагато та вони стосуються здебільшого слів иншомовного походження.~~

	~~=== Слова иншомовного походження ===~~
	* Скрипниківка радить зберігати автентичне звучання літери Gg в словах иншомовного походження (окрім грецизмів) за допомогою української літери Ґґ.
	* У словах грецького походження клясичний правопис радить передавати літеру θ завжди через «т». Наприклад, етер, катедра, міт, аритметика, логаритм, дитирамб, ортографія, етіопський, Пітагор, Атени, Картагена, Корінт, Методій, Теодор, Теодосій, Теофан тощо.
	* Зберігання літери «е» в словах иншомовного походження: Европа, Еспанія, Етіопія тощо.
	* Пом’якшення літери «л». Наприклад: баляда, балянс, бациля, гіперболя, галянтерія,, вакуоля, заля, капсуля, клявіш, клявіатура, кляса, лябораторія, лява, лябіялізація, лятифундія, паляталізація, плаж, скаля, бальон, бальотувати, бльокада, кольоквіум. кольорит, льозунг, льомбард, пльомба, сольо, фльора, фльота, шабльон, люмпенпролетаріят, альгебра, алькоголь, альхемія, альфа, альфабет, бухгальтер, Альжир, гільдія, Вільсон, бінокль, вексель, водевіль тощо. Виняток складали грецизми та передача буквосполучення «le».
	* Дифтонги au, ou згідно з вимовою треба було передавати через ав, ов: авдиторія, авдієнція, автограф, локавт, бравнінг, фавна, Фавст, Штравс; Бічер-Стов, Бернард Шов тощо.
	* Передача кінцевих tr, dr, у таких словах, як бурмістер, магістер, міністер, циліндер, Олександер тощо.
	* Відмінювання слів иншомовного походження на -о. Наприклад: пальто — пальта, метро — метра.
	* Збереження суфіксу -піль у назвах міст: Маріупіль, Мелітопіль, Севастопіль тощо. У назвах міст на -ськ радили вживати українську форму -ське: Луцьке, Луганське, Смоленське тощо. Також: Азовське море — Озівське море, Каховка — Кахівка.
	* Англійське w і перед голосними Правопис 1928 р. радив передавати через «в», а не через «у», як це зроблено в сучасному «Правописі»: отже, Вайлд, а не Уальд, Вайт, а не Уайт, Велз, а не Уельс, Вітман, а не Уїтман, Вестмінстер, а не Уестмінстр, ват, кіловат і т. ін.

	~~=== Відмінности у вживанні закінчень іменників ===~~
	* «Правопис» обґрунтовано радив уживати в родовому відмінку іменників третьої відміни на -ть, а також п’яти винятків (кров, любов, осінь, сіль, Русь), традиційне закінчення -и, а не -і, . Отже, треба було писати: вісти, радости, повісти, а також відповідних іменників крови, любови, осени, соли, Руси.
	* Правопис 1928 р. радив уживати закінчення -у в родовому відмінку назв міст: Берліну, Лондону, Парижу, Риму, Нью-Йорку, Херсону тощо. Виняток складали міста з суфіксальним -ів а також такі міста, як Остер, Житомир, Кам’янець, Перемишь, Відень, які зберігали в родовому відмінку закінчення -а: Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова тощо.
	* У давальному відмінку іменників чоловічого роду згідно з «Правописом» 1928 р. треба було вживати в основному закінчення -ові, -еві (після голосних -єві): братові, сторожеві, учителеві, роєві, рідше в іменниках середнього роду здебільшого в назвах істот на -ко: теляткові, дитяткові, ягняткові, лихові, військові, святові, серцеві, сонцеві. А -у (-ю) рекомендовано вживати в усіх іменниках середнього роду: дереву, селу, обличчю, знанню, в іменниках чоловічого роду з закінченнями в називному відмінку на -ів (-їв), -ов (-йов): Львів — Львову, Ковалів — Ковалеву, Мліїв — Млієву.

	~~=== Правила вживання деяких голосних ===~~
	* Рекомендації щодо правил чергування голосних «о», «є» з «і» майже цілком збігаються з тими, що наведені в останніх виданнях «Українського правопису». Так само положення про передачу старого о перед наголошеним А відповідає сучасним нормам: багато, багатство, кажан, калан тощо, за винятком таких слів, як манастир, шаравари, які в сучасних словниках і в «Правописі» подані у формі монастир, шаровари.

	~~== Див. також ==~~
	*[[Скрипникофаґ]]

	~~== Посилання ==~~
	*[http://www.r2u.org.ua/data/Правописний%20словник%20(1929).pdf Голоскевич Григорій. Правописний словник]
	*[http://cult.gov.ua/news/2008-08-13-489 Порівняння правописів 1929 та 1993 років].

	~~== Примітки ==~~
	~~{{reflist}}~~

	~~[[Категорія:Словник]]~~
	~~{{ПС\|{{Користувач:Vox/Підпис}} 00:35, 21 квітня 2011 (EEST)\|\|\|{{ПС/1}}}}~~

Vox: с/п

2011-04-20T21:35:22Z

с/п

← Попередня версія		Версія за 23:35, 20 квітня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	{{Харківський правопис}}		{{Харківський правопис}}

	[[Файл:Skrypnyk.jpg\|300px\|thumb\|right\|Народній комісар освіти Микола Скрипник, що затвердив Харківський правопис 6 вересня 1928 року.]]		[[Файл:Skrypnyk.jpg\|300px\|thumb\|right\|Народній комісар освіти Микола Скрипник, що затвердив Харківський правопис 6 вересня 1928 року.]]

			'''Харківський правопис''', або '''скрипниківка''', '''клясичний правопис''' — правопис української мови, прийнятий і затверджений упродовж 1927—1929 рр. Характерно, що його була схвалено демократичним шляхом, з попереднім обговоренням українських науковців з різних реґіонів, щоби насамперед додержатися двох найвагоміших писемних традицій — наддніпрянської (великоукраїнської) та галицької (західноукраїнської).Згодом скрипниківка була оголошена «націоналістичною», і сталінський уряд брутально реформував наш правопис, наблизивши його до російського. За цим сталося ще декілька московських реформ. Тому наразі маємо московщений правопис з деякими поверненнями зі скрипниківки (наприклад, літери «ґ»).
	'''Харківський правопис''', або '''скрипниківка''', '''клясичний правопис''' - правопис української мови, прийнятий і затверджений упродовж ~~1927-1929~~ рр. Характерно, що його була схвалено демократичним шляхом, з попереднім обговоренням українських науковців з різних реґіонів, щоби насамперед додержатися двох найвагоміших писемних традицій - наддніпрянської (великоукраїнської) та галицької (західноукраїнської).Згодом скрипниківка була оголошена ~~"націоналістичною"~~, і сталінський уряд брутально реформував наш правопис, наблизивши його до російського. За цим сталося ще декілька московських реформ. Тому наразі маємо московщений правопис з деякими поверненнями зі скрипниківки (наприклад, літери ~~"ґ"~~).

	== Основні відмінности сучасного та харківського правописів ==		== Основні відмінности сучасного та харківського правописів ==

	Загалом відмінностей небагато та вони стосуються здебільшого слів иншомовного походження.		Загалом відмінностей небагато та вони стосуються здебільшого слів иншомовного походження.

	=== Слова иншомовного походження ===		=== Слова иншомовного походження ===
			* Скрипниківка радить зберігати автентичне звучання літери Gg в словах иншомовного походження (окрім грецизмів) за допомогою української літери Ґґ.
	*Скрипниківка радить зберігати автентичне звучання літери Gg в словах иншомовного походження (окрім грецизмів) за допомогою української літери Ґґ.		* У словах грецького походження клясичний правопис радить передавати літеру θ завжди через «т». Наприклад, етер, катедра, міт, аритметика, логаритм, дитирамб, ортографія, етіопський, Пітагор, Атени, Картагена, Корінт, Методій, Теодор, Теодосій, Теофан тощо.
	*У словах грецького походження клясичний правопис радить передавати літеру θ завжди через ~~"т"~~. Наприклад, етер, катедра, міт, аритметика, логаритм, дитирамб, ортографія, етіопський, Пітагор, Атени, Картагена, Корінт, Методій, Теодор, Теодосій, Теофан тощо.		* Зберігання літери «е» в словах иншомовного походження: Европа, Еспанія, Етіопія тощо.
	*Зберігання літери ~~"е"~~ в словах иншомовного походження: Европа, Еспанія, Етіопія тощо.		* Пом’якшення літери «л». Наприклад: баляда, балянс, бациля, гіперболя, галянтерія,, вакуоля, заля, капсуля, клявіш, клявіатура, кляса, лябораторія, лява, лябіялізація, лятифундія, паляталізація, плаж, скаля, бальон, бальотувати, бльокада, кольоквіум. кольорит, льозунг, льомбард, пльомба, сольо, фльора, фльота, шабльон, люмпенпролетаріят, альгебра, алькоголь, альхемія, альфа, альфабет, бухгальтер, Альжир, гільдія, Вільсон, бінокль, вексель, водевіль тощо. Виняток складали грецизми та передача буквосполучення «le».
	*~~Пом'якшення~~ літери ~~"л"~~. Наприклад: баляда, балянс, бациля, гіперболя, галянтерія,, вакуоля, заля, капсуля, клявіш, клявіатура, кляса, лябораторія, лява, лябіялізація, лятифундія, паляталізація, плаж, скаля, бальон, бальотувати, бльокада, кольоквіум. кольорит, льозунг, льомбард, пльомба, сольо, фльора, фльота, шабльон, люмпенпролетаріят, альгебра, алькоголь, альхемія, альфа, альфабет, бухгальтер, Альжир, гільдія, Вільсон, бінокль, вексель, водевіль тощо. Виняток складали грецизми та передача буквосполучення ~~"le"~~.		* Дифтонги au, ou згідно з вимовою треба було передавати через ав, ов: авдиторія, авдієнція, автограф, локавт, бравнінг, фавна, Фавст, Штравс; Бічер-Стов, Бернард Шов тощо.
	*Дифтонги au, ou згідно з вимовою треба було передавати через ав, ов: авдиторія, авдієнція, автограф, локавт, бравнінг, фавна, Фавст, Штравс; Бічер-Стов, Бернард Шов тощо.		* Передача кінцевих tr, dr, у таких словах, як бурмістер, магістер, міністер, циліндер, Олександер тощо.
	*Передача кінцевих tr, dr, у таких словах, як бурмістер, магістер, міністер, циліндер, Олександер тощо.		* Відмінювання слів иншомовного походження на -о. Наприклад: пальто — пальта, метро — метра.
	*Відмінювання слів иншомовного походження на -о. Наприклад: пальто - пальта, метро - метра.		* Збереження суфіксу -піль у назвах міст: Маріупіль, Мелітопіль, Севастопіль тощо. У назвах міст на -ськ радили вживати українську форму -ське: Луцьке, Луганське, Смоленське тощо. Також: Азовське море — Озівське море, Каховка — Кахівка.
	*Збереження суфіксу -піль у назвах міст: Маріупіль, Мелітопіль, Севастопіль тощо. У назвах міст на -ськ радили вживати українську форму -ське: Луцьке, Луганське, Смоленське тощо. Також: Азовське море - Озівське море, Каховка - Кахівка.		* Англійське w і перед голосними Правопис 1928 р. радив передавати через «в», а не через «у», як це зроблено в сучасному «Правописі»: отже, Вайлд, а не Уальд, Вайт, а не Уайт, Велз, а не Уельс, Вітман, а не Уїтман, Вестмінстер, а не Уестмінстр, ват, кіловат і т. ін.
	*Англійське w і перед голосними Правопис 1928 р. радив передавати через ~~"в"~~, а не через ~~"у"~~, як це зроблено в сучасному «Правописі»: отже, Вайлд, а не Уальд, Вайт, а не Уайт, Велз, а не Уельс, Вітман, а не Уїтман, Вестмінстер, а не Уестмінстр, ват, кіловат і т. ін.

	=== Відмінности у вживанні закінчень іменників ===		=== Відмінности у вживанні закінчень іменників ===
			* «Правопис» обґрунтовано радив уживати в родовому відмінку іменників третьої відміни на -ть, а також п’яти винятків (кров, любов, осінь, сіль, Русь), традиційне закінчення -и, а не -і, . Отже, треба було писати: вісти, радости, повісти, а також відповідних іменників крови, любови, осени, соли, Руси.
			* Правопис 1928 р. радив уживати закінчення -у в родовому відмінку назв міст: Берліну, Лондону, Парижу, Риму, Нью-Йорку, Херсону тощо. Виняток складали міста з суфіксальним -ів а також такі міста, як Остер, Житомир, Кам’янець, Перемишь, Відень, які зберігали в родовому відмінку закінчення -а: Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова тощо.
			* У давальному відмінку іменників чоловічого роду згідно з «Правописом» 1928 р. треба було вживати в основному закінчення -ові, -еві (після голосних -єві): братові, сторожеві, учителеві, роєві, рідше в іменниках середнього роду здебільшого в назвах істот на -ко: теляткові, дитяткові, ягняткові, лихові, військові, святові, серцеві, сонцеві. А -у (-ю) рекомендовано вживати в усіх іменниках середнього роду: дереву, селу, обличчю, знанню, в іменниках чоловічого роду з закінченнями в називному відмінку на -ів (-їв), -ов (-йов): Львів — Львову, Ковалів — Ковалеву, Мліїв — Млієву.

	*«Правопис» обґрунтовано радив уживати в родовому відмінку іменників третьої відміни на -ть, а також п'яти винятків (кров, любов, осінь, сіль, Русь), традиційне закінчення -и, а не -і, . Отже, треба було писати: вісти, радости, повісти, а також відповідних іменників крови, любови, осени, соли, Руси.		=== Правила вживання деяких голосних ===
	*Правопис 1928 р. радив уживати закінчення -у в родовому відмінку назв міст: Берліну, Лондону, Парижу, Риму, Нью-Йорку, Херсону тощо. Виняток складали міста з суфіксальним -ів а також такі міста, як Остер, Житомир, Кам'янець, Перемишь, Відень , які зберігали в родовому відмінку закінчення -а: Харків - Харкова, Чернігів - Чернігова тощо.		* Рекомендації щодо правил чергування голосних «о», «є» з «і» майже цілком збігаються з тими, що наведені в останніх виданнях «Українського правопису». Так само положення про передачу старого о перед наголошеним А відповідає сучасним нормам: багато, багатство, кажан, калан тощо, за винятком таких слів, як манастир, шаравари, які в сучасних словниках і в «Правописі» подані у формі монастир, шаровари.
	*У давальному відмінку іменників чоловічого роду згідно з «Правописом» 1928 р. треба було вживати в основному закінчення -ові, -еві (після голосних -єві): братові, сторожеві, учителеві, роєві, рідше в іменниках середнього роду здебільшого в назвах істот на -ко: теляткові, дитяткові, ягняткові, лихові, військові, святові, серцеві, сонцеві. А -у (-ю) рекомендовано вживати в усіх іменниках середнього роду: дереву, селу, обличчю, знанню, в іменниках чоловічого роду з закінченнями в називному відмінку на –ів (-їв), -ов (-йов): Львів - Львову, Ковалів - Ковалеву, Мліїв – Млієву.

	=== Правила вживання деяких голосних ===

	*Рекомендації щодо правил чергування голосних ~~"о"~~, ~~"є"~~ з ~~"і"~~ майже цілком збігаються з тими, що наведені в останніх виданнях «Українського правопису». Так само положення про передачу старого о перед наголошеним а відповідає сучасним нормам: багато, багатство, кажан, калан тощо, за винятком таких слів, як манастир, шаравари, які в сучасних словниках і в «Правописі» подані у формі монастир, шаровари.


	== Див. також ==		== Див. також ==
			*[[Скрипникофаґ]]
	[[Скрипникофаґ]]


	== Посилання ==		== Посилання ==
			*[http://www.r2u.org.ua/data/Правописний%20словник%20(1929).pdf Голоскевич Григорій. Правописний словник]
	[http://www.r2u.org.ua/data/Правописний%20словник%20(1929).pdf Голоскевич Григорій. Правописний словник]		*[http://cult.gov.ua/news/2008-08-13-489 Порівняння правописів 1929 та 1993 років].

	[http://cult.gov.ua/news/2008-08-13-489 Порівняння правописів 1929 та 1993 років]

	== Примітки ==		== Примітки ==
Рядок 48:		Рядок 37:

	[[Категорія:Словник]]		[[Категорія:Словник]]
			{{ПС\|{{Користувач:Vox/Підпис}} 00:35, 21 квітня 2011 (EEST)\|\|\|{{ПС/1}}}}

Deimos в 16:42, 19 квітня 2011

2011-04-19T16:42:28Z

← Попередня версія		Версія за 18:42, 19 квітня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~{{Куркізм}}~~
	{{Харківський правопис}}		{{Харківський правопис}}

Usik64 в 11:39, 5 квітня 2011

2011-04-05T11:39:10Z

← Попередня версія		Версія за 13:39, 5 квітня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
	{{~~Де лулзи~~}}		{{Куркізм}}
	{{Харківський правопис}}		{{Харківський правопис}}

MrGALL: Редагування користувача Курка Аалямб (обговорення) відкинуті до версії користувача [[User:Deimo

2010-12-21T17:50:18Z

Редагування користувача Курка Аалямб (обговорення) відкинуті до версії користувача [[User:Deimo

← Попередня версія		Версія за 19:50, 21 грудня 2010
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~#Redirect~~ [[~~Лулзи~~]]		{{Де лулзи}}
			{{Харківський правопис}}

			[[Файл:Skrypnyk.jpg\|300px\|thumb\|right\|Народній комісар освіти Микола Скрипник, що затвердив Харківський правопис 6 вересня 1928 року.]]


			'''Харківський правопис''', або '''скрипниківка''', '''клясичний правопис''' - правопис української мови, прийнятий і затверджений упродовж 1927-1929 рр. Характерно, що його була схвалено демократичним шляхом, з попереднім обговоренням українських науковців з різних реґіонів, щоби насамперед додержатися двох найвагоміших писемних традицій - наддніпрянської (великоукраїнської) та галицької (західноукраїнської).Згодом скрипниківка була оголошена "націоналістичною", і сталінський уряд брутально реформував наш правопис, наблизивши його до російського. За цим сталося ще декілька московських реформ. Тому наразі маємо московщений правопис з деякими поверненнями зі скрипниківки (наприклад, літери "ґ").

			== Основні відмінности сучасного та харківського правописів ==

			Загалом відмінностей небагато та вони стосуються здебільшого слів иншомовного походження.

			=== Слова иншомовного походження ===

			*Скрипниківка радить зберігати автентичне звучання літери Gg в словах иншомовного походження (окрім грецизмів) за допомогою української літери Ґґ.
			*У словах грецького походження клясичний правопис радить передавати літеру θ завжди через "т". Наприклад, етер, катедра, міт, аритметика, логаритм, дитирамб, ортографія, етіопський, Пітагор, Атени, Картагена, Корінт, Методій, Теодор, Теодосій, Теофан тощо.
			*Зберігання літери "е" в словах иншомовного походження: Европа, Еспанія, Етіопія тощо.
			*Пом'якшення літери "л". Наприклад: баляда, балянс, бациля, гіперболя, галянтерія,, вакуоля, заля, капсуля, клявіш, клявіатура, кляса, лябораторія, лява, лябіялізація, лятифундія, паляталізація, плаж, скаля, бальон, бальотувати, бльокада, кольоквіум. кольорит, льозунг, льомбард, пльомба, сольо, фльора, фльота, шабльон, люмпенпролетаріят, альгебра, алькоголь, альхемія, альфа, альфабет, бухгальтер, Альжир, гільдія, Вільсон, бінокль, вексель, водевіль тощо. Виняток складали грецизми та передача буквосполучення "le".
			*Дифтонги au, ou згідно з вимовою треба було передавати через ав, ов: авдиторія, авдієнція, автограф, локавт, бравнінг, фавна, Фавст, Штравс; Бічер-Стов, Бернард Шов тощо.
			*Передача кінцевих tr, dr, у таких словах, як бурмістер, магістер, міністер, циліндер, Олександер тощо.
			*Відмінювання слів иншомовного походження на -о. Наприклад: пальто - пальта, метро - метра.
			*Збереження суфіксу -піль у назвах міст: Маріупіль, Мелітопіль, Севастопіль тощо. У назвах міст на -ськ радили вживати українську форму -ське: Луцьке, Луганське, Смоленське тощо. Також: Азовське море - Озівське море, Каховка - Кахівка.
			*Англійське w і перед голосними Правопис 1928 р. радив передавати через "в", а не через "у", як це зроблено в сучасному «Правописі»: отже, Вайлд, а не Уальд, Вайт, а не Уайт, Велз, а не Уельс, Вітман, а не Уїтман, Вестмінстер, а не Уестмінстр, ват, кіловат і т. ін.

			=== Відмінности у вживанні закінчень іменників ===

			*«Правопис» обґрунтовано радив уживати в родовому відмінку іменників третьої відміни на -ть, а також п'яти винятків (кров, любов, осінь, сіль, Русь), традиційне закінчення -и, а не -і, . Отже, треба було писати: вісти, радости, повісти, а також відповідних іменників крови, любови, осени, соли, Руси.
			*Правопис 1928 р. радив уживати закінчення -у в родовому відмінку назв міст: Берліну, Лондону, Парижу, Риму, Нью-Йорку, Херсону тощо. Виняток складали міста з суфіксальним -ів а також такі міста, як Остер, Житомир, Кам'янець, Перемишь, Відень , які зберігали в родовому відмінку закінчення -а: Харків - Харкова, Чернігів - Чернігова тощо.
			*У давальному відмінку іменників чоловічого роду згідно з «Правописом» 1928 р. треба було вживати в основному закінчення -ові, -еві (після голосних -єві): братові, сторожеві, учителеві, роєві, рідше в іменниках середнього роду здебільшого в назвах істот на -ко: теляткові, дитяткові, ягняткові, лихові, військові, святові, серцеві, сонцеві. А -у (-ю) рекомендовано вживати в усіх іменниках середнього роду: дереву, селу, обличчю, знанню, в іменниках чоловічого роду з закінченнями в називному відмінку на –ів (-їв), -ов (-йов): Львів - Львову, Ковалів - Ковалеву, Мліїв – Млієву.

			=== Правила вживання деяких голосних ===

			*Рекомендації щодо правил чергування голосних "о", "є" з "і" майже цілком збігаються з тими, що наведені в останніх виданнях «Українського правопису». Так само положення про передачу старого о перед наголошеним а відповідає сучасним нормам: багато, багатство, кажан, калан тощо, за винятком таких слів, як манастир, шаравари, які в сучасних словниках і в «Правописі» подані у формі монастир, шаровари.


			== Див. також ==

			[[Скрипникофаґ]]


			== Посилання ==

			[http://www.r2u.org.ua/data/Правописний%20словник%20(1929).pdf Голоскевич Григорій. Правописний словник]

			[http://cult.gov.ua/news/2008-08-13-489 Порівняння правописів 1929 та 1993 років]

			== Примітки ==
			{{reflist}}

			[[Категорія:Словник]]