Московитський діалект: відмінності між версіями
MrGALL (обговорення | внесок) м Редагування користувача Usik64 (обговорення) відкинуті до версії користувача Левко |
Vox (обговорення | внесок) м Редагування користувача 95.132.115.27 (обговорення) відкинуті до версії користувача Deimos |
||
| (Не показані 5 проміжних версій 3 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
# | '''Московитський діалект''' (також москвинський, москальський, [[суздаль]]ський, заліський чи чудський) - один з шести значних діялектів [[Українська мова|української мови]]. | ||
Історично сформувався набагато пізніше літературної руської(14-15 століття), але, тим не менш, у наслідок шовінісської імперської політики послідовно царату і [[Комуністи|більшовиків]], вважається [[москалі|носіями]] ледь не [[Общєпонятний|панівним]]. Загальна характеристика діялекту зводиться до значного псування української вимови, хоча написання при цьому часто збігається з українським. | |||
<br /> | |||
==Історія виникнення== | |||
[[Зображення:Писані мови.png|300px|thumb|right|Ось так зрадники [[Русь|нашого]] діла назвали нас зрадниками своєї зради.]] | |||
[[Зображення:Гісторія.jpg|300px|thumb|right|З кожним роком написана [[Москаль|ними]] історія все більше посміхає.]] | |||
{{Цитата|...російська бере свій початок в українізованій слов`янській – книжній мові Х – XII століть. І зобов`язана саме православній церкві, разом з якою церковнослов`янська мова прийшла в Русь.|35|Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"|}} | |||
Діалект почав давати паростки вже після завоювання [[Русь|русинами]] та [[Русь|зрусішання]] [[Москалі - фіно-угорці|фіно-угорських племен залісся]]. Але виокремлюватися як окремий діалект, почав лише з від'єднанням від Руси [[Суздаль|Суздальської землі]]. Як можна прочитати у '''Ключевського''' [http://usik-igor.at.ua/publ/bilinskij_volodimir_bronislavovich_krajina_moksel_abo_moskovija/2-1-0-56] : | |||
{{Цитата|...акающие говоры Великороссии образовались при обрусении чудских племен. Восточные инородцы, русея, вообще переиначивали усвояемый язык, портили его фонетику, переполняя ее твердыми гласными и неблагозвучными сочетаниями гласных с согласными. Обруселая Чудь не обогатила русского лексикона: академик Грот насчитал всего около 60 финских слов, вошедших большею частью в русский язык северных губерний; лишь немногие подслушаны в средней Великороссии, например пахтать, пурга, ряса, кулепня (деревня). Но, не пестря лексики, чудская примесь портила говор, внося в него чуждые звуки и звуковые сочетания....". |40}} | |||
===Мовні запозичення=== | |||
{{Основна|Московитський діалект/Мовні запозичення}} | |||
Взагалі, якщо [[Наддніпрянський діалект|наддніпрянський]] та [[Західний діалект|західний]] діалекти формувалися на [[Українські цінності|народній основі]], певний час будучи навіть офіційною мовою [[Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське|Великого Князівства Литовського]], то московитський усебічно піддавався впливу [[Московське православ'я|церковнослов'янської мови]] з лексичного боку(наповнення московитської лексики болгаризмами та архаїзмами). До них належать, наприклад, такі звичні слова, як "вещь", "время", "воздух", "восторг", "глагол", "изъять", "награда", "облако", "общий", "сочинить", "тщетный", "чрезмерный" і багато інших, частина з яких співіснує із властиво руськими дублетами, що відрізняються від церковнослов'янських за значенням або стилістично, порівняємо (церковнослов'янське слово подається першим): влачить/волочить, глава/голова, гражданин/горожанин, млечный/молочный, одежда/одёжа, разврат/разворот, рождать/рожать, страж/сторож й інші. З церковнослов'янської в діалект запозичені й окремі морфеми (наприклад, дієслівні префікси "из-", "низ-", "пред-" и "со-") і навіть окремі ґраматичні форми — наприклад, віддієслівні дієприкметники (порівн. церковнослов'янські за походженням дієприкметники "текущий" або "горящий" з відповідними їм московитськими формами "текучий" і "горячий", що збереглися в сучасному діалекті як прикметники зі значенням постійної властивості) або форми дієслів типу "трепещет" (із невластивим українським формам чергуванням т/щ, порівн. московитське "хохочет" або "лепечет"). За своїм лексичним складом сучасний московитський діалект є в багатьох відношеннях близький до південнослов'янської болгарської мови. При формуванні лексичного стандарту інших діалектів літературної мови вплив церковнослов'янської (староболгарської) був меншим, подекуди взагалі зникаючи. Згідно [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%A1%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%88%D0%B0 сотнеслівних списків базової лексики Сводеша] московитський діалект є набагато ближчим до наддніпрянського та балтійського (відповідно 86% та 92% спільних слів), ніж до південнослов'янської болгарської мови (74%). Щоправда, незважаючи на розходження в ґраматиці, загальна для болгарської мови й московитського діалекту лексика в сучасній художній літературі становить близько 60% і доходить до 80% у публіцистиці.Загалом церковнослов'янські елементи пронизують всю структуру московитського діалекту – фонетику, морфологію, словник, стилістику – в незрівнянно більшому ступені, ніж, наприклад, латина – сучасну італійську мову.<br /> | |||
{{Цитата|...стає зрозумілим, чому російська мова прийняла слов’янізми, а українська – ні. Адже формування етносів і, відповідно, мов відбувалося в різні періоди: до приходу старослов`янської мови в Русі вже сформувався етнос із своєю мовою, на яку іншомовні елементи навіть упродовж кількох століть взаємодії в «мирних умовах» не могли справити істотного впливу. На північ від Русі консолідація різноетнічних елементів відбувалася пізніше – під зовнішнім тиском, який супроводжувався прищепленням віри та «її» мови.|36|Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"|}} | |||
Назараз болгаризми з неповноголосими, що витіснили повноголосі аналоги староукраїнської мови(град-город, мразь-мороз, мрак-морок, сладкій-солодкий, храбрый-хоробрий) проникли навіть в [[наддніпрянський діалект]] та активно захищаються особами, що не вчили історію мови далі ніж [[СРСР|після 1922-ого року]]. Також багато хто з прихильників "Живаґо вєлікарусскаґо язика" активно стверджує, що московитський діалект є ближчим до [[Українська мова|староукраїнської]], аніж наддніпрянський, бо у ньому присутнє більше слів з неї і ніби ближча фонетика (хоча це так лише під дулом <s>москальської</s>російської гвинтівки).<br /> | |||
На фонетику та структуру північно-московитських балачок великий вплив справили фіно-угорські мови (мерянська, мокшанська, більшість балтійсько-фінських, частково — комі та марійська мова). | |||
<br /><br /> | |||
==Діалектні відмінності== | |||
[[Зображення:Мапа поширення.png|400px|thumb|right|Розподіл діалектів [[Українська мова|української]] у східній [[Демократичний гуманістичний правовий розвинутий прогресивний захід|Європі]].]] | |||
Московитський діалект має виразні відмінні риси у фонетиці, морфології та лексиці.<br /> | |||
У фонетиці такими особливостями є наявність "ро", "ло" і "ре", "ле" в коренях слів між приголосними на відміну від [[Наддніпрянський діалект|наддніпрянського]] та [[Західний діалект|західного]] діалекту, де вживаються «ри», «ли» і «ри», «льо» (моск. "крошить", "глотать", "тревога", "слеза", надд. "кришити", "глитати", "тривога"), вимова сполучень м'яких зубних і шиплячих з [j] при довгих м'яких приголосних в інших діалектах (моск. "платье", "судья", укр. "плаття", "суддя"), вибухове [g] при фарингальному [ɦ] в наддніпрянському діалекті (порівняти моск. "город" ['gorat], надд. "город" [ɦo'rod]). У московитському діалекті кінцеві приголосні оглушуються. Набагато менше, ніж в інших, використовується фонетичний закон милозвучності (для зменшення збігу голосних або приголосних): моск. иду к ней — пришел ко мне; иду с ней [нею] — пришел со мной; под нами — подо мной, в наддніпрянському: чергування сполучників і — й, прийменників у — в — уві, дієслівних часток ся — сь, фонетичне модифікування прийменників з — зі(зо) — із, під — піді — підо, к — ік, часток би — б, сполучників хоч — хоча, же — ж, префіксів від(віді) — од; з — зі — із тощо, також чергуються початкові літери коренів слів: іти — йти, Іван — Йван, весь — увесь, ще — іще, там — отам, ця — оця, йон-іон. У московитському діалекті поширене "акання" (вимовляють ненаголошену о як а <s>збоченці</s>). Також поряд поступово стає очевидним наближення до "якання". Не буде дивно, якщо через сторіччя літературною Великоросійською правильно буде саме "Чяво?".<br /> | |||
У морфології такими особливостями є відсутність кличного відмінка (моск. "брат!", "сын!", надд., зах. "брате!", "сину!"), хоча у розмовній мові при звертанні до людей по-імені вживаються форми з нульовим закінченням (моск. "Гена" — "Ген!"), відсутність чергування "к", "г", "х" з "ц", "з", "с" у відмінкових формах іменників (моск. «нога» — «на ноге», надд. «нога» — «на нозі»), широке розповсюдження форми називного відмінка множини з закінченням -а(-я) під наголосом у іменників не середнього роду (моск. «учителя́», надд. «вчителі́»). На відміну від московитського, в [[Наддніпрянський діалект|наддніпрянському діалекті]]| 4 часи дієслів, а не 3 (поряд з минулим, теперішній та майбутнім — давноминулий, «я був ходив»), три числа, на одну дієслівну та іменникову форму більше, збереглася четверта відміна, суттєво багатше суфіксальне словоутворення. | |||
<br /><br /> | |||
===В московитсьому діалекті зникли такі можливості [[Українська мова|української мови]]=== | |||
'''Іменник:''' | |||
*Число: [[Двоїна]]; | |||
*Відміна: ІV-та; | |||
*Відмінок: Кличний; | |||
*Лексика: Певна кількість слів з повноголосими змінилась на слова з неповноголосоми; | |||
'''Дієслово:''' | |||
*Час: Давноминулий; | |||
*Форма: Спонукальна, перша особа множини (себто - <u>будьмо</u> та будемо - будєм); | |||
'''Прикметник:''' | |||
*Суфікси пестливості; | |||
*Щоякнайвищий ступінь порівняння (утворюється додаванням що+як+найвищий ступінь); | |||
*Закінчення ого в родовому відмінку (вимовляються як [аво] чи [ава]); | |||
'''Загальна фонетика:''' | |||
*Звук [о] в ненаголошеній позиції; | |||
*Починає зникати звук [е] в ненаголошеній позиції; | |||
*Відсутня (майже відсутня) милозвучність: | |||
#і-й (та) | |||
#у-в (ув, уві) | |||
#ся-сь | |||
#з-зі(зо)-із | |||
#під — піді — підо | |||
#к — ік | |||
#би — б | |||
#хоч — хоча | |||
#же — ж | |||
#від(віді) — од; | |||
*Немає пом'якшених шиплячих, хоча на письмі вони все ще показуються; | |||
'''Загальна граматика:''' | |||
*Надзвичайно часте пом'якшення гортанних, чого ніколи не допускала [[Українська мова|давньоукраїнська мова]] | |||
#Відсутнє чергування г-з-ж, к-ц-ч, х-с-ш іменникових відмінків при м'якому закінченні | |||
#Слова "гибель", "Киев", "хитрый", "кидать"... | |||
#У московитському діалекті збігаються форми позначення іменника та дієслова процесу: | |||
<pre> | |||
поведінка - поведение | |||
поводження (від поводитись) - поведение | |||
</pre> | |||
<br /><br /> | |||
===Руська мова=== | |||
У 1596-ому році, вчитель, учений, церковний діяч [[Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське|Великого Князівства Литовського, Руського і Жемайтіського]], Лаврентій Зизаній видає у Вільно "Лексис" – перший друкований словено-руський словник на 1067 слів. Якимось дивом автор перекладає для руської людини такі незрозумілі слова як "врємя", "воі(ї)н" та інші, які ви можете бачити нижче. | |||
<pre>блю́до - ми́ска | |||
бл̃агопрiятный - до принятія лáцный, и тьíжъ вдячный, ми́лый | |||
брáкъ - женитва, весéлъе | |||
вóинъ - жолнЂр | |||
враг - вóрогъ | |||
вреди́тель - шкодца | |||
врéмя - чáсъ | |||
влáсть - влáда | |||
господствýю - панýю | |||
дЂяніе - спрáва | |||
дЂ́ло - учи́нок | |||
жáжду - прáгну, пи́ти хочỳ | |||
желáнїе - пожадли́вость, хоть | |||
жи́лище - мéшканьє, дóмъ | |||
жáтва - жни́во | |||
заключéніе - zамкнéнье | |||
искушéнїе - досвЂдчéнье, прóба, спокýса | |||
Для мешканців XVI сторіччя, що розмовляли на руській мові, незрозумілим було навіть слово "ікона", бо автор словникаперекладає його як: и́кона - ώбраzъ | |||
касáнїе - дотык | |||
коли́чество - кóлкость | |||
ковáрство - хи́трость, дóвтЂпълéсть, зрáда | |||
лицемЂр - ωблудный | |||
лицè - осóба | |||
лýчшїй - лЂ́ппшїй | |||
мéсть - пóмста | |||
мóлва - гóмонъ, гук ωт мóвы людскои, óкрик и тыж трвóга | |||
мрак - мóрокъ | |||
мЂ́лъ - вапнò и тьíжъ крéйда | |||
наваждéнїе - zваджéнье | |||
накаzáніе - кáране наýка, научáнье наупоминáнье | |||
небрегỳ - недбáю | |||
наслЂ́діе - ωдЂдичене, спáдок | |||
наслЂдник - дЂ́дич | |||
немóщный - немóцный | |||
неприкосновéный - недоткнéный | |||
недостóйный - негóдный. | |||
орýжіе - брóнь, zброя | |||
оупотребляю - оуживáю | |||
оукаряю - ωсмЂвую | |||
пáкость - перешкóда | |||
плЂ́нник - неволник в пóлонЂ вzятый | |||
прилежáніе - пи́лность | |||
побЂ́дник - zви́тяжца, ри́церъ | |||
роптáнїе - нарЂкáнье | |||
раб - невóлникъ | |||
Також автор перекладає для руських людей незрозуміле слово "сапог": сапóгъ - бóтъ | |||
съвЂ́тъ - рáда, порáда | |||
съвЂтую - рáджу | |||
сквózЂ - скрózь | |||
свЂди́тельство - свЂдóцъство | |||
свЂди́тель - свЂ́докъ | |||
слáдость - солодкость | |||
слýчай - трафýнок притрафлене, примЂт | |||
сóвЂст - сумнЂ́не | |||
смирéнiе - покóра, понижéнье | |||
тщеслáвіе - порожняя слáва | |||
тáю - ростóплююся | |||
требовáнїе - потрéба | |||
труд - прáця | |||
трудолю́бїе - кохáньеся в прáци | |||
хрáбрость - мóжность, дýжость | |||
ωтрицáнїе - ωтмЂ́тованье | |||
Цáръ - крóль | |||
шéствiе - хожене | |||
юнóша - пáрубок, младéнецъ</pre> | |||
Даний факт свідчить не лише про те, що інтенсивне насадження [[Московське православ'я|церковнослов'янської мови]] на північних землях колишньої [[Русь|Руси]] зродило попит на подібний продукт, а і про те, що наприкінці 16 сторіччя(1596!!!!!) основна маса лексичних відмінностей між сучасним надніпрянським та московитським діалектом була не зрозуміла. Ба навіть більше - сприймалася як іноземні слова<ref>З цього боку заяви деяких московських істориків і просто [[Казковий недоумок|ентузіастів]] про те, що [[українська мова]] є продуктом виймання з неї [[канонічно]]-руських слів на початку ХХ століття виглядають не просто смішними, а і результатом неосвіченості заанґажованого [[Ісконнік|ісконніка]].</ref>. | |||
===Приклади московитського діалекту=== | |||
Декілька найтиповіших прикладів використання діалекту: | |||
{{Цитата|{{Переклад|Fuckin fuck, хули привязался, ты бля, с животной фамилией? Пятница в моей религии - священный день, мои боги предают тебя анафеме, еблоид, тебе понятно?|Бісів біс, нащо пристав, ти, з тваринним прізвищем? П'ятниця в моїй релігії - священний день, мої боги накладають на тебе анафему,??????, тобі зрозуміло?}} |40}} | |||
{{Цитата|{{Переклад|Анальчик иди ко мне родной, я тебе чучу запиздрючу. Смешно, я аж плякал ))))) |Анус іди до мене рідний, я тобі???? дам. Смішно, я аж плакав}}|40}} | |||
{{Цитата|{{Переклад|Это не поможет мне засунуть свою здаровую балду в маленький кошачий анус, посоветуй что нибудь (|Це не допоможе мені запхнути свою велику штуку в маленький кошачий анальний отвір, порадь що-небудь (}}|40}} | |||
{{Цитата|{{Переклад|Соблазнительные интим стрижки -это твое мощное оружие!|Спокусливі інтим стрижки - це могутня зброя!}}|40}} | |||
Трохи канонічного: | |||
{{Цитата|{{Переклад|Убѣйся объ стѣну нахъ!|Убийся об стіну повністю!}}|40}} | |||
<br /><br /> | |||
==Поширення== | |||
[[Зображення:Зона зараження.jpg|300px|thumb|right|Зона зараження]] | |||
Діалект набув поширення, завдячуючи переважно зусиллям товстого [[тролінґ]]у [[Московія|московськими царями]] численних земель та придворним історикам, які своїми працями затвердили стереотип, неначе [[Україна]] до [[Русь|Русі]] має відношення опосередковане, в той час, як Московія - найбільш пряме (З цього приводу навіть назву взяли - "Росія", [[Русь]] з грецької).<br /> | |||
Загалом впродовж історії ми бачили неспинне розширення меж вживання діалекту. Чому [[Московія]] прагне замістити своїм ущербним діалектом більш багатий наддніпрянський чи західний дізнаєтесь у статті [[москальська ментальність]]. | |||
<br /><br /> | |||
==Сучасний статус== | |||
{{YouTube|width=300|Yi1IBsrAAjY|Ех,... більше б таких учителів!}} | |||
Наразі активно форситься московським урядом як "[[Homo sovyeticus|загальнозрозумілий]]". Фактично, є офіційним у, відповідно, [[Московія|Московії]], Білорусії, Казахстані та Киргизстані і прагне бути нав'язаний [[Україна|Україні]]. Численні промосковські партії, такі як [[Партія регіонів]], [[Вітренко|Прогресивні соціалісти]], з якогось диву хочуть діалекту державного статусу. | |||
<br /><br /> | |||
==Способи позбутися звички чи вродженого комплексу використовувати московитський діалект== | |||
[[Зображення:Путєн.gif|300px|thumb|right|Сышыш, чяво няпанятна та?]] | |||
[[Британські вчені|Сучасна наука]] терміново рекомендує переходити на більш багаті [[Балтійський діалект|балтійський]], [[Наддніпрянський діалект|наддніпрянський]], [[Західний діалект|західний]] чи хоча б [[Русинський діалект|русинський]] або [[кубанський діалект|кубанський]] діалекти. Уся справа в тому, що, оскільки руська(українська) мова не є для [[Московити|московитів]] природною, вона з плином часу піддається усе більшій редукції, доказом чого є не тільки втрата багатьох ґраматичних категорій, а й сучасне нехлюйське ставлення до фонетики, де у вимовленні, а відповідно і аматорському письмі слова втрачають звуки. Наприклад, "слышишь" перетворюється на "сышишь", а якання і акання стають таки очевидними, що фразу "слышишь, чего не понятно то" вже навіть пишуть як "сышыш, чяво няпанятна та", причому звук [в] у слові "чего"(мара якась) теж піддається редукції, у результаті чого ми отримуємо "чя'о". Цілком можливо, що з плином часу(безумовно дуже довгого періоду, але кінечного), московмиський діалект стане настільки саморедукованим, що сумнівів у його подальшій історичній долі(повному і безповоротному зникненні) не залишиться. Тому рекомендуємо переходити на інші мови (для московитів бажано близькорідну - фінську чи угорську, бо мов мещери та муроми не залишилося) та позбуватися акценту. | |||
<br /><br /> | |||
===Список знайдених слів, фонетично-зіпсованих з відображенням на письмі=== | |||
{| align="center" class="standard" | |||
|+ | |||
! |зіпсоване моск. | |||
! |офіційне моск. | |||
! |літературною українською | |||
|----- | |||
| сышишь | |||
| слышишь | |||
| чуєш | |||
|----- | |||
| сотрит | |||
| смотрит | |||
| дивиться | |||
|----- | |||
| виш? | |||
| видиш? | |||
| бачиш? | |||
|----- | |||
| панимаш? | |||
| понимаеш? | |||
| розумієш? | |||
|----- | |||
| грит | |||
| говорит | |||
| каже(говорить) | |||
|----- | |||
| чаек | |||
| человек | |||
| людина | |||
|----- | |||
| | |||
| | |||
| | |||
|+ | |||
|} | |||
<br /><br /> | |||
===Московитський діалект та російська мова=== | |||
Серед населення [[Московія|Московії]] побутує думка, що московитський діалект - то не діалект, а повноцінна мова. Насправді т. з. "російська мова" - [[книга в стилі "комікс"|мем у стилі форсед]] російської пропаґанди на Україні та в усьому світі. Вся суть у тому, що, аби повести за собою нарід, необхідно вигадати якусь велику ілюзію. От і вигадало керівництво спочатку, що Московія то не Московія, а Росія (переклад з грецької, якби сказали [[Русь]] - ніхто би не повірив), потім байку про Великоросійську мову. Навіть кілька разів забороняли, та як кажуть "ні, не огидно, що природньо...", от і [[наддніпрянський діалект|наддніпрянський]] найповніший діалект не вмре завдяки своїй красі та природності, чого не можна сказати про діалект московський, який якби його не форсили, давно би сконав у власній нікчемності. | |||
<br /><br /> | |||
===Висновок=== | |||
Пора, прийшла пора зробити остаточний висновок щодо всього цього мовного питання. Тож: | |||
#З вищенаведених фактів очевидно, що за майже 600 років існування діалект не зміг створити абсолютно ніяких нових ґраматичних категорій чи морфологічних одиниць(афікси - корінь, префікс, суфікс...). Більше того, багато категорій, перейнятих у [[Русь|Русі]] разом з мовою, вилучилися з вжитку [[суздаль]]ців за ненеохідністю. Усі інакші від [[українська мова|української]] лексичні одиниці були запозичені або з болгарської через [[Московське православ'я|церковнослов'янську]] або з мов [[Московити - фіно-угорці|фіно-угорських племен]] тих земель. Інші ж - скалічені українські(рус. "роз" - моск. "рас"). Навіть ті скорочені форми прикметників збереглися в розмовній мові, хоча так, у СУЛМ представлені скупо(повен, кожен, жоден). | |||
#З вищенаведених фактів зрозуміло, що переважну відмінність у сучасній лексичній структурі між руською(українською) та т. з. "російською мовою" складають слова, запозичені з інших мов. Виключенням є лише неологізми вигадані такими вченими, як [[Аґітка:"Розумні люди діло кажуть"|Карамзін]]<ref>[http://ru.wikipedia.org/wiki/Карамзин,_Николай_Михайлович#Введённые_неологизмы Підтвердження]</ref>, та як бачимо більшість це такі ж запозичення, та декілька - особисті словотвори на основі тих же коренів. | |||
#З вищенаведених фактів зрозуміло, що незрозумілість для українського мовця московитського діалекту пояснюється лише ледь чи не [[Балтійський діалект|литвинською]] фонетичною різницею з ледь чи не українським написанням діалекту і присутністю численних запозичень відсутніх в інших діалектах. | |||
#З вищенаведених висновків зрозуміло, що окремої мови то ніякої і немає. І не тому, що вони скористали для основи нашу мову(розмежування є нормальним процесом мовотворення), а тому що після розмежування не створили собі анічогісінько, що могло б свідчити про хоч якусь мовотворчість, чим і пояснюється вражаюча схожість на руську мову 15-ого століття(якби не деградація, була б вражаюча ідентичність). Московитський діалект помирає. Повільно, але <s>швидко</s> рішуче. Про це свідчать такі [[Феєрія даунізму|феєризми]], як "чорт-чёрт", "тормаз-тормоз" та "итти-идти". Чисельні представники московитської ментальності добивають його то [[Жаргон падонкоф|падонкофскім]] написанням, викриваючи його неприховано-литвинську фонетику(от тільки цекання і дзекання нема, не біля [[Польща|Польші]] все-таки), то викручуванням слів задля надання їм комічного відтінку - "сурйозно","інтєрнєт"[[Це важко осягнути, втім і не треба|(тут детальніше: в моск діал пишеться то "е". що звучить як "є", але там вона звучить як "е", і тому москалі люблять в подібних словах хоча б раз, задля комізму вимовити все правильно)]] та ін.. | |||
#Різні [[Казковий недоумок|мітичні істоти]], які ніколи не вчили філолоґію і навіть у школі прогулювали уроки непотрібної української і потрібної, але такої ж нудної "російської", стверджують звідкись, що їх діалект багатший за наддніпрянський(що звісно ж не правда, як ви самі переконались), на чисельних демонстраціях виступають з гаслами "Мьі хотім говоріть по-русскі", забуваючи, що наша держава як ніхто надає їм честь говорити саме руською, а не по-москвинськи. | |||
'''Додати нічого, все сказано. Цілі зрозумілі, завдання визначені, нужбо до праці, панове!''' | |||
<br /><br /> | |||
==Цікаво знати== | |||
*У московитському діалекті не існує кличної форми, але до Бога вони звертаються саме за кличним відмінком ("О, Боже!"). Хоча останнім часом поширеним є також звертання "О, мой Бог". Редукція. | |||
*Московитський діалект утворився не природнім шляхом народницької ізоляції, а способом культурної асиміляції чужинців. | |||
*Московити називають місяці за римською традицією. Фе!<br /><br /><br /> | |||
<br /><br /> | |||
==Де почитати в літературі== | |||
* П.Штепа "Московство", повний текст книги - [http://usik-igor.at.ua/publ/2-1-0-23] | |||
*Білінський Володимир Броніславович КРАЇНА МОКСЕЛЬ, або МОСКОВІЯ - [[http://usik-igor.at.ua/publ/bilinskij_volodimir_bronislavovich_krajina_moksel_abo_moskovija/2-1-0-56]] | |||
== Примітки == | |||
[[Категорія:Мова]] | |||
[[Категорія:us64]] | |||