Петро Яцик: відмінності між версіями
Deimos (обговорення | внесок) вікіфікація |
MrGALL (обговорення | внесок) м Редагування користувача 95.132.37.10 (обговорення) відкинуті до версії користувача Vox |
||
| (Не показані 18 проміжних версій 5 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Jacyk-Memoriam.jpg|300px|thumb|right|без позитиву Канаду не візьмеш]] | |||
'''Яцик Петро Дмитрович''' ([[Інгліш|англ.]] Peter Jacyk, дуже небідний українець, «меценат» всім меценатам) — український емігрант у Канаді, успішний підприємець, трошки менше ніж єдиний реальний спонсор проектів, завдяки яким культурна спадщина України ще не зовсім забута: | |||
'''Яцик Петро Дмитрович''' ([[Інгліш|англ.]] Peter Jacyk, дуже небідний українець, | |||
* Український науковий інститут Гарвардського університету, | * Український науковий інститут Гарвардського університету, | ||
* Канадський інститут українських студій . | * Канадський інститут українських студій . | ||
* Міжнародний конкурс знавців української мови, | * Міжнародний конкурс знавців української мови, | ||
* Енциклопедія українознавства. | * Енциклопедія українознавства. | ||
== Передісторія == | == Передісторія == | ||
7 липня 1921 року в селі Верхнє Синьовидне в родині селянина Дмитра Яцика народився син Петро… | 7 липня 1921 року в селі Верхнє Синьовидне в родині селянина Дмитра Яцика народився син Петро… | ||
{{цитата|Було на світі троє братів. Двоє з них полягло на першій світовій війні. Третій повернувся з підірваним здоров'ям. Він одружився з селянкою, а в них народився я. Батько, мабуть, був неписьменним, бо, оповідали мені, пішов до школи і стався в нього з учителькою конфлікт. То він ударив її, забрав книжки і наступного дня вже до першого класу не повернувся. Мама була набагато вченіша за нього — мала за собою три класи, вміла читати й писати і, до речі, гарно співала. Сімох дітей виховала і якусь освіту дала (нас було в неї три брати й чотири сестри). Найменшому з нас, як батько помер у 1934-му, минуло тільки шість місяців, мені ж — неповних чотирнадцять років...}} | {{цитата|Було на світі троє братів. Двоє з них полягло на першій світовій війні. Третій повернувся з підірваним здоров'ям. Він одружився з селянкою, а в них народився я. Батько, мабуть, був неписьменним, бо, оповідали мені, пішов до школи і стався в нього з учителькою конфлікт. То він ударив її, забрав книжки і наступного дня вже до першого класу не повернувся. Мама була набагато вченіша за нього — мала за собою три класи, вміла читати й писати і, до речі, гарно співала. Сімох дітей виховала і якусь освіту дала (нас було в неї три брати й чотири сестри). Найменшому з нас, як батько помер у 1934-му, минуло тільки шість місяців, мені ж — неповних чотирнадцять років...}} | ||
Тоді ж кмітливий хлопець починає вирізняти риси типового культурного бидла нашого суспільства: пацієнти мало тямили в правильному веденні власного господарства, зате літали в хмарах, читаючи філософські книги; проклинали комуністів і тупо втрачали можливості зайняти керівні посади, щоб спромогтися вести хоч якусь підпільну боротьбу; наївно вірили, що <s>добрий дядько Адольф</s> західні країни дадуть їм автономію, не отримавши з того жодної вигоди. | Тоді ж кмітливий хлопець починає вирізняти риси типового культурного бидла нашого суспільства: пацієнти мало тямили в правильному веденні власного господарства, зате літали в хмарах, читаючи філософські книги; проклинали комуністів і тупо втрачали можливості зайняти керівні посади, щоб спромогтися вести хоч якусь підпільну боротьбу; наївно вірили, що <s>добрий дядько Адольф</s> західні країни дадуть їм автономію, не отримавши з того жодної вигоди. | ||
Після закінчення війни стало | Після закінчення війни стало зрозуміло, що мешканця окупованих територій та ще й учасника антисовкових військових об’єднань чекала весела подорож на найкращі курорти колими за державний рахунок, за програмою все включено, включаючи всіх родичів, друганів, сусідів і навіть буфетницю Асю — шкільну подругу. Тому <s>недовго думаючи</s> швиденько зібравшись та попрощавшись, Яцик виїхав до Німеччини, де навчався і закінчив Український технічно-господарський інститут у Регенсбурзі. В інституті студенти-співвітчизники займались дрібними підробітками і забили на навчання, прийнявши характерну бидлу поведінку: заробивши на <s>Блекджек із проститутками</s> кайзер бір та шніцель унд сосіська, називали задротів лузерами, а потім самим лишалось тільки сосати лапу в суворих реаліях та отримувати анально крупнокаліберну німецьку капітаклізму. | ||
== Канада == | |||
По прибутті до Канади, з перших кроків стало зрозуміло, що замість навчальної дії німецька капітаклізма зробила українських емігрантів <s>похуїстами</s> мазахістами. Відмовитись від понтів, вивчити англійську і почати працювати — все геніальне просто, а геніїв ледь більше ніж один на «over9000». А справа в тім що <s>IRL</s> в Канаді професія <s>халтурник-розпіздяй</s> «майстер на всі руки» акредитувалась трохи менше, ніж «агроном аеродрома». Попрацювавши мийником посуду Яцик зустрів японського <s>сенсея</s> діда, котрий повідав йому, що з такою роботою дівку собі не знайдеш, спровокувавши тим самим у молодого хлопця активну розумову діяльність щодо своїх майбутніх перспектив. Змінивши кілька робіт він з часом назбирав грошей для перших кроків у створенні власної справи. З часом справи пішли краще, бізнес розширювався, доки співвласників з української діаспори не задавила жаба. Нащастя їх вдалося культурно відшити, що коштувало чимало нервів та фінансів, й початиактивну діяльність без лебедя щуки та рака. | |||
== | == Висновки з життя == | ||
«Чи ви можете уявити повноцінне існування краси без її опертя на силу?» Одна з найулюбленіших фраз Петра Яцика в характерному для нього дусі прагматизму. | |||
Для <s>хохлів та культурного бидла</s> типових представників української інтелігенції особа Петра Яцика настільки загрозлива, що на неї ледь не накладають анафему. А вся справа в тім, що меценат давав кошти лише на добре сплановані та корисні проекти і слідкував за їх використанням за призначенням, в той час як шароварники звикли лише клянчити з простягнутою рукою, а будь-яку перевірку витрат сприймають як смертельну образу. Націоналісти били себе в груди, що вони такі свідомі, але ніхто не погодився навіть зібрати підписи та написати листи, щоб врятувати незаконно засудженого Івана Дем’янюка; всі говорили красиво, але ніхто не заходив далі банальної шароварщини. | |||
{{цитата|В Україні нині чомусь дуже люблять красиво говорити, напускати рожевого туману. Послухати, звичайно, приємно. Але ж від слів — навіть найкращих — пшениця не родить}} | |||
Як бачимо, очікуючи щось випросити в «щедрого багатія», можна було отримати міцну порцію критики без жодних шансів щось заперечити. | |||
== Профіт? == | |||
Українці так і не навчилися прагматизму, американці так і не знають, що це Україна і з чим її їдять… Але знайшлись особи, котрі відійшли від загальних стереотипів і перейняли корисний досвід: | |||
* Михайло Слабошпицький — публіцист, літературознавець, котрий протягом довгого часу спілкувався з Яциком, на базі численних інтерв’ю видавав статті, а потім написавкнигу роздум-біографію 'Українець який відмовився бути бідним'. | |||
* Мирослав Слабошпицький — єдиний, на сьогоднішній день український кінорежисер, фільми котрого сягають рівня кінофестивалю Берлінале, а також мають успіх на інших фестивалях короткометражного кіно. Змушений працювати в Росії, так, як вітчизняне мінісвтерство культури не бачитиь в ньому перспектив [http://gazeta.ua/ru/articles/culture-newspaper/299782] [http://ru.radioera.com.ua/eranews/?idArticle=24791] [http://life.pravda.com.ua/interview/2010/02/11/39532/]. | |||
* Олег Покальчук — соціальний психолог, певний період навчався в Канадському інституті Українських Студій. Затятий воїн в окопах численних українських суспільно-політичних баталій. Знає багато цікавого, тому небагатослівний. | |||
== Посилання == | |||
* [http://chmelvv.org.ua/yacyk.php «Українець який відмовився бути бідним»] | |||
* [http://www.encyclopediaofukraine.com/ Енциклопдія українознавства] | |||
[[Категорія:Україна]] | [[Категорія:Україна]] | ||