Полішуки: відмінності між версіями

(Не показані 5 проміжних версій 3 користувачів)

Рядок 1:

~~dovbojoby sosnule~~

{{Цитата|Ды́вный Дніпр в ты́ху пого́ду, як спокы́йно й пома́лу нысэ́ чырыз лісы́ й го́ры по́вны во́ды свойі́. Ны зворухнэ́; ны захробосты́ть. Ды́высся й ны зна́йіш, йдэ чы ны йдэ ёго́ вэ́лычна шырыня́, і здае́цьця, бы ввэсь вы́лытый вин з шкла і бы сыня́ва люстрана́я доро́га, быз мі́ры в шырыню́, быз конця́ в довжыню́, лыты́ть і в́е́цьця по зылё́ному сві́ты. Лю́бо тоды́ й гаря́чому со́нцёвы огля́нутысь з высочыні́ і опусты́ты лучі́ в хо́лод шклянэ́йі воды́, і ліса́м, шо коло бэ́рога, я́сно освыты́тысь в во́дах. В зылё́ных ку́чырах воны́ збы́лысь ра́зом с полёвы́мы квытка́мы коло во́дэй і, нахылы́вшысь, ды́влецьця на самы́х сыбэ́, шо в воді́, і ны нады́влецьця, і ны наті́шецьця самы́мы собо́ю, і всмі́хуюцьця тым, шо в воді́, і выта́ють йіх, маха́ючы голле́м. В сырэ́дыну Дніпра́ воны́ ны посмі́ють гля́нуты: ныхто́, кро́мы сонця й сыня́вого нэ́ба, ны ды́выцьця в ёго́. Ма́ло яка́я пту́шка долыты́ть до сырэ́дыны Дніпра́. Пы́шный! Ныма́ рыкы́ такэ́йі, як вин, на всім сві́ты. Ды́вный Дніпр і в тэ́плу лі́тню ныч, як всэ засына́е, і чолові́к, і звір, і пту́шка; а Биг оды́н вылы́чно огляда́е нэ́бо й зэ́мню й вылы́чно стря́сае ры́зу. З ры́зы сы́плюцьця зо́ры. Зо́ры горе́ть і сві́теть над сві́том, і всі ра́зом одбыва́юцьця в Дніпро́вы.|50}} — М. В. Гоголь (якби раптом він був бєларуський Полішук).

http://~~dramatica~~.org.ua/

'''Полішуки — люди Волині,''' — '''дикі люди, лісові люди, волинські цигани''' — підвид '''[[Козак|а розумного]]''', чималий кавалок диких лісових українців, що колись в незапам’ятні часи мало не сполучилися назад із мавпою, тоді мешкали лишень '''на Поліссі''' (відкіля назва), до 1991 року мешкали на північ від умовної лінії ''Володимир-Волинський — Костопіль (Рівненщина) — Радомишль (Житомирщина) — Димер (Київщина)-Остер (Чернігівщина)'', а нині розплодилися і представлені мало не по Усьому Світу.

'''Найбільш расовочистий різновид полішука''' — той, що проживає у сумовитих лісах Волині та Рівненщини, бо житомирсько-києво-чернігівські полішуки, хоч і рідко виходили з лісів, але [[Британські вчені|британськими вченими]] хибно вважається, що вони були під Совєтами.

Оскільки Полісся сумовито простягається '''навкруги Прип’яті''' з Отим Вашим Чорнобилем, усіх полішуків можна територіально поділити на українських, та бєларуських.

В силу українськості зазначеного луркмоару нас більше цікавить український підвид Полішука звичайного.

== Мова ==

Щодо мови — наші українські полішуки '''вважають себе українцями, хоча…''' Українці і білоруси позначалися словами «русыні» і «лытвыні», Україна і Білорусь — «Русынь» і «Лытвынь». Отже, є поліщуки українці і бєларуси, але, усе одно вони ПОЛІШУКИ.

{{Цитата|Ой, бАбаньки, бАбаньки, трімАйтєся кўпі, ДубровІца - гОрод вєлікій, мОна заблудІца |50}}

— мова щось середнє між білоруською і [[суржик]]ом.

Кожне окреме село має свої мовні [[ніштяк]]и, при чому мешканці села стверджують, що саме вони розмовляють вірною українською Напраклад, на північ від Корця… Це той самий Корець, де проходив кордон [[Польща|ПольщІ]] і [[СРСР|Совка]]. І на Ваше «Здрастє!» Ви обов’язково почуєте расововірну православну відповідь:

Так от, північніше від КорцЯ (саме так ставлять там наголос) кажуть все на '''ў''': '''кўнь, вўл, вўз'''.

{{Цитата|Відповідно до етимологічного [о] в новозакритих складах під наголосом виступають здебільшого монофтонги [у], [и], [і], [іи] (кун’, вул, кин’, вил, кіин’, віил, кін’, віл та ін.), хоч у пн. говірках цієї групи, а також у надбузько-поліських зустрічаються ще й дифтонги [уо], [уе], [уі], (вуол, муой, вуел, муей, вуіл, куін’ та ін.), які помітно витісняються монофтонгами, зокрема й [ÿ] (вÿл, мÿй та ін.); 2) на місці етимологічного [е] в новозакритих складах під наголосом також виступають звичайні монофтонги [у], [ÿ], [и], а частіше [і] (прин’ýс, прин’ÿс, прин’íс, жíнка, піч, шіст’, с’ім та ін.), хоч у надбузько-поліських говірках зустрічається ще дифтонг [іе] (хміел’ та ін.); 3) давній [Ђ] як у наголошеній, так і в ненаголош. позиції заступається тепер монофтонгом [і] (сн’іг, с’іно, л’іс, л’ісá та ін.), хоч у ненаголош. позиції може бути й [и] (мишóк, писóк та ін.), проте в ряді говірок, зокрема в деяких північніших і в надбузько-поліських, під наголосом зустрічається ще й дифтонг [іе] чи [ие] (с’и́ено, л’іес, т’и́есто та ін.); 4) у ненаголош. позиції [е], [и] зближуються (сеилó, теипéр, пос’íйиш та ін.); 5) ненаголошене [о] зближується з [у] (гуолýбка, куожýх та ін.); 6) поширені звукосполуки [гі], [кі], [xi], поряд з [ги], [ки], [хи], зокрема в пн. частині цих говірок (рокí, мурахí, нóчі та ін.); 7) дзвінкі приголосні в серед. слів перед глухими і в кін. слова втрачають повністю або частково свою дзвінкість (сóлотко, сóлодко, д’íжка, моурóс, сат та ін.); 8) поширеність приставних приголосних [в], [г] (гоувéс, гóко, вýлиц’а, вýсил’ниц’а та ін.); 9) у більшій частині говору наголош. звук а після м’яких і шиплячих приголосних переходить в е (вз’еў, д’éкувати, т’éжко, душ’е); 10) у пн. частині говору в е переходить наголошений а після й (йéма, йéгода, йéблуко).

Граматичні риси З. г.: 1) поширеність закінчення -ови, -еви в дав. в. одн. іменників ч. р. (си́нови, брáтови, дýбови, конéви та ін.); 2) наявність закінчення -и в дав. і місц. в. одн. іменників ж. р. як м’якої, так і твердої групи (ви́шни — на ви́шни, ли́пи — на ли́пи та ін.); 3) уживання паралельних закінчень -ам, -ах і -ом, -ох у дав. і місц. в. мн. іменників ч. р. (волáм — волóм, столáм — столóм та ін.); 4) наявність інф. форм на -ти і -чи, як у пд.-зх. діалектах (ходи́ти, носи́ти, могчи́, пеи(к)чи́ та ін.); 5) наявність складених форм майб. ч. недок. в. типу буду ходи́ти і му ходи́ти; 6) у ряді говірок, зокрема в надбузько-поліських, поширені складені форми майб. ч. типу ходи́лис’мо, ходи́лис’те, а також ходи́лихмо, бýл’іхмо (у деяких надбузько-поліських); 7) поширеність, як і в пд.-зх. діалектах, іменникових утворень із суфіксом -иско відповідно до утворень із суфіксом -ишче в ін. поліських та пд.-сх. діалектах; 8) наявність ряду синтакс. конструкцій, спільних з пд.-зх. діалектами (типу нас булó двох, мен’í боли́т’ головá тощо) та ін.

Особливістю З. г. є нашарування на пн. діалектну основу пд.-зх. діалектних рис. Найбільше пд.-зх. особливостей — у надбузьких говірках, найменше — у берестейських і пінських.|50}} http://litopys.org.ua/ukrmova/um168.htm

А от на північ від Березного — там на '''О''' — '''стОля, кОнь, вОз'''; там само можна почути такі перли, як

'''Ґаза''' — гас, керосин;

'''Ґендзюр''' — велика банка, бутель;

'''Стебка''' — подвал, погреб;

'''Маринарка''' — легенький піджак. (Хто не в"їхав — продовжує…)

У автора є певні здогади, що отой Ваший '''[[Ґет]]''' на '''[[іміджборд]]'''ах пішов від расовополіщуцького [[Ґета]] — Це, майбуть від [[москаль]]ського '''это''', чи, радше, білоруського '''гэта'''.

Приклад вживання: «Ґета кто к нам прйшоў?», закінчення на ў, як у няўка, так само рабиў, хадзіў, співаў, чи спєваў.

== Хто у них президент ==

[[Файл:Lukashenko.jpg|160px|thumb|left|Бацька усєя Полішуки]]

Окремі представники, що живуть ближче до Білорусі, на запитання київських журнализдів, «Хто у нас зараз президент?»

Відповідають: «А Ві нє знаєтцє? '''Аляксандр Ригоравіч ЛукашЕнка'''»

== Народні промисли ==

Полішук вміє робити все, що не потребує [[Нанотехнології|нанотехнологій]].

Їзде, як бєшений, на [[Урал як вантажівка|Уралі]], його ж таки ремонтує з деталей трактора з найбижчага бувшого калгасу, до якого калісь хадзіу на работу, а цяпер…

З гранітів і базальтів виконує пам’ятники, балясини, перила до маєтків тих любих друзів, чиї [[руки нічого не крали]].

Будує все, що можна і не можна побудувати з дерева, каменю, цегли, заліза. Коли полішуки зрозуміли, що війна з німчурою закінчилася, а сталося це не пізніше 1992 року від Р. Х., і доїхали таки до Києва-Москви-Пітера, тамтешні Равшани і Джамшуди почали скромно і нервово палити по кутках. Отже, будівництво отих самих маєтків тих, чиї [[руки нічого не крали]], перейшло поступово до полішуків.

У природньому середовищі вирощує, в залежності від ареалу проживання, мандебурку, бульбу, картоплю, хоча на смак разом із шкварками виявляється, що це одне й те ж.

У якості гончаря може зліпити і випалити терракотового горщика — хрєн отлічіш од трипільського. Але немає часу, бо (дивись вище) заробляє [[Юахи]]. Тим більше, шо ті полішуки, які понаєхалі кудись, окрім свого Полісся, розповіли тим, шо вдома, шо в продажу в сталіцах є одноразовий посуд — випалювати і мити нє нужно. Отже, гончарство полішуків повсємесно пішло по3,14здє.

'''Може також копать, не копать, стругать, рубать, пилять,''' тощо. При цьому ж окремо — садить картоплі́, і копать картоплі́. Чому окремо, бо копають не заступом, а «копани́цеЙУ» в положенні дупою наперед.

Особливо слід відзначити, що '''може об’єднуватися у громади''' полішуків, що потім породжують міцний [[Дупобіль|баттхьорт]] у [[москалі]]в, і які потім носять різні цікавенні назви, — як от '''УПА''' — Українська Повстанська Армія. Не вірите? УПА вперше з’явилася саме в полішуцьких лісах близ ДубровІци, про яку йшлося вище.

== Полішуки — українські [[Євреї|єурейі]]? ==

{{Цитата|Всех, кто кушает мацу,

Узнаю я по лицу|32}} — з [[Епос|апокрифів]].

'''Полішук''' — це комбінований генно-біологічний організм, здатний постійно мутувати / вдосконалюватися, маскуватися у довкіллі під звичайного українця, набувати безцінний досвід та навички, дуже швидко розмножуватися, при цьому не змішуючись із народом-аборигеном, і, як було сказано вище, '''об’єднуватися у громади'''.

Видає себе мовою, коли дзвонить по мабілє братоўе чи мамцє.

Ці притаманні риси породили серію срачів, що в свою чергу привели до висновку, що Полішуки — це українські [[Євреї|єурейі]].

Знаменитий вислів, що {{Цитата|Коли хохол родився - [[жид]] заплакав|30}}

— свідчить нам лише про недостатню обізнаність тодішніх [[Британських вчених]] '''щодо Полішуків''', яких — внаслідок нездатності вирізнити з-поміж інших праукраїнців — вони і називали узагальненим терміном '''«хохол»'''.

Так от, коли в любому місці, хоч якось придатному для проживання білої людини, з’являється Полішук, решта може нервово підкурювати по кутках і поступово починати пакувати валізи — через певний час тут будуть лишень Полішуки.

Для прикладу Ви пожете періодично понабєгать у Рівне, де Вас навчать розрізняти полішуків з-поміж звичайних «недиких» українців, і продемонструєть їх у природніх місцях існування. І якщо мовчазний полішук ще може викликати сумнів, то полішук, що почав говорити… Краще б він жував.

{{Цитата|У 1973 у Рівному пустили [[тролейбус]]. Довідка

Літак пролітає над океаном. І тут пасажири випадково дізнаються, що літаком керує мавпа. Така собі веселенька горила. Страшенна паніка, всі шоковано-розгублені, і лише один сидить у своєму кріслі спокійно, доїдаючи курку з рисом. "Мужчина! Там!! За штурвалом - МАВПА!!!" "Ну то шо? У нас в Рівному тролейбуси водять дівчата з Березного - і нічо'"|50}}

Разом з тим, із недиким українцем полішука споріднює, як не дивно, їжа (ота сама гамка).

Отже, окрім усього кошерного, що їдять [[Жид|єурейі]], організм Полішука здатен не подавитися і перетравлювати разом із бараболею (чи, як кажуть над Костополем, картоплЯми) '''мясо свині''', і — як не дивно — '''САЛО і вареники у сметані'''.

== Релігійні вірування ==

Полішук ходив би до церкви, якби мав куди ходити.

А так '''вірить в Ісуса, Марію-Богородицю-Діву, Бабу-Ягу, Лєшого, Того, хто греблі рве, Того, хто в Скалі сидить, Потерчат, Пранців, Маўок і [[Файно|Няўок]]''' — при чому, у все це разом і невідривно одне від одного.

В старовину тексти святих писань полішуків вишивалися кольоровими нитками хрестиком на полотні (я сам бачив), і вивішувалися попід рушники в кутах оселі, на зразок, як у недиких українців вивішуються Святі Образи.

Слід відмітити при цьому, що слова Ісуса таки вишивалися і вивішувалися, а от слова Баби-Яги, Лєшого, Того, хто греблі рве, Того, хто в Скалі сидить, Потерчат, Пранців, Маўок і [[Файно|Няўок]] — НІ.

Хоча висловлювання останніх живо передаються із уст — в уста, із уст — в уста.

[[Категорія:Люди]]

[[Категорія:Прізвиська]]

[[Категорія:Мова]]

[[Категорія:us64]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-dovbojoby sosnule
+{{Цитата|Ды́вный Дніпр в ты́ху пого́ду, як спокы́йно й пома́лу нысэ́ чырыз лісы́ й го́ры по́вны во́ды свойі́. Ны зворухнэ́; ны захробосты́ть. Ды́высся й ны зна́йіш, йдэ чы ны йдэ ёго́ вэ́лычна шырыня́, і здае́цьця, бы ввэсь вы́лытый вин з шкла і бы сыня́ва люстрана́я доро́га, быз мі́ры в шырыню́, быз конця́ в довжыню́, лыты́ть і в́е́цьця по зылё́ному сві́ты. Лю́бо тоды́ й гаря́чому со́нцёвы огля́нутысь з высочыні́ і опусты́ты лучі́ в хо́лод шклянэ́йі воды́, і ліса́м, шо коло бэ́рога, я́сно освыты́тысь в во́дах. В зылё́ных ку́чырах воны́ збы́лысь ра́зом с полёвы́мы квытка́мы коло во́дэй і, нахылы́вшысь, ды́влецьця на самы́х сыбэ́, шо в воді́, і ны нады́влецьця, і ны наті́шецьця самы́мы собо́ю, і всмі́хуюцьця тым, шо в воді́, і выта́ють йіх, маха́ючы голле́м. В сырэ́дыну Дніпра́ воны́ ны посмі́ють гля́нуты: ныхто́, кро́мы сонця й сыня́вого нэ́ба, ны ды́выцьця в ёго́. Ма́ло яка́я пту́шка долыты́ть до сырэ́дыны Дніпра́. Пы́шный! Ныма́ рыкы́ такэ́йі, як вин, на всім сві́ты. Ды́вный Дніпр і в тэ́плу лі́тню ныч, як всэ засына́е, і чолові́к, і звір, і пту́шка; а Биг оды́н вылы́чно огляда́е нэ́бо й зэ́мню й вылы́чно стря́сае ры́зу. З ры́зы сы́плюцьця зо́ры. Зо́ры горе́ть і сві́теть над сві́том, і всі ра́зом одбыва́юцьця в Дніпро́вы.|50}}&nbsp;— М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголь (якби раптом він був бєларуський Полішук).
-http://dramatica.org.ua/
+'''Полішуки&nbsp;— люди Волині,'''&nbsp;— '''дикі люди, лісові люди, волинські цигани'''&nbsp;— підвид '''[[Козак|а розумного]]''', чималий кавалок диких лісових українців, що колись в незапам’ятні часи мало не сполучилися назад із мавпою, тоді мешкали лишень '''на Поліссі''' (відкіля назва), до 1991 року мешкали на північ від умовної лінії ''Володимир-Волинський&nbsp;— Костопіль (Рівненщина)&nbsp;— Радомишль (Житомирщина)&nbsp;— Димер (Київщина)-Остер (Чернігівщина)'', а нині розплодилися і представлені мало не по Усьому Світу.
+'''Найбільш расовочистий різновид полішука'''&nbsp;— той, що проживає у сумовитих лісах Волині та Рівненщини, бо житомирсько-києво-чернігівські полішуки, хоч і рідко виходили з лісів, але [[Британські вчені|британськими вченими]] хибно вважається, що вони були під Совєтами.
+Оскільки Полісся сумовито простягається '''навкруги Прип’яті''' з Отим Вашим Чорнобилем, усіх полішуків можна територіально поділити на українських, та бєларуських.
+В силу українськості зазначеного луркмоару нас більше цікавить український підвид Полішука звичайного.
+== Мова ==
+Щодо мови&nbsp;— наші українські полішуки '''вважають себе українцями, хоча…''' Українці і білоруси позначалися словами «русыні» і «лытвыні», Україна і Білорусь&nbsp;— «Русынь» і «Лытвынь». Отже, є поліщуки українці і бєларуси, але, усе одно вони ПОЛІШУКИ.
+{{Цитата|Ой, бАбаньки, бАбаньки, трімАйтєся кўпі, ДубровІца - гОрод вєлікій, мОна заблудІца |50}}
+— мова щось середнє між білоруською і [[суржик]]ом.
+Кожне окреме село має свої мовні [[ніштяк]]и, при чому мешканці села стверджують, що саме вони розмовляють вірною українською Напраклад, на північ від Корця… Це той самий Корець, де проходив кордон [[Польща|ПольщІ]] і [[СРСР|Совка]]. І на Ваше «Здрастє!» Ви обов’язково почуєте расововірну православну відповідь:
+{{Цитата|Здрастє за КорцЕм, а у нас "Добрий день"|50}}
+Так от, північніше від КорцЯ (саме так ставлять там наголос) кажуть все на '''ў''': '''кўнь, вўл, вўз'''.
+{{Цитата|Відповідно до етимологічного [о] в новозакритих складах під наголосом виступають здебільшого монофтонги [у], [и], [і], [іи] (кун’, вул, кин’, вил, кіин’, віил, кін’, віл та ін.), хоч у пн. говірках цієї групи, а також у надбузько-поліських зустрічаються ще й дифтонги [уо], [уе], [уі], (вуол, муой, вуел, муей, вуіл, куін’ та ін.), які помітно витісняються монофтонгами, зокрема й [ÿ] (вÿл, мÿй та ін.); 2) на місці етимологічного [е] в новозакритих складах під наголосом також виступають звичайні монофтонги [у], [ÿ], [и], а частіше [і] (прин’ýс, прин’ÿс, прин’íс, жíнка, піч, шіст’, с’ім та ін.), хоч у надбузько-поліських говірках зустрічається ще дифтонг [іе] (хміел’ та ін.); 3) давній [Ђ] як у наголошеній, так і в ненаголош. позиції заступається тепер монофтонгом [і] (сн’іг, с’іно, л’іс, л’ісá та ін.), хоч у ненаголош. позиції може бути й [и] (мишóк, писóк та ін.), проте в ряді говірок, зокрема в деяких північніших і в надбузько-поліських, під наголосом зустрічається ще й дифтонг [іе] чи [ие] (с’и́ено, л’іес, т’и́есто та ін.); 4) у ненаголош. позиції [е], [и] зближуються (сеилó, теипéр, пос’íйиш та ін.); 5) ненаголошене [о] зближується з [у] (гуолýбка, куожýх та ін.); 6) поширені звукосполуки [гі], [кі], [xi], поряд з [ги], [ки], [хи], зокрема в пн. частині цих говірок (рокí, мурахí, нóчі та ін.); 7) дзвінкі приголосні в серед. слів перед глухими і в кін. слова втрачають повністю або частково свою дзвінкість (сóлотко, сóлодко, д’íжка, моурóс, сат та ін.); 8) поширеність приставних приголосних [в], [г] (гоувéс, гóко, вýлиц’а, вýсил’ниц’а та ін.); 9) у більшій частині говору наголош. звук а після м’яких і шиплячих приголосних переходить в е (вз’еў, д’éкувати, т’éжко, душ’е); 10) у пн. частині говору в е переходить наголошений а після й (йéма, йéгода, йéблуко).
+Граматичні риси З. г.: 1) поширеність закінчення -ови, -еви в дав. в. одн. іменників ч. р. (си́нови, брáтови, дýбови, конéви та ін.); 2) наявність закінчення -и в дав. і місц. в. одн. іменників ж. р. як м’якої, так і твердої групи (ви́шни — на ви́шни, ли́пи — на ли́пи та ін.); 3) уживання паралельних закінчень -ам, -ах і -ом, -ох у дав. і місц. в. мн. іменників ч. р. (волáм — волóм, столáм — столóм та ін.); 4) наявність інф. форм на -ти і -чи, як у пд.-зх. діалектах (ходи́ти, носи́ти, могчи́, пеи(к)чи́ та ін.); 5) наявність складених форм майб. ч. недок. в. типу буду ходи́ти і му ходи́ти; 6) у ряді говірок, зокрема в надбузько-поліських, поширені складені форми майб. ч. типу ходи́лис’мо, ходи́лис’те, а також ходи́лихмо, бýл’іхмо (у деяких надбузько-поліських); 7) поширеність, як і в пд.-зх. діалектах, іменникових утворень із суфіксом -иско відповідно до утворень із суфіксом -ишче в ін. поліських та пд.-сх. діалектах; 8) наявність ряду синтакс. конструкцій, спільних з пд.-зх. діалектами (типу нас булó двох, мен’í боли́т’ головá тощо) та ін.
+Особливістю З. г. є нашарування на пн. діалектну основу пд.-зх. діалектних рис. Найбільше пд.-зх. особливостей — у надбузьких говірках, найменше — у берестейських і пінських.|50}} http://litopys.org.ua/ukrmova/um168.htm
+А от на північ від Березного&nbsp;— там на '''О'''&nbsp;— '''стОля, кОнь, вОз'''; там само можна почути такі перли, як
+'''Ґаза'''&nbsp;— гас, керосин;
+'''Ґендзюр'''&nbsp;— велика банка, бутель;
+'''Стебка'''&nbsp;— подвал, погреб;
+'''Маринарка'''&nbsp;— легенький піджак. (Хто не в"їхав&nbsp;— продовжує…)
+У автора є певні здогади, що отой Ваший '''[[Ґет]]''' на '''[[іміджборд]]'''ах пішов від расовополіщуцького [[Ґета]]&nbsp;— Це, майбуть від [[москаль]]ського '''это''', чи, радше, білоруського '''гэта'''.
+Приклад вживання: «Ґета кто к нам прйшоў?», закінчення на ў, як у няўка, так само рабиў, хадзіў, співаў, чи спєваў.
+== Хто у них президент ==
+[[Файл:Lukashenko.jpg|160px|thumb|left|Бацька усєя Полішуки]]
+Окремі представники, що живуть ближче до Білорусі, на запитання київських журнализдів, «Хто у нас зараз президент?»
+Відповідають: «А Ві нє знаєтцє? '''Аляксандр Ригоравіч ЛукашЕнка'''»
+== Народні промисли ==
+Полішук вміє робити все, що не потребує [[Нанотехнології|нанотехнологій]].
+Їзде, як бєшений, на [[Урал як вантажівка|Уралі]], його ж таки ремонтує з деталей трактора з найбижчага бувшого калгасу, до якого калісь хадзіу на работу, а цяпер…
+З гранітів і базальтів виконує пам’ятники, балясини, перила до маєтків тих любих друзів, чиї [[руки нічого не крали]].
+Будує все, що можна і не можна побудувати з дерева, каменю, цегли, заліза. Коли полішуки зрозуміли, що війна з німчурою закінчилася, а сталося це не пізніше 1992 року від Р. Х., і доїхали таки до Києва-Москви-Пітера, тамтешні Равшани і Джамшуди почали скромно і нервово палити по кутках. Отже, будівництво отих самих маєтків тих, чиї [[руки нічого не крали]], перейшло поступово до полішуків.
+У природньому середовищі вирощує, в залежності від ареалу проживання, мандебурку, бульбу, картоплю, хоча на смак разом із шкварками виявляється, що це одне й те ж.
+У якості гончаря може зліпити і випалити терракотового горщика&nbsp;— хрєн отлічіш од трипільського. Але немає часу, бо (дивись вище) заробляє [[Юахи]]. Тим більше, шо ті полішуки, які понаєхалі кудись, окрім свого Полісся, розповіли тим, шо вдома, шо в продажу в сталіцах є одноразовий посуд&nbsp;— випалювати і мити нє нужно. Отже, гончарство полішуків повсємесно пішло по3,14здє.
+'''Може також копать, не копать, стругать, рубать, пилять,''' тощо. При цьому ж окремо&nbsp;— садить картоплі́, і копать картоплі́. Чому окремо, бо копають не заступом, а «копани́цеЙУ» в положенні дупою наперед.
+Особливо слід відзначити, що '''може об’єднуватися у громади''' полішуків, що потім породжують міцний [[Дупобіль|баттхьорт]] у [[москалі]]в, і які потім носять різні цікавенні назви,&nbsp;— як от '''УПА'''&nbsp;— Українська Повстанська Армія. Не вірите? УПА вперше з’явилася саме в полішуцьких лісах близ ДубровІци, про яку йшлося вище.
+== Полішуки&nbsp;— українські [[Євреї|єурейі]]? ==
+{{Цитата|Всех, кто кушает мацу,
+Узнаю я по лицу|32}}&nbsp;— з [[Епос|апокрифів]].
+'''Полішук'''&nbsp;— це комбінований генно-біологічний організм, здатний постійно мутувати / вдосконалюватися, маскуватися у довкіллі під звичайного українця, набувати безцінний досвід та навички, дуже швидко розмножуватися, при цьому не змішуючись із народом-аборигеном, і, як було сказано вище, '''об’єднуватися у громади'''.
+Видає себе мовою, коли дзвонить по мабілє братоўе чи мамцє.
+Ці притаманні риси породили серію срачів, що в свою чергу привели до висновку, що Полішуки&nbsp;— це українські [[Євреї|єурейі]].
+Знаменитий вислів, що {{Цитата|Коли хохол родився - [[жид]] заплакав|30}}
+— свідчить нам лише про недостатню обізнаність тодішніх [[Британських вчених]] '''щодо Полішуків''', яких&nbsp;— внаслідок нездатності вирізнити з-поміж інших праукраїнців&nbsp;— вони і називали узагальненим терміном '''«хохол»'''.
+Так от, коли в любому місці, хоч якось придатному для проживання білої людини, з’являється Полішук, решта може нервово підкурювати по кутках і поступово починати пакувати валізи&nbsp;— через певний час тут будуть лишень Полішуки.
+Для прикладу Ви пожете періодично понабєгать у Рівне, де Вас навчать розрізняти полішуків з-поміж звичайних «недиких» українців, і продемонструєть їх у природніх місцях існування. І якщо мовчазний полішук ще може викликати сумнів, то полішук, що почав говорити… Краще б він жував.
+{{Цитата|У 1973 у Рівному пустили [[тролейбус]]. Довідка
+Літак пролітає над океаном. І тут пасажири випадково дізнаються, що літаком керує мавпа. Така собі веселенька горила. Страшенна паніка, всі шоковано-розгублені, і лише один сидить у своєму кріслі спокійно, доїдаючи курку з рисом. "Мужчина! Там!! За штурвалом - МАВПА!!!"  "Ну то шо? У нас в Рівному тролейбуси водять дівчата з Березного - і нічо'"|50}}
+Разом з тим, із недиким українцем полішука споріднює, як не дивно, їжа (ота сама гамка).
+Отже, окрім усього кошерного, що їдять [[Жид|єурейі]], організм Полішука здатен не подавитися і перетравлювати разом із бараболею (чи, як кажуть над Костополем, картоплЯми) '''мясо свині''', і&nbsp;— як не дивно&nbsp;— '''САЛО і вареники у сметані'''.
+== Релігійні вірування ==
+Полішук ходив би до церкви, якби мав куди ходити.
+А так '''вірить в Ісуса, Марію-Богородицю-Діву, Бабу-Ягу, Лєшого, Того, хто греблі рве, Того, хто в Скалі сидить, Потерчат, Пранців, Маўок і [[Файно|Няўок]]'''&nbsp;— при чому, у все це разом і невідривно одне від одного.
+В старовину тексти святих писань полішуків вишивалися кольоровими нитками хрестиком на полотні (я сам бачив), і вивішувалися попід рушники в кутах оселі, на зразок, як у недиких українців вивішуються Святі Образи.
+Слід відмітити при цьому, що слова Ісуса таки вишивалися і вивішувалися, а от слова Баби-Яги, Лєшого, Того, хто греблі рве, Того, хто в Скалі сидить, Потерчат, Пранців, Маўок і [[Файно|Няўок]]&nbsp;— НІ.
+Хоча висловлювання останніх живо передаються із уст&nbsp;— в уста, із уст&nbsp;— в уста.
+[[Категорія:Люди]]
+[[Категорія:Прізвиська]]
+[[Категорія:Мова]]
+[[Категорія:us64]]

Полішуки: відмінності між версіями

195.222.126.94 (обговорення)