ХВ-правопис: відмінності між версіями

(Не показані 18 проміжних версій 6 користувачів)

Рядок 1:

'''ХВ-правопис''' - ніким не прийнятий, нікому не відомий, і, взагалі, ~~той, який нікому не подобається~~ правопис [[Українська мова|української мови]], винайдений у процесі спілкування на сітьових місцях [[~~демотіваторс~~.орґ.юа]], [[Укрцентр~~|Укрцентрі~~]] та [[Учан~~|Учані~~]].

'''ХВ-правопис''' - ніким не прийнятий, нікому не відомий, і, взагалі, усім окрім творця ненависний правопис [[Українська мова|української мови]], винайдений у процесі спілкування на сітьових місцях [[Адмінство Демотіваторс.орґ.юа|Демотіваторс.орґ.юа]], [[Укрцентр]]і та [[Учан]]і.

==Причини виспонукання творення==

Рядок 9:

Якось побачено було [[Харківський правопис|скрипниківку]], та й подумано "Нумо писати нею!", оскільки з нею українська мова набагато милозвучніша та ще більш багатша!

===<s>[Ф]</s>Хв===

===<s>[Ф]</s>[Хв]===

Потім ~~прислухався~~ до людей з села і ~~вчув~~, що звуку [ф] вони-то не вимовляють! ~~Прочитав потім~~, що з усіх українських літер тільки літера Ф позначає звук, чужий для більшості українських говірок. У передмові до Грінченкового "Словаря української мови" зазначено: "Въ виду того, что звукъ ф у большинства украинскаго народа выговаривается как хв (передъ гласной, кромѣ у) или х (передъ согласной и передъ у), мы, составляя словарь на букву ф, помѣстили въ него лишь тѣ слова, для которыхъ въ нашихъ матеріалахъ не нашлось дубликата съ хв или х..." . Списку слів на букву Ф у тому ж таки словнику передує заввага: "Слова, начинающіяся съ буквы ф и не находящіяся ниже, см. на букву х, при чемъ ф=хв, а иногда х". Інакше кажучи, Б. Грінченко свідчить, що буква ф позначає не осібний звук, а звукосполуку хв, а іноді звук х.

Потім було прислухано до людей з села і вчуто, що звуку [ф] вони-то не вимовляють! Прочитано згодом, що з усіх українських літер тільки літера Ф позначає звук, чужий для більшості українських говірок. У передмові до Грінченкового "Словаря української мови" зазначено: "Въ виду того, что звукъ ф у большинства украинскаго народа выговаривается как хв (передъ гласной, кромѣ у) или х (передъ согласной и передъ у), мы, составляя словарь на букву ф, помѣстили въ него лишь тѣ слова, для которыхъ въ нашихъ матеріалахъ не нашлось дубликата съ хв или х..." . Списку слів на букву Ф у тому ж таки словнику передує заввага: "Слова, начинающіяся съ буквы ф и не находящіяся ниже, см. на букву х, при чемъ ф=хв, а иногда х". Інакше кажучи, Б. Грінченко свідчить, що буква ф позначає не осібний звук, а звукосполуку хв, а іноді звук х.

===Дихтонги===

Подивлено на те "ія" та і зважено на закон вікритого складу. В результаті вирішено передавати усі дихтонги як "голосна-йот-голосна". Причому збіг останньої голосної прехвікса та першої слова передаються без йоту(заарканити) Дихтонги для греків! Ні двоєзвуччю!

===Огублені-неогублені на початку слів===

Так само зважено на закон відкритого складу. Клясика(Ондрій, Ганна, Га?, ...) говорить нам, що українці ніколи(зовсім ніколи) не дозволяли навіть запозиченням починатися з неогублених(а,е,і,и), і або ставили "г"(чи одні з небагатьох зберігали, як у слові Ганна ), чи перетворювали неогублені на огублені(о,у). Чому "г"? - тому що звук [г] настільки гортанний, що почасти наближається до відсутности звуку взагалі, як у слові "господар", що иноди навть вимовляється як [/осподар].

===Непом'якшення гортанних===

Взагалі, ви маєте знати, що в давньоукраїнській мові люди ніколи не пом'якшували гортанних, тому власне і виникли знамениті чергування хсш гзж кцч. Цей гріх скоїли лише після від'єднання [[Москальський діалект|діялекту]] наші брати-козоїби, коли замість Київ почали говрити Кієв (пізніше Кієф) . У українців цей гріх менший(як'''і'''сь , ск'''і'''льк'''і''').

==Відмінности з офіційним правописом української мови==

Ну, власне, ото і всі відмінности:

#Ф міняємо на хв чи х

#на початку слів перед неогубленими голосними включена "г"

#уникнено пом'якшення гортанних

#Дихтонги передаємо як "голосна-йот-голосна"

==Післяслово==

Якщо ви гарно покумекаєте, то помітите, що правила впливають лише на запозичені слова, в той час як рідні українські не починаються на неогублені, не мають у складі ф, рідко мають дифтонги та дуже рідко пом'якшені гортанні. Тому замисліться, чи варто переповнювати гарну файну вишукану мову варваризмами? Перекладаймо иншомовні терміни!

[[Категорія:Словник]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-'''ХВ-правопис''' - ніким не прийнятий, нікому не відомий, і, взагалі, той, який нікому не подобається правопис [[Українська мова|української мови]], винайдений у процесі спілкування на сітьових місцях [[демотіваторс.орґ.юа]], [[Укрцентр|Укрцентрі]] та [[Учан|Учані]].
+'''ХВ-правопис''' - ніким не прийнятий, нікому не відомий, і, взагалі, усім окрім творця ненависний правопис [[Українська мова|української мови]], винайдений у процесі спілкування на сітьових місцях [[Адмінство Демотіваторс.орґ.юа|Демотіваторс.орґ.юа]], [[Укрцентр]]і та [[Учан]]і.
 ==Причини виспонукання творення==
@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 Якось побачено було [[Харківський правопис|скрипниківку]], та й подумано "Нумо писати нею!", оскільки з нею українська мова набагато милозвучніша та ще більш багатша!
-===<s>[Ф]</s>Хв===
+===<s>[Ф]</s>[Хв]===
-Потім прислухався до людей з села і вчув, що звуку [ф] вони-то не вимовляють! Прочитав потім, що з усіх українських літер тільки літера Ф позначає звук, чужий для більшості українських говірок. У передмові до Грінченкового "Словаря української мови" зазначено: "Въ виду того, что звукъ ф у большинства украинскаго народа выговаривается как хв (передъ гласной, кромѣ у) или х (передъ согласной и передъ у), мы, составляя словарь на букву ф, помѣстили въ него лишь тѣ слова, для которыхъ въ нашихъ матеріалахъ не нашлось дубликата съ хв  или х..." . Списку слів на букву Ф у тому ж таки словнику передує заввага: "Слова, начинающіяся съ буквы ф и не находящіяся ниже, см. на букву х, при чемъ ф=хв, а иногда х". Інакше кажучи, Б. Грінченко свідчить, що буква ф позначає не осібний звук, а звукосполуку хв, а іноді звук х.
+Потім було прислухано до людей з села і вчуто, що звуку [ф] вони-то не вимовляють! Прочитано згодом, що з усіх українських літер тільки літера Ф позначає звук, чужий для більшості українських говірок. У передмові до Грінченкового "Словаря української мови" зазначено: "Въ виду того, что звукъ ф у большинства украинскаго народа выговаривается как хв (передъ гласной, кромѣ у) или х (передъ согласной и передъ у), мы, составляя словарь на букву ф, помѣстили въ него лишь тѣ слова, для которыхъ въ нашихъ матеріалахъ не нашлось дубликата съ хв  или х..." . Списку слів на букву Ф у тому ж таки словнику передує заввага: "Слова, начинающіяся съ буквы ф и не находящіяся ниже, см. на букву х, при чемъ ф=хв, а иногда х". Інакше кажучи, Б. Грінченко свідчить, що буква ф позначає не осібний звук, а звукосполуку хв, а іноді звук х.
 ===Дихтонги===
+Подивлено на те "ія" та і зважено на закон вікритого складу. В результаті вирішено передавати усі дихтонги як "голосна-йот-голосна". Причому збіг останньої голосної прехвікса та першої слова передаються без йоту(заарканити) Дихтонги для греків! Ні двоєзвуччю!
 ===Огублені-неогублені на початку слів===
+Так само зважено на закон відкритого складу. Клясика(Ондрій, Ганна, Га?, ...) говорить нам, що українці ніколи(зовсім ніколи) не дозволяли навіть запозиченням починатися з неогублених(а,е,і,и), і або ставили "г"(чи одні з небагатьох зберігали, як у слові Ганна ), чи перетворювали неогублені на огублені(о,у). Чому "г"? - тому що звук [г] настільки гортанний, що почасти наближається до відсутности звуку взагалі, як у слові "господар", що иноди навть вимовляється як [/осподар].
 ===Непом'якшення гортанних===
+Взагалі, ви маєте знати, що в давньоукраїнській мові люди ніколи не пом'якшували гортанних, тому власне і виникли знамениті чергування хсш гзж кцч. Цей гріх скоїли лише після від'єднання [[Москальський діалект|діялекту]] наші брати-козоїби, коли замість Київ почали говрити Кієв (пізніше Кієф) . У українців цей гріх менший(як'''і'''сь , ск'''і'''льк'''і''').
 ==Відмінности з офіційним правописом української мови==
+Ну, власне, ото і всі відмінности:
+#Ф міняємо на хв чи х
+#на початку слів перед неогубленими голосними включена "г"
+#уникнено пом'якшення гортанних
+#Дихтонги передаємо як "голосна-йот-голосна"
+==Післяслово==
+Якщо ви гарно покумекаєте, то помітите, що правила впливають лише на запозичені слова, в той час як рідні українські не починаються на неогублені, не мають у складі ф, рідко мають дифтонги та дуже рідко пом'якшені гортанні. Тому замисліться, чи варто переповнювати гарну файну вишукану мову варваризмами? Перекладаймо иншомовні терміни!
+[[Категорія:Словник]]

ХВ-правопис: відмінності між версіями

MrGALL (обговорення | внесок)