Тарас Шевченко: відмінності між версіями
Usik64 (обговорення | внесок) |
Usik64 (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
*Перший раз у 1843 приїхав на Батьківщину, заїхав до [[Київ|Києв]]а, славненько побухав у Гребінок і Рєпіних, відвідав тих, що залишилися з його сім’ї, настрочив декілька поезій <ref>Звісно, факт, що його родичі залишилися в кріпаках, і не можуть розділити з ним радість романтичної подорожі Вкраїною, вельми засмутила Тараса, і він вдарив по ганебному самодержавству "Розритою могилою", але в Пітер чомусь таки повернувся - поближче до ненависного самодержця</ref>, видав декілька книжок, і повернувся в Санкт-Петербург. | *Перший раз у 1843 приїхав на Батьківщину, заїхав до [[Київ|Києв]]а, славненько побухав у Гребінок і Рєпіних, відвідав тих, що залишилися з його сім’ї, настрочив декілька поезій <ref>Звісно, факт, що його родичі залишилися в кріпаках, і не можуть розділити з ним радість романтичної подорожі Вкраїною, вельми засмутила Тараса, і він вдарив по ганебному самодержавству "Розритою могилою", але в Пітер чомусь таки повернувся - поближче до ненависного самодержця</ref>, видав декілька книжок, і повернувся в Санкт-Петербург. | ||
*У 1845 скінчив пітерську академію мистецтв. Вже як дипломований молодий фахівець знову їде на Вкраїну. Другий приїзд зірвав бурхливі овації в сторону Тараса, як значимого поета національного рівня. У цей час пише свої "Єретик", "Холодний Яр", "Наймичка", "Кавказ" <ref>у якому вельми лагідно описує різноманітних скромних чеченів, які потім так відгамселять його товариша Білобородька, що труп того буде не впізнати</ref>, "І мертвим, і живим, і ненародженим..." Захворівши, і подумавши (як виявилося, ранувато) що біла з косою <ref>Та ні, не [[Тимошенко]] - Смерть!</ref> і капюшоном вже на підході, написав відомий кожному [[Школота|школяру]] вірш „Заповіт”. Вступив в якусь каламутну організацію „Кирило-Мефодіївське братство”, за що його квартиру обшманали, а самого закрили цо цюпи. Себто, сабж вже нарвався конкретно. | *У 1845 скінчив пітерську академію мистецтв. Вже як дипломований молодий фахівець знову їде на Вкраїну. Другий приїзд зірвав бурхливі овації в сторону Тараса, як значимого поета національного рівня. У цей час пише свої "Єретик", "Холодний Яр", "Наймичка", "Кавказ" <ref>у якому вельми лагідно описує різноманітних скромних чеченів, які потім так відгамселять його товариша Білобородька, що труп того буде не впізнати</ref>, "І мертвим, і живим, і ненародженим..." Захворівши, і подумавши (як виявилося, ранувато) що біла з косою <ref>Та ні, не [[Тимошенко]] - Смерть!</ref> і капюшоном вже на підході, написав відомий кожному [[Школота|школяру]] вірш „Заповіт”. Вступив в якусь каламутну організацію „Кирило-Мефодіївське братство”, за що його квартиру обшманали, а самого закрили цо цюпи. Себто, сабж вже нарвався конкретно. | ||
==Тюремні університети== | |||
Не бажаючи просто так працювати викладачем малювання Київського університету, а шукаючи лулзів у боротьбі, у 1846 Тарас активно співпрацює з Кирило-Мефодіївським товариством ("братством"). Ну й, звісно, фейл. Два місяці буцегарні, допити, тюремна дієта, інші [[ніштяк]]и зеківських буднів. Кажуть, що на відміну від більш відомих нам осіб, нікого з "братчиків" ЗК Шевченко не "здав", в результаті отримав "солдатчину", і поїхав у романтичну подорож до оренбурзьких степів. | |||
До речі, в перервах поміж допитами (це ж Вам не сталінські застінки 1930-х) примудрився написати цілий цикл віршів, пізніше об'єднаних назвою "В казематі". Навіть "Садок вишневий коло хати..." відноситься до цього ж періоду. | |||
*Графоманія, як відомо, так просто не лікується, тому Тарас і надалі продовжував вимазувати гори паперу своїми творіннями, що аж ніяк не полегшувало його тюремного становища. | *Графоманія, як відомо, так просто не лікується, тому Тарас і надалі продовжував вимазувати гори паперу своїми творіннями, що аж ніяк не полегшувало його тюремного становища. | ||
*На третій раз в Україні Тарас заселився в Академії мистецтв, де і жив до своєї кончини. | *На третій раз в Україні Тарас заселився в Академії мистецтв, де і жив до своєї кончини. | ||