Тарас Шевченко: відмінності між версіями

← Попереднє редагування Наступне редагування →

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 ==Служу Отєчєству!==
-Вельми цікавий епізод. Цар Микола І <u>особисто</u> власною рукою пише резюме на вирокові Шевченку  «Під найсуворіший нагляд і з забороною писати й малювати». Проте, [[усім байдуже]]. Цар далеко, у Пітері, ну й мать його туди! Тарас нормально так привлаштувався. Доки інші комбатанти-добровольці, усілякі там Лєрмонтови (так їм, шотландським москалям, і треба!) підставляють дупи під кулі на Кавказі, Тарас править службу у найглибшому тилу, на березі тихого Каспійського моря, в Орській фортеці. Бухає з начальниками, пише вірші, малює. Що там цар дурник писав? [[Усім байдуже|Усім до сраки]]. Спочатку в чотирьох «захалявних книжечках» (1847, 1848, 1849, 1850) - поеми «Княжна», «Варнак», «Іржавець», «Чернець», «Москалева криниця», багато поезій. Пізніше - взагалі халява пліз - навесні 1848 включення його до складу Аральської експедиції. На о. Кос-Арал - виконання численних малюнків, сепій та акварелей, Шевченко пише поеми «Царі», «Титарівна», «Марина», «Сотник» і понад 70 поезій. В Оренбурзі Шевченко взагалі тусується з засланцями-поляками <ref>Знов-таки, нема на нього Сталіна і НКВС - ті б дали потусуватися</ref>, учасниками повстання 1830 — 31, з польським істориком Бр. Залеським, з яким пізніше листувався. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув'язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт, на півострів Мангишлак <ref>Зверніть увагу - знов везе Героям України - не на кавказьку війну, а скромним [[Проффесор|підарештом]] на Мангишлак</ref>.
+*Вельми цікавий епізод. Цар Микола І <u>особисто</u> власною рукою пише резюме на вирокові Шевченку  «Під найсуворіший нагляд і з забороною писати й малювати». Проте, [[усім байдуже]]. Цар далеко, у Пітері, ну й мать його туди! Тарас нормально так привлаштувався.
+*Доки інші комбатанти-добровольці, усілякі там Лєрмонтови (так їм, шотландським москалям, і треба!) підставляють дупи під кулі на Кавказі, Тарас править службу у найглибшому тилу, на березі тихого Каспійського моря, в Орській фортеці. Бухає з начальниками, пише вірші, малює.
+*Що там цар дурник писав? [[Усім байдуже|Усім до сраки]].
+*Спочатку в чотирьох «захалявних книжечках» (1847, 1848, 1849, 1850) - поеми «Княжна», «Варнак», «Іржавець», «Чернець», «Москалева криниця», багато поезій. Пізніше - взагалі халява пліз - навесні 1848 включення його до складу Аральської експедиції. На о. Кос-Арал - виконання численних малюнків, сепій та акварелей, Шевченко пише поеми «Царі», «Титарівна», «Марина», «Сотник» і понад 70 поезій.
+*В Оренбурзі Шевченко взагалі тусується з засланцями-поляками <ref>Знов-таки, нема на нього Сталіна і НКВС - ті б дали потусуватися</ref>, учасниками повстання 1830 — 31, з польським істориком Бр. Залеським, з яким пізніше листувався.
+*У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув'язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт, на півострів Мангишлак <ref>Зверніть увагу - знов везе Героям України - не на кавказьку війну, а скромним [[Проффесор|підарештом]] на Мангишлак</ref>.
+*Під час так званої Каратауської експедиції, влітку 1851, він виконав біля 100 малюнків аквареллю й олівцем. Знайшовши коло форту добру глину й алебастр, Шевченко почав <s>ліпити коники з гівна</s> вправи в скульптурі: 2 барельєфи на новозавітні теми - «Христос у терновому вінку» і «Йоан Хреститель».
+*Поет стає прозаїком - пише російською мовою повісті з українською тематикою та багатим автобіографічним матеріалом («Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музыкант», «Художник», «Несчастный», «Близнецы» та інші). А цар Микола далеко, і здоров'я царя вже не те, що раніше.
+*Через 2 роки по смерті Миколи І - о, радість! - амністія!!
+*У серпні 1857 Шевченко залишив Новопетровськ і рибальським човном дістався до Астрахані, а звідти пароплавом прибув до Нижнього Новгорода. Тут поетові довелося затриматися майже на півроку, бо виїзд до Москви й Петербурга йому було заборонено.
+*У Нижньому Новгороді Шевченко жив під пильним наглядом поліції, проте, знову все [[усім байдуже]] - він не тільки брав участь у культурному житті міста, а й написав поеми «Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава», закінчив повість «Прогулка с удовольствием и не без морали», намалював понад 20 портретів і зробив чимало архітектурних малюнків.
+Так скінчилася важка і героїчна служба бравого солдата Шевченка на Каспійщині.
 *Графоманія, як відомо, так просто не лікується, тому Тарас і надалі продовжував вимазувати гори паперу своїми творіннями, що аж ніяк не полегшувало його тюремного становища.

Тарас Шевченко: відмінності між версіями

Usik64 (обговорення | внесок)