ИС-7: відмінності між версіями

(Не показані 12 проміжних версій 3 користувачів)

Рядок 1:

~~{{Вундервафлі}}~~

Фахівці стверджують, що ІС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", рос. ИС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.

~~{{Працюю}}~~

Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", ~~надалі ІС~~-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.

[[Файл:IS-7 01.JPG|600px|thumb|right|ИС-7]]

==Початок вундервафлі==

ІС-7 можна назвати найзнаменитішим з неприйнятих на озброєння радянських танків. Усьому провиною його унікальні бойові властивості. Так само ця машина цікава і з точки зору альтернативної історії. Що б хто не говорив про можливість її зустрічі з проектованими у кінці війни німецькими надважкими танками, але самі німці свої невипущені машини порівнюють саме з ІС-7 а не з ІС-3, як могло б здатися на перший погляд.<br />

Весною 1944 р. після зняття блокади Ленінграда на ще напівзруйнованому Кіровському заводі було вирішено налагодити виробництво самохідних артилерійських установок ИСУ-152. Тут же була організована філія Дослідного заводу №100, куди стали поступово повертатися з евакуації ленінградські конструктори. Посаду директора філії обійняв Ж. Котін. Під його керівництвом розгорнулися роботи над проектом нового добре озброєного важкого танка з потужною бронею що отримало заводське позначення "об'єкт 260", а пізніше - індекс ІС-7.

==До заліза не дійшло==

Рядок 32:

Рядок 29:

Впродовж усього 1947 р. паралельно з тривалими випробуваннями двох перших дослідних ІС-7 велася робота із створення його наступного - поліпшеного - варіанту. Так, посилили бронювання корпусу і башти після обстрілу 88-мм, 122-мм і 128-мм снарядами на полігоні НДІ-БТ їх зразків, виготовлених на Іжорському заводі. Товщину лобових і верхніх бортових листів збільшили до 150 мм, поставивши їх під вертикальними кутами нахилу 50° - 52°, кормових - до 70 мм при 55° нахилу. Башта стала округлішою; товщину її лобової частини довели до 240 - 350 мм при куті нахилу 45° - 0°, бічних листів - до 185 - 240 мм при кутах 30° - 45°. Таку броню, та ще встановлену під великими кутами не могли пробити найбільші з тих, що існували у той час 128-мм і 130-мм бронебійних каліберних снарядів (БКС).

Новий варіант ІС-7 озброїли новою 130-мм гарматою З-70 з довжиною ствола 54 калібри. Її БКС масою 33,4 кг мав початкову швидкість 900 м/с і пробивав 163-мм броню

Новий варіант ІС-7 озброїли новою 130-мм гарматою З-70 з довжиною ствола 54 калібри. Її БКС масою 33,4 кг мав початкову швидкість 900 м/с і пробивав 163-мм броню за 1000 м.

Кількість кулеметів на ІС-7 довели до восьми: два - великокаліберні, інші - 7,62-мм РП-46. Додався другий КПВ-44 на даху башти - для ведення вогню і по повітряних, і по наземних цілях. Усі вони мали дистанційне керування. Боєкомплект до кулеметів складав 400 патронів для КПВ і 2500 - для РП.

На танку встановили серійний 12-циліндровий дизель М-50 потужністю 1050 к.с., що застосовувався на швидкохідних морських катерах. На колишньому ТД-30, створеному на базі авіаційного АЧ-300, в ході випробувань виявилися ряд істотних недоліків.

Двигун М-50 відрізняли досить великі габарити, що зажадало нових конструктивних рішень для його установки в танк без збільшення висоти корпусу. Довелося розробити нові короткі торсіони підвіски (т.з. "пучкові") <ref>Торсіон - це кілька, у даному випадку 7, паралельних пластин, зварених по краям і посередині, працює "на скручування"</ref>, такі, що складалися з семи тонких стержнів; щоб виявилося досить місця для розміщення картера двигуна. Сам корпус заввишки 2426 мм виявився навіть нижчий на 300 мм, чим танк ІС-2, і на 24 мм, чим ІС-3.

==[[Лулзи]]==

Не зважаючи на усю крутизну вундервафлі, без лулзів не обійшлося.

*При бойовому обстрілі на полігоні сталося непередбачене: один з снарядів, слизнучи по похилому борту, ударив у блок підвіски, і той відскочив від днища разом з катком. Машина сіла на грунт, і один з членів комісії порівняв танк з "колосом на глиняних ногах".

*Потім під час пробігу на одній з машин спалахнув двигун, правда, той, що свій гарантійний термін на випробуваннях вже виробив. Автоматична система пожежогасінні дала два спрацьовування, але ліквідовувати займання не вдалося. Екіпажу довелося покинути машину і вона повністю згоріла.

*При цьому з'ясувалося, що гумові баки для палива, які конструктори встановили на танк замість звичайних металевих для економії ваги, є додатковим джерелом пожежонебезпеки.

*Окрім ряду невдач під час випробувань, на негативну думку комісії вплинула, в першу чергу, його занадто велика маса. В результаті комбінації на ІС-7 надпотужного артилерійського озброєння з великим числом кулеметів танку знадобився екіпаж з п'яти чоловік що спричинило збільшення заброньованого об'єму. Спроба забезпечити найвищий рівень захисту довела масу машини до рекордних 68 т - замість запланованих 65,5 т. <ref>Певну негативну роль в долі ІС-7 зіграв інший важкий танк - 60-тонний [[ИС-4|ІС-4]], розроблений і запущений у виробництво на ЧКЗ в 1947 р., після припинення випуску ІС-3. <br /><br />ІС-4, що мав на момент свого створення найпотужніше серед вітчизняних танків бронювання, із-за великого питомого тиску на грунт (0,9 кг/см2) мав невисоку прохідність, та і не дуже надійну трансмісію. При цьому його озброєння було таким же, як і на ІС-2 і ІС-3. Але найбільшим недоліком ІС-4 являлося те що його маса перевищувала вантажопідйомність залізничних платформ, а автострадні мости просто не витримували цю махіну. В результаті ІС-4 фактично дискредитував ідею створення танків масою більше 60 т, що, мабуть, і викликало скептичне відношення військових фахівців до ще важчого ІС-7.</ref>

==В інтернетах==

Рядок 41:

Рядок 53:

== Примітки ==

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-{{Вундервафлі}}
+Фахівці стверджують, що ІС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", рос. ИС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.
-{{Працюю}}
-Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", надалі ІС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.
+[[Файл:IS-7 01.JPG|600px|thumb|right|ИС-7]]
 ==Початок вундервафлі==
 ІС-7 можна назвати найзнаменитішим з неприйнятих на озброєння радянських танків. Усьому провиною його унікальні бойові властивості. Так само ця машина цікава і з точки зору альтернативної історії. Що б хто не говорив про можливість її зустрічі з проектованими у кінці війни німецькими надважкими танками, але самі німці свої невипущені машини порівнюють саме з ІС-7 а не з ІС-3, як могло б здатися на перший погляд.<br />
 Весною 1944 р. після зняття блокади Ленінграда на ще напівзруйнованому Кіровському заводі було вирішено налагодити виробництво самохідних артилерійських установок ИСУ-152. Тут же була організована філія Дослідного заводу №100, куди стали поступово повертатися з евакуації ленінградські конструктори. Посаду директора філії обійняв Ж. Котін. Під його керівництвом розгорнулися роботи над проектом нового добре озброєного важкого танка з потужною бронею що отримало заводське позначення "об'єкт 260", а пізніше - індекс ІС-7.
 ==До заліза не дійшло==
@@ Рядок 32: / Рядок 29: @@
 Впродовж усього 1947 р. паралельно з тривалими випробуваннями двох перших дослідних ІС-7 велася робота із створення його наступного - поліпшеного - варіанту. Так, посилили бронювання корпусу і башти після обстрілу 88-мм, 122-мм і 128-мм снарядами на полігоні НДІ-БТ їх зразків, виготовлених на Іжорському заводі. Товщину лобових і верхніх бортових листів збільшили до 150 мм, поставивши їх під вертикальними кутами нахилу 50° - 52°, кормових - до 70 мм при 55° нахилу. Башта стала округлішою; товщину її лобової частини довели до 240 - 350 мм при куті нахилу 45° - 0°, бічних листів - до 185 - 240 мм при кутах 30° - 45°. Таку броню, та ще встановлену під великими кутами не могли пробити найбільші з тих, що існували у той час 128-мм і 130-мм бронебійних каліберних снарядів (БКС).
-Новий варіант ІС-7 озброїли новою 130-мм гарматою З-70 з довжиною ствола 54 калібри. Її БКС масою 33,4 кг мав початкову швидкість 900 м/с і пробивав 163-мм броню
+Новий варіант ІС-7 озброїли новою 130-мм гарматою З-70 з довжиною ствола 54 калібри. Її БКС масою 33,4 кг мав початкову швидкість 900 м/с і пробивав 163-мм броню за 1000 м.
+Кількість кулеметів на ІС-7 довели до восьми: два - великокаліберні, інші - 7,62-мм РП-46. Додався другий КПВ-44 на даху башти - для ведення вогню і по повітряних, і по наземних цілях. Усі вони мали дистанційне керування. Боєкомплект до кулеметів складав 400 патронів для КПВ і 2500 - для РП.
+На танку встановили серійний 12-циліндровий дизель М-50 потужністю 1050 к.с., що застосовувався на швидкохідних морських катерах. На колишньому ТД-30, створеному на базі авіаційного АЧ-300, в ході випробувань виявилися ряд істотних недоліків.
+Двигун М-50 відрізняли досить великі габарити, що зажадало нових конструктивних рішень для його установки в танк без збільшення висоти корпусу. Довелося розробити нові короткі торсіони підвіски (т.з. "пучкові") <ref>Торсіон - це кілька, у даному випадку 7, паралельних пластин, зварених по краям і посередині, працює "на скручування"</ref>, такі, що складалися з семи тонких стержнів; щоб виявилося досить місця для розміщення картера двигуна. Сам корпус заввишки 2426 мм виявився навіть нижчий на 300 мм, чим танк ІС-2, і на 24 мм, чим ІС-3.
+==[[Лулзи]]==
+Не зважаючи на усю крутизну вундервафлі, без лулзів не обійшлося.
+*При бойовому обстрілі на полігоні сталося непередбачене: один з снарядів, слизнучи по похилому борту, ударив у блок підвіски, і той відскочив від днища разом з катком. Машина сіла на грунт, і один з членів комісії порівняв танк з "колосом на глиняних ногах".
+*Потім під час пробігу на одній з машин спалахнув двигун, правда, той,   що свій гарантійний термін на випробуваннях вже виробив. Автоматична система пожежогасінні дала два спрацьовування, але ліквідовувати займання не вдалося. Екіпажу довелося покинути машину і вона повністю згоріла.
+*При цьому з'ясувалося, що гумові баки для палива, які конструктори встановили на танк замість звичайних металевих для економії ваги, є додатковим джерелом  пожежонебезпеки.
+*Окрім ряду невдач під час випробувань, на негативну думку комісії вплинула, в першу чергу, його занадто велика маса. В результаті комбінації на ІС-7 надпотужного артилерійського озброєння з великим числом кулеметів танку знадобився екіпаж з п'яти чоловік що спричинило збільшення заброньованого об'єму. Спроба забезпечити найвищий рівень захисту довела масу машини до рекордних 68 т - замість запланованих 65,5 т. <ref>Певну негативну роль в долі ІС-7 зіграв інший важкий танк - 60-тонний [[ИС-4|ІС-4]], розроблений і запущений у виробництво на ЧКЗ в 1947 р., після припинення випуску ІС-3. <br /><br />ІС-4, що мав на момент свого створення найпотужніше серед вітчизняних танків бронювання, із-за великого питомого тиску на грунт (0,9 кг/см2) мав невисоку прохідність, та і не дуже надійну трансмісію. При цьому його озброєння було таким же, як і на ІС-2 і ІС-3. Але найбільшим недоліком ІС-4 являлося те що його маса перевищувала вантажопідйомність залізничних платформ, а автострадні мости просто не витримували цю махіну. В результаті ІС-4 фактично дискредитував ідею створення танків масою більше 60 т, що, мабуть, і викликало скептичне відношення військових фахівців до ще важчого ІС-7.</ref>
 ==В інтернетах==
@@ Рядок 41: / Рядок 53: @@
 == Примітки ==
 {{reflist}}
+{{Вундервафлі}}

ИС-7: відмінності між версіями

Deimos (обговорення | внесок)