ИС-7: відмінності між версіями
Usik64 (обговорення | внесок) |
Deimos (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| (Не показані 10 проміжних версій 3 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
Фахівці стверджують, що ІС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", рос. ИС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі. | |||
Фахівці стверджують, що | |||
[[Файл:IS-7 01.JPG|600px|thumb|right|ИС-7]] | |||
==Початок вундервафлі== | ==Початок вундервафлі== | ||
ІС-7 можна назвати найзнаменитішим з неприйнятих на озброєння радянських танків. Усьому провиною його унікальні бойові властивості. Так само ця машина цікава і з точки зору альтернативної історії. Що б хто не говорив про можливість її зустрічі з проектованими у кінці війни німецькими надважкими танками, але самі німці свої невипущені машини порівнюють саме з ІС-7 а не з ІС-3, як могло б здатися на перший погляд.<br /> | ІС-7 можна назвати найзнаменитішим з неприйнятих на озброєння радянських танків. Усьому провиною його унікальні бойові властивості. Так само ця машина цікава і з точки зору альтернативної історії. Що б хто не говорив про можливість її зустрічі з проектованими у кінці війни німецькими надважкими танками, але самі німці свої невипущені машини порівнюють саме з ІС-7 а не з ІС-3, як могло б здатися на перший погляд.<br /> | ||
Весною 1944 р. після зняття блокади Ленінграда на ще напівзруйнованому Кіровському заводі було вирішено налагодити виробництво самохідних артилерійських установок ИСУ-152. Тут же була організована філія Дослідного заводу №100, куди стали поступово повертатися з евакуації ленінградські конструктори. Посаду директора філії обійняв Ж. Котін. Під його керівництвом розгорнулися роботи над проектом нового добре озброєного важкого танка з потужною бронею що отримало заводське позначення "об'єкт 260", а пізніше - індекс ІС-7. | Весною 1944 р. після зняття блокади Ленінграда на ще напівзруйнованому Кіровському заводі було вирішено налагодити виробництво самохідних артилерійських установок ИСУ-152. Тут же була організована філія Дослідного заводу №100, куди стали поступово повертатися з евакуації ленінградські конструктори. Посаду директора філії обійняв Ж. Котін. Під його керівництвом розгорнулися роботи над проектом нового добре озброєного важкого танка з потужною бронею що отримало заводське позначення "об'єкт 260", а пізніше - індекс ІС-7. | ||
==До заліза не дійшло== | ==До заліза не дійшло== | ||
| Рядок 41: | Рядок 38: | ||
Двигун М-50 відрізняли досить великі габарити, що зажадало нових конструктивних рішень для його установки в танк без збільшення висоти корпусу. Довелося розробити нові короткі торсіони підвіски (т.з. "пучкові") <ref>Торсіон - це кілька, у даному випадку 7, паралельних пластин, зварених по краям і посередині, працює "на скручування"</ref>, такі, що складалися з семи тонких стержнів; щоб виявилося досить місця для розміщення картера двигуна. Сам корпус заввишки 2426 мм виявився навіть нижчий на 300 мм, чим танк ІС-2, і на 24 мм, чим ІС-3. | Двигун М-50 відрізняли досить великі габарити, що зажадало нових конструктивних рішень для його установки в танк без збільшення висоти корпусу. Довелося розробити нові короткі торсіони підвіски (т.з. "пучкові") <ref>Торсіон - це кілька, у даному випадку 7, паралельних пластин, зварених по краям і посередині, працює "на скручування"</ref>, такі, що складалися з семи тонких стержнів; щоб виявилося досить місця для розміщення картера двигуна. Сам корпус заввишки 2426 мм виявився навіть нижчий на 300 мм, чим танк ІС-2, і на 24 мм, чим ІС-3. | ||
==Лулзи== | ==[[Лулзи]]== | ||
Не зважаючи на усю крутизну вундервафлі, без лулзів не обійшлося. | Не зважаючи на усю крутизну вундервафлі, без лулзів не обійшлося. | ||
| Рядок 47: | Рядок 44: | ||
*Потім під час пробігу на одній з машин спалахнув двигун, правда, той, що свій гарантійний термін на випробуваннях вже виробив. Автоматична система пожежогасінні дала два спрацьовування, але ліквідовувати займання не вдалося. Екіпажу довелося покинути машину і вона повністю згоріла. | *Потім під час пробігу на одній з машин спалахнув двигун, правда, той, що свій гарантійний термін на випробуваннях вже виробив. Автоматична система пожежогасінні дала два спрацьовування, але ліквідовувати займання не вдалося. Екіпажу довелося покинути машину і вона повністю згоріла. | ||
*При цьому з'ясувалося, що гумові баки для палива, які конструктори встановили на танк замість звичайних металевих для економії ваги, є додатковим джерелом пожежонебезпеки. | *При цьому з'ясувалося, що гумові баки для палива, які конструктори встановили на танк замість звичайних металевих для економії ваги, є додатковим джерелом пожежонебезпеки. | ||
*Окрім ряду невдач під час випробувань, на негативну думку комісії вплинула, в першу чергу, його занадто велика маса. В результаті комбінації на ІС-7 надпотужного артилерійського озброєння з великим числом кулеметів танку знадобився екіпаж з п'яти чоловік що спричинило збільшення заброньованого об'єму. Спроба забезпечити найвищий рівень захисту довела масу машини до рекордних 68 т - замість запланованих 65,5 т. <ref>Певну негативну роль в долі ІС-7 зіграв інший важкий танк - 60-тонний [[ИС-4|ІС-4]], розроблений і запущений у виробництво на ЧКЗ в 1947 р., після припинення випуску ІС-3. <br /><br />ІС-4, що мав на момент свого створення найпотужніше серед вітчизняних танків бронювання, із-за великого питомого тиску на грунт (0,9 кг/см2) мав невисоку прохідність, та і не дуже надійну трансмісію. При цьому його озброєння було таким же, як і на ІС-2 і ІС-3. Але найбільшим недоліком ІС-4 являлося те що його маса перевищувала вантажопідйомність залізничних платформ, а автострадні мости просто не витримували цю махіну. В результаті ІС-4 фактично дискредитував ідею створення танків масою більше 60 т, що, мабуть, і викликало скептичне відношення військових фахівців до ще важчого ІС-7.</ref> | |||
==В інтернетах== | ==В інтернетах== | ||
| Рядок 55: | Рядок 53: | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
{{reflist}} | {{reflist}} | ||
{{Вундервафлі}} | |||