Святий Насреддін: відмінності між версіями
Bu (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Bu (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| (Не показано 6 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Зображення:Ходжа.gif|150px|right|thumb|св. Насреддін верхи на віслюку, який втілює [[серйозно|серйозність]]]] | |||
'''Кумедний Ходжа''', '''Ходжа Насреддін''' (араб. Насир ад-Дін - Захисник Віри) - веселий, життєрадісний і кумедний чолов'яга, справжній козак по нашим сільським поняттям, вільний по волі Божій, а не царській чи панській, персонаж численних казок, легенд та історій народів центральної Євразії, Великого Степу і Великої Тартарії, Золотої Орди, Туреччини, Аравії, Близького Сходу, Кавказу, Середньої Азії, Російської імперії і країн Радянського Союзу. Відомий також під іменами Кожеке, Кожанасир, Святий Ходжа, Святий Насреддін. | |||
На думку деяких робочо-християнських дослідників являє собою один з численних проявів Доброго Духа Життя і Творчості, Доброго Духу Степу, здавна відомого простим козакам і степовикам з діда-прадіда. Християни Татарщини знали його в т.ч. як Святого Духа, Заступника і Утішителя, обіцяного Христом-Богом людям Землі Піднебесної, а от мусульмани, які знають тільки Аллаха-Бога не розуміючи догмату про Троїцю знають його як Кумедного Ходжу. | |||
Кумедна людина, легендарний великий мусульманський і суфійський святий Аравії і Середньої Азії, громадянин Татарщини себто Країни Степу Безкрайнього, Лісу Густого і Гір Високих, Країни Грізного Царя і Страшної [[Орди]], Країни царів Чингізхана і Батия, Країни Дідів-Степовиків минулих часів. | |||
<br />Відомий своїми лузлами в усіх кінцях Великої Татарщини ще за свого життя. Історії про те, як він збирав [[лузли]] переповідають багатьма мовами світу. Сучасник і земляк царя (хана) Тамерлана. | |||
За словами деяких байкарів український Козак Мамай це рідний брат або побратим по духу Кумедного Ходжі. За словами інших український Козак Мамай це сам Кумедний Ходжа в одній з його іпостасей. | |||
В часи Країни Рад 1920х рр. розказували легенди про ще одного чоловіка, [[Красний Козак|Красного Козака]], але потім за нього забули, правда в кінці епохи Країни Рад в Київ-Городі появився такий собі [[Дядько Федось]], він же [[Степовик Фрипулья-Хан]], якого деякі сприймають як реінкарнацію Кумедного Ходжі і Красного Козака, але то вже зовсім інша історія. | |||
[[ | == Ім'я == | ||
[[image:Уроки-козака-Насираддіна.jpg|250px|right|thumb|Привіт алейкум! ва алейкум привіт!]] | |||
Ім’я Насреддін або Насир ад-Дін перекладається як Захисник Віри, тобто людина, що стала на захист кумедної віри від брудних лап занадто серйозних людей. | Ім’я Насреддін або Насир ад-Дін перекладається як Захисник Віри, тобто людина, що стала на захист кумедної віри від брудних лап занадто серйозних людей. | ||
== Казки і книги == | |||
Радянський письменник Борис Привалов наступним чином пише про Кумедного Ходжу в своїй книзі "Веселий Мудрець": | |||
"В Азербайджані, Узбекистані, Татарії і багатьох інших республіках нашої вітчизни, а також на всьому Сході — від Сирії до Афганістану — немає більш відомого героя веселих казок, як Насреддін ходжа | |||
В невеликому узбецькому кишлаку один старий озадачив мене: виявляється, його дід, відомий в народі сказитель, николи не веселив слухачів анекдотами про Насреддіна! | |||
«Як же так? — здивувався я. — Адже про ходжу Насреддіна знає кожен малюк в Узбекистані!» | |||
«Ти неправильно зрозумів мене, - посміхнувся дід. — Дід мій ніколи не розповідав коротких жартів про Великого Ходжу. Він знав довгі історії про Насреддіна. Він чув їх од свого діда, а той — од свого. Але тоді ми були неграмотні, і ніхто не записував наших казок. Ось і трапилось так, що од більших історій уціліли тільки маленькі жарти»." | |||
== Джерела Казки == | |||
* http://www.litmir.net/br/?b=136224&p=1 | |||
* http://pritchi.ru/part_11 | * http://pritchi.ru/part_11 | ||
* http://pers.narod.ru/text/nasreddin/index.html | * http://pers.narod.ru/text/nasreddin/index.html | ||
Поточна версія на 16:27, 27 березня 2020
Кумедний Ходжа, Ходжа Насреддін (араб. Насир ад-Дін - Захисник Віри) - веселий, життєрадісний і кумедний чолов'яга, справжній козак по нашим сільським поняттям, вільний по волі Божій, а не царській чи панській, персонаж численних казок, легенд та історій народів центральної Євразії, Великого Степу і Великої Тартарії, Золотої Орди, Туреччини, Аравії, Близького Сходу, Кавказу, Середньої Азії, Російської імперії і країн Радянського Союзу. Відомий також під іменами Кожеке, Кожанасир, Святий Ходжа, Святий Насреддін.
На думку деяких робочо-християнських дослідників являє собою один з численних проявів Доброго Духа Життя і Творчості, Доброго Духу Степу, здавна відомого простим козакам і степовикам з діда-прадіда. Християни Татарщини знали його в т.ч. як Святого Духа, Заступника і Утішителя, обіцяного Христом-Богом людям Землі Піднебесної, а от мусульмани, які знають тільки Аллаха-Бога не розуміючи догмату про Троїцю знають його як Кумедного Ходжу.
Кумедна людина, легендарний великий мусульманський і суфійський святий Аравії і Середньої Азії, громадянин Татарщини себто Країни Степу Безкрайнього, Лісу Густого і Гір Високих, Країни Грізного Царя і Страшної Орди, Країни царів Чингізхана і Батия, Країни Дідів-Степовиків минулих часів.
Відомий своїми лузлами в усіх кінцях Великої Татарщини ще за свого життя. Історії про те, як він збирав лузли переповідають багатьма мовами світу. Сучасник і земляк царя (хана) Тамерлана.
За словами деяких байкарів український Козак Мамай це рідний брат або побратим по духу Кумедного Ходжі. За словами інших український Козак Мамай це сам Кумедний Ходжа в одній з його іпостасей.
В часи Країни Рад 1920х рр. розказували легенди про ще одного чоловіка, Красного Козака, але потім за нього забули, правда в кінці епохи Країни Рад в Київ-Городі появився такий собі Дядько Федось, він же Степовик Фрипулья-Хан, якого деякі сприймають як реінкарнацію Кумедного Ходжі і Красного Козака, але то вже зовсім інша історія.
Ім'я
Ім’я Насреддін або Насир ад-Дін перекладається як Захисник Віри, тобто людина, що стала на захист кумедної віри від брудних лап занадто серйозних людей.
Казки і книги
Радянський письменник Борис Привалов наступним чином пише про Кумедного Ходжу в своїй книзі "Веселий Мудрець":
"В Азербайджані, Узбекистані, Татарії і багатьох інших республіках нашої вітчизни, а також на всьому Сході — від Сирії до Афганістану — немає більш відомого героя веселих казок, як Насреддін ходжа
В невеликому узбецькому кишлаку один старий озадачив мене: виявляється, його дід, відомий в народі сказитель, николи не веселив слухачів анекдотами про Насреддіна!
«Як же так? — здивувався я. — Адже про ходжу Насреддіна знає кожен малюк в Узбекистані!»
«Ти неправильно зрозумів мене, - посміхнувся дід. — Дід мій ніколи не розповідав коротких жартів про Великого Ходжу. Він знав довгі історії про Насреддіна. Він чув їх од свого діда, а той — од свого. Але тоді ми були неграмотні, і ніхто не записував наших казок. Ось і трапилось так, що од більших історій уціліли тільки маленькі жарти»."