|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| {{Цитата|Ды́вный Дніпр в ты́ху пого́ду, як спокы́йно й пома́лу нысэ́ чырыз лісы́ й го́ры по́вны во́ды свойі́. Ны зворухнэ́; ны захробосты́ть. Ды́высся й ны зна́йіш, йдэ чы ны йдэ ёго́ вэ́лычна шырыня́, і здае́цьця, бы ввэсь вы́лытый вин з шкла і бы сыня́ва люстрана́я доро́га, быз мі́ры в шырыню́, быз конця́ в довжыню́, лыты́ть і в́е́цьця по зылё́ному сві́ты. Лю́бо тоды́ й гаря́чому со́нцёвы огля́нутысь з высочыні́ і опусты́ты лучі́ в хо́лод шклянэ́йі воды́, і ліса́м, шо коло бэ́рога, я́сно освыты́тысь в во́дах. В зылё́ных ку́чырах воны́ збы́лысь ра́зом с полёвы́мы квытка́мы коло во́дэй і, нахылы́вшысь, ды́влецьця на самы́х сыбэ́, шо в воді́, і ны нады́влецьця, і ны наті́шецьця самы́мы собо́ю, і всмі́хуюцьця тым, шо в воді́, і выта́ють йіх, маха́ючы голле́м. В сырэ́дыну Дніпра́ воны́ ны посмі́ють гля́нуты: ныхто́, кро́мы сонця й сыня́вого нэ́ба, ны ды́выцьця в ёго́. Ма́ло яка́я пту́шка долыты́ть до сырэ́дыны Дніпра́. Пы́шный! Ныма́ рыкы́ такэ́йі, як вин, на всім сві́ты. Ды́вный Дніпр і в тэ́плу лі́тню ныч, як всэ засына́е, і чолові́к, і звір, і пту́шка; а Биг оды́н вылы́чно огляда́е нэ́бо й зэ́мню й вылы́чно стря́сае ры́зу. З ры́зы сы́плюцьця зо́ры. Зо́ры горе́ть і сві́теть над сві́том, і всі ра́зом одбыва́юцьця в Дніпро́вы.|50}} - М.В.Гоголь (якби раптом він був бєларуський Полішук).
| |
|
| |
|
| '''Полішуки - люди Волині,''' - '''дикі люди, лісові люди, волинські цигани''' - підвид '''[[Козак розумний|Козака розумного]]''', чималий кавалок диких лісових українців, що колись в незапам'ятні часи мало не сполучилися назад із мавпою, тоді мешкали лишень '''на Поліссі''' (відкіля назва), до 1991 року мешкали на північ від умовної лінії ''Володимир-Волинський - Костопіль (Рівненщина) - Радомишль (Житомирщина) - Димер (Київщина)-Остер (Чернігівщина)'', а нині розплодилися і представлені мало не по Усьому Світу.
| |
|
| |
| '''Найбільш расовочистий різновид полішука''' - той, що проживає у сумовитих лісах Волині та Рівненщини, бо житомирсько-києво-чернігівські полішуки, хоч і рідко виходили з лісів, але [[Британські вчені|британськими вченими]] хибно вважається, що вони були під Совєтами.
| |
|
| |
| Оскільки Полісся сумовито простягається '''навкруги Прип'яті''' з Отим Вашим Чорнобилем, усіх полішуків можна територіально поділити на українських, та бєларуських.
| |
|
| |
| В силу українськості зазначеного луркмоару нас більше цікавить український підвид Полішука звичайного.
| |
|
| |
| == Мова ==
| |
|
| |
| Щодо мови - наші українські полішуки '''вважають себе українцями, хоча...''' Українці і білоруси позначалися словами "русыні" і "лытвыні", Україна і Білорусь - "Русынь" і "Лытвынь". Отже, є поліщуки українці і бєларуси, але, усе одно вони ПОЛІШУКИ.
| |
|
| |
| {{Цитата|Ой, бАбаньки, бАбаньки, трімАйтєся кўпі, ДубровІца - гОрод вєлікій, мОна заблудІца |50}}
| |
|
| |
| - мова щось середнє між білоруською і [[суржик]]ом.
| |
|
| |
| Кожне окреме село має свої мовні [[ніштяк]]и, при чому мешканці села стверджують, що саме вони розмовляють вірною українською Напраклад, на північ від Корця... Це той самий Корець, де проходив кордон [[Польща|ПольщІ]] і [[СРСР|Совка]]. І на Ваше "Здрастє!" Ви обов’язково почуєте расововірну православну відповідь:
| |
|
| |
| {{Цитата|Здрастє за КорцЕм, а у нас "Добрий день"|50}}
| |
|
| |
| Так от, північніше від КорцЯ (саме так ставлять там наголос) кажуть все на '''ў''': '''кўнь, вўл, вўз'''.
| |
|
| |
| {{Цитата|Відповідно до етимологічного [о] в новозакритих складах під наголосом виступають здебільшого монофтонги [у], [и], [і], [іи] (кун’, вул, кин’, вил, кіин’, віил, кін’, віл та ін.), хоч у пн. говірках цієї групи, а також у надбузько-поліських зустрічаються ще й дифтонги [уо], [уе], [уі], (вуол, муой, вуел, муей, вуіл, куін’ та ін.), які помітно витісняються монофтонгами, зокрема й [ÿ] (вÿл, мÿй та ін.); 2) на місці етимологічного [е] в новозакритих складах під наголосом також виступають звичайні монофтонги [у], [ÿ], [и], а частіше [і] (прин’ýс, прин’ÿс, прин’íс, жíнка, піч, шіст’, с’ім та ін.), хоч у надбузько-поліських говірках зустрічається ще дифтонг [іе] (хміел’ та ін.); 3) давній [Ђ] як у наголошеній, так і в ненаголош. позиції заступається тепер монофтонгом [і] (сн’іг, с’іно, л’іс, л’ісá та ін.), хоч у ненаголош. позиції може бути й [и] (мишóк, писóк та ін.), проте в ряді говірок, зокрема в деяких північніших і в надбузько-поліських, під наголосом зустрічається ще й дифтонг [іе] чи [ие] (с’и́ено, л’іес, т’и́есто та ін.); 4) у ненаголош. позиції [е], [и] зближуються (сеилó, теипéр, пос’íйиш та ін.); 5) ненаголошене [о] зближується з [у] (гуолýбка, куожýх та ін.); 6) поширені звукосполуки [гі], [кі], [xi], поряд з [ги], [ки], [хи], зокрема в пн. частині цих говірок (рокí, мурахí, нóчі та ін.); 7) дзвінкі приголосні в серед. слів перед глухими і в кін. слова втрачають повністю або частково свою дзвінкість (сóлотко, сóлодко, д’íжка, моурóс, сат та ін.); 8) поширеність приставних приголосних [в], [г] (гоувéс, гóко, вýлиц’а, вýсил’ниц’а та ін.); 9) у більшій частині говору наголош. звук а після м’яких і шиплячих приголосних переходить в е (вз’еў, д’éкувати, т’éжко, душ’е); 10) у пн. частині говору в е переходить наголошений а після й (йéма, йéгода, йéблуко).
| |
|
| |
| Граматичні риси З. г.: 1) поширеність закінчення -ови, -еви в дав. в. одн. іменників ч. р. (си́нови, брáтови, дýбови, конéви та ін.); 2) наявність закінчення -и в дав. і місц. в. одн. іменників ж. р. як м’якої, так і твердої групи (ви́шни — на ви́шни, ли́пи — на ли́пи та ін.); 3) уживання паралельних закінчень -ам, -ах і -ом, -ох у дав. і місц. в. мн. іменників ч. р. (волáм — волóм, столáм — столóм та ін.); 4) наявність інф. форм на -ти і -чи, як у пд.-зх. діалектах (ходи́ти, носи́ти, могчи́, пеи(к)чи́ та ін.); 5) наявність складених форм майб. ч. недок. в. типу буду ходи́ти і му ходи́ти; 6) у ряді говірок, зокрема в надбузько-поліських, поширені складені форми майб. ч. типу ходи́лис’мо, ходи́лис’те, а також ходи́лихмо, бýл’іхмо (у деяких надбузько-поліських); 7) поширеність, як і в пд.-зх. діалектах, іменникових утворень із суфіксом -иско відповідно до утворень із суфіксом -ишче в ін. поліських та пд.-сх. діалектах; 8) наявність ряду синтакс. конструкцій, спільних з пд.-зх. діалектами (типу нас булó двох, мен’í боли́т’ головá тощо) та ін.
| |
|
| |
| Особливістю З. г. є нашарування на пн. діалектну основу пд.-зх. діалектних рис. Найбільше пд.-зх. особливостей — у надбузьких говірках, найменше — у берестейських і пінських.|50}} http://litopys.org.ua/ukrmova/um168.htm
| |
|
| |
|
| |
| А от на північ від Березного - там на '''О''' - '''стОля, кОнь, вОз'''; там само можна почути такі перли, як
| |
|
| |
| '''Ґаза''' - гас, керосин;
| |
|
| |
| '''Ґендзюр''' - велика банка, бутель;
| |
|
| |
| '''Стебка''' - подвал, погреб;
| |
|
| |
| '''Маринарка''' - легенький піджак. (Хто не в"їхав - продовжує...)
| |
|
| |
| У автора є певні здогади, що отой Ваший '''[[Ґет]]''' на '''[[іміджборд]]'''ах пішов від расовополіщуцького [[Ґета]] - Це, майбуть від [[москаль]]ського, чи, може, білоруського '''это'''.
| |
|
| |
| Приклад вживання: "Ґета кто к нам прйшоў?", закінчення на ў, як у няўка, так само рабиў, хадзіў, співаў, чи спєваў.
| |
|
| |
| == Хто у них президент ==
| |
| [[Файл:Lukashenko.jpg|160px|thumb|left|Бацька усєя Полішуки]]
| |
| Окремі представники, що живуть ближче до Білорусі, на запитання київських журнализдів, "Хто у нас зараз президент?"
| |
| Відповідають: "А Ві нє знаєтцє? '''Аляксандр Ригоравіч ЛукашЕнка'''"
| |
|
| |
| == Народні промисли ==
| |
|
| |
| Полішук вміє робити все, що не потребує [[Нанотехнології|нанотехнологій]].
| |
|
| |
| Їзде, як бєшений, на [[Урал як вантажівка|Уралі]], його ж таки ремонтує з деталей трактора з найбижчага бувшого калгасу, до якого калісь хадзіу на работу, а цяпер...
| |
|
| |
| З гранітів і базальтів виконує пам'ятники, балясини, перила до маєтків тих любих друзів, чиї [[руки нічого не крали]].
| |
|
| |
| Будує все, що можна і не можна побудувати з дерева, каменю, цегли, заліза. Коли полішуки зрозуміли, що війна з німчурою закінчилася, а сталося це не пізніше 1992 року від Р.Х., і доїхали таки до Києва-Москви-Пітера, тамтешні Равшани і Джамшуди почали скромно і нервово палити по кутках. Отже, будівництво отих самих маєтків тих, чиї [[руки нічого не крали]], перейшло поступово до полішуків.
| |
|
| |
| У природньому середовищі вирощує, в залежності від ареалу проживання, мандебурку, бульбу, картоплю, хоча на смак разом із шкварками виявляється, що це одне й те ж.
| |
|
| |
| У якості гончаря може зліпити і випалити терракотового горщика - хрєн отлічіш од трипільського. Але немає часу, бо (дивись вище) заробляє [[Юахи]]. Тим більше, шо ті полішуки, які понаєхалі кудись, окрім свого Полісся, розповіли тим, шо вдома, шо в продажу в сталіцах є одноразовий посуд - випалювати і мити нє нужно. Отже, гончарство полішуків повсємесно пішло по3,14здє.
| |
|
| |
| '''Може також копать, не копать, стругать, рубать, пилять,''' тощо. При цьому ж окремо - садить картоплі́, і копать картоплі́. Чому окремо, бо копають не заступом, а "копани́цеЙУ" в положенні дупою наперед.
| |
|
| |
| Особливо слід відзначити, що '''може об'єднуватися у громади''' полішуків, що потім породжують міцний [[Дупобіль|баттхьорт]] у [[москалі]]в, і які потім носять різні цікавенні назви, - як от '''УПА''' - Українська Повстанська Армія. Не вірите? УПА вперше з'явилася саме в полішуцьких лісах близ ДубровІци, про яку йшлося вище.
| |
|
| |
| == Полішуки - українські [[Євреї|єурейі]]? ==
| |
|
| |
| {{Цитата|Всех, кто кушает мацу,
| |
|
| |
| Узнаю я по лицу|32}} - з [[Епос|апокрифів]].
| |
|
| |
| '''Полішук''' - це комбінований генно-біологічний організм, здатний постійно мутувати / вдосконалюватися, маскуватися у довкіллі під звичайного українця, набувати безцінний досвід та навички, дуже швидко розмножуватися, при цьому не змішуючись із народом-аборигеном, і, як було сказано вище, '''об'єднуватися у громади'''.
| |
| Видає себе мовою, коли дзвонить по мабілє братоўе чи мамцє.
| |
|
| |
| Ці притаманні риси породили серію срачів, що в свою чергу привели до висновку, що Полішуки - це українські [[Євреї|єурейі]].
| |
|
| |
| Знаменитий вислів, що {{Цитата|Коли хохол родився - [[жид]] заплакав|30}}
| |
|
| |
| - свідчить нам лише про недостатню обізнаність тодішніх [[Британських вчених]] '''щодо Полішуків''', яких - внаслідок нездатності вирізнити з-поміж інших праукраїнців - вони і називали узагальненим терміном '''"хохол"'''.
| |
|
| |
| Так от, коли в любому місці, хоч якось придатному для проживання білої людини, з'являється Полішук, решта може нервово підкурювати по кутках і поступово починати пакувати валізи - через певний час тут будуть лишень Полішуки.
| |
|
| |
| Для прикладу Ви пожете періодично понабєгать у Рівне, де Вас навчать розрізняти полішуків з-поміж звичайних "недиких" українців, і продемонструєть їх у природніх місцях існування. І якщо мовчазний полішук ще може викликати сумнів, то полішук, що почав говорити... Краще б він жував.
| |
|
| |
| {{Цитата|У 1973 у Рівному пустили [[тролейбус]]. Довідка
| |
|
| |
| Літак пролітає над океаном. І тут пасажири випадково дізнаються, що літаком керує мавпа. Така собі веселенька горила. Страшенна паніка, всі шоковано-розгублені, і лише один сидить у своєму кріслі спокійно, доїдаючи курку з рисом. "Мужчина! Там!! За штурвалом - МАВПА!!!" "Ну то шо? У нас в Рівному тролейбуси водять дівчата з Березного - і нічо'"|50}}
| |
|
| |
| Разом з тим, із недиким українцем полішука споріднює, як не дивно, їжа (ота сама гамка).
| |
|
| |
| Отже, окрім усього кошерного, що їдять [[Жид|єурейі]], організм Полішука здатен не подавитися і перетравлювати разом із бараболею (чи, як кажуть над Костополем, картоплЯми) '''мясо свині''', і - як не дивно - '''САЛО і вареники у сметані'''.
| |
|
| |
| == Релігійні вірування ==
| |
|
| |
| Полішук ходив би до церкви, якби мав куди ходити.
| |
|
| |
| А так '''вірить в Ісуса, Марію-Богородицю-Діву, Бабу-Ягу, Лєшого, Того, хто греблі рве, Того, хто в Скалі сидить, Потерчат, Пранців, Маўок і [[Файно|Няўок]]''' - при чому, у все це разом і невідривно одне від одного.
| |
|
| |
| В старовину тексти святих писань полішуків вишивалися кольоровими нитками хрестиком на полотні (я сам бачив), і вивішувалися попід рушники в кутах оселі, на зразок, як у недиких українців вивішуються Святі Образи.
| |
|
| |
| Слід відмітити при цьому, що слова Ісуса таки вишивалися і вивішувалися, а от слова Баби-Яги, Лєшого, Того, хто греблі рве, Того, хто в Скалі сидить, Потерчат, Пранців, Маўок і [[Файно|Няўок]] - НІ.
| |
|
| |
| Хоча висловлювання останніх живо передаються із уст - в уста, із уст - в уста.
| |
|
| |
| [[Категорія:Люди]]
| |
| [[Категорія:Прізвиська]]
| |
| [[Категорія:Мова]]
| |
| [[Категорія:us64]]
| |