ИС-7: відмінності між версіями
Usik64 (обговорення | внесок) |
Usik64 (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
Впродовж усього 1947 р. паралельно з тривалими випробуваннями двох перших дослідних ІС-7 велася робота із створення його наступного - поліпшеного - варіанту. Так, посилили бронювання корпусу і башти після обстрілу 88-мм, 122-мм і 128-мм снарядами на полігоні НДІ-БТ їх зразків, виготовлених на Іжорському заводі. Товщину лобових і верхніх бортових листів збільшили до 150 мм, поставивши їх під вертикальними кутами нахилу 50° - 52°, кормових - до 70 мм при 55° нахилу. Башта стала округлішою; товщину її лобової частини довели до 240 - 350 мм при куті нахилу 45° - 0°, бічних листів - до 185 - 240 мм при кутах 30° - 45°. Таку броню, та ще встановлену під великими кутами не могли пробити найбільші з тих, що існували у той час 128-мм і 130-мм бронебійних каліберних снарядів (БКС). | Впродовж усього 1947 р. паралельно з тривалими випробуваннями двох перших дослідних ІС-7 велася робота із створення його наступного - поліпшеного - варіанту. Так, посилили бронювання корпусу і башти після обстрілу 88-мм, 122-мм і 128-мм снарядами на полігоні НДІ-БТ їх зразків, виготовлених на Іжорському заводі. Товщину лобових і верхніх бортових листів збільшили до 150 мм, поставивши їх під вертикальними кутами нахилу 50° - 52°, кормових - до 70 мм при 55° нахилу. Башта стала округлішою; товщину її лобової частини довели до 240 - 350 мм при куті нахилу 45° - 0°, бічних листів - до 185 - 240 мм при кутах 30° - 45°. Таку броню, та ще встановлену під великими кутами не могли пробити найбільші з тих, що існували у той час 128-мм і 130-мм бронебійних каліберних снарядів (БКС). | ||
Новий варіант ІС-7 озброїли новою 130-мм гарматою З-70 з довжиною ствола 54 калібри. Її БКС масою 33,4 кг мав початкову швидкість 900 м/с і пробивав 163-мм броню | Новий варіант ІС-7 озброїли новою 130-мм гарматою З-70 з довжиною ствола 54 калібри. Її БКС масою 33,4 кг мав початкову швидкість 900 м/с і пробивав 163-мм броню за 1000 м. | ||
Кількість кулеметів на ІС-7 довели до восьми: два - великокаліберні, інші - 7,62-мм РП-46. Додався другий КПВ-44 на даху башти - для ведення вогню і по повітряних, і по наземних цілях. Усі вони мали дистанційне керування. Боєкомплект до кулеметів складав 400 патронів для КПВ і 2500 - для РП. | |||
На танку встановили серійний 12-циліндровий дизель М-50 потужністю 1050 к.с., що застосовувався на швидкохідних морських катерах. На колишньому ТД-30, створеному на базі авіаційного АЧ-300, в ході випробувань виявилися ряд істотних недоліків. | |||
Двигун М-50 відрізняли досить великі габарити, що зажадало нових конструктивних рішень для його установки в танк без збільшення висоти корпусу. Довелося розробити нові короткі торсіони підвіски (т.з. "пучкові") <ref>Торсіон - це кілька, у даному випадку 7, паралельних пластин, зварених по краям і посередині, працює "на скручування"</ref>, такі, що складалися з семи тонких стержнів; щоб виявилося досить місця для розміщення картера двигуна. Сам корпус заввишки 2426 мм виявився навіть нижчий на 300 мм, чим танк ІС-2, і на 24 мм, чим ІС-3. | |||
==В інтернетах== | ==В інтернетах== | ||