|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| * Ця стаття - копіпаста відсіля - [http://www.dt.ua/newspaper/articles/47947]
| |
| [[Файл:Lviv 01.JPG|200px|thumb|left|]]
| |
| {{Шаблон:Драматизувати}}
| |
| Ще одного міста з таким вантажем стереотипів годі відшукати на українській мапі. Чи ви були у Львові і вас тягне ще і ще, чи ніколи не були і бути не хочете, чи просто в новинах помітили милі архітектурні пейзажі, чи чули про це місто лишень від своїх колег — ви все одно маєте якусь думку про Львів. На те він і Львів — місто-феномен, місто-легенда, місто-атмосфера, місто-генератор, місто-жертва. Місто, куди цікаво приїжджати, але в якому важко жити. Місто, де населення дисонує з архітектурою.
| |
|
| |
|
| Це сумовите місто, і надихає воно на похмурі і важкі роздуми
| |
| [[Файл:Lviv 02.jpg|300px|thumb|right|]]
| |
| Дуже багато знаних львів’ян усі визначальні дієслова стосовно Львова вживають у минулому часі.
| |
|
| |
| Львів '''БУВ''' справжньою духовною столицею, '''фактично ЗРОБИВ Україну''', ДАВ стільки мистецьких одиниць та явищ.
| |
|
| |
| '''Був, зробив, дав...''' Хоча нині весь Львів обклеєний життєствердними «вусатими» білбордами «Львів — це я, це моє свято», [[Усім байдуже|багато львів’ян]], які своє Я реалізували саме у Львові, '''поринули у [[Справжня українська печаль|смуток]]'''. Може, це ностальгія, може, невчасна депресія. А точніше — роздратування від того, що вони не впізнають Львів. Він поволі втрачає те, що робило його легендарним.
| |
| === '''<s>Повний пиздець?</s>'''Львова вже нема?===
| |
|
| |
| «Я тужу за справжнім Львовом», — ця квінтесенція не зовсім святкових міркувань '''Юрка Винничука,''' письменника і львоволюба, відображає загальний настрій людей, яким болить поступове перетворення Львова-легенди у пересічне місто.
| |
| :Юрко Винничук:
| |
| :'''У нас газет виходило понад 300 (!) різними мовами. А тепер після виборів лишилося кілька.''' У Львові була ціла культура естради і кабаре — а сьогодні нічого з цього нема. Була ще довоєнна хітова '''«Львівська хвиля»''', і коли вона транслювалася, то вулиці порожніли, всі бігли слухати. І це було все дуже львівське, неповторне. '''Львів стає вихолощений, нельвівський.'''
| |
|
| |
| Винничук видав не одну книжку про суто львівську міську культуру (кнайпи, легенди, алкогольна традиція, еротична) - він каже, що «дельвовизація» Львова стає загрозливою.
| |
|
| |
| :— Частина населення виливається зі Львова, а частина вливається. Та, що виливається, це люди толкові. А ті, що вливаються, це люди із сіл, які часто не несуть із собою не те що львівської культури — просто культури. Ну, або це бізнесмени тире колишні злочинці, яким по цимбалах, як назвати свою кав’ярню і як мають називатися страви в їхніх рестораціях... Уявіть собі, у Львові немає справжньої львівської кухні. Ніде! Чанахи, пельмені, шашлики... Нема специфічних, ще австрійських, назв страв. Повний космополітизм.
| |
| ===Змішались в купу коні, люди...===
| |
| Сучасний Львів — це якийсь суцільний капець. У «перлині Європи» (цей епітет прилип до Львова ще з мерської кампанії-2002) досі не представлені провідні світові бренди; в «суперєвропейське» місто не заїжджають світові гастролери, які, одначе, не оминають «пролетарський» Донецьк; тут, на відміну від того ж пролетарського Сходу, немає жодного [[Ґей-шльондра|гей-закладу]] (о-БЛЯ!); тут прямо позаду Оперного театру продають просто з тротуару сир і петрушку; тут роботодавець-[[довбодзьоб]] платить продавчині 370 грн. і змушує її щодня мати гарний вигляд й усміхатися; тут в історичному центрі міста поставили дерев’яний хрест із пластмасовими трояндами тільки тому, що одній черниці наснився віщий сон.
| |
|
| |
| І поряд — стільки всього творчого, що [[Дупобіль|нуртує]] й надихає!
| |
|
| |
| Може, це [[Секта Свідків СРСР|просто пострадянська дійсність]]. Однак у Львові ці парадокси процвітають на тлі неймовірного пієтету: адже ми — Львів. [[Драма|Список поєднань високого з низьким можна продовжувати]]. Та чи варто? Львів’яни зазвичай ображаються, коли їхнє місто критикують, але водночас із насолодою і самобичуванням люблять підтримати цю критику і покартати себе. Щоправда, не для того, аби змінитися на краще.
| |
|
| |
| Нельвів’янам, вочевидь, краще помітно, що Львів — це суцільна суперечність. Львів’яни більше за інших українських провінціалів прагнуть до Європи, але самі абсолютно нічого не роблять, аби агітувати решту України за європейськість собою — власне європейським Львовом як окремо взятим взірцем.
| |
|
| |
| [[Ніштяк|Львів лежить на дні і кайфує]]
| |
|
| |
| Вважається, що Львів — це насамперед культурний феномен, охєрєнна тусовка людей без даху в бОшці. Усі прям по-переду! Львів став легендарним завдяки спільноті, яка утворилася на початку 90-х зі Студентського братства і музичного андеграунду. Тоді з’явилися '''«Мертвий півень»''', '''«Плач Єремії»''', потім Маркіян Іващишин зорганізував усіх навколо центру '''«Дзига»'''.
| |
|
| |
| '''Для Тараса Чубая («Плач Єремії»)''' Львів — «то є фантастичне місто, і досить подивитися, що за люди тут народжуються і живуть, часом від нього втікають, але все одно повертаються».
| |
|
| |
| '''«Мертвий півень» Місько Барбара''' [[Ніштяк|палить цигарку і дивиться своїми прозорими очима кудись у далечінь]]. Він із цієї тусовки «найсхідніший» — працює в харківському театрі. І на запитання: «Львів’яни, які перебувають в інших містах, перестають чи не перестають бути львів’янами?» відповідає:
| |
|
| |
| — Львів’яни є. Що тут скажеш? Що це — ніхто цього не зможе пояснити. Ми є — оце й є львівська ідентичність.
| |
|
| |
| '''Маркіян Іващишин''' Для нього Львів — «місто найбільшої свободи в Україні. Львів’яни, які тут живуть, мають зрозуміти, що вона їм дана не тому, що вони львів’яни, а тому, що це місто так будувалося. Львів ніколи не може дати повноцінного результату. Львів лише задає тон подальшим процесам».
| |
|
| |
| — Ви відчуваєте сьогодні [[Fail|занепад Львова]]?
| |
|
| |
| — Це радше війна між депресією і дисидентством. Депресія спостигає львів’ян кожні три роки. І кожні три роки є можливість реанімуватися і зробити щось нове.
| |
|
| |
| Натомість тепер «щось нове» робити нікому. Принаймні такий діагноз звучить із вуст вічно креативного Іващишина:
| |
|
| |
| — Ми всі займаємо місце в андеграунді. Це дуже комфортне місце, майже безвідповідальне. Але ми займаємо чиєсь місце. Ми колись заперечували своїм гуру, шукали щось. Тепер цієї молоді нема. Вона існує в [[Інтернет]]і, в [[блоґ|блог]]ах, але не в діях... На фразі «пишемо бізнес-план» помирають усі львівські проекти. Процес задля процесу для них не існує. Ми займаємо їхнє місце, на жаль...
| |
|
| |
| '''Тарас Чубай:'''
| |
| :Маю надію, що нова молодь існує. Можливо, нині такий період, що люди ще не утвердилися, не виросли. Вони є, вони ходять вулицями Львова, але вони ще не самоорганізувалися.
| |
|
| |
| '''Місько Барбара:'''
| |
| :— Культурний Львів тепер інший. Це не наш Львів початку 90-х. Цей Львів змінився. На день міста збирається [[Секта Свідків СРСР|старе луб’я]], як Чубай і «Мертві півні». Але все в порядку — Львів ще живий. Так, Львів справді нині на [[Вуйко|дуже потужному маргінесі]], і це прикро, і не мені одному. '''Львів перетворено в задуп’я'''. Але поки ми є, поки можна ще зустрітися і щось придумати — доти Львів не втрачений. Просто концепція поступового опускання Львова була втілена досить успішно. Але тим-то Львів і є Львовом, що до нього київська молодь приїжджає на вихідні. Львів має багато що зробити сам. А не лежати і не кайфувати від того, що він є Львів.
| |
|
| |
| ===Безкультурна столиця культури?===
| |
|
| |
| Зовні ніби все о’кей: є і Форум видавців, і театральний фестиваль «Золотий лев», інші цікаві ініціативи. У цих ініціативах є і втішливе, і прикре. Утішливе — Львів щось продукує, підтримуючи своє реноме.
| |
|
| |
| Недавно '''Львівський театр Курбаса''' здобув Шевченківську премію. Щойно приїхавши з Києва, творець театру Курбаса Володимир Кучинський скрушно висловився у пресі: «Не можна рибку викинути на берег і сказати їй: «Плавай, рибко, плавай!». Їй вода потрібна, вода!». Кучинський втомився боротися з вітряками. 15-річні ходіння до влади і меценатів із поясненням, що Львову потрібен такий театр, нічого не дали. Кучинський демонстративно пішов, і це був докір Львову і львів’янам, які закочують очі догори, коли мова заходить про духовність.
| |
|
| |
| :"Те, що я міг зробити, я зробив. А решта питань не до мене, а до соціуму. Хоче Львів, щоб так було, чи не хоче? Хто ці люди, які кажуть, що є патріотами цього міста? Весь час нарікають на гастролерів із Росії — але ж ви нічого не виплекали, ви тільки все занехаяли. "
| |
|
| |
| Інший театральний діяч, творець театру «Воскресіння» і фестивалю «Золотий лев» '''Ярослав Федоришин''':
| |
|
| |
| :— У Львові до 1939 року був розвинений культурний туризм. Та за роки перебування в СРСР місто індустріалізувалося. Львів не міг цього витримати, бо будувався він не для того. На базі трьох міст — Відня, Кракова і Львова — формувалася єдина культурна інфраструктура. Що було тут, не повторювалося у Відні і Кракові, а одне одного доповнювало! Сьогодні це все важко підняти. Не треба латати Львів, як старий дірявий фартух.
| |
|
| |
|
| |
| ==З'єбти з провінції==
| |
|
| |
| '''Львів'яни поповнюють ряди понаїхів'''
| |
| [[Файл:Lviv 03.jpg|300px|thumb|left|]]
| |
| [[95 відсотків]] львів’ян, які не [[рагулі]], '''намагаються аж бігом з'єбти з цього міста'''. Проблема знайома всім провінційним містам. Але ж як боляче визнавати: '''[[Драма|легендарний Львів якнайбільше хворіє на недугу провінціалів!]]'''
| |
|
| |
| «Львів деколи виштовхує певну категорію людей, але потім знову приваблює. Просто так є», — каже '''Тарас Чубай''' «Деякі люди перестають це місто розуміти. А не навпаки. Це не проблема Львова. Місто потребує нового досвіду, і тому виштовхує своїх людей, аби ті потім поверталися і збагачували місто».
| |
|
| |
| Але «виштовхнуті» люди не повертаються. Вони переростають Львів, люблять його на відстані. Саме тому чи не найчисельнішою діаспорою Києва є львівська. Куди не кинь оком — всюди знайдеться виходець зі Львова. Закоханий у Львів і втішений, що мешкає поза ним.
| |
|
| |
| Людей мистецтва і музики це не стосується — '''[[Fail|у них вибору нема]]''', бо шоу-бізнес робиться тільки в Києві. '''Львів’янин Славко Вакарчук''' визнає — проблема є:
| |
| :— Ми поїхали тому, що у Львові вже не вистачало ТБ, радіо для загальноукраїнської діяльності, хороших студій, грошей і так далі. Це природня ситуація, коли люди в країнах, які переживають піднесення, прагнуть переїхати до столиці, оскільки тільки там кипить культурне, інформаційне, фінансове життя. І про це треба говорити відверто.
| |
|
| |
| '''Юлія Міщенко («Таліта кум»)''' теж згодна, що музиканти реалізуються в столиці:
| |
| :— Мені важко говорити про якусь тенденцію, бо чимало моїх близьких друзів успішно реалізуються у Львові та зовсім не планують кудись їхати. Та я зрозуміла, що мушу перебиратися до Києва — і щоб розвиватись як музикант, і щоб «пробиватись».
| |
|
| |
| Не випадково з вуст багатьох '''«київських» львів’ян лунає слівце «провінція»'''. Львів може довго бити в груди і зачитувати довгий список звершень — але...
| |
| :Головна помилка Львова — не вдалося зберегти потенціал початку 90-х. Львів є однією з адміністративно-територіальних одиниць, не більше.
| |
|
| |
| ==Україна образила Львів==
| |
| [[Файл:Lviv 04.JPG|300px|thumb|right|]]
| |
| ===Облом===
| |
| Держава Україна "чіста в натурє" кинула Львів.
| |
|
| |
| Вона ТАКЕ місто з ТАКОЮ легендарною генеалогією урівняла з іншими обласними містами України.
| |
| ===Колись...===
| |
| [[Епос|Колись]] Львів був столицею найбільшого регіону Австро-Угорщини зі своїм сеймом. Столицею. Центром.
| |
| ===І тепер===
| |
| І раптом цей потомственно-столичний Львів,
| |
| ::'''ми їй і незалежність, і [[Пасічник|Ющенка]], і [[Вона|ЙУлю]]!!'''
| |
| від '''цієї України''' отримав... '''<s>[[Проффесор]]а</s>''' занепад і маргінес.
| |
|
| |
| Львів неустанно продукував український проект, і його логічним завершенням мала бути '''єдина нація'''. Це не означає, що всі українці мають мислити і голосувати однаково.
| |
|
| |
| Сучасні ж українці мають як мінімум дві цілі:
| |
| * демократична Європа
| |
| * і пострадянська Росія.
| |
|
| |
| Дві суперпотужні частини українців мають два суперрізні проекти.
| |
|
| |
| ===Єдинськість і соборність===
| |
|
| |
| '''Бездержавні львів’яни придумали міф про «єдину і соборну Україну»'''. Він був актуальним в умовах чужоземного панування. '''Але кому сьогодні потрібна єдина і соборна країна на папірчику?''' Львів’янину, чий дідусь чи бабця сиділи за цю Україну, важко помітити, що '''соборність іде на шкоду Львову'''.
| |
|
| |
| Для поважних львів’ян соборна Україна — то є щось святе, хоча й абстрактне. Однак, будуючи Україну-Київ, Львів втрачає себе.
| |
|
| |
| І тепер донеччани-луганчани запитують в e-mail про новини:
| |
| :«Ну как у вас ТАМ, во Львове?».
| |
| :'''Для них Львів — «ТАМ». Та й для львів’ян Донбас також «ТАМ».'''
| |
| І річ не в мові спілкування і не в політичних преференціях.
| |
|
| |
| В українців — від Карпат до териконів — немає спільного (чи бодай солідарного) ставлення
| |
| * ні до мови,
| |
| * ні до ОУН-УПА,
| |
| * ні до ЄС,
| |
| * ні до НАТО,
| |
| * ні до [[Кобраз|Шевченка]] (поета),
| |
| * ні до Махна, ні до
| |
| * [[Майдан|Майдану]].
| |
| Кожен регіон (Галичина, Закарпаття, Донбас) пройшов свій неповторний шлях до того, як став частиною України.
| |
|
| |
| ===Львівськість===
| |
| [[Бандерівці|Львівськість — це самобутня ментальність]], аналогів якій в Україні немає. Така собі суцільна «баба Параска»: смішна, мила, наївна, заполітизована, а значить — не зовсім здорова і трохи істерична.
| |
| :— Можливо, унітаризація й була виправданою, аби скріплювати різнорідні області. Але це призводить до диспропорції. Бо столиця Київ розвивається шаленими темпами, а провінційні центри занепадають. Це несправедливо, коли держава розвиває регіони нерівномірно. Тому Львів і втрачає свої позиції. Львів є жертвою своєї гіперукраїнської орієнтації. Все віддати в Київ — найкращих людей, ідеї, ресурси і тішитися цим. Та якщо Львів буде сильним, то сильною буде Україна.
| |
|
| |
| :Львів сильно підтримав українські національно-визвольні змагання, підносив прапор незалежної України, брав участь у помаранчевій революції. Але ж це не має бути безкінечно. Львів має подбати й про себе.
| |
|
| |
| ==Рагулізм торжествує==
| |
| {{Основна|Рагулі}}
| |
| Хоч як це дивно, але маргіналізація Львова дивним чином збіглася з появою нового львівського феномену, який провокативні уми охрестили '''«[[рагулі]]змом»'''. Колись вважалося, що '''[[рагуль]]''' — це виходець із села, який приїхав до міста, та забув полишити [[Сільський гламур|свої простацькі звички]] вдома.
| |
|
| |
| Приміром, '''Юрко Винничук''' висуває доволі реалістичну версію походження цього поняття:
| |
| :— Рагулями називали людей, які жили за міською рогаткою — шлагбаумом, який перекривав в’їзд до міста Лева. Ця рогатка стояла на околицях.
| |
|
| |
| '''Теперішній рагулізм, на жаль, не лікується.''' Він проявляється в тому, що '''Львів поволі перетворюється на велике село.''' Справжній львів’янин, який любить своє місто, ніколи не піде співати народні пісні під пам’ятник Шевченкові серед білого дня в неділю. Це не по-львівськи, не по-міському.
| |
|
| |
| Львів’ян істинних лишилося відсотків із десять. Носіями міської культури є дуже мало людей. І Львів поволі стає селом. Хоча натуральне село — це прекрасно, я нічого проти не маю! Однак селянин, який хоче стати міщанином, але не може — це пародія.
| |
|
| |
| '''Тарас Чубай''' погоджується: дух Львова вивітрюється зі Львова саме тому, що лишилося занадто мало справжніх львів’ян, які можуть цінувати це місто як місто, в якому жили їхні предки:
| |
| :— Рагулізм — це прояв самовпевненої малокультурності. Фактично Львів нині населяють колишні селяни, які, на жаль, утратили сільське обличчя і не набули міського. Люди ж, які народилися в музеї просто неба, від самого споглядання всього цього стають трохи культурнішими істотами.
| |
|
| |
| Театрал '''Ярослав Федоришин''' б’є на сполох:
| |
| :— На жаль, культурний рагулізм прогресує. Ось що болить. У Львові завжди були різні верстви, під різними владами. Але такого, як тепер, не було. Коли ми здобули незалежність і стали вільними — вирішили, що все можемо. Але ми не готові! І культурній людині іноді просто страшно стає у Львові, бо вона оточена безліччю тих, хто тисне іншими смаками і поглядами. Тому культурні люди у Львові трішечки «втратилися». На узбіччя відійшли. Це такий самозахист.
| |
|
| |
| '''Тарас Возняк:'''
| |
| :— Так звані «[[бик]]и» є всюди. І це не є щось львівське. Очевидно, не можна переносити неміську ментальність у місто. Сутність багатьох теперішніх львів’ян видає те, де вони проводять свої вихідні і свята. Більшість їдуть на село, до батьків, допомагають їм на городах. Пуповина цих львів’ян — не у Львові. Можливо, міщани поколіннями виховуються. Та й не просто мешканці — а ГРОМАДЯНИ свого міста. Які будуть відчувати свою відповідальність за простір, який вони зайняли. Громадяни не плюють собі ж під ноги і не смітять у своїх же під’їздах.
| |
|
| |
| ===Епідемія львівського рагулізму — це наслідки катаклізму, який спіткав Львів===
| |
| У ХХ сторіччі місто втратило своє населення.
| |
| * 30% євреїв, які населяли Львів до війни, були винищені.
| |
| * 50% польськомовного населення виїхало.
| |
| * Решта — 20% українців зазнали депортації, багато емігрувало, і теперішні українські львів’яни уже не ті.
| |
|
| |
| Відбулася '''різка заміна''' (не зміна, а заміна) населення міста. А селянин, як писали класики, це '''почесний стан душі'''.
| |
|
| |
| Звісно, «неперероблених міщан» можна знайти в кожному місті. Однак раніше Львів мав потуги нав’язати львівський дух кожному, хто до нього доторкався. Таку потугу має Київ — приїжджі швидко стають киянами. А Львів — задкує перед навалою нельвів’ян, які стають львів’янами і перетворюють славне місто в мегасело. Біда не в самому селі, а в тому, що рогатка, яка відділяла місто (як поняття) від села (як поняття), підібралася під саму Оперу.
| |
|
| |
| ==Оптимістичний З.І.==
| |
|
| |
| ...Чи ви були у Львові і вас тягне ще і ще, чи ніколи не були і бути не хочете, чи просто в новинах помітили милі архітектурні пейзажі, чи чули про це місто лишень від своїх колег — ви все одно маєте якусь думку про Львів.
| |
|
| |
| На те він і Львів — місто-феномен, місто-легенда, місто-атмосфера, місто-генератор, місто-жертва.
| |
|
| |
| Місто, куди приїжджають цілі ешелони туристів. Місто, куди із заробітків повертаються його мешканці і привозять із собою маленькі часточки європейськості. Місто, де постійно і не знати звідки народжуються генії. Місто, яке відразу впізнати. Місто, яке, одного разу по-справжньому скуштувавши, не можна не полюбити. На життєствердних «вусатих» білбордах написана правда:
| |
| :::''' «Львів — це я, це моє свято»...'''
| |
|
| |
| ==Ще в цій Вікі==
| |
| * [[Ігор Зварич]]
| |
| * [[Галицька змова]]
| |
| * [[Львівське метро]]
| |
| * [[Західний діалект]]
| |
|
| |
|
| |
|
| |
| [[Категорія:Населені пункти]]
| |
| [[Категорія:Україна]]
| |
| [[Категорія:us64]]
| |