|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| {{Цитата|Із етнографічного погляду дев'ять десятих країни (Московії) мали тільки те російське населення, яке залишила тут хвиля недавнього колонізаційного руху. Не було необхідності у той час '''"скребти" росіянина''', аби знайти '''татарина''' і особливо '''фіна'''. Основою населення (Московії. — В. Б.) скрізь було фінське плем'я" - '''Валишевский К. Йван Грозний'''. — М.: ИКПА, 1989. — Репринтное воспроизведение издания 1912 года., с 16|40}}
| | dovbojoby sosnule |
| | | http://dramatica.org.ua/ |
| == Суздаль. Залещанська земля. Моксель ==
| |
| | |
| Основна стаття - [[Москалі - фіно-угорці]]
| |
| | |
| Це все синоніми - назви отого, нібито, за москальськими переказами, слов'янського краю, відкіля москалі узяли своє слов'янство.
| |
| | |
| За їх твердженнями, саме сюди слов'яни з [[Русь|Київської Руси]] прямували масово, і "запліднили слов'янством" фіно-угорські племена; а цей синтез і дав нам потім '''[[Москалі|Великоросів]]'''
| |
| | |
| Слід відзначити очевидну істину: доріг, що з'єднували у XII столітті суздальську землю Моксель із землями Києва, практично не існувало. Усі землі між ними були вкриті дрімучими лісами й непрохідними болотами.
| |
| | |
| Не було потреби наддніпрянським слов'янам втікати "за тридев'ять земель", щоб заховатися від печенігів, половців або монголо-татар, — навколо простиралися свої рідні ліси. І кочівники пересувалися по відкритій місцевості, забезпечуючи коней пашею. Ще М. М. Карамзін писав: "Татари не полюбляли воювати в зимовий час, без паші..." Рухалися вони зазвичай із півдня або сходу.
| |
| Лише вигнані з наділів князі та їхні дружини прямували на північний схід, прихоплюючи собі нові володіння, разом із фінськими племенами, що жили на тих землях. А з князьками йшли отці-місіонери, допомагаючи "зросійщувати" землю.
| |
| | |
| Професор С. М. Соловйов ([[москаль]]), коли йому доводилося засуджувати спротив фінських племен князеві, мимоволі, як М. М. Карамзін і В. О. Ключевський, виказував у своїх книгах слова істини. Подібними словами, як цвяхами, він забивав '''труну облудної ідеї про слов'янське походження населення суздальської, а згодом московської землі'''.
| |
| Послухайте ці одкровення:
| |
| "Лише коли по смерті Боголюбського ростовці висловили свої вимоги, почалася відкрита боротьба між ними і братами Андрія, яка закінчилася поразкою ростовців. Не дивно, що боротьба була нетривала; звернувши увагу на розташування Ростова, важко припустити, щоб це місто було сильне, мало численне народонаселення внаслідок великої торговельної діяльності; важко припустити, щоб це місто, заховане своїми засновниками, фінською мерєю від живого шляху, від Волги, до сумного мертвотного озера, щоб це місто (Ростов Великий) процвітало, як Новгород, Смоленськ, Полоцьк" - Соловьев С. М. Чтения й рассказьі по истории России. —М.: Правда, 1989., с 224.
| |
| | |
| Ось вона — ключова істина!
| |
| | |
| '''Ростовсько-суздальська земля до приходу Рюриковичів''' зі своїми ватагами давно була заселена фінськими племенами. І сторонній князь тут, точнісінько як і серед слов'янських племен у Русі, кочував від одного селища до іншого, де приймуть.
| |
| | |
| Усі "великоросійські історики" — ті, які писали за династії Романових, і радянські, з "піною на губах" насаджували думку, що з утворенням ростовсько-суздальських князівств старі київські князівства і сам [[Київ]] одразу ж захиріли, а центр розвитку перемістився у Володимир, Ростов, Суздаль та ін. Мовляв, відбулося закономірне спадкоємне переміщення. Але це твердження — брехня Російської імперії!
| |
| | |
| Із появою Ростовсько-суздальського князівства, а пізніше Московського, ця '''забута Богом земля''' ще цілих п'ять сотень літ була найбільшою глибинкою Європи, диким краєм, який не мав ані найменшої можливості змагатися навіть із тодішнім розореним Києвом.
| |
| | |
| Послухаймо ще раз завідувача кафедри російської історії Московського університету професора С. М. Соловйова:
| |
| "Занепало стародавнє вічове місто (мова про Ростов кінця XII століття), і на півночі встановилося одноманіття: всі міста нові, незначні; Ростов занедбаний, Володимир не встиг іще піднятись як столиця великокнязівська, коли був розорений татарами і також занедбаний; великі князі живуть у своїх опричинах, у своїх спадкоємних містах... Міста є тут (на півночі, у країні Моксель) переважно великими обгородженими селами..." - Соловьев С. М. Чтения й рассказьі по истории России. —М.: Правда, 1989, с 224-225
| |
| | |
| Саме такими були міста-села ростовсько-суздальської землі, цієї майбутньої Московії, а пізніше Великоросії, у другій половині XIII століття. І заселені ті землі були фінськими племенами '''мурома, весь, мери, мещера, мокша, печора, мордва, марі''' та інші. Як бачимо, були це зовсім не русичі (слов'яни), а стародавня Фінська Вітчизна, яка спорудила на своїй споконвічній землі села-міста: Ростов, Суздаль, Муром та інші.
| |
| | |
| | |
| == Як у 1253 році називали майбутній народ Московії ==
| |
| | |
| Саме так — '''Моксель'''!
| |
| Сумніватися не доводиться: адже і М. М. Карамзін, і С. М. Соловйов, і В. О. Ключевський у своїх "Історіях" підтвердили факт входження '''в 1253 році "ростовсько-суздальських князівств" до складу володінь хана Сартака, сина Батия'''.
| |
| Вільгельм де Рубрук у 1253 році зафіксував такий розподіл земель між Батиєм і Сартаком:
| |
| * Сартак володів землями Золотої Орди від Дону до Волги і від Каспійського й Азовського морів до північних місць країни Моксель, куди дійшли коні татаро-монголів у 1238 році. Жили у "країні Сартаха" в ті роки, крім татарських племен, лише "два роди людей":
| |
| * Моксель (які їли свинину)
| |
| * і Мердиніс (мусульмани)
| |
| | |
| Значно пізніше, завдяки зусиллям великоросійських "писарів історії", з'явилася назва — '''"ростовсько-суздальська земля"'''. Великороси завжди бажали, щоб їхня історія базувалася на винятках із правил, на бажаннях правлячої еліти Московії.
| |
| | |
| | |
| ==Суздаль і [[Русь]]. Навколо, власне, назви ==
| |
| Усі автори-історики Російської імперії, а згодом — радянської, без докору совісті, як щось саме собою зрозуміле, переносять на суздальську, а далі на московську землі поняття "Русь" і "Руська земля" з першого дня появи Суздаля й Москви.
| |
| | |
| Але ми переконуємося, з тих же російських джерел, що це далеко не так, якщо не сказати жорсткіше — абсолютно не так!
| |
| | |
| У суздальську землю втік князь-невдаха з роду Рюриковичів, якому не дісталося престолу на Русі.
| |
| | |
| '''Русь — це слов'янські племена'''. І раптом, за велінням [[москалі|великоросів]], так звана суздальська земля, населена фінськими племенами на чолі з князем Рюриковичем, стає частиною руської (слов'янської) землі, простіше кажучи — Руссю.
| |
| | |
| '''Найбільший парадокс історії!''' Найбільша облуда, складена великоросами на потребу власної імперії, яка нічого спільного не має з істиною. Брехня з розмахом.
| |
| | |
| Поміркуймо: адже не стали із приходом князів-норманів стародавні кияни — поляни, деревляни, сіверяни, уличі, дуліби — норманами.
| |
| | |
| Ні! Нікому навіть у страшному сні не примариться, що з приходом у Київ князя Олега і його дружини всі слов'янські племена раптом почали іменуватися норманськими, або норманською землею.
| |
| | |
| А всі індіанські племена Центральної та Південної Америки не стали іспанцями або іспанською землею після захоплення їх короною Іспанії. Залишилися індіанцями — навіть після того, як на індіанський престол зійшов віце-король Іспанії.
| |
| | |
| Але стосовно '''великих і гордих фінських племен: мокші, мері, мурами, весі, печори, мещері, пермі, марі'''— великороси вчинили страшний злочин, обікравши все: імена, землю, звичаї, '''приторочивши їм абсолютно далеке ім'я — Русь''', замість їхнього ж таки '''споконвічного — Моксель!''' Ще одна засаднича брехня російської історії!
| |
| | |
| Отже, як же закінчив своє правління суздальською землею князь-залешанин — "перший великорос"?
| |
| Звернімося знову до професора В. О. Ключевського:
| |
| | |
| "Від часу своєї втечі з Вишгорода в 1155р. Андрій упродовж майже 20-річного безвиїзного сидіння в своїй волості (виявляється, суздальська земля до 1175 року — лише волость, яка годувала "залешанина") облаштував у ній таку адміністрацію, що одразу ж по смерті його там вчинилася цілковита анархія: всюди відбувалися грабежі й убивства, били посадників, тіунів та інших князівських чиновників (слід гадати, простому фінському людові не подобалися побори, насаджувані зайдами)... Ніколи ще на русі (як у "залешанській" суздальській землі з'явилася Русь — відомо тільки великоросам) жодна князівська смерть не супроводжувалася такими ганебними явищами. Причину цього слід шукати в поганому оточенні, яке створив собі князь Андрій своєю сваволею, неперебірливістю, зневагою до звичаїв. У змові проти нього брала участь навіть його друга жінка, родом із камської Болгарії (тобто татарка, а точніше, булгарка), що мстила за зло, заподіяне Андрієм її батьківщині.
| |
| | |
| Літопис натякає, як погано облаштоване було суспільство, де жив Андрій: "ненавиділи князя Андрія свої домашні, — свідчить він, — і була гризня люта в Ростовській і Суздальській землі" -КлючевскийВ. О. О русской истории. —М.: Просвещение, 1993, с 113
| |
| | |
| '''Ось ми підійшли до розуміння самої суті суспільства ростовсько-суздальської землі'''.
| |
| | |
| * Князь, який народився та був вихований на звичаях фінських племен, не міг правити цими племенами, застосовуючи батькові напрацьовані методи.
| |
| * Слов'янські й фінські племена вели різний спосіб життя, виховувалися різним середовищем.
| |
| * Психологія північного середовища наділила майбутнього першого великороса жорстокістю, недовірою до всіх, абсолютною байдужістю до культури, зневагою до чужих звичаїв тощо.
| |
| | |
| ==Можна почитати ==
| |
| | |
| * Павло Штепа. Московство. [[http://usik-igor.at.ua/publ/2-1-0-23]]
| |
| * Білінський Володимир Броніславович. КРАЇНА МОКСЕЛЬ, або МОСКОВІЯ [[http://usik-igor.at.ua/publ/bilinskij_volodimir_bronislavovich_krajina_moksel_abo_moskovija/2-1-0-56]]
| |
| | |
| [[Категорія:Освіта]]
| |