|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| [[Файл:Elections2010-southpark.gif|thumb|400px|[[К.О.]] натякає]]
| | dovbojoby sosnule |
| {{Шаблон:Матеріял Застарів}}
| | http://dramatica.org.ua/ |
| [[Файл:Vybory.jpg|thumb|300px|Обери мене]]
| |
| [[Файл:Vybory2.jpg|300px|thumb]]
| |
| '''Вибори Президента України 2010''' —
| |
| | |
| <u>Дійові особи:</u><br>
| |
| :Олександр Олександрович Нєзнайка, супермен-вікінг.<br>
| |
| :Сергій Миколайович Гурвіник, антисеміт.<br>
| |
| :Віктор Андрійович Карандаш, художник-китчмен.<br>
| |
| :Віктор Федорович Самодєлкін, матрос риболовецького флота.<br>
| |
| :Петро Миколайович Пєтрушка, мовчазний карлік у кепкє.<br>
| |
| :Михайло Юрійович Буратіно, просто поц.<br>
| |
| :Юлія Володимирівна Мальвіна, дєвушка з косою на голові.<br>
| |
| :Наталія Михайлівна Сінєглазка, алкоголічєская подорва.<br>
| |
| :Інна Германівна Красна Кофточка, красива, лінива, егоїстична і дурна блядь.<br>
| |
| :Володимир Михайлович Артемон, білий собака.<br>
| |
| :Арсеній Петрович Мнацаканов, привид у телевізорі.<br>
| |
| | |
| Дія відбувається в майстерні Віктора Андрійовича Карандаша. В майстерні розвішані розкошні вироби хазяїна, в числі яких: пофарбовані вишиванки, попільниці в вигляді черепків та бджолині соти в рамі рококо. Біля вікна сидить Петро Пєтрушка, мовчазний карлік у кепкє, і приклеює носа до голови вождя. На полу хропуть п’яні, брудні і голі Віктор Федорович Самодєлкін у рваному тєльнику і Віктор Андрійович Карандаш, над ними верхи сидить пудель Володимир Артемон. За столом сидять два дебіла – Михайло Буратіно і Сергій Гурвіник, п’ють і пиздять. З вани долинають звуки води і веселий регіт Інни Красної Кофточки.<br>
| |
| | |
| <u>Михайло Буратіно (страшним хрипким голосом):</u> …і слухай, блядь, от, блядь, він смотрить, шо та хуйня летить, кругом неї фари, лампи, там, всякі. А сама червоняста лампа мигає. А летить воно йому на город. От воно стало біля клуні і мига. Той мудак пиздує туда. Жінка кричить. Він тіки так: спакойна, стара блядь; а з цієї хуйні така рука його – раз, а іди сюда, – запхали в НЛО і кудись полетіли до хріна на роги.<br>
| |
| <u>Сергій Гурвіник:</u> Оце і все?<br>
| |
| <u>Михайло Буратіно:</u> Нє. Вони політали туда-сюда, ну там всьо такоє, прилетіли і викинули його к хуям, а чувак той після цього зовсім на хуй схуд. Його питають: як тебе звуть, а він: “бе-е”. Йому показують жінку, а він: “бе-е”.<br>
| |
| <u>Сергій Гурвіник:</u> Та то всьо хуйня.<br>
| |
| <u>Михайло Буратіно:</u> Та яка хуйня, в книзі написано!<br>
| |
| <u>Сергій Гурвіник:</u> В мене кум, він в Ісайках директор бані, так його небіж раз приходить додому, а жінки нема. Він до палатки. В палатці тоже нема. Він сховався за піч, думає: як прийде, налякаю. Коли та блядь приходить, скида одеж, волоси так розпуска, якусь агітку в руки взяла і, раз, на двір агітувати Кумів небіж тоже все поскидав. Поскидав і, тоже, надвір. А та блядь каже: а ти шо тут робиш? А ну пиздуй отсюда, дає йому поліно і каже: це твій кінь, і давай, пиздуй, щоб тебе не виділи, тільки не пизди нікому, бо помреш. Він взяв поліно, упиздив жінку і зразу ж куму напиздів, а той мені.<br>
| |
| <u>Михайло Буратіно:</u> І шо, помер?<br>
| |
| <u>Сергій Гурвіник:</u> Тут же. Як ховали, то весь синій в гробу лежав.<br>
| |
| | |
| У двері гупають.<br>
| |
| | |
| <u>Михайло Буратіно (до Петра Пєтрушки):</u> Ти, педріло, а ну-ка дай, відкрий.<br>
| |
| | |
| Петро Пєтрушка мовчки кида голову вождя і пиздує до дверей.<br>
| |
| | |
| <u>Сергій Гурвіник (роздивляється Пєтрушкіну працю):</u> Блядь, якогось жида склеїв…<br>
| |
| | |
| Входить Юлія Мальвіна, потряхуючи косою.<br>
| |
| | |
| <u>Михайло Буратіно:</u> А шо, Юля, даси поїсти?<br>
| |
| <u>Юлія Мальвіна (обіжається):</u> Блядь, шо ето значить, шо у тєбя, жени для етого нєт?<br>
| |
| <u>Михайло Буратіно:</u> Яка жена, ну скажи, ну при чому здєсь жена?<br>
| |
| <u>Юлія Мальвіна:</u> Нє. Єслі хочете, хлопчики, тільки випити, ето – пожалуста, ето можна, а поїсти – дома їжте.<br>
| |
| <u>Сергій Гурвіник:</u> У, жадна сука.<br>
| |
| | |
| Сергій Гурвіник і Михайло Буратіно киряють. З ванни доноситься щасливий і дурний регіт Інни Красної Кофточки і звуки води.<br>
| |
| | |
| <u>Сергій Гурвіник (неприємно отигруючись):</u> Я одну тьолку когда-то знав. Така красіва тьолка. Но в неї, панімаєш, тільки тіло красівоє, і більше ніхуя нєту, мозги совсєм отсутствуют. Вона стрічалась з парнем. Такой хороший парніша. Він мічтав, шо він колись піде в армію, а вона його буде ждать. І от приходять вони до палатки, а вона йому і каже: “А уєбі мєня”. А він їй: “как ето?” А вона говорит єму: “от сейчас я тобі покажу, как ето”. І не он її, а вона його сама уїбала. Ну, значить, він їй руку зламав, йому понравилось. А вона лежить і каже: “а тепер пішов на хуй”. А він: “как ето?..” От, жалко пацана.<br>
| |
| <u>Михайло Буратіно:</u> Разниє случаї єсть. Мєня тоже одна тьолка любила. Бувало, я прийду, сяду, а лягати зразу не можу, шоб не наблювать. І так і сижу всьо время. А вона, сука, подойдьот ззаду, руки на плечі положить і гладіт, і гладіт. А я їй: шо ти, стерво, мене гладиш, шо я тобі, кіт? І по їбальнику сразу – на! (Вздихає.) Любила меня.<br>
| |
| <u>Юлія Мальвіна:</u> От не люблю я, кода мужики таке пиздять. І та любила, і та хуєла… Та подивіться на себе, кому ви нужні?<br>
| |
| | |
| Входить Олександр Нєзнайка, бєлокурий супермен-вікінг, одєтий в кожаноє пальто, надєтоє на кожаний піджак. На руках у Олександра Нєзнайкі золоті гайки. З усіх карманів стирчать пачки грошей.<br>
| |
| | |
| <u>Юлія Мальвіна (сама до себе):</u> Ето піздєц.<br>
| |
| | |
| Слєдом за Олександром Нєзнайкой іде Наталія Сінєглазка. Під очима в неї бланжі. Сама вона п’яна, раскована, смердюча і нікому, крім Олександра Незнайки не нужна.<br>
| |
| | |
| <u>Наталія Сінєглазка:</u> Здраствуйтє, рєбята, я вам поїсти принєсла!<br>
| |
| <u>Олександр Нєзнайка (с прибалтійським акцентом):</u> Послушай, Сінєглазка, я тєбя прошу…<br>
| |
| <u>Наталія Сінєглазка:</u> От’єбісь! Надоєл! Дурак! (Ігріво.) Рєбята…<br>
| |
| <u>Олександр Нєзнайка:</u> Сінєглазочка, что я таково сказал?<br>
| |
| <u>Юлія Мальвіна (до Олександр Нєзнайки):</u> Простітє, у вас такой пріятний акцент… Ви нє нємєц, случайно?<br>
| |
| <u>Олександр Нєзнайка:</u> Нєт, я с Таращанського району Київської області.<br>
| |
| <u>Юлія Мальвіна:</u> Ах, как інтєрєсно, скажітє мінє своє ім’я.<br>
| |
| <u>Олександр Нєзнайка:</u> Нєзнаускас. Простітє мєня, я сєйчас. (До Наталії Сінєглазки.) Наташочка, можно тєбя на мінутку, пройдьом до уборной, і назад.<br>
| |
| | |
| Наталія Сінєглазка і Олександр Нєзнайка ідуть в просторну уборну, звідки в самом скором врємєні доносяться противні женські п’яні матюки і звуки ляпасів.<br>
| |
| | |
| <u>Юлія Мальвіна:</u> Боже мой, я етого нє винєсу. Какой мен, какой мужчіна!<br>
| |
| <u>Михайло Буратіно:</u> Юля, вони в сральню пішли, а ми давай в ванну пойдьом.<br>
| |
| <u>Сергій Гурвіник:</u> Та куда ж ви пойдьотє, там Красна Кофточка іщо з утра сидіт.<br>
| |
| <u>Юлія Мальвіна:</u> Отстаньтє от мєня, кобєлі протівні! Я етого не винєсу! Боже мой! (Починає ридать.)<br>
| |
| | |
| З уборной чути крики Наталії Сінєглазки: “Я їбала твої бабки, я їбала твою машину, жлоб, казьол!”. Чути знову ляпаси і опять ридання. Женскій плач звучіт в унісон красиво і мощно. Його звуки будять Віктора Федоровича Самодєлкіна, матроса риболовецького флоту, і Віктора Андрійовича Карашдаша, художника-китчмена.<br>
| |
| | |
| <u>Віктор Федорович Самодєлкін (скида з себе Володимира Артемона):</u> Ха-ха, дєвушкі ридають, матроси сміються. (До Віктора Андрійовича Карандаша.) Антоніо, падйом! Ілі в тєбя собаку кинуть?<br>
| |
| <u>Віктор Андрійович Карандаш:</u> Не трогай, вона заразная. І вобщє, какого хуя? Мнє завтра на базар. Шо за блядь? Шо за розклади? Я Буратіну сказав, шоб помив посуду. Блядь, де чистота, де ікебана? Щас всє пойдут нахуй.<br>
| |
| <u>Віктор Федорович Самодєлкін:</u> Ха-а. Не хуя не знаєте про матросів, казли. (Дико реве) Напрасна старушка ждьот сина домой! Антоніо, вставай, блядь, бо щас собаку кину в єбальник.<br>
| |
| <u>Віктор Андрійович Карандаш:</u> Шо за Антоніо? Меня Карандаш звуть.<br>
| |
| <u>Віктор Федорович Самодєлкін:</u> Ну, считай, шо ти довиябувався.<br>
| |
| | |
| Віктор Федорович Самодєлкін швиря собаку Володимира Артемона в рило Віктору Андрійовичу Карандашу. Володимир Артемон і Віктор Андрійович Карандаш верещать. Саме в цю мить з уборної приходить Сергій Незнайка. Він тихо плаче. Він сидить, охопивши голову двома руками і плечі його трясуться. При цьому весьолість Віктора Федоровича Самодєлкіна сягає вищого рівня.<br>
| |
| | |
| <u>Віктор Федорович Самодєлкін (дико реве):</u> Ііііій скажуть она заридає…<br>
| |
| | |
| Віктор Федорович Самодєлкін реве і танцює чочотку. З уборної раком вилазить відпизжена Наталія Сінєглазка.<br>
| |
| | |
| <u>Наталія Сінєглазка (стоячи раком):</u> А волни бєгут от вінта за кормой!<br>
| |
| <u>Віктор Андрійович Карандаш:</u> А зараз всі на хуй пойдуть.<br>
| |
| <u>Сергій Гурвіник:</u> Дайте мені жида дружбани, дайте жида, от моя просьба.<br>
| |
| | |
| Наталія Сінєглазка стоїть раком на півдорозі між уборною і общею залою. Вона блює і співає. З вани чути веселі звуки, іздаваємиє Інною Красною Кофточкою. Хлопці гуляють. Не приймають участі в веселощах тільки плачущий Олександр Нєзнайка, Юлія Мальвіна і Петро Пєтрушка, мовчазний карлік в кепкє. Юлія Мальвіна підходить до ридаючого Олександра Нєзнайки, кладе йому руки на плечі і пестить його.<br>
| |
| | |
| <u>Юлія Мальвіна:</u> Давайтє уйдьом отсюда, я вас прошу, уйдьом і будєм щасліви.<br>
| |
| | |
| Олександр Нєзнайка, кайфуючи, що його пожаліли, з усією силою б’є головою в стіну і ридає ще громче.<br>
| |
| | |
| <u>Юлія Мальвіна:</u> Ну-ну, нє надо, она вас нє стоіт. Нє надо, хорошій мой. (Ігриво.) А то єслі ви нє пєрєстанєтє, то я тоже заплачу. Вєдь ви нє хотітє етого?<br>
| |
| | |
| Відповіддю їй служать удари голови об стінку.<br>
| |
| | |
| <u>Наталія Сінєглазка (ікаючи):</u> Вже всю штукатурку оббив, підарас.<br>
| |
| <u>Віктор Федорович Карандаш:</u> Буратіно, я сказав, піди ото, що Сінєглазка наблювала, підмети і підбери штукатурку! Це твої друззя, я їбу ваще, шо такоє?!<br>
| |
| <u>Сергій Гурвіник (зніма з стіни гіпсового портрета):</u> Жид? Шо мовчиш? Хрясь!<br>
| |
| | |
| Портрет-жид пада на підлогу і розбивається. Віктор Андрійович Карандаш стовпіє.<br>
| |
| | |
| <u>Сергій Гурвіник (до Віктора Андрійовича Карандаша):</u> Шо, жалко жида? Може ти тоже жид?<br>
| |
| <u>Віктор Андрійович Карандаш (злякавшись):</u> Нє, я – украінєц.<br>
| |
| <u>Віктор Федорович Самодєлкін (танцює чочотку):</u> Такий, як я білорус.<br>
| |
| | |
| Входить Інна Красна Кофточка одягнута в красіву резинову красну кофточку і більш ні в що. Вона красива, гола, мокра і лінива.<br>
| |
| | |
| <u>Інна Красна Кофточка:</u> Я так устала, тут такой шум. Буратіно, дружочєк, я хочу посмотрєть тєлєвізор.<br>
| |
| | |
| Михайло Буратіно кидається угождать красавіце.<br>
| |
| | |
| <u>Юлія Мальвіна (сама до себе):</u> Курва. Вона устала – целий дєнь в ваннє сідєть, вона устала… а я не устала! Сука голая!<br>
| |
| <u>Інна Красна Кофточка:</u> Я нє голая, а обнажонная.<br>
| |
| | |
| Михайло Буратіно включа тєлєвізор. В тєлєвізорі Арсеній Мнацаканов.<br>
| |
| | |
| <u>Арсеній Мнацаканов:</u> А сєйчас прєдлагаю вам відєосюжет із Сорочинської ярмарки. Один поц перевдягся українцем. По прєдварітєльному подщоту число жертв прєвишаєт…<br>
| |
| | |
| Раптово Арсеній Мнацаканов помічає обнажонну Інну Красну Кофточку, давиться і починає ікать.<br>
| |
| | |
| <u>Сергій Гурвіник (увєрєно):</u> Жид. Шо смотрішь?<br>
| |
| <u>Арсеній Мнацаканов:</u> Я, собствєно…<br>
| |
| | |
| Інна Красна Кофточка починає соблазнітєльно чухать собі живіт і хіхікать.<br>
| |
| | |
| <u>Наталія Синєглазка (до Арсенія Мнацаканова, ігріво):</u> Мужчина, сколько вам лєт?<br>
| |
| <u>Олександр Нєзнайка (істерично):</u> Я больше не можу так жить! Кругом якась хуйня, скрізь підараси. Мнє нічого не надо! Пальто? в пизду! (Скида кожанне пальто.) Піджак? на хуй піджак! (Скида піджак.) Беріть! Мєнє нє надо! (Дивиться на ноги.) Кольоса? на хуй! Беріть, все беріть! Їжте!<br>
| |
| | |
| Олександр Нєзнайка зніма ботінки і починає знімать з рук золоті гайки. Гайки не дуже знімаються з його пухлих пальців.<br>
| |
| | |
| <u>Олександр Нєзнайка:</u> Гайки йобані, блядь, не знімаються.<br>
| |
| | |
| Плачущий Олександр Нєзнайка зав’язує з гайками, зато йому вдається знять з себе часи Ролєкс і запиздячить ними в Наталію Сінєглазку. Потім Олександр Нєзнайка знима штани і швиря їх в Арсенія Мнацаканова. Олександр Нєзнайка стоїть в обтягуючих малинових трусах з льогкім жовтим німбом біля хуя і страшно кричить.<br>
| |
| | |
| <u>Олексанедр Нєзнайка:</u> Всьо! Всьо!<br>
| |
| | |
| Олександр Нєзнайка вийма із піджака і штанів пачки грошів і починає швиряти ними в друзів. Одну пачку він швиря прямо в їбальник Арсенію Мнацаканову. Арсеній Мнацаканов іздає невловимий рух і з клацанням зубів хижо ловить пачку в зуби. Очі Арсенія Мнацаканова страшно блищать, з рота і носа виривається хиже гарчання.<br>
| |
| | |
| <u>Сергій Гурвіник:</u> Ти диви, от жидяра! А ну віддай!<br>
| |
| <u>Юлія Мальвіна (злякано):</u> Він щаз нас усіх поїсть!<br>
| |
| | |
| Баби злякано верещать і лізуть під стіл. Стоїть страшений крик. Сергій Гурвіник підбирає з полу красивий важкий шуз Олександра Нєзнайки і пиздить ним у телевізор. Роздається страшний вибух. Чорний дим повзе з разйобаной вещі на дівчат і хлопців. Всі кричать, собака Володимир Артемон виє. Спокійний тільки Сергій Гурвіник, він витира руки об штани і наливає собі портвейн.<br>
| |
| | |
| <u>Сергій Гурвіник:</u> У, жидовська морда. Хе!<br>
| |
| | |
| Всі сміються. Починає грать красива токата. Віктор Федорович Самодєлкін б’є під неї чочотку. Михайло Буратіно гладить Юлію Мальвіну, Юлія Мальвіна гладить Олександра Нєзнайку, Олександр Нєзнайко однією рукою гладить Наталію Сінєглазку, а другою помагає їй блювать. Наталія Сінєглазка блює, Віктор Андрійович Карандаш малює, Інна Красна Кофточка чуха собі живіт. Петро Пєтрушка знаходить під столом голову вождя, яка чудом не розбилася і заходиться приклеювати йому носа.<br>
| |
| | |
| <u>Михайло Буратіно (тупо):</u> Ну так шо, через п’ять років знов гуляєм?<br>
| |
| <u>Сергій Гурвіник:</u> А как же! Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!<br>
| |
| | |
| == Примітки ==
| |
| {{reflist}}
| |
| | |
| {{Шаблон:Вибори Президента України 2010}}
| |
| | |
| [[Категорія:Суспільство й політика]]
| |