Су-24М, фронтовий бомбардувальник: відмінності між версіями

← Попереднє редагування Наступне редагування →

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 ==Коротка довідка==
@@ Рядок 15: / Рядок 14: @@
 ==Історія створення==
+< До кінця 50-х років основу радянської фронтовий ударної авіації становилизастарілі бомбардувальники Іл-28, поступово замінюються літаками Як-28 і
+Су-7Б. Однак на початку 60-х років суттєво змінюється доктрина застосуванняфронтовий ударної авіації. Під змінилися вимоги американська фірма
+General Dynamics розробляє винищувач-бомбардувальник нового покоління
+- F-111. У Радянському Союзі до проектування ударних літаків приступаєконструкторське бюро П.0.Сухого. Роботи в КБ розгортаються одночасноза двома напрямками: модернізація винищувача-бомбардувальника Су-7Б
+(роботи велися під шифром З-22І, пізніше - С-32 і завершилися створеннямвинищувачі-бомбардувальники Су-17) і створення принципово нового фронтового бомбардувальника.
+До кінця 50-х років основу радянської фронтовий ударної авіації становилизастарілі бомбардувальники Іл-28, поступово замінюються літаками Як-28 і
+Су-7Б. Однак на початку 60-х років суттєво змінюється доктрина застосуванняфронтовий ударної авіації. Під змінилися вимоги американська фірма
+General Dynamics розробляє винищувач-бомбардувальник нового покоління
+- F-111. У Радянському Союзі до проектування ударних літаків приступаєконструкторське бюро П.0.Сухого. Роботи в КБ розгортаються одночасноза двома напрямками: модернізація винищувача-бомбардувальника Су-7Б
+(роботи велися під шифром З-22І, пізніше - С-32 і завершилися створеннямвинищувачі-бомбардувальники Су-17) і створення принципово новогофронтового бомбардувальника. За початковим проектом, що одержав позначення С-6, літак мавнерухоме стреловидной крило. Силова установка - два ТРД Р-21-300 зфорсажна тягою по 7200 кгс. (Р-21-300 розроблений під керівництвом
+Н. Мецхварішвілі і в 1962 р. проходив льотні випробування на дослідномувинищувачі Е-8 - модифікації МіГ-21ПФ.) Крім того, для поліпшення злітниххарактеристик планувалося використовувати порохові стартові прискорювачі.
+Екіпаж літака (пілот і штурман-оператор) розташовувався в кабіні тандемом.
+Бомбардувальник був оснащений п'ятьма точками підвіски озброєння: однієюпідфюзеляжному і чотирма крильевих. Для збільшення тривалостіпольоту могли використовуватися три ПТБ. На літаку передбачалося встановитиспеціально для нього розробляється прицільно-навігаційну систему.
+Розрахункова максимальна швидкість польоту С-6 у землі - 1400 км/год, на великійвисоті - до 2500 км/ч. Розрахункова злітна маса - 20000 кг, маса бойовоїнавантаження - 3000 кг.
+Незважаючи на те, що радянський уряд в той час досить добрефінансувала авіаційні КБ, гроші на проектування літака вініціативному порядку було не просто. Тому керівництво ОКБ пішло нахитрість: якийсь час С-6 у вихідній документації мав шифр Т-58М. Утой період фірма працювала над двома двигунами перехоплювачем Т-58 (прототип
+Су-15). Машина виходила вдалою, і тема добре фінансуваласяурядом. Представивши новий фронтовий бомбардувальник як глибокумодифікацію перехоплювачі, ОКБ зуміло отримати необхідні кошти дляпродовження проектування. Проте роботи по темі С-6 згодом булиприпинені - після успішних випробувань літаючої лабораторії Т-58ВД булоприйнято рішення про розробку під індексом Т-6 ударного літакаукороченого зльоту і посадки.
+Проектування Т-6 розпочалося в 1965 р. Компонування першого варіантубомбардувальника Т-6 багато в чому повторювала Т-58ВД - трикутне крило малогоподовження, комбінована силова установка: два маршових двигуна в ХЧФплюс підйомні двигуни в районі центру мас літака.
+Першу дослідну машину, що отримала позначення Т-6-1, побудували до літа 1967року. У силовій установці літака використовували два нових маршовихдвигуна Р-27Ф2-300 (створений в ОКБ С. К. Туманського для МіГ-23 тавстановлювався на його перших серійних зразках) з форсажна тягою по 7800кг і чотири підйомних двигуна РД-36-35 тягою по 2350 кг. Підйомнідвигуни встановлювалися у фюзеляжі з нахилом вперед, попарно по обидвібоку силового шпангоута кріплення основних опор шасі. У ХЧФ міжвідсіками маршових двигунів кріпився контейнер гальмівного парашута, а побоків сопел - гальмівні щитки. Для Т-6 була спроектована нова кабінаекіпажу, в якій пілот і штурман-оператор розташовувалися поруч (по типукабіни F-111).
+Літак, скомпонований за схемою високоплана, мав трикутне крило ззламом по передній кромці, як на перехоплювачів Су-15 одинадцятий і більшепізніх серій. Встановлений за віссю фюзеляжу стабілізатор виконанийсуцільноповоротним з незалежним приводом кожній консолі. На Т-6-1 впершезастосований кіль нетрадиційної для ОКБ Сухого форми - з великим подовженням ізвуженням. Шасі виконано по триопорне схемою з носової керованоюстійкою. Всі стійки шасі монтували на фюзеляжі і мали спареніколеса, що дозволяло експлуатувати літак з грунтових ВПП.
+Бомбардувальник мав шість вузлів підвіски озброєння: два підфюзеляжному ічотири крильевих. Злітна вага літака - 26100 кг.
+липня 1967 шеф-пілот ОКБ В. С. Ільюшин вперше підняв у повітря новийдосвідчений бомбардувальник. Т-6-1 планувалося показати на авіаційномусвяті в Домодєдово, але через недостатню облетанності машини,замість неї продемонстрували літаючу лабораторію Т-58ВД. Протягом 1967 -
+рр.. льотчик-випробувач Е. С. Соловйов, раніше багато літав на Т-58ВД,проводив всебічні випробування нового літака.
+У процесі випробувань Т-6-1 в 1968 р. двигуни Р-27Ф2-300 були замінені напотужніші, розроблені в ОКБ А. М. Люльки двигуни АЛ-21Ф з форсажнатягою по 11200 кг. Під ці двигуни допрацювали ХЧФ: змінили їїконструкцію і зовнішні обводи. З новою силовою установкою передбачалосязначно підвищити льотно-тактичні характеристики бомбардувальника. Дляполіпшення шляхової стійкості законцівки крила відігнули вниз і встановилипідфюзеляжному аеродинамічні гребені. Гальмівні щитки були демонтовані.
+На вимогу розробників радіолокаційної станції змінили формуносового радіопрозорі обтічника - він став більш коротким (при цьомушвидкісні характеристики машини не погіршилися).
+Однак, у зв'язку зі зміною вимог ВВС до фронтового бомбардувальника,роботи з Т-6-1 незабаром були припинені і ОКБ сконцентрувала зусилля нарозробці бомбардувальника з крилом змінної стріловидності. Країніпотрібний літак, призначений для нанесення ракетно-бомбових ударів впростих та складних метеорологічних умовах, вдень і вночі, у тому числі намалих висотах з прицільним поразкою наземних і надводних цілей в режиміручного і автоматичного управління, зі спеціальною апаратурою,що дозволяє йому здійснювати політ з згинанням рельєфу місцевості на висоті
+метрів зі швидкістю 1320 км/ч. Т-6-1 надалі використовували яклітаючу лабораторію для відпрацювання систем і устаткування проектованогобомбардувальники (до 1974 р. на ньому було здійснено більше 320 польотів). УНаразі літак експонується в музеї ВВС в Моніно. 1966 спочатку під тим же шифром Т-6, а в подальшому - Т-6-2И (2-йпримірник Т-6 із змінною стреловідность крила). В. С. Ільюшин. Випробування цього літака тривали 6 років, але рішення прозапуск нового бомбардувальника в серію під індексом Су-24 було прийнято напершому році іспитів, коли стали очевидними його переваги перед Т-6-1.
+Наприкінці 1970 злетів третій досвідчений прототип Т-6-3И, а влітку 1971 р. - Т-
+-4И. Протягом декількох років перші серійні машини проходили військовівипробування. З 1973 р. почалася експлуатація Су-24 у стройових частинах, а в
+літак був прийнятий на озброєння радянських ВПС. Випуск тривавдо 1993 р., було побудовано близько 1200 Су-24 різних модифікацій. СРСР ударного літака нового покоління, класу F-111, який експерти
+НАТО ідентифікували як Су-19. (Літак під індексом Су-19 дійснорозроблявся в ОКБ П.0.Сухого, проте роботи по ньому були припинені настадії проекту.) Таким чином світ дізнався, щоправда, з чотирирічнимзапізненням, про новий радянському фронтовому бомбардувальнику.
+У процесі виробництва в конструкцію Су-24 вносилися зміни. Навітьперші серійні машини відрізнялися від Т-6-2И, зокрема, крилом,збільшеним за розмахом і площі. Надалі за результатами випробуваньзмінили форму ХЧФ. Контейнер гальмівного парашута перенесли в основукіля. Збільшили законцівки кіля з метою розміщення антен додатковогорадіоелектронного обладнання. Зменшили секціонування закрилків, щоспростило конструкцію і знизило вага консолей крила. Були проведені й іншідоопрацювання.
+Спочатку серійні Су-24, аналогічно досвідченим машин, мали шість точокпідвіски озброєння. Вага бойової навантаження був обмежений 7000 кг. У процесівиробництва на одному з літаків встановили сьому, а згодом івосьму точки підвіски озброєння. Обидва додаткових власника кріпилисяпід фюзеляжем один за одним по осі симетрії літака. Після успішнихвипробувань цієї машини серійні Су-24 стали випускатися з вісьмома точкамипідвіски озброєння. Вага бойової навантаження зріс до 8000 кг.
+У міру серійного виробництва нові бомбардувальники надходили перш за всев полки, дислокуються уздовж західного кордону СРСР на території
+Прибалтики та України. Авіабаза в Черняхівської (Калінінградська область)однією з перших прийняла серійні Су-24. З цього аеродрому бомбардувальникиможна було швидко перебазувати в ГДР, Польщу, Чехословаччину і реальнозагрожувати військових об'єктах НАТО в будь-якій точці Європи. Пізніше Су-24надійшли до групи радянських військ у Німеччині, до Північної (Польща) та Південну
+(Угорщина) групи радянських військ.
+За інформацією з різних джерел деяку кількість Су-24 мають у себе
+Білорусь, Узбекистан, Таджикистан і Азербайджан. На Україні, згідно зоцінками західних експертів, на 1.01.1992 р. налічувалося близько 270 і вскладі ВПС Росії на початок 1993 року перебувало 540 літаків Су-24різних модифікацій.
+Сьогодні, основний тактичний бомбардувальник ВПС Росії Су-24 як і раніше встрою, але на зміну йому йде літак нового покоління - Су-34.
+Кодове позначення НАТО - Fencer-A (Фехтувальник). Модифікації
+Прототип Т-6-8М
+Су-24М. Паралельно з удосконаленням серійних машин ОКБ велопроектування нової модифікації бомбардувальника Т-6М. В якості прототипувибрали восьмий досвідчений екземпляр літака, який після доопрацювань ставіменуватися Т-6-8М. Доробки пов'язані були перш за все з установкоювдосконаленою прицільно -навігаційної системи ПНС-24М. Для розміщення нового обладнання НЧФподовжили на 750 мм за рахунок вставки між кабіною екіпажу і носовоюрадіопрозорі обтічником. На гаргроте фюзеляжу в напівсферичнимобтічнику встановили всеракурсний теплопеленгатором БКО (замістьтеплопеленгатором, які розміщувалися раніше перед лобовим склом ліхтарякабіни). Передні антени станції попередження розташували в невеликихпрямокутних напливах, плавно переходять у центроплан, а не в окремихрадіопрозорих трикутних обтічниках, як на попередніх машинах. Досвідчений
+Т-6-8М мав ще ряд відмінностей від Су-24 останніх серій. Перший політмодернізованого бомбардувальника відбувся 24 липня 1977 Ще дозакінчення льотних випробувань було прийнято рішення про його серійному виробництвіпід позначенням Су-24М. 24М
+Виробництво Су-24М почалося в 1978 р. Серійні машини відрізнялися від Т-6-
+М. Так, ПВД, що мав раніше незвичайну F-подібну форму (за що в радянських
+ВПС був прозваний), замінили на ПВД звичайного типу (у вигляді штанги). Відвипробуваних на прототипі напливів докорінно центроплану відмовилися. Антенистанції попередження, як і раніше, розташували в радіопрозорихобтічниках трикутної форми. У процесі виробництва на верхнійповерхні центроплану з'явилися аеродинамічні гребені, що збігаються зпілонами підвіски озброєння. Спочатку гребені мали заокруглені кути івиконували тільки функції аеродинамічних перегородок, але з досвіду веденнявійни в Афганістані їх модифікували: гребенях надали прямокутну форму,в них змонтували пристрої для відстрілу ІК-пасток, що захищають літаквід ракет з ТГС. Однак на призначених для радянських ВПС Су-24М пізніхсерій аеродинамічні гребені відсутні, зберігшись лише на експортномуваріанті літака.
+Установка на бомбардувальнику прицільно-навігаційної системи ПНС-24Містотно підвищила його бойові можливості. Ця система в поєднанні злазерно-телевізійної прицільної станцією (різні моделі цієїстанції встановлювалися і на інших фронтових бомбардувальниках - МіГ-23БК,
+МіГ-27к) забезпечила можливість застосування нової зброї - керованихракет з лазерними і телевізійними головками самонаведення. Змінилосярадіозв'язковим і радіонавігаційне обладнання літака. У кабіні екіпажувстановлені індикатори нового типу.
+Значно підвищило бойові можливості бомбардувальника і оснащення йогосистемою дозаправки паливом у польоті. Заправка Су-24М у польоті можепроводитися не тільки від спеціалізованого заправник Іл-78, а й віданалогічного Су-24М, оснащеного підфюзеляжному УПАЗ УПАЗ-А (в данийчас система застосовується і під час дозаправки в повітрі винищувачів Су-27).
+Кодове позначення НАТО - Fencer-D. Су-24МР призначений для виконання розвідки в інтересах командуваннясухопутних військ і фронтової авіації, а на приморських напрямках - військово -морського флоту. Літак забезпечує комплексну повітряну розвідку вдень івночі в різних погодних умовах на глибину до 400 км від лінії фронтупри сильному протидії засобів ППО супротивника. Оснащений бортовимкомплексом розвідки БКР-1, що забезпечує високу вірогідність виявлення ірозпізнавання військових об'єктів, у тому числі замаскованих і помилкових. Ускладу комплексу входять засоби радіолокації, інфрачервоної,телевізійної, лазерної, радіотехнічної та радіаційної розвідки,фотоапаратура для панорамної і перспективної зйомки. Управління цимизасобами може здійснюватися автоматично або вручну. Су-24МР не маєаналогів серед закордонних тактичних розвідників по комплексностіодержуваної розвідувальної інформації. Наприклад, у ВПС США літак RF-4C,що становить основу тактичної розвідувальної авіації, не оснащенийзасобами лазерної та радіаційної розвідки.
+У носовій частині літака під радіопрозорі обтічником змонтована РЛСбічного огляду. На нижній поверхні фюзеляжу є вікна дляпанорамного АФА АП-402М (в носовій частині), перспективного АФА А-100 (закабіною екіпажу) та ІЧ-системи (у центральній частині фюзеляжу). Встановленоряд додаткових антен спецобладнання.
+Апаратуру лазерної, радіотехнічної та радіаційної розвідки Су-24МР несеу підвісних контейнерах. Залежно від польотного завдання під фюзеляжемможе втомилася?? ється контейнер з лазерною разведаппаратурой абоконтейнер з апаратурою радіотехнічної розвідки, під правоюконсоллю крила - малогабаритний контейнер з апаратурою радіаційноїрозвідки. При цьому на пілоні під лівою консоллю кріпляться дваракети ближнього повітряного бою з ІЧ ГСН Р-60 або Р-60М. Обробка та аналізрозвідувальної інформації на борту Су-24МР не здійснюється. Проявленийфотоматеріал скидається з літака, інші розвіддані оперативнопередаються на наземний дешіфровочний комплекс з широкосмугового івузькосмугового радіоканалах.
+У зв'язку з установкою різноманітних розвідувальних систем демонтувалиапаратуру керування озброєнням, тому роль ударного літака Су-24МРвиконувати не може. Зовнішня підвіска розвідувальної апаратури обмежилаі максимальну швидкість польоту до 1200 км/год (на висоті 200 м). Літакзамінив у військах тактичні розвідники Іл-28Р, Як-27Р, Як-28Р і МіГ-21Р.
+В даний час Су-24МР, поряд з різними модифікаціями МіГ-25РР,є основним тактичним розвідником російських ВПС. Кодовепозначення НАТО - Fencer-E. Літак Су-24МП
+Су-24МП. На базі Су-24М в 1976 р. почалося проектуванняспеціалізованої модифікації літака - Су-24МП (постановник перешкод). Уяк прототипи використовувалися Т-6М-25 і Т-6М-35, які післядоробок стали іменуватися Т-6МП-25 і Т-6МП-35. Перший політ цієїмодифікації літака відбувся у грудні 1979 р. Новий постановник перешкодзамінив у військах Як-28ПП, у порівнянні з яким Су-24МП має не тількибільш високі ЛТХ, але й значно більші можливості з придушенняелектронних засобів супротивника.
+Су-24МП зовні відрізняється від вихідного бомбардувальника наявністю невеликогообтічника під носової радіопрозорі частиною фюзеляжу. Станція, що створюєактивні перешкоди радіолокаційним засобів супротивника, розташовується впідвісній контейнері під фюзеляжем.
+Постановник перешкод не призначений для дій по наземних цілях.
+Озброєння літака складається з вбудованою шестиствольних гармати і 2-4самонавідних ракет повітряного бою типу Р-60 або Р-60М.
+За даними Russian Aviation Gallery побудовано всього 12 літаків Су-24МП.
+Кодове позначення НАТО - Fencer-F. Літак Су-24МК
+Су-24МК. Довгий час Су-24/24М поставлявся виключно за радянських ВПС.
+Однак наприкінці 80-х років бомбардувальник вступив у дружні
+Радянському Союзу арабські країни. Експортний варіант літака Су-24МК
+(комерційний) відрізняється від Су-24М тільки апаратурою державноговпізнання, його ЛТХ повністю відповідають характеристикам Су-24М. Першийполіт експортної модифікації бомбардувальника відбувся в 1987 р., а першусерійний зразок випущений в 1988 р.
+За повідомленнями західної преси, близько 20 літаків Су-24МК поставлені в
+Сирію, 15 - у Лівію, 24 - в Ірак. | Характеристики | Су-24 | Су-24М |
+| Розмах крил, м * | 10,366/17,638 |
+| Довжина фюзеляжу, м | 22,67 | 24,53 |
+| Висота на стоянці, м | 5,92 | 6,193 |
+| Площа крила, кв.м * | 51,024/55,168 |
+| Тип двигуна | АЛ-21Ф3 |
+| Тяга двигуна на форсажі, | 2 х 11200 |
+| кгс | |
+| Маса порожнього літака, кг | 21150 | 22300 |
+| Маса нормальна злітна, | 34830 | 35970 |
+| кг | | |
+| Маса перевантажувальна | 37900 | 39570 |
+| злітна, кг | | |
+| Максимальна швидкість, км/год | 2120 |
+| Крейсерська швидкість, км/ч | N/A |
+| Практична стеля, м | 17000 |
+| Радіус дії, км ** | 600/N/A | 560/1250 |
+| Розгін, м | N/A | 900 |
+| Пробіг, м *** | N/A | 850/1300 |
+| N/A - немає даних |
+| * Мінімальний/максимальний |
+| ** Без/с ПТБ |
+| *** Без/с гальмівним парашутом | (боєзапас 500 снарядів); на 8-ми точках підвіски: кероване ікоректовані озброєння класу (ракети Х-23, Х-23М,
+Х-28, Х-25МР, Х-25мл, Х-29Л, Х-29Т, Х-31П, Х-58У, Х-58Е, Х-59; авіабомби
+КАБ-500л, КАБ-500КР, КАБ-1500л); некероване озброєння (авіабомби ФАБ-
+, ФАБ-250, ФАБ-500М62, ФАБ-500М54, ЗБ-500Ш, ЗБ-500ГД, РБК-250, РБК-500,
+НКРСами С-5, С-8КО, С-13т, С-13ОФ, С-24Б, С-25ОФ, С-25ОФМ); керованеракетне озброєння класу (до 4 на Су-24/24М і до 2 на Су-
+МР/МП ракет Р-60 або Р-60М). У семи точках можуть підвішуватисяконтейнерні системи типу КМГУ, в 3-х - підвісні гарматні установки СППУ-6з рухомою шестиствольних гарматою 9А-620 або 9А-768 калібру 23 мм збоєкомплектом 400 снарядів у кожній. Максимальна маса бойової навантаженнялітака - 8000 кг.
+Екіпаж: 2 чол.: Льотчик та штурмана-оператор.
 ==В роки незалежності України==
 Лише на Західній Україні на момент отримання Незалежності Су-24-і були дислоковані на таких аеродромах:

Су-24М, фронтовий бомбардувальник: відмінності між версіями

Usik64 (обговорення | внесок)