Харків: відмінності між версіями
Kaszhub (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Kaszhub (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Саме через велику кількість москалів<ref>та історичну змоскаленість</ref> Харків десь на 68% російськомовне місто<ref>На відміну від Харківської області, де більшість населення україномовні.</ref>. Втім, відрізняється від, наприклад Донецьку тим, що українську мову більшість в Харкові знають і поважають, а не обсирають і паплюжать. Також багато харків’ян спілкуються суржиком, знаючи що нічого гарного в цьому нема. Характерні особливості вимови (і української, і російської) — майже повна відсутність Ґ, з заміною його на Г. | Саме через велику кількість москалів<ref>та історичну змоскаленість</ref> Харків десь на 68% російськомовне місто<ref>На відміну від Харківської області, де більшість населення україномовні.</ref>. Втім, відрізняється від, наприклад Донецьку тим, що українську мову більшість в Харкові знають і поважають, а не обсирають і паплюжать. Також багато харків’ян спілкуються суржиком, знаючи що нічого гарного в цьому нема. Характерні особливості вимови (і української, і російської) — майже повна відсутність Ґ, з заміною його на Г. | ||
== | == Виноски == | ||
<references/> | <references/> | ||
Версія за 15:27, 11 жовтня 2012
Харків — місто на сході України, столиця УРСР з 1919 по 1934 р, що немало підносить ВВВ харків'ян. Найбільше після Києва українське місто, як загальною площею, так і за кількістю населення.
Населення
Загалом, непогане. Населене переважно нормальними українцями, але також багато москалів. Окрему групу населення складають хохли-малороси, які зазвичай купкуються з москалями, щоб дружньо обсирати Україну і казати, що в Росії краще.
Немало гопоти, бомжів, студентів, а також багато цікавих політиків.
Мова
Саме через велику кількість москалів[1] Харків десь на 68% російськомовне місто[2]. Втім, відрізняється від, наприклад Донецьку тим, що українську мову більшість в Харкові знають і поважають, а не обсирають і паплюжать. Також багато харків’ян спілкуються суржиком, знаючи що нічого гарного в цьому нема. Характерні особливості вимови (і української, і російської) — майже повна відсутність Ґ, з заміною його на Г.
Виноски
Стаття стовідсотково недописана, і в неї треба пододавати ще багато-багато чого.