Харків: відмінності між версіями
Kaszhub (обговорення | внесок) |
Kaszhub (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
== Історія == | == Історія == | ||
Як розповідають місцеві легенди, Харків заснував козак Харко, що донедавнього часу ніяк не позначалося на городі, поки Харка не вшановано у вигляді першої в місті кінної статуї (Церетелі, між инчим) на початку проспекта Леніна. Очевидно, інші козаки послідували його прикладу й утворили тут фортецю, що обороняла <s>Радянську владу</s> кордони [[Росія|російської Ымперії]] від набігів <s>гастарбайтерів</s> кочовиків. Особливістю Харкова є те, що він розвивається плавно, його [[Go on, impress me|мало хвилюють]] навколишні буремні події. Тому з часом фортеця плавно перетікла в одне з губернських міст, котре населяли персонажі Гоголівських "Мертвих душ", а потім припливло до першої столиці УРСР. Такий плавний хід виразно | Як розповідають місцеві легенди, Харків заснував козак Харко, що донедавнього часу ніяк не позначалося на городі, поки Харка не вшановано у вигляді першої в місті кінної статуї (Церетелі, між инчим) на початку проспекта Леніна. Очевидно, інші козаки послідували його прикладу й утворили тут фортецю, що обороняла <s>Радянську владу</s> кордони [[Росія|російської Ымперії]] від набігів <s>гастарбайтерів</s> кочовиків. Особливістю Харкова є те, що він розвивається плавно, його [[Go on, impress me|мало хвилюють]] навколишні буремні події. Тому з часом фортеця плавно перетікла в одне з губернських міст, котре населяли персонажі Гоголівських "Мертвих душ", а потім припливло до першої столиці УРСР. Такий плавний хід виразно позначився й на вигляді міста й на характері харківян. | ||
== Географія == | == Географія == | ||
Версія за 16:24, 11 жовтня 2012
Харків — місто на сході України, столиця УРСР з 1919 по 1934 р, що немало підносить ВВВ харків'ян. Найбільше після Києва українське місто, як загальною площею, так і за кількістю населення. Кількістю вишів давно сперечається з Київом.
Населення
Загалом, непогане. Населене переважно нормальними українцями, але також багато москалів. Окрему групу населення складають хохли-малороси, які зазвичай купкуються з москалями, щоб дружньо обсирати Україну і казати, що в Росії краще.
Немало гопоти, бомжів, студентів, а також багато цікавих політиків.
Історія
Як розповідають місцеві легенди, Харків заснував козак Харко, що донедавнього часу ніяк не позначалося на городі, поки Харка не вшановано у вигляді першої в місті кінної статуї (Церетелі, між инчим) на початку проспекта Леніна. Очевидно, інші козаки послідували його прикладу й утворили тут фортецю, що обороняла Радянську владу кордони російської Ымперії від набігів гастарбайтерів кочовиків. Особливістю Харкова є те, що він розвивається плавно, його мало хвилюють навколишні буремні події. Тому з часом фортеця плавно перетікла в одне з губернських міст, котре населяли персонажі Гоголівських "Мертвих душ", а потім припливло до першої столиці УРСР. Такий плавний хід виразно позначився й на вигляді міста й на характері харківян.
Географія
Місто лежить на річках Лопань і Харків, що подекуди та подеколи міліють до стану калюжі, а місцями навіть можна покататися прогулянковим човником.
Культура
Харків - город контрастів. Оперний театр і метро тут будували в темпі єгипецьких пирамід, а обидва (!) памнятники незалежности за 20 років устигли поставити, випиляти й поставити знов (притому один - на місці оперативно випиляного памнятника Чотирьом, що несуть холодильника з ломабарда встановленню Радянської влади на Вкраїні). Памятний знак героям Крут стоїть перед алеєю героям-комсомольцям. Перший харківський губернатор Щербинін дивиться через майдан на Леніна і т.д. Також вельми виділяються памятник жертвам атомної війни закоханим, та футбольному мнячу, притому обидва рясно обписані факсимілями вдячних харківян.
Мова
Саме через велику кількість москалів[1] Харків десь на 68% російськомовне місто[2]. Втім, відрізняється від, наприклад Донецьку тим, що українську мову більшість в Харкові знають і поважають, а не обсирають і паплюжать. Також багато харків’ян спілкуються суржиком, знаючи що нічого гарного в цьому нема. Характерні особливості вимови (і української, і російської) — майже повна відсутність Ґ, з заміною його на Г. Місцевий сленг доповнюють слова: "шо" (що), "ля" (глянь), "тю", "стулка" (стілець), "тремпель" (плічка на одяг), словосполука "та да" тощо.
Виноски
Стаття стовідсотково недописана, і в неї треба пододавати ще багато-багато чого.