Інкубатор:Драма
- Чоловік гуляв багато, шлявся, де попало,
- i дружина все кричала: - Щоб тобі відпало!
- Докричалася таки. Хляпнуло з холоші
- те, чого ніде не купиш ні за які гроші.
- Став зразковим чоловік, шлятись i не дума,
- а дружина потихоньку бігає до кума.
- І тепер вже він, якщо десь про це узнає,
- - Щоб воно тобі відпало! - на весь двір горлає.
- Та дружину не беруть ніякі напасті,
- бо відомо - у жінок нічому відпасти.
- Сіренко Володимир. Сімейна драма. Замість епіграфа [1]
Драма колись
Драма своїми коренями сягає таких прадавніх часів, що годі й осягнути. Епічна поема, як правило, являла собою клясичну драму.
Визначна риса драми - тривалий затяжний перманентний конфлікт особи чи то з самим собою (внутрішня драма), чи з іншою особою (вона мене не помічає, ну то піду, і порежу сєбє вєни!), а чи з групою осіб (такий я класний, а вони... -
- далі йде красномовна вичерпна характеристика, що супроводжується розіпльовуванням слиною, розбризькуванням рідинними лайнами, метанням разлічними мало-мальскі мєтабельними предметами, видираннями собі чуприни, чи розриваннями на грудях вишиванки в отсутствії тєльніка, бо кімоно дерти - то таки треба мати здоров'я). Список можна було би продовжити, але Ти! - молодий і неґлупий анон - усьо й так зрозумів вірно.
До оцих Ваших інтернетів
Очеретяні хащі. Ними чвалає Сімамура. На його звіряче обличчя сідають комарі і з насолодою п’ють самурайську кров.
Пагорб, на якому цвіте сікура і стовбичить Ісідзукурі. Ісідзукурі напружено дивиться в очерет. Раптом з боку, протилежного тому, в який дивиться Ісідзукурі, з’являється Сімамура. Сімамура підходить до Ісідзукурі ззаду і голосно кричить.
Сімамура. Ти приніс гроші?!!
Ісідзукурі спочатку лякається і хапається за меча, а згодом впізнає Сімамуру.
Ісідзукурі. Ось тримай.
Сімамура. Мало.
Ісідзукурі. Більше не дам.
Сімамура. Ти гімно, а не самурай. На, ось тобі!
Сімамура витягає меча і кидається на Ісідзукурі. Тривала бійка, під час якої Сімамурі вдалося заширяти мечем в живіт Ісідзукурі. Ісідзукурі падає, з сікури на нього меланхолійно осипаються квіточки.
Ісідзукуі. Добий мене, щоб не було конфузу.
Сімамура. Яке твоє останнє бажання?
Ісідзукурі. Вбий Бабайоту, я ж заплатив тобі за це.
Сімамура рішуче ширяє мечем в Ісідзукурі і витирає об його хакама закривавлене лезо. Сімамура. Це називається «заплатив»! Чотири рьо і дванадцять бу.
На екрані з’являються титри. З титрів капає кров: ЙОКО І САМУРАЇ Лесь Подерв’янський, він же Митець, співець ротом української епічної драми з лулзами (часом, ніде правди діти, бува на хуях)
З давніх давен помічено, що якщо когось пиздять, але цей хтось не Ти - чомусь бува смішно.
Якщо той хтось просто йшов і їбанувся в канаву - це, на крайняк, тупорила піндосівська комедія. але ще не драма. Драма - дивися вище - це довготривалий конфлікт. А отже, якщо Гамлета заширяли на сцені рапірою - йому болить, він помирає, але, помираючи
- Гамлет - видасть на-гора 20-хвилинний пронікновєнний монолог
- глядач примудриться хапонути лулзів.
І чим більше страждань на сцені, тим більше лулзів у залі. Це аксіома. Це закон жанру.