ИС-7
|
Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", надалі ІС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.
Початок вундервафлі
ІС-7 можна назвати найзнаменитішим з неприйнятих на озброєння радянських танків. Усьому провиною його унікальні бойові властивості. Так само ця машина цікава і з точки зору альтернативної історії. Що б хто не говорив про можливість її зустрічі з проектованими у кінці війни німецькими надважкими танками, але самі німці свої невипущені машини порівнюють саме з ІС-7 а не з ІС-3, як могло б здатися на перший погляд.
Весною 1944 р. після зняття блокади Ленінграда на ще напівзруйнованому Кіровському заводі було вирішено налагодити виробництво самохідних артилерійських установок ИСУ-152. Тут же була організована філія Дослідного заводу №100, куди стали поступово повертатися з евакуації ленінградські конструктори. Посаду директора філії обійняв Ж. Котін. Під його керівництвом розгорнулися роботи над проектом нового добре озброєного важкого танка з потужною бронею що отримало заводське позначення "об'єкт 260", а пізніше - індекс ІС-7.
До заліза не дійшло
Високий рівень захисту ІС-7 забезпечувався не лише збільшенням товщини броньових листів, але і за рахунок значного їх нахилу, а також застосуванням диференціального бронювання. Форма лобової частини корпусу була аналогічна ІС-3 - "щучий ніс" — декілька згладжених контурів.
Маса ІС-7 досягала 68 т. Тому для забезпечення достатньої рухливості вимагалося підвищити потужність силової установки. Планувалося встановити два дизелі-11 або В-16 загальною потужністю 1200 к.с., застосувавши електричну трансмісію, аналогічну випробуваній на дослідному зразку танка ІС-6 ("об'єкт 253").
Проте до виготовлення першого варіанту ІС-7 в металі справа не дійшла. Побудували тільки його дерев'яний макет у натуральну величину і після усунення зауважень макетної комісії в 1946 р. почали проектування другого варіанту. У тому ж році було прийнято рішення про спорудження двох дослідних екземплярів. Провідним конструктором машини призначили інженера Г. Єфімова, а загальне керівництво здійснював О.Єрмолаєв.