Мудрість

Мудрість - здатність мудрувати, дурити людей.

У серйозній Вікії

Мудрість (грец. Σοφία) — володіння

• знанням,
• розумінням,
• досвідом,
• обачністю
• та інтуїтивним розумінням включно зі здатністю також вживати ці якості.

Це — розсудливе (а зовсім не кумедне) та грамотне застосування знання.

Великий, глибокий розум, що опирається на життєвий досвід. Здатність знаходити рішення різних проблем, в тому числі життєвих, опираючись на свій і чужий досвід, уникаючи часом безпосередніх логічних операцій і розуміння онтології того що відбувається.

Поняття «розум» не є синонімом поняття мудрість.

Розумна людина не є обов'язково мудрою, але мудрий вже підрозумовує під собою розумний.

Термін «Філософія» перекладається з давньонегрецької як любов до мудрості.

У християнстві мудрість вважається одним із дарів Святого Духа [1].

Потрібно відрізнити мудрість від понять «знання» і «життєвий досвід».

Знання — це набір певної інформації, що тримається у вашій пам'яті, ерудиція загальна чи фахові знання.

Життєвий досвід — це сукупність ситуацій, через які пройшла людина, та ті висновки, яких вона дійшла.

Із визначенням мудрості виникають деякі труднощі. Це не знання і не досвід, але і знання, і досвід водночас. Мудрість вбирає в себе ці поняття, але сама по собі є терміном ширшим, серйозним, некумедним, глибшим і вобше...

Отже, мудрість є певним ставленням до життя, життєвою філософією, поєднанням уміння діяти і аналізувати те, що діється навколо.

Іван Кочерга з його «Ярославом Мудрим» видав таке:

«Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких».

Саме пройшовши певні випробування, часто неприємні, часто неочікувані ситуації, людина може набути мудрості.

Але важливим складником є не упоротість школяра ("Лише наш білий брат міг двічі наступити на одні й ті ж самі граблі" - дитячий баян), а здатність доходити висновків з пережитого, узагальнювати набутий досвід, поширювати його на інші події.