Петро Яцик
Стаття стовідсотково недописана, і в неї треба пододавати ще багато-багато чого.
Яцик Петро Дмитрович(англ. Peter Jacyk, дуже небідний українець, меценат всім меценатам) — український емігрант у Канаді, успішний підприємець, трошки менше ніж єдиний реальний спонсор проектів, завдяки яким культурна спадщина України ще не зовсім забута:
- Український науковий інститут Гарвардського університету,
- Канадський інститут українських студій .
- Міжнародний конкурс знавців української мови,
- Енциклопедія українознавства.
Передісторія
7 липня 1921 року в селі Верхнє Синьовидне в родині селянина Дмитра Яцика народився син Петро...
| „ | Було на світі троє братів. Двоє з них полягло на першій світовій війні. Третій повернувся з підірваним здоров'ям. Він одружився з селянкою, а в них народився я. Батько, мабуть, був неписьменним, бо, оповідали мені, пішов до школи і стався в нього з учителькою конфлікт. То він ударив її, забрав книжки і наступного дня вже до першого класу не повернувся. Мама була набагато вченіша за нього — мала за собою три класи, вміла читати й писати і, до речі, гарно співала. Сімох дітей виховала і якусь освіту дала (нас було в неї три брати й чотири сестри). Найменшому з нас, як батько помер у 1934-му, минуло тільки шість місяців, мені ж — неповних чотирнадцять років... | “ |
Тоді ж кмітливий хлопець починає вирізняти риси типового культурного бидла нашого суспільства: пацієнти мало тямили в правильному веденні власного господарства, зате літали в хмарах, читаючи філософські книги; проклинали комуністів і тупо втрачали можливості зайняти керівні посади, щоб спромогтися вести хоч якусь підпільну боротьбу; наївно вірили, що добрий дядько Адольф західні країни дадуть їм автономію, не отримавши з того жодної вигоди.
Після закінчення війни стало ясно, що мешканця окупованих територій та ще й учасника антисовкових військових об'єднань чекала весела подорож на найкращі курорти колими за державний рахунок, за програмою все включено, включаючи всіх родичів, друганів, сусідів і навіть буфетницю Асю - шкільну подругу. Тому недовго думаючи швиденько зібравшись та попрощавшись, Яцик виїхав до Німеччини, де навчався і закінчив Український технічно-господарський інститут у Регенсбурзі. В інституті студенти-співвітчизники займались дрібними підробітками і забили на навчання, прийнявши характерну бидлу поведінку: заробивши на Блекджек із проститутками кайзер бір та шніцель унд сосіська, називали задротів лузерами, а потім самим лишалось тільки сосати лапу в суворих реаліях та отримувати анально крупнокаліберну німецьку капітаклізму.
Канада
По прибутті до Канади, з перших кроків стало зрозуміло, що замість навчальної дії німецька капітаклізма зробила українських емігрантів похуїстами мазахістами. Відмовитись від понтів, вивчити англійські і почати працювати - все геніальне просто, а геніїв ледь більше ніж один на "over9000". А справа в тім що IRL в Канаді професія халтурник-розпіздяй "майстер на всі руки" акредитувалась трохи менше, ніж "агроном аеродрома".