Харків
Харків — місто на сході України, столиця ПіСУАРу УРСР з 1919 по 1934 р, що немало підносить ВВВ харків'ян. Найбілше пісьля Київа українське місто, як загальною площею, так і кількістю населення. Кількістю вишів давно сперечаєцця з Київом.
Населення
Загалом, непогане. Населене переважно нормальними українцями, але також багато москалів. Окрему групу населення складають хохли-малороси, які зазвичай купкуються з москалями, щоб дружньо обсирати Україну і казати, що в Росії краще.
Немало гопоти, бомжів, студентів, а також багато цікавих політиків.
Історія
Як розповідають місцеві легенди, Харків заснував козак Харко, що донедавнього часу ніяк не позначалося на городі, поки Харка не вшановано у вигляді першої в місті кінної статуї (Церетелі, між инчим, еге) на початку проспекта Леніна. Очевидно, інші козаки послідували його прикладу й утворили тут фортецю, що обороняла Радянську владу кордони Ымперії від набігів гастарбайтерів кочовиків. Особливістю Харкова є те, що він розвиваєцця плавно, його мало хвилюють навколишні буремні події. Тому з часом фортеця плавно перетікла в одне з губернських міст, котре населяли персонажі Гоголівських оповіданьнів, а потім припливло до першої столиці УРСР. Такий плавний хід виразно позначився й на вигляді міста й на харахтері харківян.
Географія
Місто лежить на річках Лопань і Харків, що подекуди та подеколи міліють до стану калюжі, а місцями навіть можна покататися прогулянковим човником. Рельеф помірно горбистий, так шо дивіцця під ноги і тому вельми симпатишній.
Культура
Харків - город контрастів. Оперний театр і метро тут будували в темпі єгипецьких пирамід, а обидва (!) памнятники незалежности за 20 років устигли поставити, випиляти й поставити знов (притому один - на місці оперативно випиляного памнятника Чотирьом, що несуть холодильника з ломабарда встановленню Радянської влади на Вкраїні на майдані Радянському Конституції). Памнятний знак героям Крут стоїть перед алеєю героям-комсомольцям. Перший харківський губернатор Щербинін дивицця через майдан Дзержинського Свободи на Леніна і т.д.
Також вельми виділяюцця памнятник жертвам атомної війни закоханим, та футбольному мнячу, притому обидва рясно обписані факсимілями вдячних харківьян. Узагалі, Харків рясніє памнятниками всім і вся різним відомим і невідомим особистостям, серед яких отець Хвьодор (Дванадцять стульців), Гагарін, скрипаль, метробудівець та инчі.
З архітехтурніх досторимічатільностів ви можете побачить Держпром (великий сірий багатоповерховий та багатовіконний комплекс, для керування промисловістю зі столиці (Перша столиця, не забувайте)), також Дзеркальний струмінь (хвонтанчик), той самий Оперний театр, церкви та спальні райони (Салтівка, Олексіївка тощо). Вобшем, красіво аби мили.
Мова
Саме через велику кількість москалів[1] Харків десь на 68% російськомовне місто[2]. Втім, відрізняється від, наприклад Донецьку тим, що українську мову більшість в Харкові знають і поважають, а не обсирають і паплюжать. Також багато харків’ян спілкуються суржиком, знаючи що нічого гарного в цьому нема. Характерні особливості вимови (і української, і російської) — майже повна відсутність Ґ, з заміною його на Г. Місцевий сленг доповнюють слова: "шо" (що), "ля" (глянь), "тю", "стулка" (стілець), "тремпель" (плічка на одяг), словосполука "та да" тощо.
Виноски
Стаття стовідсотково недописана, і в неї треба пододавати ще багато-багато чого.