Тарас Шевченко

Тарас Шевченко – відомий український поет-графоман, художник, громадський активіст. Належав до секти під назвою „Кирило-Мефодіївське братство”

Важке дитинство, нелегке юнацтво

Народився в селі Моринці в селі в зразковій кріпацькій сімї. Коли він залишився єдиним членом цієї сім’ї, почав шукати собі першу роботу в дяків, панів, та іншої тогочасної еліти. Там він нарешті навчився читати, а заодно і писати. Частенько любив спиздити з панського стола якогось олівця та аркуша і малювати, за що навіть декілька раз получав поза вуха і втрачав роботу.

Кар'єрний ріст

З паном Енгельгардом, що витягнув за вуха босоногого кріпака з сільського задуп’я в цивілізацію, переїхав в Санкт-Петербург, де і настав його зірковий час – шаройоблячись по території палацу Тарас вишукує різноманітні статуї і змальовує їх на спиждженому папері, пише аби-які вірші. Віршів там було написано не один десяток, які хоч і не викликали рвотних позивів у місцевих кацапів, але дратували їх „мужицькою” мовою.

Переїзди туди-сюди

Тарас здійснив три подорожі в Україну. Перший раз приїхав на Батьківщину, настрочив декілька поезій, видав декілька книжок, відвідав тих, що залишилися з його сім’ї і повернувся в Санкт-Петербург. Другий приїзд зірвав бурхливі овації в сторону Тараса, як значимого поета національного рівня. Захворівши, і подумавши (як виявилося, рановато) що біла старуха з косою і капюшоном вже на підході, написав відомий кожному школяру вірш „Заповіт”, вступив в якусь невнятну організацію „Кирило-Мефодіївське братство”, за що його квартиру обшманали, а самого закрили цо цюпи. Графоманія, як відомо, так просто не лікується, тому Тарас і надалі продовжував вимазувати гори паперу своїми творіннями, що аж ніяк не полегшувало його тюремного становища. На третій раз в Україні Тарас заселився в Академії мистецтв, де і жив до своєї кончини.