Святий Насреддін
Кумедний Ходжа, Ходжа Насреддін (араб. Насир ад-Дін - Захисник Віри) - веселий, життєрадісний і кумедний чолов'яга, справжній козак по нашим сільським поняттям, вільний по волі Божій, а не царській чи панській, персонаж численних казок, легенд та історій народів центральної Євразії, Великого Степу і Великої Тартарії, Золотої Орди, Туреччини, Аравії, Близького Сходу, Кавказу, Середньої Азії, Російської імперії і країн Радянського Союзу. Відомий також під іменами Кожеке, Кожанасир, Святий Ходжа, Святий Насреддін.
На думку деяких робочо-християнських дослідників являє собою один з численних проявів Доброго Духа Життя і Творчості, Доброго Духу Степу, здавна відомого простим козакам і степовикам з діда-прадіда. Християни Татарщини знали його в т.ч. як Святого Духа, Заступника і Утішителя, обіцяного Христом-Богом людям Землі Піднебесної, а от мусульмани, які знають тільки Аллаха-Бога не розуміючи догмату про Троїцю знають його як Кумедного Ходжу.
Кумедна людина, легендарний великий мусульманський і суфійський святий Аравії і Середньої Азії, громадянин Татарщини себто Країни Степу Безкрайнього, Лісу Густого і Гір Високих, Країни Грізного Царя і Страшної Орди, Країни царів Чингізхана і Батия, Країни Дідів-Степовиків минулих часів.
Відомий своїми лузлами в усіх кінцях Великої Татарщини ще за свого життя. Історії про те, як він збирав лузли переповідають багатьма мовами світу. Сучасник і земляк царя (хана) Тамерлана.
За словами деяких байкарів український Козак Мамай це рідний брат або побратим по духу Кумедного Ходжі. За словами інших український Козак Мамай це сам Кумедний Ходжа в одній з його іпостасей.
В часи Країни Рад 1920х рр. розказували легенди про ще одного чоловіка, Красного Козака, але потім за нього забули, правда в кінці епохи Країни Рад в Київ-Городі появився такий собі Дядько Федось, він же Степовик Фрипулья-Хан, якого деякі сприймають як реінкарнацію Кумедного Ходжі і Красного Козака, але то вже зовсім інша історія.
Ім'я[ред.]
Ім’я Насреддін або Насир ад-Дін перекладається як Захисник Віри, тобто людина, що стала на захист кумедної віри від брудних лап занадто серйозних людей.
Казки і книги[ред.]
Радянський письменник Борис Привалов наступним чином пише про Кумедного Ходжу в своїй книзі "Веселий Мудрець":
"В Азербайджані, Узбекистані, Татарії і багатьох інших республіках нашої вітчизни, а також на всьому Сході — від Сирії до Афганістану — немає більш відомого героя веселих казок, як Насреддін ходжа
В невеликому узбецькому кишлаку один старий озадачив мене: виявляється, його дід, відомий в народі сказитель, николи не веселив слухачів анекдотами про Насреддіна!
«Як же так? — здивувався я. — Адже про ходжу Насреддіна знає кожен малюк в Узбекистані!»
«Ти неправильно зрозумів мене, - посміхнувся дід. — Дід мій ніколи не розповідав коротких жартів про Великого Ходжу. Він знав довгі історії про Насреддіна. Він чув їх од свого діда, а той — од свого. Але тоді ми були неграмотні, і ніхто не записував наших казок. Ось і трапилось так, що од більших історій уціліли тільки маленькі жарти»."
