8 Березня

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення Тут свідомо нема лулзів Даний матеріал не містить, чи містить мінімум лулзів. Сабж зобов’язуєю.

{{#if: | [[Категорія:{{{cat}}}]] }}

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення

Клара Цеткін

Копіпаста 1. Так би мовити, єврейський погляд

Ахтунг! Копіпаста №1!

Зяма Зінгельштухер, керівник Бейт-Хабад Центральної синагоги Бродського: «Єврейське сімейне свято, коли усі збираються вдома — це Песах. А Пурим — ні, ну куди там… Мужики усі напиваються, а дружини потім із синагоги їх додому забирають. Весело!»

Що ж воно таке, 8-Березня?

Ставлення до «колишніх» радянських свят у суспільстві неоднозначне. Комусь усе це здається інертним збереженням нав’язаних ідеологічних традицій, які повинні бути витиснуті релігійними, національними і просто людськими святами, на зразок Дня матері. Хтось же не уявляє собі, як можна не привітати дружину, дочку, матір, співробітницю саме 8 березня, у Міжнародний жіночий день. Як можна не випити обов’язкові «бойові сто грам» 23 лютого, не згадати з цієї нагоди два роки обов’язкової армійської служби або військову кафедру з обов’язковими польовими зборами, і не почути панегірик на честь «захисників батьківщини». Більшість звикла до цього неодмінного «гендерного» обміну люб’язностями. І в черзі відзначання цих зимово-весняних «жіночо-чоловічих» днів, які дісталися нам від радянських часів, більшість і не згадує (а може і не знає) про свято, яке має до цих дат пряме відношення. Це єврейський Пурим, «свято жереба», торжество повної та остаточної перемоги євреїв над ворогами.

Трохи історії

Святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня небезпідставно пов’язують з ім’ям німкені Клари Ейснер (у заміжжі Цеткін), яка при цьому була великою шанувальницею головної героїні однієї з книг Тори — Книги Есфірі, і таємною прихильницею єврейських традицій. Тому навряд чи можна вважати простим збігом те, що вперше день «нової» жінки, жінки-революціонерки відзначався 8 березня 1910-го, що збіглося того року саме з Пуримом.

І трохи про 23 лютого

До чого тут 23 лютого? Дуже просто: це те саме 8 березня, але за старим стилем. Той же Пурим. За вісім років цей день звикли вважати всенародним святом трудящих, тому вже 1918-го його відзначали як «чоловічий» день — «День Червоної Армії» як пам’ять про перший бій і першу перемогу.

Але у 18-му не було ще ні Червоної армії, не було її великих перемог, а тим більше їхніх річниць. Правда, 23 лютого 1917 року сталася «Лютнева революція»: більшовики не зіграли тоді провідної ролі в скиненні самодержавства, але згодом благополучно записали цю перемогу собі в архів. А рік по тому, 23 лютого 1918 року ЦВК Раднаркому прийняв рішення про прийняття умов Брестського миру — капітуляції Росії в Першій світовій війні, названій більшовиками імперіалістичною.

Це коли євреї творили геноцид

Цікаво, що сам Пурим — не релігійне свято (про це, до речі, говориться і в «Єврейській енциклопедії»). Це свято знищення усіх ворогів іудеїв. Нагадаємо, що під впливом Есфірі , її чоловік — перський цар, дозволив євреям «винищити, убити всіх сильних у народі, що у ворожнечі з ними, дітей і дружин, і маєтки їхні розграбувати» (Книга Есфірі, 8-11). І два дні, за підтримки царських сатрапів, «юдеї били усіх ворогів своїх, і винищували, і діяли з ворогами по своїй волі» (там же). Перська імперія була приречена. А день погромів і убивств став «веселим святом Пурим».

Євреї не сумніваються у своїй богообраності. У збігу свята Пурим і сприятливих для єврейського народу подій, вони вбачають підтвердження особливої прихильності вищих сил саме до них.

От тільки деякі приклади, про які говорять вони самі:

• у 1946-му, коли за вироком Нюрнберзького суду були повішені десять нацистських злочинців.
• У 1953-му, коли саме в ніч на Пурим помер Йосип Сталін і євреї СРСР уникли масової департації.
• 13 березня 1961 року (майже в Пурим) сталася Куренівська трагедія, коли прорвало дамбу і лавина затопила Куренівку, залишивши недоторканим Бабин Яр — масове поховання розстріляних під час німецької окупації киян, серед яких було багато євреїв.
• 8 лютого 1991 року, під час війни в Перській затоці, Ірак оголосив про припинення обстрілів ізраїльських міст…

Особливості святкування Пурима

В сучасному світі, про історію цього свята — слово одному з духовних осіб Центральної синагоги Бродського — Зямі Зінгельштухерові:

Яка історія Пурима

І що говориться про нього в Торі і Книзі Есфірі?

Це була велика перська імперія спочатку Кіра, а потім Ахашвероша, де осіло багато євреїв, які були у вигнанні. Не всі, коли Кір дозволив, захотіли повернутися на батьківщину, багато хто залишилися жити в Єгипті, Вавилоні, в інших куточках Перської імперії.

І от перший радник царя Аман, який дуже не любив євреїв, якось підсунув цареві указ, щоб в один день у всіх країнах світу вони були знищені. А завдяки цариці Есфір, дружині цього Ахашвероша (вона була єврейка), цей указ цар скасував і видав інший, що дозволяє знищувати усіх ворогів євреїв. І євреї перемогли.

Відтоді святкується це свято — Пурим. «А так як змова проти євреїв була відвернена під час міського бенкету, де було багато вина, євреї під час Пурима повинні напиватися…» — так пише Талмуд.

Пробачте, а що означає — напиватися? І до речі, що це за ритуальна їжа на Пурим — «вуха Амана»? Це що — символ частини тіла скинутого ворога? Це такий трикутний пиріжок з маком — зі спеціально приготовленою маковою начинкою.

У Книзі Есфір говориться про те, що вона домоглася того, що цар віддав наказ винищувати ворогів іудеїв, у результаті чого було знищено 75 000 персів, у тому числі дітей. Чому тоді Пурим вважається дуже веселим, навіть карнавальним святом? А в чому проблема? Адже 9 травня жалобу ніхто не носить?

А чому все це називається карнавалом?

Вважається, що в ті часи усе відбулося в один день — і наказ Амана, який хотів знищити євреїв, і рішення Ахашвероша на користь Есфір і євреїв. Усе ніби перевернулося, розумієте? І от з того часу і почалася традиція перевдягання.

А що означає «пурим» у перекладі з давньоєврейської?

«Пур» — це жереб. Аман хотів знищити євреїв: він ніби вибирав — от вам жереб. А вийшло, що євреї не тільки не були знищені, але і перемогли своїх ворогів. Вийшло, що жереб ніби перевернувся.

Як визначається дата святкування Пурима?

Це наші мудреці обчислили. За місячним календарем розрахували все це давно… Цього року Пурим святкують з 24 на 25 березня.

А як зараз святкують Пурим ортодоксальні і світські євреї?

Всі однаково. Ввечері усі переодягаються в карнавальні костюми — вони повинні бути досить скромні, але зображувати можуть усе, що завгодно. Діти, наприклад, переодягаються в поліцейських, льотчиків, космонавтів, клоунів. Поле фантазії необмежене.

А крім карнавалу і вина, чим ще примітний Пурим?

Які традиції цього свята в євреїв?

Потрібно подарувати подарунки бідним — мінімум два. Прийнято дарувати щось їстівне: наприклад, яблучко яке-небудь і водичку. Можна це подарувати другові, родичеві, кому завгодно. Усе це ніби символізує зміцнення зв’язків у єврейському народі.

Ще треба дати бідним доку — це милостиня, гроші. Звичайно ще дітям дають гроші — вони бігають між дорослими, ну їм і дають. Ще прочитують спеціальну главу з Книги Есфір — двічі ввечері напередодні свята і потім двічі вдень. Святу Пурим передує піст Естер — від заходу до світанку ніхто нічого не їсть.

Цього посту дотримують тому, що Есфір, перш, ніж піти до Ахашвероша (а в той час зайти без запрошення до царя — це моментальна страта), молилася три дні. І вся єврейська громада міста тоді теж молилася і постилась. Звідси і піст. Ввечері усі в карнавальних костюмах йдуть у синагогу до молитви. І коли вимовляється слово «Аман!», починають кричати, дудіти, тупотіти ногами, щоб зробити те, що було написано в Торі — «Нехай зітреться ім’я Амана навіки…» Потім — невелика святкова трапеза. На наступний ранок — знову в синагогу. Святкова молитва, читання Книги Есфір. Тоді і треба роздати подарунки, грошики і починається велика трапеза.

А дарують щось особливе?

Продукти харчування треба дарувати — що завгодно. Можна «Кока-Колу» поставити, можна горілку. Головна заповідь — два їстівних подарунки.

А Пурим — це все ж сімейне свято, чи таке всенародне гуляння?

Єврейське сімейне свято, коли усі збираються вдома — це Песах. А Пурим — ні, ну куди там… Мужики всі напиваються, а дружини потім із синагоги їх додому забирають. Весело!

Копіпаста 2. Погляд збоку

При чому, з українського боку.

«Батько» Жіночого дня

«Батько» Жіночого дня — Клара Цеткін (Ейсснер), що мала своєрідне ставлення до чоловіків (а от йух — Georg Friedrich Zundel таки став її законним чоловіком), ніколи не вступала в офіційний шлюб і мала близьку подругу — Розу Люксембург.

"Цеткін померла 20 червня 1933 в Архангельському поблизу Москви. Вона весь час згадувала про Розу Люксембург, але мова давалася їй тяжко, і останнє слово її було: «Роза …».

Чи варто дивуватися, що прародителькою «Жіночого дня», чисто гендерного свята, стала саме пані з такими нетрадиційними поглядами.

Вдумайтеся, адже це очевидна дурниця

«„Боротися за рівноправність“ статей шляхом поділу і тим самим протиставлення людей за статевою ознакою.»

Чи не логічно припустити, що якби це був, як було продекларовано, день боротьби за рівноправність, то його і назвали б «День рівноправ’я чоловіків і жінок», привертаючи тим самим до цього процесу всіх людей, згодних з таким гаслом, а не фільтруючи їх по первинних і вторинних статевих ознаках, переводячи, за замовчуванням, чоловіків в пасив цього процесу. Або ж справжня мета цього свята інша?

Будь-яка масова подія, а тим більше загальнонародні (або міжнародні) свята — це масовий викид енергії мільйонів людей. Питання про те, що ж це за свято, і які події ми насправді «відзначаємо» породжує головне питання: «Який егрегор ми заряджаємо своєю енергією?»

Походження цього свята від Другого Інтернаціоналу, керівництво якого складалося, в основному з євреїв (у тому числі єврейкою була й Роза Люксембург), не викликає сумніву і не заперечується. З якої ж причини була вибрана саме ця дата? Адже спочатку вона була встановлена 19 березня, потім, з плином часу, перекочувала до 23 лютого за старим стилем — 8 березня по новому.

Правда, чи не зовсім

Широкого поширення набула версія, відповідно до якої традиція відзначати Міжнародний жіночий день 8 березня була покладена демонстрацією, проведеною 23 лютого (8 березня) 1857 року робітницями текстильної промисловості та фабрик з пошиття одягу в Нью-Йорку на знак протесту проти жахливих умов праці та низької заробітної плати. Ліліана Канделл і Франсуаза Пік у своїй статті показали, що даний факт не знаходить підтвердження, а легенда, ймовірно, була придумана в 1905 році.

Виразне однозначне пояснення знайти важко. Сам факт зв’язку зі святкуванням Пурима часто викликає сумніви і опір. Ну не хочеться, зрозуміло, переосмислювати таке звичне з дитинства свято, адже всі ми виросли на цьому — хлопчикам подарунки 23-го лютого (за те, що вони захисники Вітчизни), а дівчаткам — 8-го березня (за те, що вони дівчатка).

Хтось взагалі щось намагався пояснити?

«Якщо це свято весни, то чому ми святкуємо його саме в цей день?». Весну природно було б зустрічати 1 березня. Логічно було б її вшановувати 22 березня — в день весняного рівнодення. День жінки можна було б святкувати в будь-яку з неділь весни… Але вибір 8 березня не був пояснений ніяк. Ні офіційна історіографія, ні народні перекази не зберегли нічого про будь-яку подію, що колись сталася саме 8 березня, і виявилася настільки значимою та пам’ятною для полум’яних революціонерів, що вони вирішили зберігати у віках пам’ять про цей день.

Чи правда, що 8 березня — день Жінки? Чому ж жінки інших країн його не святкували?

Значить, це був не день жінки як жінки … Причина цього дивацтва очевидна: 8 березня — не день жінки, а день жінки-революціонерки.

Чому ж день, коли революціонерки повинні були виходити на вулиці і декларувати про ущемлення прав, а також свою непорушну переконаність у майбутній емансипації, було визначено саме 8 березня? Кого звільнили з роботи в цей день? Кого кинули до в’язниці? Хто з лідерів демруху народився в цей день? Відповіді немає.

Ось вони — справжні герої

Проте відповідь звичайно є. І вона лежить на самій поверхні, якщо ми подумаємо, з якою історичною подією міг асоціюватися у юдейської верхівки Інтернаціоналу (і РСДРП) образ жінки — воїна, жінки — героїні. Це головний персонаж Пурімських подій — Єсфірь.

Цікаво, що ж це за свято таке — Пурім, який у юдейській традиції називається «найвеселіший і радісний»?

За місячним календарем його відзначають 14-го (15-го) числа місяця адар. У 2009 році — це 9 березня, у 2010 — 8 березня.

«У Пурим можна і навіть потрібно вести себе так, як в інший день року нам і в голову б не прийшло»: всі, і великі, і маленькі, вбираються у карнавальні костюми, шумлять і розкручують тріскачки в синагозі під час читання «Мегіли» — Свитка Естер. А дорослим покладається напитися до такого ступеня, «щоб не відрізняти слова „проклят Гаман“ від слів „благословен Мордехай“».

«Усі свята будуть скасовані в майбутньому, тільки Пурим залишиться назавжди.»

Стверджується, що Пурим настільки ж великий як той день, в який Тора була дана на горі Сінай.

Під час читання сувою при проголошенні читаючим імені Амана присутні піднімають шум тупанням ніг, свистом, спеціальними тріскачками (Aman Klopfer) тощо, висловлюючи таким чином ненависть і презирство.

Події тієї далекої історії розвивалися ніби таким чином

Закінчився вавилонський полон євреїв. Бажаючі могли повернутися до Єрусалиму. Правда, виявилося, що охочих повернутися на батьківщину значно менше, ніж можна було уявити за плачами та вимогами, котрі передували звільненню (з проклинаємої євреями «тюрми народів» — Росії — при відкритті її кордонів також виїхало набагато менше євреїв, ніж хотілося б лідерам сіоністського руху).

У багатьох мешканців столиці світової імперії (яким був тоді Вавилон) справи пішли зовсім непогано, і чимале число євреїв не побажали залишати домівки, обжиті за століття, розривати звичні зв’язки, торгові контакти, втрачати усталену клієнтуру.

Склалося становище, яке з часом почало дивувати і самих персів. Озираючись навколо, вони переставали розуміти: хто ж кого завоював. Перси підкорили Єрусалим, або євреї захопили Вавилон?

Згідно з книгою Есфірі, яка є частиною Біблії (Тори), придворний царя Ксеркса на ім’я Аман, отримуючи скарги від населення імперії на утиски і злодіяння з боку лихварів — юдеїв, задумав здійснити їх побиття, розіславши намісникам послання:

«У всіх племенах Всесвіту замішаний один ворожий народ, за законами своїм противний всякому народу… цей народ … веде спосіб життя, далекий законам, і… робить найбільші злодіяння…» (Естер 3:13)

У царя Ксеркса була дружина Есфір, яка була підібрана цареві її прийомним батьком — Мордахеем, євреєм, одним із придворних Ксеркса, котрий виховав її та навчив мистецтву спокуси. Мордехай скеровує її обдурити царя, приховувати своє походження та свою віру. Біблія говорить:

«Естер же не виявляла місця свого народження та народу свого, як наказав був їй Мордехай, а слово Мордехая Есфір виконувала.» (Естер 2:20)

Навчена Мордехаєм, вона влаштувала бенкет, (п’янку) на яку запросила Ксеркса і Амана. Вона влаштовує так, що Ксеркс застає Амана «припав до ліжка, що на ньому була Естер.» (Естер 7:8)

Оскаженілий ревнощами, Ксеркс наказує вбити Гамана, а Есфірі віддає «дім Гамана» на знищення і пограбування (Естер 8:7). «Ласками і домовленостями» вона домагається від Ксеркса також дозволу скласти указ від імені царя:

«А ви пишіть про юдеїв, що вам завгодно, від імені царя, і припечатайте царським перснем … І покликані були царські писарі А було все так, як наказав був Мордехай.» (Есф. 8,8-11).

Мордехай написав наступний указ:

«Цар дозволяє юдеям… винищити, вбити і погубити всяке військо народу та округи, що ненавидять їх, дітей та жінок, а здобич по них пограбувати.» (Естер 8:11)

Ось так юдеї Персії влаштували криваву різанину 12 і 13 адар, а 14 адар святкували свою перемогу. «У царській столиці Сузи (Шушан) побиття ворогів тривало ще один день, а святкування перемоги відбулося там 15 Адар.» (Есф. 9:1-2, 13-14, 17-19)

Опис геноциду

За часів персидського погрому, юдеї вирізали 75 000 персів, чоловіків, жінок і дітей, розграбували їхнє майно — немислиме на ті часи кількість жертв, говорячи сучасними термінами — геноциду, який визначається як дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку шляхом: вбивства членів цієї групи, заподіяння тяжкої шкоди їхньому здоров’ю … Геноцид є тяжким злочином (ООН 260 A (III) від 9.12.1948 р., КК РФ Ст. 357).

В історії людства можна знайти чимало випадків геноциду, починаючи з найдавніших часів і аж до наших днів. Особливо це характерно для винищувальних воєн і спустошливих навал, походів завойовників, внутрішніх етнічних і релігійних зіткнень.

Відразу після цього погрому все майно вирізаних найбагатших персів перейшло до юдеїв,

«Мордехай вийшов від царя в царській одежі … А у юдеїв було тоді світло, і радість та втіха і торжество.» (Естер 8:14-16)

Влада і вплив юдеїв виросли тисячократно — ну чим не привід для свята?

Десятеро синів Амана були за спеціальною прохання Есфір повішені одночасно. На згадку про цей радісний факт, під час святкування Пурима існує спеціальна традиція, яка називається «Єдиний вдих» — імена десяти синів Гамана читаються на одному диханні, щоб підкреслити, що всі вони були повішені одночасно.

75 000 трупів — це і за сьогоднішніми мірками страшна цифра, а тоді це була катастрофа всесвітнього масштабу, і це були не жертви якої-небудь війни, а жертви етнічної різанини.

Щоб оцінити масштаби цієї бійні для того часу, можна сказати, наприклад, що найбільша армія світу царя Ксеркса, з якою він влітку 480 р. до н. е. брав участь у битві при Фермопілах (події відомі по фільму «300 спартанців»), налічувала від 80 до 200 тисяч чоловік! У протистоявшого йому царя Леоніда, наприклад, армія була близько 9 тисяч осіб.

А під час жахливої різанини 16-го століття, яка до цих пір служить символом страшної трагедії — Варфоломіївської ночі, було вбито від 3 до 10 тисяч чоловік.

Власне, кривава бійня Пурима стала початком кінця Перської імперії. Винищення юдеями «сильних в народі» не могло, звичайно, пройти без наслідків для держави.

І трохи до 8-Березня

Ось на честь цього геноциду, переможці викупалися в крові і встановили «найвеселіше і радісне свято — Пурім, яке традиційно супроводжується карнавалами», під час якого кожному єврею пропонується напитися до нестями.

У Пурим євреї жартують. Не те, щоб в інші дні не жартували, просто в Пурим жартують на вимогу закону. Над ким сміються євреї? Над усім світом і, перш за все, над собою.

Під час веселощів здійснюється ритуальне поїдання «вух вбитого ворога» — кондитерських виробів, які так і називаються «Вуха Амана». Відрізання вух поваленого ворога, як відомо, покликане було зганьбити його і «возвеличити» переможця. У деяких народностей (у чеченців, наприклад) до цих пір вважається, що ворог, у якого відрізали вуха, ніколи не потрапить в рай. Очевидно, що під час погрому у жертв відрізали вуха, які й поїдаються символічно за вказівкою Есфірі і Мордохея ось вже більше 2300 років.

У кулінарних книгах цей канібалізм описується так: «Такі маленькі печенюшки печуть до єврейського свята Пурім. Вони формуються у вигляді вух, і піднімаються під час обсмажування в маслі. З’їсти лише одне зовсім не можливо!»

Також на Пурім пригощаються символічними «кишенях Амана» — печиво з начинкою, що символізує повні кишені персів, спустошені під час різанини, награбоване при погромі багатство.

Ось таке ось веселеньке свято на честь масового геноциду, радість якого пропонується розділити всім народам, адже «поганого в цьому нічого й немає».

Ще, звичайно, в Пурим треба відчувати почуття гордості за єврейський народ, а то можеш уславитися «антисемітом».

Веселенький зв’язочок

Чи випадково у 1917 році за найактивнішої участі РСДРП, в керівництві якої, як відомо, кістяк становили саме євреї, за участю Бунду (націоналістичної «робочої партії євреїв», що налічувала 34 тисяч членів), саме в Пурим, 23 лютого (це був четвер) за старим стилем або 8 березня за новим стилем, в Петрограді були організовані жіночі демонстрації?

Наступного дня до страйку підключилися робочі Путилівського заводу, почалися сутички з поліцією. А 27 лютого загальний робочий страйк був перетворений у збройне повстання, що стало початком кінця Російської імперії…