Епос

Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак,

Удавсь на всеє зле проворний,

Завзятійший од всіх бурлак.

Но греки, як спаливши Трою,

Зробили з неї скирту гною,

Він взявши торбу тягу дав;

Забравши деяких троянців,

Осмалених, як гиря, ланців,

П’ятами з Трої накивав.

Він, швидко поробивши човни,

На синє море поспускав,

Троянців насаджавши повні,

І куди очі почухрав.

Но зла Юнона, суча дочка,

Розкудкудакалась, як квочка,

Енея не любила — страх;

Давно вона уже хотіла,

Щоб його душка полетіла

К чортам і щоб і дух не пах.

І.Котляревський. Енеїда — лулзи з епосу

Суворе визначення

Е́пос (грец. epos — слово, оповідання) — різновид літературного (поряд з лірикою і драмою) жанру, оповідання про події, що буцімто відбувалися у минулому (які немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем).

Епос охоплює буття в

• його пластичній об’ємності,
• просторово-часовій довжині і
• подійовій насиченості (сюжетність). (Хто що зрозумів??)

Виникає у фольклорі (казка, епопея, історико-героїчні пісні, билина).

До 18 століття епос був головним жанром літератури.

Мамай конкретно лабає епічну думу

Епос — епічна поема. Джерело її сюжету — народний переказ, образи ідеалізовані й узагальнені, мова відбиває відносно монолітну народну свідомість, форма віршована («Іліада» Гомера, «Енеїда» Вергілія).

У 18-19 століття головним жанром стає роман. Сюжети запозичаються переважно із сучасності, образи індивідуалізуються, мова відбиває різко диференційовану багатомовну суспільну свідомість, форма прозаїчна.

Стародавні жанри епосу

• повість,
• оповідання,
• новела.

Прагнучи до повного відображення життя, епічні твори тяжіють до об’єднання в цикли. На основі цієї ж тенденції складається роман-епопея. Види епосу:

• Епопея,
• поема,
• роман,
• великий епос,
• ліроепічна проза — [1]

Епос поділяється на:

• Найдавніший (архаїчний) епос — міф, казка, легенда.
• Давній (класичний) епос — «Рамаяна», «Іліада» та «Одіссея» Гомера.
• Середньовічний героїчний епос — «Пісня про нібелунгів», «Пісня про Роланда».
• Яскравим прикладом українського героїчного епосу є «Слово про похід Ігорів» — [2]

В оцих Ваших інтернетах

Якщо написане вище Вас (аж ніяк) не посміхнуло, пояснимо простіше

Епос в інтернетах — це щось вельми і вельми старе за часом. При цьому вже ніхто і не пам’ятає: жив той сліпий Гомер УРЖ, чи це такий-собі збірний образ «Союза грецьких пейсателів»

Себто, любий клЯсичний Баян — Лісові пісні Няўок, перекази Того, Хто Греблі Рве Тому, Хто в Скалі Сидить, пісняки Козака Мамая, Байди та Черезпарканштаниперекидайка, Казки дідуся Панаса — уся ця хуйня, любі малята, — це ЕПОС

Також

Лейбик «Епоса»

• «Епос» — сувора контора з бувших та чинних фахівців СБУ(-КГБ), що займається відновленням битої інформації на любих фізичних носіях [3] Це поблизу Контрактової площі, Поділ, Київ

ул. Верхний Вал, 44, г. Киев, Украина, 04071

Телефон/факс: (044) 462-5268, 462-5446, 467-7595

• ЕПоС — Екологічний Портал Сумщини — [4]

Увесь епос в одній книжці

• У різних Вікі поряд із «Просрали усі полімери» можна зустріти вираз Epic fail — повний провал. Чи епічний фейл — це теж від отого самого Епосу.

В грахвоманстві

Зачинаю року 2010 квітеня місяця дванадцятого числа Епічну хроніку літописну вести славну, яко співець Баян, і справедливу наскільки Бог та історія розсудить

Той самий Еней, з якого все починалося

Вірш перший (загальний)

Десь у дальнім краю

На низемних долинах,

Де гуля москалина,

Й гаде землю свою —

Є людина, велика людина,

Що довела хоробрість в бою .

Небезпека постійно чекає на нього

З-за дерев, і з води — бо москальське усе ;

Кожен раз ту нелегку дорогу,

Він долає, ще й ворога б’є .

О , славен мужній лицар благочестий ,

В своїм загоні, що і пан і голова .

Гіри гуцульщини далеко, та наш месник

Коли б не йшов : чи осьні , чи зима ,

Герой завжди відважний та рішучий !

… От знову йде, в мішку з вухами москаля

Все мріє, як гуцульськає земля

Уславить: Чим вояка не блискучий ? [5]

В пректі залишено, як приклад: до чого може довести манія величі та грахвоманства. Шаблон:ПС