Сучукрліт

Не чіпайте статтю, панове меморійці, я в процессі написання.--Marco Polo 17:35, 20 квітня 2009 (UTC)

Сучукрліт - офіційно, скорочення від "Сучасна українська література". Насправді ж, до літератури це химерне явище має хіба що формальне відношення. Реально - скоріше до макулатури. Період сучасності української літератури зазвичай виділяють від початку 1970-х років і до наших днів. В онлайн дискусіях сучукрліт - це зазвичай трохи вужчий період, починається він приблизно з 1985 року, коли за справу написання букв взявся Юрій Андрухович.

Юрій Андрухович, патріарх сучукрліту.

Ірена Карпа, секс-символ сучукрліту. Кажете, книжки?

А що, власне?..

Якщо ви дійсно хочете зрозуміти, що ж, власне, являє собою сучукрліт, прочитайте наступну цитату Юрка Іздрика, одного з десятків(а може навіть сотень) сучукрлітівців:

„	Я чомусь не здивувався, хоча ці смагляві невиразні азійські типи (східні чи південні), які продають на наших базарах штивні накрохмалені гвоздики, та ще — приторговують наркотиками і краденими автомобілями, та ще — розповсюджують екзотичні альковні хвороби, та ще, заанґажовані власною суб- та інфраструктурою, дбаючи про її виживання й ріст — чинять вбивства і ґвалти; ці типи, як правило, віддають перевагу нардам, або, в гіршому випадку, розписують партії преферансу, а тут були шахи (що само по собі ще ні про що не свідчило, але відсилало нас до більш древніх, — аніж просто якісь там дагестанські чи курдські — традицій, до міцно забутих культур, ба навіть і світів, — про структуру яких вже мало що могли сповістити розкреслені на клітки квадратні, круглі та хрестаті поля, — а заразом попереджало про набагато серйознішу загрозу, аніж, скажімо, випадкова смерть від чеченського ножа, чи навіть виняткові тортури ендурських ентузіастів — загроза теж була древньою і забутою, і ввижалося в ній справжнє, ще не звульгаризоване блідою європейською уявою обличчя диявола), та я чомусь, як було уже ска- ФІГУРИ зано, не здивувався, а перелізаючи через балюстраду тераси, хотів було зіскочити додолу на єдину вільну місцинку, що виднілася коло бритоголових, та раптом послизнувся, вхопився за колону і з'їхав по ній униз просто на тих двох, просто на їхню шахівницю, від чого та з тріскотом упала, а фігурки розсипалися по підлозі.	“
— Юрко Іздрик, "Воццек"

Облишемо навіть на хвильку той факт, що це повна каша і незрозуміла хуйня. Прошу зауважити, це єдине речення. 214 слів, півтори тисячі символів - це в автора таке речення! Де підмет, де присудок? Граматичні нацисти хапаються за пістолет і стріляють собі у скроню, не в змозі витримати такого гвалтування свого мозку.