Сучукрліт

Юрій Андрухович, патріарх сучукрліту.

Сучукрліт (іноді скорочується до слова сучка) — формально, скорочення від «Сучасна українська література». Неформально, назва говорить сама за себе. Насправді, до літератури це химерне явище має хіба що дуже посереднє відношення, скоріше до макулатури. Період сучасності української літератури зазвичай виділяють від початку 70-х років і до наших днів. В онлайн дискусіях сучукрліт — це зазвичай трохи вужчий період, починається він приблизно з 1985 року, коли за ху... дожнє калякання букв взявся Юрій Андрухович.

Ірена Карпа, секс-символ сучукрліту. Книжки чи цицьки? Одвічна боротьба!

А що, власне?..

Якщо ви дійсно хочете урозумітись шо воно таке являє собою сучукрліт, прочитайте наступну цитату з книжки Юрка Іздрика, одного з десятків (а може навіть сотень) сучукрлітівців:

{{#if:Юрко Іздрик„Воццек“|

„	Я чомусь не здивувався, хоча ці смагляві невиразні азійські типи (східні чи південні), які продають на наших базарах штивні накрохмалені гвоздики, та ще — приторговують наркотиками і краденими автомобілями, та ще — розповсюджують екзотичні альковні хвороби, та ще, заанґажовані власною суб- та інфраструктурою, дбаючи про її виживання й ріст — чинять вбивства і ґвалти; ці типи, як правило, віддають перевагу нардам, або, в гіршому випадку, розписують партії преферансу, а тут були шахи (що само по собі ще ні про що не свідчило, але відсилало нас до більш древніх, — аніж просто якісь там дагестанські чи курдські — традицій, до міцно забутих культур, ба навіть і світів, — про структуру яких вже мало що могли сповістити розкреслені на клітки квадратні, круглі та хрестаті поля, — а заразом попереджало про набагато серйознішу загрозу, аніж, скажімо, випадкова смерть від чеченського ножа, чи навіть виняткові тортури ендурських ентузіастів — загроза теж була древньою і забутою, і ввижалося в ній справжнє, ще не звульгаризоване блідою європейською уявою обличчя диявола), та я чомусь, як було уже ска- ФІГУРИ зано, не здивувався, а перелізаючи через балюстраду тераси, хотів було зіскочити додолу на єдину вільну місцинку, що виднілася коло бритоголових, та раптом послизнувся, вхопився за колону і з'їхав по ній униз просто на тих двох, просто на їхню шахівницю, від чого та з тріскотом упала, а фігурки розсипалися по підлозі.	“
{{#if:Юрко Іздрик| — Юрко Іздрик{{#if:„Воццек“|, „Воццек“}} }}}}

{{#ifeq:Сучукрліт|Гайдлайнс|}}

Ми навіть не почнемо з того факту, що це повна каша і незрозуміла хуйня. Прошу зауважити, це єдине речення. 214 слів, півтори тисячі символів - оце діарея, еге! Воно складнопідрядне чи складносурядне? Де підмет, де присудок? (хоча що це таке, вони знають наврядчи) Grammar nazi хапаються за пістолет і стріляють собі у скроню, не в змозі витримати такого еклектичного гвалтування свого мозку. Звичайним же читачам не залишається іншого варіанту, як викинути цю писанину у смітник, тому що текст немножко по-дебильному написан. З іншого боку, деякі читають це повністю і навіть хизуються потім своїм мозком, забуваючи витягнути з вуха гандон. Мовляв, от, читав таку класнючу книжку, але вона не для всіх, ви не зрозумієте.

Що ж таке сучукрліт?

По суті - звичайне графоманство. Це якщо коротко. У деяких, що не книжка — то провокація. Просто письменників зараз повно, а от якісних - фуя з два. Ну добре, три. От і публікують видавництва що в око впаде. Через свою самозакоханість ледь не кожний автор пише свої твори своїм же правописом, ставлячи коми і тире куди заманеться. Митці, інтелектуальна еліта, що з них взяти?

Дуже точну характеристику того, чим є сучукрліт, можна знайти в наступній цитаті:

{{#if:Володимир Даниленко«Дзеньки-бреньки»|

„	І паки, і паки, - засопів [літописець] Нестор. – Оно мисліт: авангард – се єгда хто первий опишет міньєта лібо акт скотоложества. Нашкребе сцишка без ком, надмехошеся, аки булька з носа: "Авангард!" Аз всю жизнь писав без ком, мона сказать, їдним словесом і нічого з себе не корчу. А то начепить модного суфікса, скривить кислую твар і ся страждає. Гдиби імать му, аки доробла, моцну женщину для лобизань і прочих деліцій, і весь авангард пройдет внет купно з прищами і желанієм писать, сиріч рукоблудствовать.	“
{{#if:Володимир Даниленко| — Володимир Даниленко{{#if:«Дзеньки-бреньки»|, «Дзеньки-бреньки»}} }}}}

{{#ifeq:Сучукрліт|Гайдлайнс|}}

Представники течії

Типовий приклад сучукрліту.

Течія сучукрліту налічує багато відомих представників і щороку їх стає все більше, бо вони розмножуються брунькуванням, як гопники. Серед найвідоміших:

• Юрій Андрухович - патріарх сучукрліту
• Оксана Забужко - польова дослідниця українського сексу в рамках сучукрліту
• Ірена Карпа - секс-символ сучукрліту
• Сергій Жадан - анархіст сучукрліту
• Любко Дереш - міфотворець і наркоман сучукрліту
• Марія Матіос
• Ірен Роздобудько - ніяк не роздобуде собі ну хоча б якесь звання.
• Олесь Ульяненко - порнограф сучукрліту, нещодавно став дуже відомим завдяки скандалу навколо НЕК
• Брати Капранови
• Дмитро Лазуткін

і ще з півтори сотні майстрів швидконабирання букв на клавіатурі.

До речі,

1. як істинний прихильник шари, чи то, халяви в інтернетах, полуркав якось на предмет халявного скачування книжок паньштва Капранових у двоїні - ніц, лишень за бабки. Отака вона, Сучукрліт.
2. а от Оксані Стефанівні Забужко - зачОт! - її "Польові дослідження з українського сексу" як то

«Польові дослідження з українського сексу»: Згода; Киев; 1996 зкачуються легко і невимушено з Библиотека Альдебаран Конкретно ТУТ Отакої.

Хто їх друкує?

Хто завгодно, майже всі видавництва України в тій чи іншій мірі друкували сучукрліт. Імовірно, найбільш плодовитим в цьому сенсі є видавництво Фоліо. У них є ціла серія „Графіті“, цілком присвячена сучукрліту.

Невже все так погано?

Це залежить від того, як ви самі сприймаєте поточний стан речей. В принципі, деякі твори цілком можна читати і отримати від них задоволення. Дехто навіть знаходить там глибинні думки і одкровення. Хтозна, може знайдете їх і ви? Загалом доволі непогані книжки у Андруховича, Жадана, у Дереша може дві чи три знайдеться. Беріть книжку та читайте, можливо вам сподобається. В цілому ж, засилля авторів - це не так вже й погано. Рано чи пізно має спрацювати закон підлості, кількість перейде в якість, і серед купи графоманів з'явиться талановитий письменник, ім'я якого залишиться в історії. Ну а поки що... Маємо те, що маємо.