Православ’я

Древня казка

Важко в навчанні - легко в житті

Православ'я - істинна віра, прославлення, прагнення, пошук, тяжіння до щастя, миру, сміху і радості, добра і правди. Усе, що не є православ'ям є кривослав'ям або інослав'ям.

Як вірять самі православні, православ'я є суттю людського життя, кожна людина є православною на свій лад, хоч далеко не кожна це розуміє. Кожна людина бачить правду по своєму і кожна її шукає, але далеко не кожна розуміє, що інші теж шукають цю саму правду.

Перевдягнені православні

Логіка православного люду досить суперечлива, як власне саме життя. Тільки вони можуть вірити, що Бог найбільший в світі жартівник, який став людиною за власним бажанням, робив добро просто так, потім дав злим людям себе вбити, в пику їм воскрес і пообіцяв людям які в це віритимуть життя вічне.

Отже православ'я це сама кумедна і несерйозна віра, яка тілько може бути, тому в неї треба вірити несерйозно. Православ'я там де життя, радість і сміх, православ'я там де кумедно.

Як сказав один великий і мудрий православний мирянин:"Основной постулат философии шута - тезис о том, что все дураки, а самый большой дурак тот, кто не знает, что он дурак. Кто сам себя признал дураком, перестает быть таковым. Иначе говоря, мир сплошь населен дураками, и единственный неподдельный мудрец - это юродивый, притворяющийся дураком.

С православной точки зрения, самый дурной человек, которому нечего уповать на райское блаженство, - не душегуб и не разбойник с большой дороги, а тот, кто твердит: «Я все знаю, я всегда прав». С таким нельзя общаться, нужно повернуться к нему спиной - и бежать прочь."

Серйозні безбожники XX ст. які і справді серйозно думали, що Бога не існує і в результаті всім довели, що не можна відноситись до цих питань настільки серйозно, що вже кумедно.

Явище ПГМ

Людина, що сприймала світ занадто серйозно в гостях у св.Мотрі

Сучасне людство зіткнулися з таким кумедним явищем як ПГМ або Православ'я Головного Мозку. Цим словом прийнято називати всіх тих адептів православ'я, які вірять в нього занадто серйозно, занадто багато про нього думають і всім своїм серйозним видом виглядають настільки кумедно, що дійсно починають демонструвати на власному гіркому прикладі істинність вчення.

Казки

Всевишній, коли він мандрував по землі, вчив людей, розповідаючи їм казки або притчі. З того часу православні люди найбільше люблять дотепні казки і казкарів, адже вони бережуть для людей сміх і радість.

Приходит серьезный человек к апостолу Петру и говорит: - Я наверное чего-то не понимаю! Всю жизнь строил храмы, помогал бедным через благотворительные фонды, содержал тучу родственников! организовал несколько тысяч рабочих мест! да я на улицах подавал! что за хрень? Почему это меня в ад направляют?

Петр засуетился от уверенности клиента, побежал куда-то все перепроверил. Возвращается:

- Да-да! Все именно так! Вы абсолютно правы! И не волнуйтесь так - деньги мы Вам вернем!

Джерела

• [Святий Петро і п'яниця. Українська народна казка]

• http://ec-dejavu.ru/j/Jurod.html
• http://yakov-krotov.livejournal.com