Мости України

Стаття стовідсотково недописана, і в неї треба пододавати ще багато-багато чого.

Мости України - штучні споруди через різного роду перешкоди. Як видно з назви, знаходяться на території України, будучи демонстрацією наукового, технічного, будівельного та економічного потенціалу нашої країни.

Поява мостів України є закономірною з огляду на добре розвинуту річкову мережу, наявність крупних водотоків на території країни (Дніпро, Дністер, Західний Буг, Південний Буг), наявність різного типу рельєфу земної поверхні та численних інших факторів.

Коротка історія розвитку мостової науки та мостобудування

У 2006 році Україна здійснила справжній прорив у мостовій науці: на зміну застарілим будівельним нормам - СНиП 2.05.03-84, спадщини радянських часів - був офіційно прийнятий ДБН В.2.3-14:2006 "Мости і труби. Правила проектування". У ньому знаходиться багато нововведень - підвищені класи навантажень (адекватно до підвищення вантажопотоків на дорогах), введені нові коефіцієнти запасу, змінені деякі розрахункові моделі, та інші численні зміни, тисячі їх. Прийняття нового ДБН також мало на меті наблизити Україну до Єврокодів.

На даний момент ведеться робота над створенням нових Державних будівельних норм, що охоплювали би усі галузі будівництва, в тому числі і мостового.

Термінологія

Здавалось би, що міст - це і є міст. Але підступні мостовики сказали, що це загальна назва, і поділили мости на кілька категорій, щоби козиряти цими термінами перед пересічними людьми для підвищення самооцінки.

• Біоперехід - спеціальна транспортна споруда у вигляді моста або труби, що призначена для проходу диких або домашніх тварин.

• Віадук - транспортна споруда, що перетинає ущелину або іншу природну западину.

• Естакада - багатопрогонова споруда, що зводиться замість насипу або для використання підестакадного простору для різних цілей, зокрема - створення транспортних розв'язок.

• Мостовий перехід - назва комплексу споруд, що складається з моста, підходів до нього та регуляційних споруд.

Відомі українські мости

Мости Києва

Мости столиці є, без перебільшення, візитною карточкою країни. Наявність широкого Дніпра та гористого ландшафту Правобережжя дало змогу мостовикам розігнатись у фантазії і побудувати чимало красивих об'єктів.

Обслуговуванням автомобільних та пішохідних мостів Києва займається комунальна корпорація "Київавтодор", залізничних - ДП "Укрзалізниця".

Горбатий міст

Фасад Горбатого моста. Вид з верхового боку.

Горбатий міст (офіційна назва - Міст на вході в Гавань у складі будівництва Подільсько-Воскресенського мостового переходу) - міст, що поєднує набережну Подолу із Рибальським островом. "Горбатим" його охрестили за характерно вигнутий поздовжній профіль.

Прогонова будова семипрогонового сталезалізобетонного моста нерозрізної статичної схеми складається із чотирьох металевих балок коробчатого перерізу із змінною висотою, об'єднаних поверху залізобетонною плитою проїзної частини. Опорні частини - рухомі сферичні. Проект моста розроблений ВАТ "Мостобуд", головний інженер проекту - М.М. Корнієв.

В кінці 2007 року міст, готовий на 80%, був випробуваний спеціалістами з ДерждорНДІ, після чого було прийнято рішення пустити автомобільний рух по одній їз смуг. Мер усіх киян використав цей привід для самопіару - з помпою перерізав стрічку і усе таке. Там же, на мосту, він роздавав інтерв'ю і сипав щедрими обіцянками; з його слів виходило, що вже у 2009 році Горбатий міст буде повністю завершено, і по ньому почнеться двосторонній рух.

Міст на стадії 95% готовності комплексно, набагато грунтовніше, ніж роком раніше, випробував все той же ДерждорНДІ у листопаді 2008 року. Після цих випробувань Черновецький знову захотів "відкрити міст", але чи було це зроблено, чи ні, всемогутній Google відповіді не дає.

На кінець 2009 року двосторонній рух так і не відкритий - на Набережній повинна бути зведена розв'язка, що впорядкує з"їзди з моста, але Космос вкрав усі гроші фінансування будівництва проводиться із значними перебоями.

Після закриття пішохідного руху по Вантовому мосту є єдиним шляхом швидко потрапити з Подолу на Рибальський острів.

Ланцюговий міст

Помилка створення мініатюри: Файл не знайдено

Київський Ланцюговий міст

Ланцюговий міст через Дніпро був побудований у 1848 році британським інженером ірландського походження Чальзом Віньолєм.

Прогонова будова шестипрогонового підвісного моста мала довжину 776 метрів, і на час свого спорудження була справжнім чудом.

У 1920 році міст був підірваний поляками, що відступали з Києва. Є. О. Патон відновив (із суттєвими змінами) Ланцюговий міст у 1925 році, і в революційній манері він став називатися мостом імені Євгенії Бош. Відновлений міст був підірваний у 1941 відступаючими радянськими військами. Залишки моста лежали у Дніпрі до початку будівництва Моста Метро, який був закладений трохи вище по течії. І зараз, якщо йти по Мосту Метро в сторону Гідропарку по правому тротуару, у водах Дніпра можна побачити залишки опор цього легендарного моста.

Парковий (Чортовий) міст

Парковий міст (також відомий як Чортовий міст, Міст закоханих, Малий міст Патона - ажурний мостик, перекинутий через Паркову алею, з'єднує Маріїнський парк та Парк Хрещатик.

Подільський міст

Подільсько-Воскресенський мостовий перехід - епічне, грандіозне будівництво моста через Дніпро та Труханів острів, покликане вирішити дві проблеми - переїзд з берега на берег та провести метро на Троєщину.

Шулявський міст

Шулявський міст - естакада, що перетинає Проспект Перемоги біля ст.м. "Шулявська" та заводу "Більшовик", перекинувши через проспект крупну транспортну артерію, яка дозволяє добратись з Севастопольської площі до Петрівки. На Шулявці з давніх давен жили негри з 90-х діє крупний речовий ринок, на якому секонд-хендом, біляшами і іншим мотлохом торгують темношкірі студенти.

Ринок розрісся, зайнявши крупну територію, і заліз під саму естакаду. Саме це стало вирішальним у долі моста - ринок під мостом горів двічі, з інтервалом трози більше семи місяців.

У вересні 2006-го року загорілась частина ринку з боку заводу "Більшовик". Очевидці стверджували, що на торгові ряди були кинуті пляшки з запалювальною сумішшю з машини, що проїжджала по естакаді.

У квітні 2007-го року вигорів ринок з боку ст. м. "Шулявська". Ця пожежа перекинулась навіть на станцію метро, пошкодивши, щоправда, лише ресторани та магазини надземної частини станції. Незважаючи на рекомендації спеціалістів, які негайно виїхали на місце події (займання відбулось в кінці дня), пожежники вирішили гасити пожежу методом повного вигорання: почекали, поки добре перегорить, і аж тоді залили все водою. Міст розпікся до такої степені, що на проїзній частині почав плавитися асфальт, а внаслідок потрапляння води на розпечені балки почалось негайне крихке руйнування бетону.

Шляхопровід був негайно перекритий на кілька днів, і половина Правобережжя Києва виявилося паралізованим. Повітрофлотський і Дегтярівська перетворилися на суцільну пробку, а добратися з Дорогожичів на Борщагівку було швидше пішки, ніж за кермом.

У 2008 році у інституті "Київпроект" була розроблена програма реконструкції шляхопроводу , але в 2009-му роботи навіть не починались.