Мости України

Стаття стовідсотково недописана, і в неї треба пододавати ще багато-багато чого.

Мости України — штучні споруди через різного роду перешкоди. Як видно з назви, знаходяться на території України, будучи демонстрацією наукового, технічного, будівельного та економічного потенціалу нашої країни.

Поява мостів України є закономірною з огляду на добре розвинуту річкову мережу, наявність крупних водотоків на території країни (Дніпро, Дністер, Західний Буг, Південний Буг), наявність різного типу рельєфу земної поверхні та численних інших факторів.

Коротка історія розвитку мостової науки та мостобудування

Взагалі, саме слово "міст" походить від слова "мостити" — стародавні укри саме мостили переправи, і мостами в класичному розумінні вони не були. Тоді це було або гілляччя, накидане на болота, або ж часто позабивані у воду палі, на яких зводився поміст із дошок. Крупні річки типу Дніпра і Дністра так замостити не вдавалось — так з"являлись понтонні переправи: вздовж напряму течії ставили сотні човнів, зв’язаних між собою, по них зводили поміст.

У 2006 році Україна здійснила справжній прорив у мостовій науці: на зміну застарілим будівельним нормам — СНиП 2.05.03-84, спадщини радянських часів — був офіційно прийнятий ДБН В.2.3-14:2006 "Мости і труби. Правила проектування". У ньому знаходиться багато нововведень — підвищені класи навантажень (адекватно до підвищення вантажопотоків на дорогах), введені нові коефіцієнти запасу, змінені деякі розрахункові моделі, та інші численні зміни, тисячі їх. Прийняття нового ДБН також мало на меті наблизити Україну до Єврокодів.

На даний момент ведеться робота над створенням нових Державних будівельних норм, що охоплювали би усі галузі будівництва, в тому числі і мостового.

Термінологія

Здавалось би, що міст — це і є міст. Але підступні мостовики сказали, що це загальна назва, і поділили мости на кілька категорій, щоби козиряти цими термінами перед пересічними людьми для підвищення самооцінки.

• Біоперехід — спеціальна транспортна споруда у вигляді моста або труби, що призначена для проходу диких або домашніх тварин.

• Віадук — транспортна споруда, що перетинає ущелину або іншу природну западину.

• Естакада — багатопрогонова споруда, що зводиться замість насипу або для використання підестакадного простору для різних цілей, зокрема — створення транспортних розв’язок.

• Мостовий перехід — назва комплексу споруд, що складається з моста, підходів до нього та регуляційних споруд.

Відомі українські мости

Мости Києва

Могутній Дніпро-Славутич почав обростати мостами разом із ростом міста. Тодішні мости через Дніпро знаходились у віданні Церкви, ними опікувались монахи ближніх монастирів — Видубицького, Печерського. Монахи збирали податі із подорожніх, які йшли на утримання мостів.

Сучасні мости столиці є, без перебільшення, візитівкою країни. Наявність широкого Дніпра та гористого ландшафту Правобережжя дало змогу мостовикам розігнатись у фантазії і побудувати чимало красивих об’єктів.

Обслуговуванням автомобільних та пішохідних мостів Києва займається комунальна корпорація "Київавтодор", залізничних — ДП "Укрзалізниця".

Горбатий міст

Фасад Горбатого моста. Вид з верхового боку.

Горбатий міст (офіційна назва — Міст на вході в Гавань у складі будівництва Подільсько-Воскресенського мостового переходу) — міст, що поєднує набережну Подолу із Рибальським островом. "Горбатим" його охрестили за характерно вигнутий поздовжній профіль.

Прогонова будова семипрогонового сталезалізобетонного моста нерозрізної статичної схеми складається із чотирьох металевих балок коробчатого перерізу із змінною висотою, об’єднаних поверху залізобетонною плитою проїзної частини. Опорні частини — рухомі сферичні. Проект моста розроблений ВАТ "Мостобуд", головний інженер проекту — М.М. Корнієв.

В кінці 2007 року міст, готовий на 80%, був випробуваний спеціалістами з ДерждорНДІ, після чого було прийнято рішення пустити автомобільний рух по одній зі смуг. Мер усіх киян використав цей привід для самопіару — з помпою перерізав стрічку і усе таке. Там же, на мосту, він роздавав інтерв’ю і сипав щедрими обіцянками; з його слів виходило, що вже у 2009 році Горбатий міст буде повністю завершено, і по ньому почнеться двосторонній рух.

Міст на стадії 95% готовності комплексно, набагато грунтовніше, ніж роком раніше, випробував все той же ДерждорНДІ у листопаді 2008 року. Після цих випробувань Черновецький знову захотів "відкрити міст", але чи було це зроблено, чи ні, всемогутній Google відповіді не дає.

На кінець 2009 року двосторонній рух так і не відкритий — на Набережній повинна бути зведена розв’язка, що впорядкує з’їзди з моста, але Космос вкрав усі гроші фінансування будівництва проводиться із значними перебоями.

Після закриття пішохідного руху по Вантовому мосту є єдиним шляхом швидко потрапити з Подолу на Рибальський острів.

Дарницький міст

• 

  Насування прогонової будови.

Ланцюговий міст

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення

Київський Ланцюговий міст

Ланцюговий міст через Дніпро був побудований у 1848 році британським інженером ірландського походження Чальзом де Віньолем.

Прогонова будова шестипрогонового підвісного моста мала довжину 776 метрів, і на час свого спорудження була справжнім чудом. Зокрема, опівночі частина моста розводилась, щоби дати можливість пройти під мостом великогабаритним плавзасобам.

На Долобецькому острові (тепер на ньому знаходиться Гідропарк) знаходилась Передмостова слобідка — населений пункт в населеному пункті. Слобідка була знищена німцями у 1943-му році, і тільки києвофіли та небайдужі люди можуть розшукати на острові згадки про цю трагедію серед шаурми, атракціонів і бидла, яке танцює на кістках предків.

У 1920 році міст був підірваний поляками, що відступали з Києва. Є. О. Патон відновив (із суттєвими змінами) Ланцюговий міст у 1925 році, і в революційній манері він став називатися мостом імені Євгенії Бош. Відновлений міст був розЄБошений у 1941 р. відступаючими радянськими військами разом з солдатами, які не встигли його перейти.

Залишки моста лежали у Дніпрі до початку будівництва моста Метро, який був закладений трохи вище по течії. І зараз, якщо йти по Мосту Метро в сторону Гідропарку по правому тротуару, у водах Дніпра можна побачити залишки опор цього легендарного моста. При цьому всякі писаки, що прагнуть роздути сенсації, плутають грішне з праведним міст Метро з Ланцюговим, народжуючи отакі перли:

{{#if:http://www.segodnya.ua/news/14040869.html%7C

„	По словам начальника главка транспорта Киевгорадминистрации Станислава Гвоздикова, мост проектировали только для метро, а теперь по нему ездят и легковушки, и — до недавнего времени — грузовики. При сооружении использовали опоры моста Боша, который стоял на этом месте с 1925 года. Так как эти опоры были шире, чем нужно для тоннеля, решили пустить там ещё и автотранспорт. Новых опор в 60-х годах никто не построил, мост остался стоять на древних «ногах».	“
{{#if:http://www.segodnya.ua/news/14040869.html%7C — http://www.segodnya.ua/news/14040869.html{{#if:%7C, {{{4}}}}} }}}}

{{#ifeq:Мости України|Гайдлайнс|}}

Як було сказано, міст ім. Є.Бош був трохи нижче від сучасного моста Метро; Георгій Фукс дійсно розглядав можливість використання старих опор для нового моста, але від цієї ідеї відмовились — фундаменти опор не витримали би нового, більшого навантаження; міст Метро планували сумісним з автопроїздом одразу ж; який "тунель" пустили по старих опорах — велика загадка.

Міст Патона

Міст Патона був відкритий 5 листопада 1953 року. Будувався під керівництвом Євгена Патона, ім’я якого носить і нині.

Прогонова будова сталезалізобетонна; головні металеві балки об’єднані металевими в’язями з прокатних профілів, а зверху — залізобетонною плитою проїзної частини. До балок приварені дворівневі службові проходи, щоправда для пересування по них слід володіти неабиякими акробатичними здібностями.

Після відкриття міст був світовим рекордсменом як перший у світі суцільнозварний міст довжиною 1543 м.

На мосту довгий час знаходилася трамвайна колія, проте під приводом збільшення пропускної здатності моста її усунули, зробивши реверсну смугу руху. Пропускна здатність суттєво не зросла, зате побільшало аварій завдяки реверсному руху, і жителі Лівобережжя позбулись єдиної можливості швидко переїхати через Дніпро на Правий берег.

На мосту Патона є охорона, проте які функції вона виконує — абсолютно незрозуміло. У 2008-му році сталась цікава історія: невідомі зловмисники залізли на балки моста, викрутили усі лампочки з гірлянд ілюмінації і акуратно склали їх на оглядовому майданчику руслової опори. Для чого це було зроблено, і куди дивилася охорона — незрозуміло. Важко зрозуміти, як жартівники потрапили на службові проходи — на Лівому березі залізти без спецзасобів на міст важко, а на Правому березі перші опори моста знаходяться на території підприємства "Київавтошляхміст".

Парковий (Чортовий) міст

Карикатура на Чортів місток

Парковий міст (також відомий як Чортовий міст, Міст закоханих, Малий міст Патона — ажурний місток, перекинутий через Паркову алею, з’єднує Маріїнський парк та Парк Хрещатик. Був відкритий у листопаді 1910 року (на табличці біля моста написано, що у 1912-му, але це написано just for lulz). Автором проекту був професор КПІ Євген Патон.

Києвофіли можуть розказати тисячі історій, пов’язаних з цим мостом. Зазвичай всі однакові по сюжету: хтось когось любив, взаємності не знайшов, кинувся вниз з моста і вбився на смерть. Побутують легенди, що опівночі по мосту прогулюється нечиста сила, з представників якої були помічені лише патрульні міліціонери.

Також існує повір’я, що закохана пара, яка поцілується на цьому мосту, не розлучиться ніколи в житті. Перевірено — брешуть! Та це не заважає останнім часом тим же закоханим писати на навісних замках свої імена, малювати сердечка і приковувати ті замки до перил моста.

Подільський міст

Коната думає: “Ну коли вже побудують цей Подільський міст?”

Подільсько-Воскресенський мостовий перехід — епічне, грандіозне будівництво моста через Дніпро та Труханів острів, покликане вирішити дві проблеми — переїзд з берега на берег та провести метро на Троєщину.

Проект моста був розроблений, зокрема, у ВАТ "Мостобуд", головний інженер проекту — М.М. Корнієв. У проект ввійшли всі найсучасніші на той час інженерні рішення, що дає змогу побудувати надійний і довговічний міст.

Міст є комбінованим, поєднуючи автопроїзд із метропроїздом.

Ще задовго до кризи будівництво моста несподівано вперлося у Русанівські дачі. Виявилося, що люди зовсім не розуміють, що треба тягти метро на Троєщину, і покидати свої дачі посеред міста зовсім не бажають. На кінець 2009-го року питання з дачними ділянками було так і не вирішеним.

Цікава історія сталася на мосту у 2006 році. Будівництво ділянки моста на Трухановому острові відвідав прем’єр-міністр України Віктор Янукович. Для показухи демонстрації "як воно буде виглядати" на метропроїзд загнали вагон метро, а на проїзну частину поставили кілька автомобілів, зокрема і "Запорожець". Після від’їзду Януковича автомобілі звідти зняли, проте не усі — "Запорожець" залишився там на ніч.

Наступного ранку виявилось, що із "Запорожця" хтось під покровом ночі зняв усі колеса.

• 

  У листопаді 2006-го року міст підібрався до Дніпра.

Шулявський міст

Шулявський міст — естакада, що перетинає Проспект Перемоги біля ст.м. "Шулявська" та заводу "Більшовик", перекинувши через проспект крупну транспортну артерію, яка дозволяє добратись з Севастопольської площі до Петрівки. На Шулявці з давніх-давен жили негри з 90-х діє крупний речовий ринок, на якому секонд-хендом, біляшами і іншим мотлохом торгують темношкірі студенти.

Ринок розрісся, зайнявши крупну територію, і заліз під саму естакаду. Саме це стало вирішальним у долі моста — ринок під мостом горів двічі, з інтервалом трохи більше семи місяців.

У вересні 2006-го року загорілась частина ринку з боку заводу "Більшовик". Очевидці стверджували, що на торгові ряди були кинуті пляшки з запалювальною сумішшю з машини, що проїжджала по естакаді.

У квітні 2007-го року вигорів ринок з боку ст. м. "Шулявська". Ця пожежа перекинулась навіть на станцію метро, пошкодивши, щоправда, лише ресторани та магазини надземної частини станції. Незважаючи на рекомендації спеціалістів, які негайно виїхали на місце події (займання відбулось в кінці дня), пожежники вирішили гасити пожежу методом повного вигорання: почекали, поки добре перегорить, і аж тоді залили все водою. Міст розпікся до такої степені, що на проїзній частині почав плавитися асфальт, а внаслідок потрапляння води на розпечені балки почалось негайне крихке руйнування бетону.

Шляхопровід був негайно перекритий на кілька днів, і половина Правобережжя Києва виявилося паралізованим. Повітрофлотський і Дегтярівська перетворилися на суцільну пробку, а добратися з Дорогожичів на Борщагівку було швидше пішки, ніж за кермом.

Наступного дня після пожежі кияни кинулись розграбовувати постраждалі торгові ряди. Із куп мотлоху жінки цупирили уцілілі ліфчики і трусики, маєчки, молодь активно рилася у рештках кіосків по продажу канцтоварів і мобільних телефонів, бомжі тягли собі все, що впадало у око. Стихійна експропріація тривала до вечора, коли все більш-менш цінне уже вигребли, а до моста стяглися негри і узбеки — власники точок, які із своїми найманими працівниками розігнали натовп охочих до грабунку.

У 2008 році у інституті "Київпроект" була розроблена програма реконструкції шляхопроводу , але в 2009-му роботи навіть не починались.

• 

  Після другої пожежі.

• 

  Прості кияни шукають артефакти.