Кубанський діалект

Ця стаття редагується автором. Будь-ласка, не редагуйте цю статтю зараз, щоб уникнути конфліктів при редагуванні.

Кубанський діалект - один з шести крупних діалектів української мови. Історично сформувався після заселення козаками-втікачами з Задунайської Січі спочатку до Приазов'я, потім до Кубані(19 ст.). Фактично основою розвитку діалекту стала українська мова 18-ого століття. Сильно піддався і продовжує піддаватися впливу москальського діалекту.

Виникнення

Екскурс в пролог до від'єднання діалекту

10-ого березня 1779 року була підписана Айнали-Кавакська конвенція між Московією та Османською імперією, за якою Порта зобов'язувалася не чинити перешкод запорожцями, які висловлять бажання повернутися на батьківщину і подалі від московських кордонів переселити тих, хто відмовиться перейти на бік Московії. Тим московський уряд вимагав виселити запорожців з Бугу, нащо султан наказав запорожцям перебувати на Січі у гирлі Дунаю(Задунайські Січі). Козаки завжди господарювали на вольниці з чого й жили, а в Січі знаходилась їх десь десята частина.
За фірманом турецького султана запорозька старшина мала оселитися в Адріанополі, а рядове козацтво — у Румелії малими групами. Переселення почалося в серпні 1779 року. Проте здійснити переселення Запорозького козацтва до Румелії остаточно не вдалося у чому не були зацікавлені ні козаки, ні турецька держава.
Запорожці зобов'язані були нести прикордонну службу, брати участь у каральних походах турецьких військ проти болгар, сербів (1815-16), греків (1821), румунів (1821-22) які боролися за свою незалежність. Не бажаючи миритися з цим, частина козаків переселилась на Кубань, влившись до складу Чорноморського козацького війська.
На початку московсько-турецької війни 1828—1829 роках Стамбул наказав задунайцям виступити проти Московії. 18 травня 1828—1829 року півтори тисячі козаків на чолі з кошовим отаманом Йосипом Гладким захопивши військову канцелярію та скарбницю, перейшов під Ізмаїлом на бік московської армії.
Через зраду Й. Гладкого турецький уряд жорстоко розправився з задунайцями. Близько 2 тисяч козаків разом з наказним гетьманом І.Баланом було заарештовано, ув'язненно та вбито, а січові укріплення та церкву зруйновано і спалено.
Після закінчення війни царський уряд поселив запорожців на Азовському узбережжі, сформувавши з них Азовське козацьке військо.
З 1850-х років азовців почали примусово переселяти на Кубань. Невдоволені цими діями царського уряду козаки підняли повстання, яке російські війська жорстоко придушили. На підставі указу від 11 (23) жовтня 1864 року Азовське козацьке військо було розквартоване, а козаків переведено в селянський стан.
На момент ліквідації Азовське козацьке військо налічувало 1699 кам'яних і 4 дерев'яних будинки, 2 інструментальні заводи, 2 церкви, 49 млинів та вітряків, 2 рибні заводи, 15144 голів домашніх тварин і значну суму грошей.
Клейноди, флотилію, зброю передано Кубанському козацькому війську.

Балачка

Таким чином козаки опинилися на Кубані, поширивши туди український побут, культуру та традиції. Впродовж історії діалект неодноразово Первинно слово «балачка»(народна назва кубанського діалекту) мало образливий та зневажливий характер. Після розпаду Радянського Союзу термін «балачка» використовують для мови та діалектів, які поширені в козацьких територіях, головно на Кубані, Ставрополі та на Дону.[1].

Існують різні районні варіанти балачки — Кубанська, Донська та Гірська балачка.

Дещо варте уваги

• Враховуючи те, що на зараз діалекту надано статус діалекта міфічної російської мови, московська політика пепрямувала писемну форму балачки з української на московську абетку, і займенник її у книжках діалектом написано як "йийи". Збоченці.