Анна Дзюба: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
</blockquote> | </blockquote> | ||
Особливу увагу інтернет-громадськість звернула на факт придбання у кредит під 30% на 20 років квартири в центрі Києва, яку сабж певно вже не в | Особливу увагу інтернет-громадськість звернула на факт придбання у кредит під 30% на 20 років квартири в центрі Києва, яку сабж певно вже не в змозі оплатити<ref>Подробиці з пруфпіком в [http://tessa-m.livejournal.com/140406.html ЖеЖе]</ref> | ||
Згодом, як завжди, все потроху забулося. Тим більше, що [[Криза|криза]] сильно зменшила популяцію офісного планктону, і його представники почали забувати своїх героїв. Востаннє сабж згадували під час акції дудєльщіків-протестантів<ref>ще один ЖЖ[http://blguanblch.livejournal.com/402483.html]</ref> | Згодом, як завжди, все потроху забулося. Тим більше, що [[Криза|криза]] сильно зменшила популяцію офісного планктону, і його представники почали забувати своїх героїв. Востаннє сабж згадували під час акції дудєльщіків-протестантів<ref>ще один ЖЖ[http://blguanblch.livejournal.com/402483.html]</ref> | ||
Версія за 20:51, 15 червня 2009
Анна Дзюба — начальник відділу внутрішнього піару компанії "Астеліт", типова самка офісного планктону, відома потреблядь.
Стала відомою у інтернеті після публікації інтерв’ю в журналі "Корреспондент"[1]. У матеріалі "Элитные гетто" сабж повчала усіх, як повинен жити "менеджер среднего звена". Цитати[2]:
Первое — работать надо только в известной международной корпорации, говорит Дзюба, отпивая капуччино с карамелью в кафе Кафка, расположенном в том же столичном торгово-развлекательном комплексе Арена-Сити, где и ее офис. Причем дело даже не в зарплате. В небольшой частной фирме человек может получать и в три раза больше, чем Дзюба, но все это будет не то: он и его компания будут "не на слуху"
Второе, продолжает она, — это твои друзья. Их Дзюба формирует по тому же принципу: “Ты стремишься дружить с успешными людьми”. Дальше — сложнее: когда ты окружил себя этими самыми успешными людьми, встает вопрос: “Где же ты живешь?” — говорит она. “Давай я тебя подвезу”, — описывает Анна типичный разговор после столичной вечеринки “Да нет, я такси возьму”, — тут же выдает она типичный ответ менеджера среднего звена, еще не доросшего до того, чтобы избавиться от груза проживания в непрестижном районе столицы, но уже осознавшего, что жить там — стыдно.
“Это пахнет шовинизмом, но бедственнее всего обнаружить, что человек живет в каком-то спальном районе, — жестко описывает она картины столичной ярмарки тщеславия — Формулировка “спальный район” звучит трагично. Не играет роли развитость инфраструктуры района
Особливу увагу інтернет-громадськість звернула на факт придбання у кредит під 30% на 20 років квартири в центрі Києва, яку сабж певно вже не в змозі оплатити[3]
Згодом, як завжди, все потроху забулося. Тим більше, що криза сильно зменшила популяцію офісного планктону, і його представники почали забувати своїх героїв. Востаннє сабж згадували під час акції дудєльщіків-протестантів[4]