Потреблядство
Потреблядство — ніби-то соціальна хвороба, суть якої в тому, що хворі намагаються отримати щастя, тупо купуючи речі, модні й дорогі. Гонитву за речами вони роблять метою свого життя. Потреблядство зазвичай протиставляється "духовності", коли духовні потреби для людини є вищими за матеріальні.
Хто вживає термін[ред.]
Якщо персонаж вживає термін "потреблядство" — можна майже бути впевненим, що це "совєцький": член "секти свідків СРСР", читач Проханова, С. Г. Кара-Мурзи або їх ЖЖ-шних клонів.
"Совєцькі" постійно закидають, що зараз люди загрузли у матеріальному і забули про "духовність": мрії про польоти у космос, балет, військові подвиги або ж роботу за ідею, а не за гроші. При цьому абсолютна більшість таких персонажів працюють не у провінціальних НДІ, і не у колгоспах, а у комфортабельних офісах (нерідко у Києві), не служили в армії, а за роботу отримують не тільки моральне задоволення а й чималеньку кількість загальнолюдських цінностей.
Совкосрачі на тему сабжу - популярне явище у ЖЖешці та на форумах. [1]
| {{#if:1DUOJt32QD0|{{#ev:youtube|1DUOJt32QD0|300|18}}|Помилка! SD відео не вказане!}} |
| (link) Потреблядсьтво? Так!
Але таке буває тільки у казках та рекламі |
Кредити[ред.]
Разом з "радянськими" про "потреблядство" розповідають пропагандисти, які доводять лохам, що вони сами повинні у своїх бідах.
Наприклад, причиною фінансової кризи вони називають те, що "лохи понабиралися кредитів". Замість того, аби обговорювати, як змусити презика та уряд припинити маніпуляції з курсами валют (які дозволили файно заробити наближеним до них олігархам), пропонують поглузувати з лохів, які "брали кредити у доларах, одержуючи гроші у гривнях".
Популярність кредитів аґітатори пояснюють "потреблядством", а не тим, що без кредиту придбати квартиру чи авто було нереально (якщо немає багатого тата чи сам не присмоктався до якогось фінансового струмка).
І багато ЖЖистів та форумних сидільців повторюють цю маячню безкоштовно!
Групи ризику[ред.]
Більшість населення України надійно захищена від потреблядсьтва, бо має доволі обмежені фінансові можливості. Натомість, серед еліти це явище дуже поширене: вони скуповують круті тачки, вілли та різноманітний ексклюзив не менше ніж латиноамериканські наркобарони. Британські вчені називають таке явище "статусним споживанням". Нещодавно ми мали яскраву ілюстрацію потреблядсьтва нашої еліти: коли до України приїздив Московський Піп (патріарх Кирило), якісь представники нашої еліти подарували йому крутого годинника, який коштує багато тисяч у. о.. При цьому Кирило не заховав дарунок подалі, а засвітив його перед фотографами. Цей вчинок наробив багато лулзів бо є дуже показовим.
