Потреблядство
Потреблядство — ніби-то соціальна хвороба, суть якої в тому, що хворі намагаються отримати щастя, тупо купуючи речі, модні й дорогі. Гонитву за речами вони роблять метою свого життя. Потреблядство зазвичай протиставляється "духовності", коли духовні потреби для людини є вищими за матеріальні.
Хто вживає термін
Якщо персонаж вживає термін "потреблядство" — можна майже бути впевненим, що це "совєцький": член "секти свідків СРСР", читач Проханова, С. Г. Кара-Мурзи або їх ЖЖ-шних клонів.
"Совєцькі" постійно закидають, що зараз люди загрузли у матеріальному і забули про "духовність": мрії про польоти у космос, балет, військові подвиги або ж роботу за ідею, а не за гроші. При цьому абсолютна більшість таких персонажів працюють не у провінціальних НДІ, і не у колгоспах, а у комфортабельних офісах (нерідко у Києві), не служили в армії, а за роботу отримують не тільки моральне задоволення а й чималеньку кількість загальнолюдських цінностей.
Совкосрачі на тему сабжу - популярне явище у ЖЖешці та на форумах. [1]
EmbedVideo отримав незаконне значення для параметра вирівнювання «18». Допустимими значеннями є left, center або right.
|
| (link) Потреблядсьтво? Так!
Але таке буває тільки у казках та рекламі |
Кредити
Разом з "радянськими" про "потреблядство" розповідають пропагандисти, які доводять лохам, що вони сами повинні у своїх бідах.
Наприклад, причиною фінансової кризи вони називають те, що "лохи понабиралися кредитів". Замість того, аби обговорювати, як змусити презика та уряд припинити маніпуляції з курсами валют (які дозволили файно заробити наближеним до них олігархам), пропонують поглузувати з лохів, які "брали кредити у доларах, одержуючи гроші у гривнях".
Популярність кредитів аґітатори пояснюють "потреблядством", а не тим, що без кредиту придбати квартиру чи авто було нереально (якщо немає багатого тата чи сам не присмоктався до якогось фінансового струмка).
І багато ЖЖистів та форумних сидільців повторюють цю маячню безкоштовно!
Групи ризику
Більшість населення України надійно захищена від потреблядсьтва, бо має доволі обмежені фінансові можливості. Натомість, серед еліти це явище дуже поширене: вони скуповують круті тачки, вілли та різноманітний ексклюзив не менше ніж латиноамериканські наркобарони. Британські вчені називають таке явище "статусним споживанням". Нещодавно ми мали яскраву ілюстрацію потреблядсьтва нашої еліти: коли до України приїздив Московський Піп (патріарх Кирило), якісь представники нашої еліти подарували йому крутого годинника, який коштує багато тисяч у. о.. При цьому Кирило не заховав дарунок подалі, а засвітив його перед фотографами. Цей вчинок наробив багато лулзів бо є дуже показовим.