Словник Анімешника

А

Айзобан (aizouban) — колекційне видання Манги, зазвичай випускається обмеденним тиражем і містить різні бонуси (омаке).

Айкеч, заставка (eyecatch) — приблизно двосекундна заставка в середині аніме-серіалу, що символізує про початок і кінець рекламної вставки по телевізору. Айкеч зазвичай називають просто заставкою, але не варто плутати його з початковим роликом (Опенінґ) або кінцевим роликом (Ендінґ).

АМВ (AMV, Anime Music Video) — музичні кліпи, створені фанатами аніме. Зазвичай є нарізкою з якогось аніме-серіалу + якась пісня відомого виконавця або з саундтреку самого аніме, хоча інколи бувають і вийнятки..

Анігайд (Anime FAQ, anime guide, aniguide) — стаття з корисною інформацією стосовно аніме, зазвичай, розповсюджується через інтернети безкоштовно. Перехідний анігайд відрізняється від, наприклад, журнальних статей можливістю майбутніх оновлень та, власне, способом розповсюдження. Існує величезна кількість цих гайдів: аналізи сюжету того чи іншого аніме; гайди з переліком і описом заклять, що використовують персонажі серіалу; гайди, що містять інформацію про різниці в релізах того самого аніме і так далі. Наприклад ця стаття є одним з різновидів цих гайдів.

Аніме (anime) — японська анімація (хоча інколи терміном „аніме“ можуть називати будь-які анімаційні фільми, близькі до японської анімації). Термін походить від скороченої японської вимови англійського слова „animation“.

Анимешник — прихильник аніме-жанру. Синоніми: анімефаг, анімуфаг, отаку.

Аніманга (animanga) — спільний термін для понять „аніме“ і „манга“. Також анімангою називають нарізку кадрів з аніме, що зроблені в форматі манги.

Антенки (hair antennas) — особливість дизайну зачіски персонажа аніме чи манги, суть якої в тому, що дві волосяні прядки на голові стирчать таким чином, що нагадують вусики комахи. „Антенки“ можна побачити у багатьох персонажів аніме, наприклад у Нарусеґави і Отохіме з „Love Hina“ або у Харукі Суджумі з „Kimi ga Nozomu Eien“.

Арк (story arc) — частина сюжету аніме чи манги, що зарактеризується певним ступенем самодостатності. Зазвичай цей термін використувують Как правило, этот термин вживають лише щодо досить довгих аніме-серіалів чи манг, де історія має декілька сюжетних витків. Наприклад манга „Руроні Кенсін“ умовно розділяється на три сюженних арка: „Токіо“, „Кіото“ і „Помста“. Не дивлячись на те, що зазвичай „арки“ сюжетно пов’язані між собою і створюють єдину велику історію, існують і аніме, сюжетні арки яких не мають безпосереднього взаємозв’язку. Наприклад в серіалі „Higurashi no Naku koro ni“ кожний сюжетний арк дає своє закінчення історії і з кожним наступним арком усе починається з початку.

Артбук (artbook) — офіційно випущений в друкованому варіанті художній альбом з артами (ілюстраціями) по аніме, манзі чи :відеогрі. Існує думка, що артбуки в основному націлені на аудиторію Лично я (SilentPyramid) склоняюсь к мнению, что артбуки в основном нацелены на аудиторию відданих фанів того чи іншого серіалу, що бажають зібрати у себе вдома максимальну колекцію тематичної продукції по тому чи іншому твору.

Асадора (asadora, asadora drama) — „Ранкова дорама“. Назва позначає японські серіали з живими акторами (дорами), які йдуть по японському телебаченню включно в ранкові години.

Ахоґе (ahoge) — особливість дизайну зачіски персонажа аніме чи манги. Суть її в наявності постійно стирчачої „неслухняної“ прядки волосся. Зазвичай використовується для підкреслення несерйозності або комічності персонажу. Ахоґе можна побачити, наприклад, у Кіцуне і Канако з „Love Hina“ або Еда з„Fullmetal Alchemist“

Б

Бакунюу (bakunyuu) — особливість дизайну, суть якого в тому, що героїня аніме або манги зображується з навмисне перебільшеними (і часто з такими, які неможливі IRL) розмірами грудей. Частіше за все таке трапляється в еротичних жанрах аніме.

Бішьоджьо (bishoujo) — „вродлива дівчина“. Термін позначає дуже милий і привабливих героїнь аніме/манги, а також використовується для жанру аніме, де подібним персонажам приділяється особлива увага. Прикладами бішьоджьо можуть бути Чіі з „Chobits» або Харука з «Kimi ga Nozomu Eien». Як жанр, „бішьоджьо“ зазвичай націлений на виключно чоловічу аудиторію.

Бішьонен (bishounen) — „вродливий хлопець». Термін позначає красивих чоловічих персонажів аніме/манги (при цьому „вродливими“ вважаються не мускулисті „мачо“, на навпаки, жінкуваті хлопці), а також це жанр аніме, де подібним персонажам приділяється особлива увага. Прикладами бішьонен—персонажів можна згадати Ґріффіта з „Berserk“ або героїв „Yami no Matsuei“ (Асато Цудзукі, Хісока Курасакі, Доктор Муракі). Зазвичай усі персонажі в стилістиці шьонен-ай також є типом бішьоненів.

Букаке (bukkake) — піджанр еротичного аніме (а також "живої" порнографії), де наголос ставиться на сцени групового сексу і „розліт“ сперми.

Бункобан (bunkoban, bunko) — том манги (хоча, в бунко—форматі можуть друкуватися і книги) більш компактних розмірів, ніж звичайний танкобон і, зазвичай, надрукований на більш якісному папері.

Г і Ґ

Ґайден (gaiden, side—story) — даний термін широко використовується в аніме, манзі і відеоіграх, і означає додаткову історію, спіноф. Так, наприклад, „Higurashi no Naku koro ni Gaiden: Nekogoroshi—hen“ розповідає додаткову історію, котра не увійшла до серіалу і залишилася "за кадром".

Гаремнік (harem anime, harem comedy, haremcom, rabucomi) — піджанр романтичних комедій в аніме і манзі, характерною якістю яких є велика кількість жіночих персонажів „на будь-який смак“ на фоні нечисленних чоловічих персонажів. Жанр спрямований на чоловічу аудіторію. За звичай, основою сюжету є співжиття одного хлопця (який має бути "найзвичайнісіньким", щоб публіці було легше асоціювати себе з головним героєм) і численних створінь жіночої статі, що в решті решт веде до романтичних відносин. В якості прикладів такого роду аніме можуть слугувати серіали „Love Hina“, „He is My Master“, „Green Green“. В Японії ж, для позначення такого роду аніме і манги частіше використовується термін „rabukomi“ (японська вимова англійського „lovecomi“, любовна комедія)

Ґекіга (gekiga) — раніше (у 60—х роках) термін використовувався для позначення коміксів, які відрізнялися від розрахованої в основному на дітей „журнальної“ манги більш якісним і реалістичним промальовуванням, а також мали складніші сюжетні лінії. Зараз же слово „Ґекіга“ в основному використовується для позначення манги зі стилеммалювання, який відрізняється від анімешних стандартів (реалістичні риси обличчя, пропорції тіла).

Гонзятина — саркастична назва усього аніме, випущеного відомою японською студією „GONZO“.

Гуро (eroguro, guro—hentai, guro) — разновид еротичного аніме\манги з великою кількістю крові і насильства. Найбільш відомим прикладом є аніме „Уроцукідоджі“ („Chojin Densetsu Urotsukidoji“).

Ґег (gag, visual gag) — сцена в комедійному аніме (манзі), де гумор передається за допомогою промальовки. Прикладом графічного ґега може послужити часто зустрічаємий в аніме момент, коли побачивши симпатичну дівчину-бішьоджьо у хлопців починає фонтанами хльостати кров з носу. Особливий акцент на графічні ґегі ставили, наприклад, такі анімешні комедії, як „FLCL“ або „Excel Saga“.

Д

Деформінг (deforming, super-deformed, SD) — характерний для аніме та манги (в основному - комедійної спрямованості) стиль малювання, при якому риси обличчя і пропорції тіла персонажа спотворюються найнеймовірнішим чином.
Джапанімейшн (japanimation) — раніше цей термін вживався в фендомам для позначення японської анімації вцілому, але пізніше був витіснений словом "аніме". Тим не менш, термін "japanimation" все ще вживається в Японії для позначення анімації вітчизняного (тобто японського) виробництва.
Джьосей (josei) — різновид аніме та манги, в основному націленої на аудиторію молодих дівчат (приблизно 18-30 років).
Добуцу (doubutsu) — миловидні пухнасті звірята (але не варто плутати їх з кемономімі), в основному фігурують у аніме, розрахованому на дитячу аудиторію. Прикладом може послужити Мамо з „Chrono Trigger OVA (Nuumamonja)“.
Доджінші (doujinshi) — манга, що самостійно публікується (в т.ч. поширюється через інтернети), як правило, заснована на сюжетах (і персонажах) відомих комерційних аніме-серіалів (хоча, можливі й оригінальні роботи). Доджінші, що містять еротичні сцени (а саме такі доджінші, як правило, і є найбільш поширеними), зазвичай носять найменування "H-doujishi" або "H-doujin". Доджінші, поширювані через інтеренети іноді іменуються „вебмангою“ або „вебкоміксами“.
Доджіншіка (doujinshi-ka) — автор доджінші.
Доджін-новел (doujin-novel) — різновид „саморобного“ текстового квесту з графічним оформленням в стилі японської анімації, фактично представляє собою інтерактивне аніме. Але, незважаючи на те, що гравець може в деякій мірі впливати на події гри, як правило, доджін-новели не передбачає численних кінцівок або значних сюжетних „розвилок“. Прикладом може послужити „Silent Hill: Play Novel“
Дорама (dorama, j-dorama, live action drama) — японський серіал з "живими" акторами, що показують по телебаченню. Нерідкі випадки, коли японські дорами базуються на манзі або аніме (наприклад, дорама по Great Teacher Onizuka).

Е

Еччі (ecchi, etchi (японська вимова англійської літери „H“) — жанр аніме та манги, в якому особлива увага приділяється фансервісу, а також гумору на сексуальну тематику. Зазвичай такі творіння містять значну кількість оголення і "двозначні" сцени, але не демонструють статеві органи або натуралістичні сцени сексу. Прикладами жанру можуть слугувати „Golden Boy“, „Полум’яний Лабіринт“, „Amaenaideyo!!“, „Chobits“. Велика частина „гаремників“ також являють собою жанр еччі.
Ендінг (ending, ED) — анімаційний ролик з кінцевими титрами у ТВ-серіалах і OVA, як правило, показується в кінці кожної серії та супроводжується кінцевою піснею (хоча, після ендінга може йти анонс наступного епізоду). Зазвичай, ендінги не тривають більше ніж півтори хвилини.
Ероаніме (eroanime, H-anime) — збірне поняття, що означає будь-яке еротичне аніме (хентай, яой, юрі, лолікон, шьотакон і т.п.)
Ероґе (eroge, H-game) — японська еротична відеогра.

І

Інгріш (engrish, japlish) — неправильні, що не мають сенсу або містять помилки англійські фрази в аніме або піснях. Іноді під "інгрішем" також мають на увазі помилки перекладу, викликані відсутністю деяких притаманних англійській мові звуків у японській мові (наприклад, в японській відсутній звук „Л“ і пони замінюють його звуком „Р“).
Інумімі (inumimi) — різновид кемономімі. Антропоморфні персонажі аніме та манги з собачими хвостиками і вушками. Прикладами Інумімі можуть бути, наприклад, Інуяша з однойменного аніме, або героїні манги „Inumimi“.
ІСА, альбом-образ (ISA, Image Song Album) — музичний альбом з піснями, присвяченими персонажам аніме. Як правило, в такому альбомі кожна пісня присвячена окремому персонажу і покликана відобразити його внутрішній світ, історію і т.п.

Й

Йонкома (yonkoma, 4-koma, strip comics) — манга, що складається з 4 кадрів, звичайно читаних зверху-вниз. Зазвичай усі творіння Йонкома-формату характеризуються комедійної спрямованістю та спрощеним стилем малювання. Мабуть, найвідомішим представником офіційно видавалася йонкоми є "Azumanga Daioh!".