Аніме

Персонажі сучасних зразків аніми.

Aніме (Аніму, Ан́іма, Онєме) — щиро японська мультиплікація. На даний момент захопила світ, і складає понад 60% всіх рухомих картинок світу. Хоча сферичне аніме у вакуумі характеризується великими очима, цицьками та статичністю кадрів — до даного виду можна віднести будь-який японський мультфільм, навіть з пластиліну чи соломи в абстрактному виконанні. Але все ж гідних уваги творів на порядок менше, ніж дешевого збоченського ширпотребу, щоправда усе одно на порядок більше ніж в усій іншій анімації разом узятій.

Причина виникнення

Починало аніме як банальна мультуплікація західного стилю, хто бачив дійсно старі зразки підтвердить. Наприклад перша робота Міядзакі дуже схожа на радянські мульфільми, а деякі з робіт Тедзуки Осаму ну точнісінько совкові мультфільми для дорослих. Про те, що великі очі це вплив Діснея не пише тільки лінивий, тож ми теж про це згадаємо. На щастя для отаку всього світу, і зокрема тебе, в Японії була манга. А манга, особливо кіметографізована під впливом усе того ж Тедзуки це фактично сценарій під аніме – тут і сюжет і дизайн персонажів та й самі малюнки можна вважати нарисом розкадровки. Коротше кажучи просто гріх не робити аніме по манзі. Тож під впливом манги аніме плавно почало еволюціонувати від мультиків для дітей і задротських експериментів естетів у напрямку пригод, крові, цицьок, психології та інших речей притаманних універсальному повнокровному мистецтву. Поволі аніме почало захоплювати увесь світ і в 2003-2009 рр другій половині дев'яностих дісталось та стихійно оволоділо жовто-блакитною Державою.

Характерні особливості аніме

• Як правило, в 99.9% випадків у персонажів наявні великі гротескні цицьки і очі.
• Різноманітність жанрів та масштабів. Від історичного-фентезійного до кібер-панку та шкільних буднів. Це власне і є головною відмінністю від західної анімації жорстко зорієнтованої на дітей. До речі безпосередньо дитяче аніме значно схожіше на звичну нам мультиплікацію ніж те, що дивляться отаку. А дивляться вони аніме для підлітків та дорослих.
• Величезна кільксть штампів, шаблонів, загальноприйнятих схем тощо, коротше кажучи характерний для розвинутого традиційного мистецтва канон. Новачкам то у вічі не впадає, але після перегляду десятків двох аніме людина починає помічати шаблони, на півсотні вивчає більшість з них, а після сотні починає ненавидіти.
• Озвучуванням аніме займаються професійні голосові актори які в цьому надрочуються так, що рісля рідного звуку слухати аніме будь-якою іншою мовою річ нестерпна. Окрім усього іншого часто персонажі дуже багато говорять, часто - вельми швидко, плюс на екрані з'являється багато додаткових написів, що пояснюють, підкреслюють та ілюструють події, що відбуваються. Тому аніме треба шукати виключно з грамотними софтсабами. Окрім того, доволі багато аніме показує ідеологічно правильний канал QTV (той який екс-Куй-ТБ).

Всесвітньо відомі аніме та студії

ЗАБАГАТО ЗАКРЕСЛЕНОГО ТЕКСТУ Через це статтю неможливо читати, хто-небудь, зробіть з нею щось!

{{#if: | [[Категорія:{{{cat}}}]] }}

Типова аніме-дівчинка. Шкода що панцу не бачно

Панцу потрапило у кадр

Боку но Піко — з цього аніме зазвичай рекомендують починати свій шлях анімешника

Тисячі Десятки тисяч Сотні тисяч Мільйони! Їх відверто дофіга. В останні два десятиріччя конвеєр штампує новий продукт посиленою силою. Обсяг ринку збільшився також за рахунок нових територій, якими себе являють усі країни eкс-совку + країни, які мусили цей совок тягнути. Глобальна комп'ютеризація та новий супер-софт полегшили та пришвидшили сам процес виготовлення товару, та й власне малюють аніме зараз не в Японії - на батьківщині залишилися режисери, сценаристи, дизайнери, художники які роблять центральні епізоди та контрольні кадри, але власне домальовують це усе там де робота дешевша, зазвичай в Китаї. Найвідомішими серіалами в наших інтренетрях є:

• Evangelion — одна з декількох обов'язкових біблійок Animeshnik Sapiens.
• Sailor Moon — школярки-чарівниці в уніформі, що постійно боролися з новим злом всесвітнього масштабу, є найстарішими одними з найстаріших жителів Зомбоящика, особливо полюбилися українським глядачам після показу на Новому каналі і по суті дали ще одного потужного штурхана до розвитку традиції глипати онєме в нашій країні.
• Наруто - лихо в помаранчевій піжамці оволоділо розумами школярів усього світу (і ця країна не виняток).
• Death Note — "усім cподобалось одноголосно" (так зазвичай характеризується на аніме-форумах).
• Bleach — ті ж яйця що й в Наруто, тільки в профіль.
• Особливе місце, повагу та любов усього світу займає ніша представлена Хаяо Міядзакі.

Студії-кузні, де ніколи не вщухає гомін:

• Gainax
• Madhouse
• Gonzo
• Studio Ghibli
• XEBEC

Та ще з десяток найкрупніших (в них своя система монополії та постійна конкуренція за місце під сонцем).

Стандарт аніме

Основою аніме є серіали які показуються по телебаченню, власне само вони задають тон усій індустрії. Іншим значним напрямком є так звані ови (OVA, OAV, Original Video Animation) які по телебаченню не показуються і які одразу йдуть на продаж. І лише зовсім незначну частину складають повнометражні фільми які призначені для показу в кінотеатрах. Їх мало і окрім Ґіблів так зразу й не згадаєш, хто ж їх зараз робить. Оскільки аніме роблять аби заробляти гроші в Японії, а не для задоволення якихось ґайджінів то його стандарти випливають саме з цього.

Серіали

Типовий серіал cкладається з 13-26 серій. Любов до числа 13 пояснюється просто - в році 52 тижні, тож в середньому кварталі їх 13. Нормою вважається 26 серій, або ж сезон, серіал з 13 вважається коротким - півсезонним. В цілому оцю кратність +/- 1-2 серії стараються витримати хоча бувають вийнятки. Страшні серіали з 150-200 та більше серій, це не знущання над глядачами, а теж формат наприклад 150 серій це три роки показу, 200 - чотири. Серія в серіалі має зазвичай наступну структур. Спочатку йде опенінг – пісня та ніби як своєрідний відеокліп (музика в аніме варта окремої теми). В деяких випадках перед опенінгом йде коротка заставка, це або зав’язка сюжету серії або ж зовсім вже рідко короткий переказ чи кілька ключових кадрів з попередньої. Трапляється, що з зав’язки починається лише перша серія серіалу. Після опенінгу показують назву поточної серії і починається власне те заради чого аніму дивляться – кров, цицькі, кавайні лолі та яойні бішьонени. Слід зауважити, що посередині серії жадібні телевізійники вставляють рекламу, тож часом (колись частіше, а тепер схоже рідше) є коротенькі заставки перед і після неї. До нас аніме доходить вже без реклами, але з цими заставками, втім частенько їх нема – чи то вирізали разом з рекламою чи то їх взагалі не було. По закінченні власне сюжету починається ендінг – тобто завершальна пісня, зазвичай спокійніша та ліричніша за опенінг. Після неї в аніме зазвичай дають коротенький анонс попередньої серії. З деякими виключеннями та відхиленнями особливо у перших та останніх серіях так виглядає стандартне аніме. Серія розрахована на півгодини ефірного часу, однак нескладно зауважити, що в нас вони помітно менше, причина ж проста – різниця припадала на телерекламу яку звісно повирізали.

Коли вже мова пішла про стандарти аніме, то слід розуміти для кого воно робиться. Нажаль аніме робиться не для дорослих іноземних отаку, на зразок тебе любий читачу(ко), а для японських підлітків. Більше того, для підлітків які дивляться оці серіали по телебаченню, так-так по одній серії в тиждень. І що з того? Добре сформулюємо по іншому, аніме робиться з розрахунку на глядача який звісно вже не дитина, але ще далеко не дорослий, який хоч і дивиться аніме регулярно, але досвід якого неглибокий і обмежується серіалами останніх сезонів. Тобто цільова аудиторія не є ані дуже прискіпливою, ані дуже досвідченою. Це ти бачив(ла) Ранму, Утену та Євангеліон, а от безліч японських школярів і школярок ні. Відповідно те, що для отаку штамп для них цілком собі оригінальна ідея, те що для нас наївність та ідіотизм для них драма та захоплюючий сюжет тощо. Так воно є.

Онємененависники

Рух розвинувся у Росії як відповідь загарбницькому фронту анімуфагів. Як організація почався з створення сайту Аніме-говно.ру. Cайт став досить відомим, і за декілька років набрав чимало прихильників, також ставши об'єктом лютої ненависті для школоти, яка аніме просто обожнювала. Сайт ддосили разів так чотири, проте він всеєдно вставав на ноги. Має групу фкантактє. Розглянемо ж об'єктивно сформульовані причини ненависті до аніме культури з боку анімехейтерів та іх соціальні категорії:

• Дехто просто отримав моральну травму, подивившись покемонів чи просто почувши це вбивче "ПікачУУУУУ!!!!!111", а потім уже асоціював усе аніме тільки лише з ними одними (то біш поцієнт має формування неправильного стереотипу);
• Ксенофобська ненависть до усього чужого (характерна для патріотичної частини росіян - школоти, путєноідів та просто бидла), або ж просто фанатична любов до мультяшних героїв радянських часів і сприйняття аніме як ворога, що має на меті знищити улюбленців їхнього дитинства та посісти їх місце;
• "Нормальні люди" вважають що аніме це для дітей, а косплєєрів нада пиздить бо ті схожі на довбойобів;
• Люди, яким просто не подобаються великі очі та японська культура (але подобаються японські великі кошерні цицьки, яких повно в хентаї, що є яскравим прикладом взаємовиключаючих параграфів)
• Люди, яким не подобається велика кількість «КРОВ-КИШКИ-РАСПИДОРАСИЛО» у цьому вашому аніму. Насправді, його там дуже багато (яскравий приклад аніме Наруто - матюки (у більш пізніх серіях), цицьки, відрубані голови, або аніме «Берсерк», у якому в першій же серії якась хуйня з’їдає дитину і трахає якусь жінку (мммм, аніме - однозначно мистецтво)).

Недоліки аніме

• Криза жанру. Нового майже нічого не робиться - усе, що можна вигадати давно вже існує в природі. Стає все складніше (а в деяких випадках майже неможливо) знайти якесь нове рішення чи підхід для нового серіалу (або взагалі вигадати новий жанр). Тому натуга, з якою студії морщать дупцю і намагаються заново переграти щось до біса знайоме, викликає радше блювотиння, аніж приступи няшного задоволення.
• Шаблонні герої. Декілька десятків шаблонів, що скачуть з одного аніме в інше, вже порядком всіх підзаїбали. Фактично ті самі персонажі не тільки зовнішньо, але й "всередині".
• Отаман Вочевидячки підказує, що 99.9% аніме не варті навіть одного перегляду - інакше буде відчуття, ніби з'їли біляш, куплений на ринку.
• Кінцівки. Це дійсно слабке місце аніме, справа в тому, що японці як загадкові східні люди більше уваги приділяють показу персонажів та ситуацій з різних боків, аніж їх розвиткові. Відповідно страждає сюжет, бо після того як автори показали як герої круті, гарні, кавайні тощо про логічне завершення історії зазвичай уже не дбають. Нажаль.

Чесноти аніме

Аніме - це не лише труси й цицьки

• Серіал може бути дійсно цікавим та захоплюючим (веселим) - іноді відчуття не відпускає до останньої серії. А харизматичні герої запам'ятовуються надовго. Але в основному аніме - кал останньої степені тяжкості.
• Гарні косплеєрши звабили своїми формами чимало юнаків, затягнувши їх в глибинні нетрі анімуфагії (а це ні раз не чеснота аніме, ок).
• Там є мальоване порно, КИШКИ КРОВ РОЗПІДОРАСИЛО, яой, що теж не є чеснотою.
• Там є великі механічні роботи, що жбурляються машинами, будинками і навіть галактиками.

Див. також

• Косплей
• Словник Анімешника
• Українська транслітерація японської
• Українські аніме-фестивалі

Посилання

• Origins of Manga and Anime. Обережно, інгліш!
• Аніме та манґа українською - часто оновлюваний портал.
• Переклади аніме українською