Кум

Кум - це той, хто разом з Вами хрестив Вашу дитину

У творчости народній

Сидять два куми за столом, розмовляють, один другого питає:

- Куме Ви чим горілку закусюєте?

- Як чим? Салом. А що?

- Е ні куме - це вже застаріло, якось по-сільському

- А Ви чим закусюєте?

- Я, куме, вінегретом закусюю: стопку - і вінегрету , стопку і - вінегрету.

- Ну і як воно?

- Ну як...

Вийду на вулицю, сонечко сяє, небо синє-синє, вранці сніг - білий-білий, як блюванеш, а воно на сонці - як ВИШИВАНОЧКА! [1]

Запросив кум кума в гості.

Жінка поклала на стіл дві тарілки, склянку горілки, вареники.

Винили по чарці, закусили по 2 чарці, а в кутку сидить собака, тай кум каже:

- Куме а чому пес на мене так злостиво дивиться

- Він на всіх дивиться так, хто їсть з його тарілки!

- Куме, я чув ваш син у Москві працює.

- Так, так! Працює в крематорії – палить москалів, а йому за це ще й гроші дають!