Тарас Шевченко
Тарас Шевченко – відомий український поет-графоман, художник, громадський активіст. Належав до секти під назвою „Кирило-Мефодіївське братство”
Важке дитинство, нелегке юнацтво
Народився в селі Моринці в селі в зразковій кріпацькій сімї. Коли він залишився єдиним членом цієї сім’ї, почав шукати собі першу роботу в дяків, панів, та іншої тогочасної еліти. Там він нарешті навчився читати, а заодно і писати. Частенько любив спиздити з панського стола якогось олівця та аркуша і малювати, за що навіть декілька раз получав поза вуха і втрачав роботу.
Кар'єрний ріст
З паном Енгельгардом, що витягнув за вуха босоногого кріпака з сільського задуп’я в цивілізацію, переїхав в Санкт-Петербург, де і настав його зірковий час – шаройоблячись по території палацу Тарас вишукує різноманітні статуї і змальовує їх на спиждженому папері, пише аби-які вірші. Віршів там було написано не один десяток, які хоч і не викликали рвотних позивів у місцевих кацапів, але дратували їх „мужицькою” мовою.
Переїзди туди-сюди
Тарас здійснив три подорожі в Україну.
- Перший раз приїхав на Батьківщину, настрочив декілька поезій, видав декілька книжок, відвідав тих, що залишилися з його сім’ї і повернувся в Санкт-Петербург.
- Другий приїзд зірвав бурхливі овації в сторону Тараса, як значимого поета національного рівня. Захворівши, і подумавши (як виявилося, ранувато) що біла з косою [1] і капюшоном вже на підході, написав відомий кожному школяру вірш „Заповіт”. Вступив в якусь каламутну організацію „Кирило-Мефодіївське братство”, за що його квартиру обшманали, а самого закрили цо цюпи.
- Графоманія, як відомо, так просто не лікується, тому Тарас і надалі продовжував вимазувати гори паперу своїми творіннями, що аж ніяк не полегшувало його тюремного становища.
- На третій раз в Україні Тарас заселився в Академії мистецтв, де і жив до своєї кончини.
Фанати
- Щоби гребонути собі бала, немаловідомий сучасний скандаліст і грахвоман Олесь Бузина змалював не відомого нам Тараса в своїй книзі "Вурдалак Тарас Шевченко", за що неодноразово отримував пуеблу від вдячних земляків.