Сучукрліт
Сучукрліт (іноді скорочується до слова сучка) - формально, скорочення від "Сучасна українська література". Не формально, назва говорить сама за себе. Насправді, до літератури це химерне явище має хіба що формальне відношення, скоріше до макулатури. Період сучасності української літератури зазвичай виділяють від початку 1970-х років і до наших днів. В онлайн дискусіях сучукрліт - це зазвичай трохи вужчий період, починається він приблизно з 1985 року, коли за справу написання букв взявся Юрій Андрухович.
А що, власне?..
Якщо ви дійсно хочете зрозуміти, що ж, власне, являє собою сучукрліт, прочитайте наступну цитату Юрка Іздрика, одного з десятків(а може навіть сотень) сучукрлітівців:
| „ | Я чомусь не здивувався, хоча ці смагляві невиразні азійські типи (східні чи південні), які продають на наших базарах штивні накрохмалені гвоздики, та ще — приторговують наркотиками і краденими автомобілями, та ще — розповсюджують екзотичні альковні хвороби, та ще, заанґажовані власною суб- та інфраструктурою, дбаючи про її виживання й ріст — чинять вбивства і ґвалти; ці типи, як правило, віддають перевагу нардам, або, в гіршому випадку, розписують партії преферансу, а тут були шахи (що само по собі ще ні про що не свідчило, але відсилало нас до більш древніх, — аніж просто якісь там дагестанські чи курдські — традицій, до міцно забутих культур, ба навіть і світів, — про структуру яких вже мало що могли сповістити розкреслені на клітки квадратні, круглі та хрестаті поля, — а заразом попереджало про набагато серйознішу загрозу, аніж, скажімо, випадкова смерть від чеченського ножа, чи навіть виняткові тортури ендурських ентузіастів — загроза теж була древньою і забутою, і ввижалося в ній справжнє, ще не звульгаризоване блідою європейською уявою обличчя диявола), та я чомусь, як було уже ска- ФІГУРИ зано, не здивувався, а перелізаючи через балюстраду тераси, хотів було зіскочити додолу на єдину вільну місцинку, що виднілася коло бритоголових, та раптом послизнувся, вхопився за колону і з'їхав по ній униз просто на тих двох, просто на їхню шахівницю, від чого та з тріскотом упала, а фігурки розсипалися по підлозі. |
“ |
— Юрко Іздрик, "Воццек" | ||
Облишмо навіть на хвильку той факт, що це повна каша і незрозуміла хуйня. Прошу зауважити, це єдине речення. 214 слів, півтори тисячі символів - це в автора таке речення! Воно складнопідрядне чи складносурядне? Де підмет, де присудок? Граматичні нацисти хапаються за пістолет і стріляють собі у скроню, не в змозі витримати такого гвалтування свого мозку. Звичайним же читачам не залишається іншого варіанту, як викинути цю писанину у смітник. З іншого боку, деякі читають це повністю і навіть хизуються потім. Мовляв, от, читав таку класнючу книжку, але вона не для всіх, ви не зрозумієте.
Що ж таке сучукрліт?
По суті - звичайне графоманство. Це якщо коротко. Просто письменників зараз повно, а от якісних із них майже нема. От і публікують видавництва що в око впаде. Часто складається враження, що друкують не тих, хто вміє писати, а тих, хто якнайбільше виїбнеться. Саме тому ледь не кожний автор пише свої твори своїм же правописом, ставлячи коми і тире куди заманеться. Митці, що з них взяти?
Представники течії
Течія сучукрліту налічує багато відомих представників і щороку їх стає все більше. Серед найвідоміших:
- Юрій Андрухович - патріарх сучукрліту
- Оксана Забужко - польова дослідниця українського сексу в рамках сучукрліту
- Ірена Карпа - секс-символ сучукрліту
- Сергій Жадан - анархіст сучукрліту
- Любко Дереш - міфотворець і наркоман сучукрліту
- Марія Матіос
- Ірен Роздобудько
- Олесь Ульяненко - порнограф сучукрліту, нещодавно став дуже відомим завдяки скандалу навколо НЕК
- Брати Капранови
- Дмитро Лазуткін
і ще з півтори сотні майстрів швидконабирання букв на клавіатурі
Хто їх друкує?
Хто завгодно, майже всі видавництва України в тій чи іншій мірі друкували сучукрліт. Імовірно, найбільш плодовитим в цьому сенсі є видавництво Фоліо. У них є ціла серія "Графіті", цілком присвячена сучукрліту.
Невже все так погано?
Це залежить від того, як ви самі сприймаєте поточний стан речей. В принципі, деякі твори цілком можна читати і отримати від них задоволення. Дехто навіть знаходить там глибинні думки і одкровення. Хтозна, може знайдете їх і ви? Загалом доволі непогані книжки у Андруховича, Жадана, у Дереша може дві чи три знайдеться. Беріть книжку та читайте, можливо вам сподобається. Вцілому ж, засилля авторів - це не так вже й погано. Рано чи пізно має спрацювати закон про перехід кількості в якість, і серед купи графоманів з'явиться талановитий письменник, ім'я якого залишиться в історії. Ну а поки що... Що маємо, те маємо.