Скрипникофаґ

У цій статі використовується Харківський правопис. Харківський правопопис, або скрипниківка — правопис, який вважається серед деяких осіб класичним, укладений і затверджений у 1927-1929 рр. Скрипникофаґи вважають його найукраїнськішим, хоча більшість людей, які про нього знають, не вважають його потрібним.

Скрипникофаґ - людина, яка любить і використовує Харківський правопис. Здебільшого такі люди аґресивні та намагаються усім нав'язати його, посилаючись на московщення українського правопису після реформи 1933 року. До переваг скрипниківки також записують демократичний шлях його ухвалення, всенародність, прискіплеве обпрацювання науковцями з різних етнічних українських реґіонів. Природні вороги - рагулі, анти-Ґ-фаґи, москвофіли.

Нарікають скрипникофаґи й на сучасний правопис, який хоч трохи й виправлений у бік автентичности (повернення літери "Ґ", наприклад), але все одно залишається спадщиною саме московщеного варіянту 1933 року.

Загалом таке прагнення повернення до української автентичности в граматиці підтримується більшістю безосібних, але бувають і зовсім фімозні випадки скрипникофажества. Наприклад, горезвісний Курка Аалямб починав лише, як скрипникофаґ на demotivators.org.ua. Чим усе завершилося - усім відомо.

Цікавий факт - ориґіналу Харківського правопису в мережі нема, тому скрипникофаґи мають змогу використовувати лише "Правописний словник" Григорія Голоскевича, 1929 року видання.

Light-версія скрипникофаґа - проєктовець, що послуговується правописом зі змінами (відштовхуючись од скрипниківки), запропонованими 1999 року, але так і не були затверджені.