ХВ-правопис: відмінності між версіями

Матеріал з Файна Меморії
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Zero (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
м Редагування користувача 95.132.221.35 (обговорення) відкинуті до версії користувача MrGALL
 
(Не показані 10 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''ХВ-правопис''' - ніким не прийнятий, нікому не відомий, і, взагалі, усім окрім творця ненависний правопис [[Українська мова|української мови]], винайдений у процесі спілкування на сітьових місцях [[Демотіваторс.орґ.юа]], [[Укрцентр|Укрцентрі]] та [[Учан|Учані]].
'''ХВ-правопис''' - ніким не прийнятий, нікому не відомий, і, взагалі, усім окрім творця ненависний правопис [[Українська мова|української мови]], винайдений у процесі спілкування на сітьових місцях [[Адмінство Демотіваторс.орґ.юа|Демотіваторс.орґ.юа]], [[Укрцентр]]і та [[Учан]]і.


==Причини виспонукання творення==
==Причини виспонукання творення==
Рядок 22: Рядок 22:
===Непом'якшення гортанних===
===Непом'якшення гортанних===


Взагалі, ви маєте знати, що в давньоукраїнській мові люди ніколи не пом'якшували гортанних, тому власне і виникли знамениті чергування хсш гзж кцч. Цей гріх скоїли лише після від'єднання [[Москальський діалект|діялекту]] наші брати-козоїби, коли замість Київ почали говрити Кієв<ref>Вони кажуть Кієф.</ref>. У українців цей гріх менший(як'''і'''сь , ск'''і'''льк'''і''').
Взагалі, ви маєте знати, що в давньоукраїнській мові люди ніколи не пом'якшували гортанних, тому власне і виникли знамениті чергування хсш гзж кцч. Цей гріх скоїли лише після від'єднання [[Москальський діалект|діялекту]] наші брати-козоїби, коли замість Київ почали говрити Кієв (пізніше Кієф) . У українців цей гріх менший(як'''і'''сь , ск'''і'''льк'''і''').


==Відмінности з офіційним правописом української мови==
==Відмінности з офіційним правописом української мови==
Рядок 36: Рядок 36:
Якщо ви гарно покумекаєте, то помітите, що правила впливають лише на запозичені слова, в той час як рідні українські не починаються на неогублені, не мають у складі ф, рідко мають дифтонги та дуже рідко пом'якшені гортанні. Тому замисліться, чи варто переповнювати гарну файну вишукану мову варваризмами? Перекладаймо иншомовні терміни!
Якщо ви гарно покумекаєте, то помітите, що правила впливають лише на запозичені слова, в той час як рідні українські не починаються на неогублені, не мають у складі ф, рідко мають дифтонги та дуже рідко пом'якшені гортанні. Тому замисліться, чи варто переповнювати гарну файну вишукану мову варваризмами? Перекладаймо иншомовні терміни!


== Примітки ==
[[Категорія:Словник]]
{{reflist}}

Поточна версія на 19:57, 14 червня 2011

ХВ-правопис - ніким не прийнятий, нікому не відомий, і, взагалі, усім окрім творця ненависний правопис української мови, винайдений у процесі спілкування на сітьових місцях Демотіваторс.орґ.юа, Укрцентрі та Учані.

Причини виспонукання творення

Скрипниківка

Основна стаття: Харківський правопис

Якось побачено було скрипниківку, та й подумано "Нумо писати нею!", оскільки з нею українська мова набагато милозвучніша та ще більш багатша!

[Ф][Хв]

Потім було прислухано до людей з села і вчуто, що звуку [ф] вони-то не вимовляють! Прочитано згодом, що з усіх українських літер тільки літера Ф позначає звук, чужий для більшості українських говірок. У передмові до Грінченкового "Словаря української мови" зазначено: "Въ виду того, что звукъ ф у большинства украинскаго народа выговаривается как хв (передъ гласной, кромѣ у) или х (передъ согласной и передъ у), мы, составляя словарь на букву ф, помѣстили въ него лишь тѣ слова, для которыхъ въ нашихъ матеріалахъ не нашлось дубликата съ хв или х..." . Списку слів на букву Ф у тому ж таки словнику передує заввага: "Слова, начинающіяся съ буквы ф и не находящіяся ниже, см. на букву х, при чемъ ф=хв, а иногда х". Інакше кажучи, Б. Грінченко свідчить, що буква ф позначає не осібний звук, а звукосполуку хв, а іноді звук х.

Дихтонги

Подивлено на те "ія" та і зважено на закон вікритого складу. В результаті вирішено передавати усі дихтонги як "голосна-йот-голосна". Причому збіг останньої голосної прехвікса та першої слова передаються без йоту(заарканити) Дихтонги для греків! Ні двоєзвуччю!

Огублені-неогублені на початку слів

Так само зважено на закон відкритого складу. Клясика(Ондрій, Ганна, Га?, ...) говорить нам, що українці ніколи(зовсім ніколи) не дозволяли навіть запозиченням починатися з неогублених(а,е,і,и), і або ставили "г"(чи одні з небагатьох зберігали, як у слові Ганна ), чи перетворювали неогублені на огублені(о,у). Чому "г"? - тому що звук [г] настільки гортанний, що почасти наближається до відсутности звуку взагалі, як у слові "господар", що иноди навть вимовляється як [/осподар].

Непом'якшення гортанних

Взагалі, ви маєте знати, що в давньоукраїнській мові люди ніколи не пом'якшували гортанних, тому власне і виникли знамениті чергування хсш гзж кцч. Цей гріх скоїли лише після від'єднання діялекту наші брати-козоїби, коли замість Київ почали говрити Кієв (пізніше Кієф) . У українців цей гріх менший(якісь , скількі).

Відмінности з офіційним правописом української мови

Ну, власне, ото і всі відмінности:

  1. Ф міняємо на хв чи х
  2. на початку слів перед неогубленими голосними включена "г"
  3. уникнено пом'якшення гортанних
  4. Дихтонги передаємо як "голосна-йот-голосна"

Післяслово

Якщо ви гарно покумекаєте, то помітите, що правила впливають лише на запозичені слова, в той час як рідні українські не починаються на неогублені, не мають у складі ф, рідко мають дифтонги та дуже рідко пом'якшені гортанні. Тому замисліться, чи варто переповнювати гарну файну вишукану мову варваризмами? Перекладаймо иншомовні терміни!