Вуйко

Ву́йко — діалектне слово, загальновживане на заході України замість слова «дядько» (яко член родини чи якись незнайомий чоловік) або пан.

1. діал. Дядько по матері, брат матері, вуй.

Його дружина у такому випадку — ву́йна, вуя́нка. Син вуйка — вуйча́ник,

Приклад використання:

„

Ні, донько! — обізвався її вуйко помиряючо.., мов вибачаючи свою сестріницю за її жорстокість.

“

(Ольга Кобилянська)

2. Про старшого віком чоловіка (звичайно при шанобливому звертанні). Аналог до літературного «пане».

3. переносно: Ведмідь (у такому значенні вживається на Закарпатті).

http://uk.wikipedia.org/wiki/Вуйко

Як прізвисько

Коли в 90-ті роки маса чоловічого населення поїхала на заробітки в інші регіони чи навіть країни, вуйками почали називати не лише будівельників-галичан, а й вихідців з усієї західної України, див. Полішуки, себто, усіх бандерівців, а бандерівці - в свою чергу - це всі мешканці України на захід від бувшого кордону між Польщею та СРСР ДО пакту Молотова-Ріббентропа, себто, ті, що на "Здрастє" відповідають

„

Здрастє - за Корцем, а у нас Добрий день

“

.

Так, вуйки десь під Києвом (див. Глеваха) - це те саме, що Равшан і Джамшут у "Нашій Раші"