Рівне

Няў! Ця стаття переповнена любов’ю та обожнюванням. Якщо хочеш — додай ще! Сюди кожен юзер може додати, ЩО САМЕ стало обєктом його любови

Рівне, у совєцькі часи Ровно - це, аноне, сумовите невелике місто, що неквапом розляглося трохи південніше Полісся, але, тим не менше, мало не повністю заповнене полішуками, що понабігали хто-зна звідкіля.

Що ми знаємо про Рівне?

Перша згадка

Як не дивно, перша згадка про Рівне відносить нас до далекого 1242 року.

Чим цей рік критичний і цікавенний?

За свідченням москальсиких вчених, Москва вже була (московити банячили з приводу чергового "ювілею", бо, начебто, 1149+850=1999; п'янка була люта, бабла витрачено - караул!). А от наші вчені доводять, що перші спомини про Москву - це 1272-1273 роки, коли став княжити "у Московському улусі" перший князь - васал Золотої Орди. [1]. А ДО НЬОГО не було такого улуса; НІХТО там не княжив.

Отже, станом на 1242 рік Рівне вже БУЛО, а Москва - навряд чи.

У той же 1242 рік, як твердять москалі, славний лицар, воїн і князь Олександр скоїв свій перший ратний подвиг - зборов ганебних тевтонів на Ладозькому озері, за що і був в процесі нарєкомий Нєвскім, а ще пізніше - канонізований московицькою церквою у святі.

Ті ж самі наші вчені традиційно твердять, що це все хуйня, бо на 1242 рік було Олександру рочків так 11-13, і подвиг він свій здійснити не міг по причині малолєцтва, а також - бо в той самий рік пан Вільгельм де Рубрук спостерігав вище рєкомого Олександра в ставці хана у Сараї, що, як відомо, дюже близенько до Волги, але трохи задалеко від Нєви. Там княжич виконував почесну місію заручника, щоби його татко міг отримати грамоту від хана і княжити якимось Залещанським улусом, бо Московського улуса - правильно, аноне, - ще не було і в помині. [2]

Під Польщею

За 40 км південніше від Рівного - ще менше містечко Остріг - резиденція, і основний зимовий палац князів Острозьких. Там же першодрукар Іван Федоров запиляв свою "Острозьку Біблію"; там же була відкрита і працює (поновлено за часів незалежності) Острозька Академія - серйозний виш європейського рівня.

Якщо Остріг від Рівного на південний схід, то Дубно (хто пише "Дубне") - це на південний захід. Так от, саме при облозі Дубна син Тараса Бульби Андрій забив на своїх, бо люто закохався у польську красуню. В процесі був жорстоко випиляний власним батьком ("чим я тебе породив - тим я тебе і вб'ю") - читайте Гоголя. Так от, весь заміс відбувався у літній резиденції князів Острозьких - у Дубенському замку, це виходить трикутник - 40 км і від Острога, і від Рівного.

У Рівному стоїть пам'ятник Тарасові Шевченку. Але то Володя Стасюк явно погарячкував. Пам'ятника-то він заваячив, але Тарас - як свідчать усі його біографи, торжествєнним маршем прокрокував якось через Дубно в напрямку Острога, а от у Рівне так і не зайшов - не було у ті часи Тарасові що робити у Рівному; дюже зачухане і провінційне було містечко, як на Великого Кобзаря. Самі круті тусовочні місця були - це пивзавод, і міська тюрма, любовно оспівана В.Г. Короленко у "Дітях підземелля". Це при тому, що сам Короленко навчався у гімназії (де зараз міський краєзнавчий музей), а так кохані ним діти підземелля розводили туберкульозні палички тут-таки, поряд, у закинутому замку якихось васалів князів Острозьких, на місці якого нині плавають лебеді біля обласної бібліотеки.

Авторові здається, причина не стільки у безмежній любові рівнян до Кобзаря, скільки у тому, що коли зняли пам'ятника Леніну, з пів-року пробували довбати постамента. Хєра! Совєцький стратегічний бетон!. От, шоб добро не пропало, і забодяжив Володя пам'ятника Кобзареві - суворого такого монумента заліпив!

Ну, це ми трохи відволіклися від сюжету.

Перші і другі совєти

Совєтів було двоє.

Ні, не так. Було їх, звичайно, набагато більше. Але набігів совєтів на Рівне було два. Від того люди і казали - перші совєти, і другі совєти.

Перші совєти

це коли у 1918 році Червона Армія воювала усих і вся. У Рівному був штаб Першої кінної Будьонного. Тут же засідали і чинили справедливий пролєтарський суд як самі москалі Будьонний і Ворошилов, так і їх інтернаціональні подєльнікі, від яких у Рівному лишився пам'ятник Олєко Дундичу, нині випиляний нах вдячними рівнянами.

У 1919 уїблан Ульянов-Лєнін наказав підписати Бресський мир, Волинь за яким знову відійшла до Польщі.

Веселуха цих років пов'язана з тим, що, коли совєти запиляли на належній їм східній Україні голодуху, що потім дістала назву голодомору, західні українці поперли ґамку для східних братів, і допорли її аж до Корця. А там совєцькі лицарі багнетами тикали у боки і дупи тим, хто намагався цю ґамку передати через прикордонну "колючку". Отака драма, аноне. Коли тепер москалі розказують, що "Велікій Сталін" однаково чморив і московський нарід, сміємо нагадати - Сталін особисто біля Корця не пхав у дупу багнета "хахлам", а робили це "прастиє русскіє сєльскіє парні" в чекісських картузах із синіми облямівками.

Другі совєти

прийшли до Рівного - зараз скажу точно - 17 вересня одна тисяча дев'ятсот дридцять дев'ятого року. Так - вулиця 17-Вересня - і називалася одна з вулиць Рівного до 1992 року.

Оспівана Короленком рівненська тюрма знову не лишилася без мешканців - комуняки свою справу знали туго.

Війна

Отже, для Рівного війна почалася не у 1941, а, як писалося, 17.09.1939 року. Задрочені більшовицькими розстрілами і повішеннями "за шию, доки не помре" мешканці Рівного досить лояльно сприйняли прихід гітлерівців, але заміс обіцяв бути тривалим. Працівників розстрільних підвалів з московії змінили ахтунги з фатерлянду.Сцена та ж сама, дійові особи дещо інші.

Ще у цій Вікі

• Бандерівці
• Полішуки