Гриценко: відмінності між версіями

Матеріал з Файна Меморії
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Usik64 (обговорення | внесок)
Usik64 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
Повністю '''Гриценко Анатолій Степанович'''
Повністю '''Гриценко Анатолій Степанович'''
* народний депутат України,
* голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
* Кандидат технічних наук
* Голова Всеукраїнської громадської організації «Громадянська позиція»
* Голова політичної партії «Громадянська позиція»
* Перший непрохідний - і прочая, і прочая, і прочая,


Народився 25 жовтня 1957 року в селі Багачівка Звенигородського району Черкаської області.
Народився 25 жовтня 1957 року в селі Багачівка Звенигородського району Черкаської області.

Версія за 15:04, 15 лютого 2011

Повністю Гриценко Анатолій Степанович

  • народний депутат України,
  • голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
  • Кандидат технічних наук
  • Голова Всеукраїнської громадської організації «Громадянська позиція»
  • Голова політичної партії «Громадянська позиція»
  • Перший непрохідний - і прочая, і прочая, і прочая,

Народився 25 жовтня 1957 року в селі Багачівка Звенигородського району Черкаської області.

Писав, що мріяв стати льотчиком, а натомість став Міністром Оборони - отакий лулз, аноне.

Ще До Того

Фільм "Кадети" бачили? Ото, значить, сабж і був таким самим "кадетом" - Київська кадетка - не хер собачий.

Потім КВВАІУ, Після закінчення КВВАІУ у 1979 році почухав в авіаційний полк, що був дислокований біля міста Охтирка Сумської області. Пізніше мстя його цьому КВВАІУ стане безмежна - захищатиме Батьківщину саме на паркетах кафедр КВВІАУ, де й стане кандидатом технічних наук, викладачем, і прочая-прочая-прочая...

Потім - Міністерство Оборони, Управління військової освіти, яке щойно запиляли по Незалежності. Доки всі їхали вчитися до Києва, сабж ломонув - не близько, не далеко - до Пендосії.

Лулзи від Гриценка

Слово поцієнту

У цей період був ще один цікавий епізод – навчання в Академії Збройних Сил України. Отримавши оперативно-стратегічний рівень освіти у США, я вирішив на власному досвіді порівняти зміст навчання і принципи підготовки керівного складу української і західних армій. Цікавим було навчання, але на контрасті з Університетом ВПС США, інколи психологічно напруженим. Ось один із конфліктних епізодів, про який я раніше розповідав.

«Проводиться відкрите заняття у групі слухачів, серед яких підполковник Гриценко. Присутня в повному складі кафедра оперативного мистецтва – генерал-лейтенанти, генерал-майори, полковники. Тема занять – «Стратегічна оборонна операція України проти коаліції іноземних держав». Згідно зі сценарієм, противник налічує 50 дивізій з НАТОвським озброєнням, Україна розгорнула 36 дивізій.

Мені відведена роль головнокомандувача. Викладач, генерал Суятінов, пропонує викласти стратегічний замисел на операцію. Я доповідаю:

«Пункт перший – віддаю наказ нанести вогневий удар по будівлям Верховної Ради, президентської адміністрації і уряду України.

Пункт другий – підписую акт капітуляції. Пункт третій – пускаю собі кулю в лоба. Доповідь закінчив».

Мертва тиша. Пару хвилин усі ховають очі, шок. Врешті-решт зібрався з думкою генерал Суятінов: «Поясність свій замисел?» Пояснюю:

«Пункт перший – Україні у війні протистоїть коаліція членів НАТО, загалом 50 дивізій. Альянс не може проводити операції такого масштабу без США. Це означає, що ми воюємо практично з усім цивілізованим світом. Розгорнувши на папері 36 дивізій, ми свідомі того, що не маємо техніки, щоб їх укомплектувати, до того ж за станом підготовки маємо боєздатними лише кілька батальйонів на всю армію. Керівництво держави, яке довело до такої ситуації, не має права на життя. Тому наноситься вогневий удар.

Пункт другий – капітуляція, щоб зберегти життя громадян, наші історичні й культурні цінності, майно і територію від знищення.

Пункт третій – кулю в лоба, бо соромно здаватися без бою. І соромно, що ми, підполковники, полковники, генерали, замість того, щоб вивчати реальні речі, адекватні новій ситуації у Європі, готуємося до глобальної війни і витрачаємо час на абсолютні дурниці».

Викладач оголосив дострокову перерву. Разом з іншими йду до курилки. Підходять генерали, тиснуть руку: «Молодець, нарешті, справді, скільки можна займатися дурницями?» Питаю: «А чого ж ви мовчите?» [1]

2004

Працював у центрі Разумкова, і свідомо підтримав Ющенка.

2005

Оце вже Воно - призначений Міністром Оборони.

Пасічник, як то кажуть, запросив - але ж Бджоли!! ніколи - підтримки не надав. З реформами - епік фейл.

Каже, що не користувався персональними дачами і палатами Феофанії, а квитанції за оплату перельотів членів родини зберігає дотепер. От би Югочці хто підказав! [2]

2008

Акуратненько випиздюханий з поста МО, в грудні активізує створення Всеукраїнської громадської організації «Громадянська позиція», яку успішно і очолив.

В отих Ваших інтернетах