Кум

Кум — це той, хто разом з Вами хрестив Вашу дитину

Сабж у двоїні

• Або — чию дитину хрестили Ви
• Або — чоловік куми

У Вікіпедії

Кум, Кума́ — хрещений батько (мати) по відношенню до батьків хрещеника та хрещеної матері (батька). В минулому подібними зв’язками зазвичай підтверджували та зміцнювали дружні стосунки, тому слово часто використовувалося в значенні друг, товариш, приятель. [1]

Кум — це вельми серйозно

В перші часи християнства, людина, котра бажала стати християнином і вступити в церковну спільноту, заявляла про цей намір настоятелю Церкви. Хтось з вірних цієї громади представляв таку людину перед Церквою і настоятелем. Таким чином, він ставав поручителем цієї людини. Зараз таких поручителей називають хресними батьками або кумами, в Требниках їх названо восприємниками. Слово «кум» походить з латинської, а в нас прийнялося як «хресні батьки». Воно означає лише сполучник «з», тобто тих, хто є з похресником. Місія поручителя полягала в тому, що він свідчив перед всією громадою, що його підопічний є людиною відповідальною і гідний бути християнином. Але на цьому їхня функція не закінчувалася. Хресні батьки ставали духовними родичами похресника і опікувались ним, вели його впродовж подальшого життя. [2]

Кумівство — один із видів духовної спорідненості, звичай обрання народженій дитині «других батьків» — її опікунів та покровителів. Корені К. сягають часів первіснообщинного ладу, коли роль батька не була ще вирішальною і рідний брат матері брав на себе обов’язки захисту і виховання дитини своєї сестри. Пізніше християнська церква використала цей звичай і виробила обряд хрещення дитини, тобто прилучення її до віри за допомогою кумів, або хрещених батьків. Хрещення відбувалося в церкві, інколи (в разі хвороби дитини) у батьківській хаті. Рідні та обрані батьки називали одне одного кумом, кумою, а по відношенню до дитини (хресника) вживалися церковні терміни — хрещений батько, хрещена мати. [3]

В оцих Ваших інтернетах

По аналогії у звучанні (як, наприклад, ня і няў) з япон. -кун — як прикольна приторочка до слів, що означає шанобливо-гумористичне звернення до особи чоловічої статі, чи визначення певних знань даних осіб у якихось певних галузях:

• учений-кум
• військовий-кум
• інженер-кум
• фізик-кум
• ботанік-кум… Кортше, хто не зрозумів — продовжує.

Також

• Кум, місто в Ірані,. 133,9 тис. жителів (1970). Вузол залізничних і шосейних доріг. Тютюнова і текстильна промисловість. Один з важливих центрів кустарного виробництва (килимоткацтво та ін.). Торгівля шерстю і шкірою. Архітектурні пам’ятники 13—16 століття.

Іранська історична традиція приписує підставу До. сасанідському паную Каваду I (правив в 488—496, 499—531). Значним населеним пунктом став при перших Аббасидах (2-я половина 8 ст). Тут знаходиться гробниця (мавзолей) Фатіми (дочці імаму шиїта Муси аль-Казіма). До. вважається другим після Мешхеда святим містом мусульман-шиїтів в Ірані; центр їх паломництва. [4]

• У кримінальному світі кум — оперуповноважений Особого відділу в місцях позбавлення волі

У творчости народній

Сидять два куми за столом, розмовляють, один другого питає:

 — Куме Ви чим горілку закусюєте?

 — Як чим? Салом. А що?

 — Е ні куме — це вже застаріло, якось по-сільському

 — А Ви чим закусюєте?

 — Я, куме, вінегретом закусюю: стопку — і вінегрету, стопку і — вінегрету.

 — Ну і як воно?

 — Ну як…

Вийду на вулицю, сонечко сяє, небо синє-синє, вранці сніг — білий-білий, як блюванеш, а воно на сонці — як ВИШИВАНОЧКА! [5]

• * * *

Запросив кум кума в гості.

Жінка поклала на стіл дві тарілки, склянку горілки, вареники.

Винили по чарці, закусили по 2 чарці, а в кутку сидить собака, тай кум каже:

 — Куме а чому пес на мене так злостиво дивиться

 — Він на всіх дивиться так, хто їсть з його тарілки!

• * * *

 — Куме, я чув ваш син у Москві працює.

 — Так, так! Працює…

В крематорії — палить москалів, а йому за це ще й гроші дають!

• * * *

 — Ну, куме, за незалєжність!

 — Так, куме, за самостійність!

 — Ну, куме, за панів Стецька та Бандеру!

 — Хай дохнуть кляті москалі!

 — Ну, куме, давай-но за китайських педерастів?

 — Навіщо?!!

 — Та, вони такі ж, як ми — жовто-блакитні! [6]

• * * *

Помер в селi старий дядько. Рiдних немае, лишилися тiльки два старих приятеля.

Зайшли до хати. Помянули старого. Але ж треба небiжчика i на цвинтар везти.

А справа була зимою. Поклали на санi та й повезли…

По дорозi втомилися i змерзли, i один каже:

 — А що, куме, там у пляшцi щось залишилося?

 — Та й лишилося…

 — То ж давайте наливайте!

Кум наливае три чарки.

 — Ви що, куме, здурiли? А третю кому ж?

 — Та йому ж…

 — Так вiн же мертвий!

 — Й-ой, такий вiн вже й мертвий, що й сто грам не вип’е? [7]

• * * *

У віршиках

© Яніка Терещенко Дорогому куму

Ви не стільки з’їли — скільки так лякали:

«Мабуть слона з’їв би!» — Ви мені казали.

Я ж заховав в погріб, і козу, й корову,

Вас чекав у гості до себе додому.

А стару кобилу я продав сусіду,

Щоб ви залишились точно без обіду.

Жінку я відправив в скорості до тещі.

Понакладав їжі навіть в її речі.

Нащо так лякали? Ваш город не гірший.

А я третій день вже сиджу не ївши. [8]

• * * *

ПРО КУМА І КОМУ October 7th, 2010

Кум прийшов провідать кума

До лікарні. В яму

Той потрапив на машині‚

Коли їхав з храму.

От заходить. Кум у комі:

На обличчі маска;

Весь обмотаний дротами,

Мов холодна праска.

Враз приходить кум до тями,

Ось розплющив око…

Кум до нього: — Як ви‚ куме?

Отака морока!

Той горі підводить палець‚

Мов: «Нормально‚ куме!»

 — Може вам чого принести?

Трохи кум подумав‚

А тоді здіймає руку

І — по шиї пальцем.

Ну кому незрозуміло?

Кум перелякався:

 — Вам не можна‚ в вас же кома!

Щоб набрались сили‚

Принесу я вам лимонів,

Або апельсинів!

Кум зрива з мармизи маску‚

Хоч зітхає важко:

— Кома‚ куме — ще не крапка.

Йдіть мерщій по пляшку!