Бидлошоу
Як відомо, в СРСР сексу не було. Цей ворожий винахід імпереалістів був створений для відволікання робочих мас від класової боротьби. Аналогічно в цій країні, що складається з бидла трохи меньше ніж повністю, створена низка передач для зомбоящика для відволікання уваги цього самого бидла від реальних проблем (інфляція, безробіття, узурпація влади) та боротьби за свої права.
Сутність явища. Головна ідея бидлошоу — потішити ВВВ ЦА. Якщо створити програму в якій для перемоги потрібно розв'язати диференціальні рівняння — вона не буде користуватися популярністю. Бидло визнає́ свою некомпетентність в матані. Але кожна частинка бидла вважає себе неїпацо яким крутим експертом в хореографії, вокалі, кулінарії, тощо.
Серед усього розмаїття бидлошоу що ллється з екранів зомбоящиків слід відзначити особливе збочення, відоме як політичні ток-шоу (нажаль нічого спільного із електричним струмом, походить від англ. talk — балакати та show — цирк свинячий). Їх популярність зумовлена тим що громадяни окремої категорії відчувають особливе збудження та задоволення, слухаючи, як уряд, який вони мають, має їх та їх майбутнє.
Також, окрім заповнення мізків елехторату непотребом та лайном, із сабжу телеканали мають нехілий профіт:
- за рахунок високої вартості реклами для широкої ЦА (Холостий, Зважені та свині, тощо);
- платні SMS із текстом «я не лох» на короткий номер (Х..-фактор, Хвабрика планет та ін.);
- видавництво однойменних журналів (Всі танцюють, Майстер і Шеф, тощо).
Нажаль, закон «попит народжуе пропозицію» ніхто не відміняв, і в цій країні будуть з'являтися і зростати нові бидлошоу. Позитивним моментом є те, що населення, відчувши покращення на своїй шкірі, почало замислюватись. Що є першим кроком від бидла стада, яке вірить зомбоящику, до громадянського суспільства.
