Вареники

Варе́ники (на західній Україні «пироги́») — українська національна страва; невеликі, трикутні чи заокруглені у формі півмісяця вироби з пшеничного (в основному), житнього, гречаного або ячмінного тіста, в яке загортається найрізноманітніша начинка: картопля, капуста, гриби, квасоля, м'ясо, солоний сир, солодкий сир, солодкі фрукти або ягоди. Готову страву подають зі сметаною чи олією зі смаженою цибулею.

Ця страва з борошна та начинки вважається, нарівні з борщем, найтиповішою в українській національній кухні. Втім появою вареників на/в Україні-Русі ми завдячуємо басурманам туркам - як навчили українське жіноцтво їсти/варити такий собі пельмень/вареник, що називався дюш-вара. Вони (вареники) часто згадуються в українському фольклорі.

Слово «вареники» походить від дієслова «варити»

Вареник має вигляд маленького конвертика з тіста, в який загортається найрізноманітніша начинка: варена картопля, з:(або): сиром, відвареними грибами, вурдою, тушкованою свіжою чи квашеною капустою, шпинатом, цибулею, бринзою,ревенем, маком, пшоняною чи гречаною кашею, ягодами (вишня, черешня, чорниця, сливи, яблука, суниці, полуниці), повидлом, рибою чи м'ясом, шкварками, лівером; печінка, легені, серце. У гірських селах — бринзою, змішаною з картоплею, а на Поліссі — з товченою квасолею. [1]

Фольклор

З варениками пов'язують магічні дії, наприклад, дівчата ворожать на варениках на Андрія, господарі заговорюють худобу, вареники як обов'язкову страву жінки несуть породіллі після пологів.

Символом молодого Місяця та продовження роду є вареник на різдвяному столі. Під час жнив прадавні українці їли вареники як ритуальну страву. Вареник не випадково за формою нагадує місяць у пору його першої чверті — коли вирішувалася доля врожаю. Така їжа мала надати женцям «місячної» наснаги. Під час перепочинку виконувалися жниварські пісні.

Приготування

Існує десь трохи over 9000 рецептів приготування сабжу.

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення

{{#if:|Основні статті|Основна стаття}}: Вареники/Рецепти{{#if:

 |{{#if:|, |, }}[[{{{2}}}|{{{2}}}]] }}{{#if:
 |{{#if:|, |, }}[[{{{3}}}|{{{3}}}]] }}{{#if:
 |{{#if:|, |, }}[[{{{4}}}|{{{4}}}]] }}{{#if:

| , [[{{{5}}}|{{{5}}}]]}}{{#if: | (Забагато параметрів для {{Основна}})}}

Оскільки тут не Книга про смачну та здорову їжу, а Файна Меморія, для зразку - лишень приклад

• НЕОБХІДНІ ПРОДУКТИ
• Тісто

- 2 склянки кислого молока (кефіру, сироватки)

- 1 ч. л, соди

- 1 яйце

- Сіль - до смаку

- Приблизно 1 кг борошна

• Начинки

- Варена картопля зі смаженою цибулею

- Тушкована капуста

- Варене м'ясо, сир із кропом

- Розтертий мак

• ПРИГОТУВАННЯ

До кислого молока додати соду, сіль, яйце і борошно. Замісити не дуже круте тісто. Згорнути джгутом, накраяти на шматочки. Наліпити вареників із різними начинками. Ва¬рити на парі під накривкою 5 — 7 хвилин (так само, як галушки). Подавати вареники зі сметаною.

• СЕКРЕТ

Вареники із солоною начинкою добре заправити засмаженою на олії цибулею. А солодкі вареники варто заправляти маслом. - [2]

У творчості

Сидить москаль на прилавку,

Прищурює очі…

Так і знати: москалина

Вареників хоче.

Хоче бідний вареників,

То й ніщо питати!

Та тільки їх по-нашому

Не вміє назвати.

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення

«Хазяюшка, галубушка! —

Став він говорити. —

Свари-ка мне вот энтаво!..»

«Та чого зварити?..»

«Да энтаво… как, бишь, ево

У вас называют?..

Вот, что, знаешь… берут тесто,

Сыром накладают…»

«Та бог його святий знає,

Що вам, служба, гоже!..

Тісто сиром накладають…

То галушки, може?..»

«Не галушки, не галушки,

Я галушки знаю…

Свари-ка мне, галубушка…

Все, бишь, забываю…

Уж с глаз долой, так с памяти!..

Вот энтакой бес-то!..

Да знаешь ли, энтак сыр-то,

А на сыре тесто!..»

«Та бог його святий знає

І добрії люди!..

Сир у тісті?.. Хіба, може,

Чи не пиріг буде?»

«Да не пирог, голубушка…

Экая досада!..

Да знаешь ли, туда масла

Да сметаны надо!..»

А вона-то добре знає,

Чого москаль хоче…

Та чекає барабана,

Заким затуркоче.

Як почула барабана…

Слава тобі, боже!

Та й говорить москалеві:

«Вареників, може?..»

Аж підскочив москалина…

Та ніколи ждати.

«Вареники-вареники!»

Та й пішов із хати.

Степан Руданський

• * * *

Вареники-великомученики,

Велику муку терпіли,

В окропі кипіли,

Сиром боки позапихані,

Маслом очі позаливані,

Я вас, вареники, величаю

І в сметану вмочаю.- [3]

• * * *

Олександр Зубрій (1969) / Вірші

Вареник з вишнями.

...Вареник з вишнями в тарілочці лежить,

Як човен плаває в густій смачній сметані,

Рожева плямка на його бочку,

Немов японський прапор у тумані.

Його загін вже капітулював,

І репарацію сплатив мені тілесно,

А він, останній, мстить мені за всіх,

За битву, мною виграну нечесно.

Бо шансів у вареників нема –

Я знищу й їх, й вишневую начинку,

Що випуска рожевий диво-сік,

Коли її кусаєш, наче жінку.

Вареників ескадру я втопив

У молоці, в своїм голоднім пузі,

А цей, один, не лізе, гад малий!

Мов дражниться: катюзі – по заслузі!

Він мстить мені за те, що їх варив

Нещадно у вируючім окропі,

В сметані товк, на палі натикав,

Коловши вилкою у ніжно-білі ж... "бОки".

Хоч він один лежить спротив мене,

Та незборима мною його сила,

Бо із нутра крізь вуха лізе вже

Мені його братів каструля ціла…

2009 :-) [4]

• * * *