Бог

Пробудись!

Бог  — Благий, Великий, Всевишній (Аллах), Фрипулья-Хан, Живий і Кумедний, Добрий Дух, Красний Козак, Київський Чудотворець і Художник Святої Троєщини, Режисер (Творець) Кумедії і Казкар, Письменник Безкінечної Книги Казок, джерело щастя, радості і безкінечних лузлів (благ), який ніколи, ні за яких обставин не скориться антихристам, іродам і душогубам, навіть якщо доведеться протистояти їм наодинці. Саме під Його впливом грішні, але кумедні люди записали Велику і Благодатну Книгу Казок і Переказів відому в усіх куточках Землі Піднебесної, за порадою, настановою і підтримкою до якої звертається людство протягом століть.

Ім’я Бог можна трактувати як Творець і єдине джерело благ (лузлів), з ним пов’язані такі древні слова як благо (лузли), благати (випрошувати лузли), багатий (багато лузлів), бажати (прагнути лузлів), благодійник і т. д.

Любить всіх, навіть безбожників серйозних людей. Так як вони його впритул не помічають, для їхніх серйозних забав він навіть створив Чорного Володаря, витративши на це багато лузлів. Щоб хоч якось зробити кумеднішим їхнє життя він інколи прикидається чайником, неживою матерією, Буддою Великим Дао, деяким це навіть допомагає знову стати нормальними кумедними людьми.

Бог і його книга

— Що ти тут робиш, старий? — запитав Аббас.
— Читаю! — відповів Сефардін.
І так як Аббас з подивом поглянув на пусті руки Сефардіна, — Сефардін посміхнувся і показав рукою довкола:
— Саму мудру із книг. Книгу Аллаха. Поглянь як кумедно Аллах написав горами по землі, звивистими ріками по долині, квітами по траві, зорями по небу і вітром серед хмар. День та ніч можна читати цю книгу, книгу де Всевишній написав свою волю.

Питання

• Відкіля узялося життя на Землі?
• Чому бджоли будують 6-ґранні сотки?
• Чому птахи восени летять на південь, а весною повертаються до нас?
• Відкіля вугор знає, що йому треба плити з Горині на Поліссі у Саргасове море, а через 3 роки вертатися назад?
• Чому планети кружляють навколо Сонця, і не падають на нього?
• Хто створив воду? — з її круговертю у природі? з її молекулярною пам’яттю?
• Чому дитина засвоює стільки мов, на скількох розмовляють оточуючі дорослі?

Атеїсти-матеріялісти твердять, що все це — матеріальні закони Природи.

Навіть самий затятий матеріаліст хоч раз задумувався задумувався про наявність Розуму — Творця — Бога — який Все створив, який Всім керує, як господар своїм обійстям.

Оскільки дана стаття — не є описом жодної з існуючих релігій, спробуємо неупереджено розмислити над питанням:

Що створило Світ? Творець? Чи Еволюція?

Серед багатьох теорій створення Всесвіту з матер’яльної точки зору у школі ми з Вами вивчали одну — теорію Вселенського вибуху, чи Теорію ентронії.

Про ентропію

Прихильники теорії твердять: мільярди років тому десь в умовному центрі Всесвіту, де до того ВСЕ стискалося в точку, стався колосальний вибух — і Всесвіт почав розширятися із швидкістю часток, що розлітаються при вибуху.

Проблема, пов’язана з ентропією, постала з відкриттям Другого закону термодинаміки. Він був відкритий Клаузіусом в 1865, а його статистичне обгрунтування Больцманом в 1870-ті роки. Цей закон говорить про те, що якщо система знаходиться в нерівноважному стані, то в наступні моменти найбільш ймовірним буде зростання ентропії системи внаслідок переходу її в рівноважний стан і в цьому стані вона прийме своє максимальне значення. Тобто, в будь-якому випадку ентропія може або збільшуватись, або залишатись сталою. Звалося б досить простий закон, який виконується безліч разів в повсякденному житті і його легітимність не мала б викликати жодних сумнівів. Але при детальнішому розгляді виявляється, що цей закон викликає ряд труднощів, коли його застосувати до всесвіту, як єдиної замкненої системи.

Отже, згідно цього закону наш всесвіт мав би перебувати або хоча б прямувати до рівноважного стану. Тобто на нього б мала чекати так звана «Біла смерть». Але наш щоденний досвід на Землі і астрономічні дані про всесвіт кажуть, що явища природи не мають нічого спільного з рівноважною системою. Вихід з даної ситуації вчені ніби то знайшли після виникнення Загальної теорії відносності, написаної Анштайном, хоча він і побудований на гіпотетичних здогадах. В масштабах всесвіту важливу роль починають відігравати гравітаційні поля, що є наслідком змін просторово-часової метрики. Вони виступають ніби зовнішніми полями для системи при чому нестаціонарними внаслідок постійного розширення всесвіту. Тобто не можна всесвіт вважати рівноважною замкненою системою. Він є скінченим і, крім того, перебуває в зовнішніх! умовах. Іншим вирішенням даної проблеми могла б бути гіпотеза про постійне зародження певних флуктуацій, які б призводили до зменшення ентропії в замкненій системі. Але тоді постає питання Хто ці флуктуації створює.

Іншою проблемою в даній ситуації є симетричність класичних законів механіки відносно часу, а ентропія, як відомо може лише збільшуватись . І якщо її розглядати як функцію від часу, то згідно закону система прагне до рівноважного стану з найбільшою ентропією виходячи зі станів з меншою ентропією. Таким чином ми б мали прийти до якогось початкового стану системи з мінімумом ентропії. Такий хід подій можливий лише у випадку коли Хтось руками виготовить в початковий момент часу таку замкнену систему і питання про попередні стани не матиме змісту.

Таким чином в такому простому законі фізикам необхідний «Хтось», хто б доповнював абсолютну дію цього закону у всіх системах. [1]

Ідеальні пропорції у Всесвіті

Ще Піфагор вірив у абсолютну силу чисел, і він до певної міри мав рацію. З цілого неперервного ряду дійсних чисел, якими оперує сучасна математика, існує лише кілька постійних, які описують пропорції Світу.

Однією з таких констант є так звана стала Планка h=1.05457266. При обчисленні формул дана величина вважається незалежною сталою. Тобто, міняючи її значення ми перейдемо до опису зовсім іншого невідомого нам Світу. Чому саме цю величину Хтось вибрав для нас — невідомо, але захоплює, наскільки точно підібране це число для існування нашого світу.

Ще однією фундаментальною константою є стала електромагнітної взаємодії a. Вона об’єднує в собі заряд електрона, сталу Планка і швидкість світла (a = e2/c=1/137). Чому a приймає саме це значення — є невирішеним. За однією з гіпотез ця величина як і інші фундаментальні постійні визначається топологією поверхні, яка охоплює даний простір. І, можливо, набір цих констант є пов’язаний конкретно з нашим тривимірним світом. Ще одне питання постає перед нами, чи ці величини дійсно константами. За гіпотезою Дірака ці величини залежать від часу. Так, зокрема, на підставі цієї ж гіпотези гравітаційна стала G з часом зменшується і слабкість гравітаційних взаємодій є наслідком існування Всесвіту протягом 15000000000 років. В неї було достатньо часу щоб зменшитись.

Вражаючими є пропорції мас між електроном, нейтроном і протоном, що дозволяють існувати атому водню і решті хімічних елементів. Зміни цих пропорцій бодай на долю процента призвели б до повної відсутності нас з вами. Є ще одна загадка, виявлена вченими відносно чисел. Виявляється, що відношення часу існування Всесвіту до маси протона є сталою величиною tuniverse/ mp=constant. Оскільки чисельник постійно збільшується то постає питання: Хто творить додаткову масу Всесвіту. До цього часу раціонального пояснення цього факту ще не знайшли. Ще одним фундаментальним числом є загально відома константа П=3.14159265359. Власне, абсолютно точного значення цього числа ніби не існує. Воно є так званим ірраціональним і про нього згадується у Біблії.

Повернемось ще раз до розмірності нашого простору. Число «три» яке її визначає також ще раз стверджує про невипадковість існування таких пропорцій в нашому Всесвіті. Виходячи з вигляду фундаментальних законів, що описують різного роду взаємодії, зроблені висновки про те, що лише при такому значені вимірності може існувати наш Світ. При d=2 він би збігся в одну точку, і при d=4 він би розпався. Але питання про можливість стабільності Всесвіту при таких умовах все ж залишається відкритим. Сучасна фізика чітко доводить стійкість системи, що складається з двох тіл. Для трьох тіл ця задача залишається невирішеною. В нашій сонячній системі успішно співіснує десять великих планет не рахуючи їх супутників. Якою силою підтримується ця стабільність і Ким вибрані саме такі пропорції в розмірах? Це також поки що є недоступним нашому розумові.

Таким чином фізика як наука на даний момент порушує проблеми, які прийнято вважати філософськими. І навіть ці дві потужні науки не можуть пояснити всіх цих явищ раціональним «всесильним» розумом. [2]

Як виникло Життя?

Звідки виникло життя на Землі?

Це питання до цього часу залишається однією з найбільших загадок людства. Раціональні теорії перед нею безсилі. Спочатку вважали, що життя викристалізувалося з землі. Але ще у 1669 році голандець Сваммердан висловив твердження «Усяке життя походить від життя».

У ХІХ столітті Луї Пастер встановив, що навіть найменші організми гинуть при нагріванні і при певній температурі жоден зародок не залишиться для подальшого відтворення життя. З огляду на те, що виникнення світу на початкових стадіях відбувалось при температурі в мільярди градусів, то у живих організмів не залишається жодних шансів на існування. Тим же заперечується і гіпотеза, що життя прийшло до нас з глибин космосу.

Отже, спочатку був лише водень — перший хімічний елемент, що утворився і з якого сформувались решта 110 елементів. З цих же хімічних елементів складаються і всі органічні сполуки.

У 1953 році американець Станлі Міллер спробував відтворити первісні умови утворення Землі. Результати були сенсаційними. Виявилось, що за таких умов дійсно утворювались органічні молекули, зокрема амінокислоти, що є основними складовими в живих організмах. Але це ще не вирішило проблеми.

Кількість атомів в одній молекулі амінокислоти лежить в межах 10 — 20. В білковій молекулі міститься від 500 до 50000 атомів. Одна молекула нуклеїнової кислоти містить в собі від 10000 до 10000000 атомів.

Вчені підрахували, що ймовірність зародження найпростішої молекули нуклеїнової кислоти в середовищі вуглецю, кисню, водню, азоту і фосфору становить 1/102000 , тобто з часів існування всесвіту таке зародження відбулося б лише раз. З цим фактом погоджуються навіть найбільш радикальні матеріалісти. Але навіть за умов виникнення таких молекул виникає питання, яким чином ці молекули змогли об’єднатися в такий правильний замкнений і досконалий кругообіг. Крім того акт зародження молекули в хаосі супроводжується впорядкуванням системи, а це найменш ймовірно з точки зору другого закону термодинаміки.

Однією з найбільш відомих і до цього часу недоведених теорій є теорія еволюції. У 1859 році у світ вийшла книга «Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя» Чарльза Дарвіна. Дарвін не ставив питання про виникнення життя. Цю проблему він вважав нерозв’язною. Але його теорія стала причиною нового злету матеріалістичного світогляду. Марксизм настільки вдало використав цю теорію для своєї ідеології, що її очевидні недоліки не помічалися або не хотіли помічатися протягом довгого часу. Зокрема, багато таких недоліків з`явилося після відкриття Менделем законів про спадкові закономірності.

Але, напевно, найбільшою загадкою усього Всесвіту є Людина.

Чомусь прийнято вважати, що саме дарвінізм довів, що Людина є просто одним з видів ссавців з трохи кращою організацією суспільства і єдине, що її від них відрізняє це — розум. Але сам Дарвін формулюючи подібне твердження зробив одне застереження.

Ця гіпотеза виявиться правдивою тільки у випадку, коли знайдуть проміжну ланку між людиноподібними мавпами і Людиною.

До цього часу, незважаючи на зусилля вчених, ця ланка так і не знайдена.

Отже, додаючи до фізики і філософії ще біологію, перед нами все ж постає ще більше питань, які не можуть бути раціонально проаналізовані. Візьму на себе сміливість стверджувати, що подібна тенденція спостерігатиметься і в інших галузях природничої науки. Але тим не менше, Людина залишається найбільш загадковим і найбільш досконалим творінням у Всесвіті. І як писав Блез Паскаль: «Не можна людині думати ні про те, що вона — рівня тваринам, ні про те, що вона рівня ангелам, і не можна допускати, щоб вона не бачила ні першого ні другого; їй необхідно знати і перше, і друге одночасно».[3]

Як розуміти «Бог»?

Різні релігії у різні часи по-своєму намагалися описати Бога (Богів).

Разом з тим, представники УСІХ релігій доходили висновку, що людина не здатна до кінця осягнути божественну велич

Спробуємо синтезувати ці твердження, і спробувати обєднати поняття «Хто Є Бог?»

• Наївні й неістинні намагання представити Бога у вигляді невидимої літаючої істоти, яка має подобу і розміри людського тіла.

• Бога також не можна описувати як «інформацію», «інформаційне поле», «сукупний людський розум» та у вигляді подібних цим поверхових і некомпетентних визначень.

• Пізнання Його не має нічого спільного з інопланетянами, «астральними польотами», спіритизмом, магічними обрядами й астрологічними фантазіями.

• Уявлення Бога у вигляді злобивого чудовиська, що карає людей за гріхи, є дуже яскравим викривленням, що відгороджує людей від любові до Бога і від просування по духовному Шляху.

• Схоже на це, дуже грубе викривлення в релігії, є виставляння в центр уваги образу диявола та інших страхітливих факторів.

• Культивування містичного страху — замість творящої Любові — є головною причиною духовної деградації і розвитку масової психопатології серед адептів таких форм псевдорелігії.

Отже, в поняття Бог входять:

 — Творець, що називається Богом-Отцем, Одвічною Свідомістю, Аллахом, Ішварою, Дао та іншими синонімами з інших мов та напрямків релігії,

 — Абсолют,

 — невтілені (Їх — дуже багато) і втілені Божественні Вчителі, що виходять з Обителі Творця. [4]

Посилки

• http://pritchi.ru/